Рішення від 10.06.2021 по справі 640/8476/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року м. Київ № 640/8476/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт"

до про Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

від позивача - Шарнопільський В.Л.;

від відповідача - Кокиза Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт" (далі - ТОВ "Іллічівський зерновий порт") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.12.2020:

- № 00195370702 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2020 року у розмірі 84977881,00 грн;

- № 00195350702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 22989714,00 грн, у тому числі: 18391771,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 4597943,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 00195400702 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2020 року на 2460183,00 грн;

- № 00195440702 про застосування штрафу в сумі 326346,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акта перевірки є безпідставними. Пояснив, що у зв'язку з відкликанням ліцензії та ліквідацією ПАТ "Дельта Банк" валютна дебіторська заборгованість ПАТ "Дельта Банк" була переведена у дебіторську заборгованість у національній валюті, відповідно, з моменту прийняття рішення про відкликання ліцензії та ліквідації ПАТ "Дельта Банк" позивач почав обліковувати не актив у вигляді валюти на рахунку чи дебіторську заборгованість в іноземній валюті, а гривневу дебіторську заборгованість ПАТ "Дельта Банк" у розмірі, вказаному в реєстрі вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк". Звернув увагу, що незважаючи на надання позивачем документів, що підтверджують факт обліку будівельних матеріалів, Головним управлінням ДПС у м. Києві зроблено неправомірний висновок про те, що після передачі будівельних матеріалів підрядним організаціям будівельні матеріали не могли обліковуватись на балансі позивача за даними бухгалтерського субрахунку 205 "Будівельні матеріали". Зазначив, що стаття 840 Цивільного кодексу України передбачає можливість виконання роботи з матеріалів замовника, тобто, замовник робіт вправі передати для виконання таких робіт необхідні підряднику матеріали. У випадку передачі таких матеріалів на виконання договору підряду, право власності на такі матеріали не переходить до підрядника. Звернув увагу, що передані підряднику для монтажу й виконання будівельних робіт устаткування та будівельні матеріали списуються з субрахунку 205 "Будівельні матеріали" на рахунок 15 "Капітальні інвестиції" після підтвердження їх монтажу й використання. Поряд з цим, у акті перевірки вказано про реалізацію запасів за відсутності договорів на поставку, які б передбачали підстави для визнання виручки від реалізації. Позивач наголошує, що передача будівельних матеріалів не відповідає критеріям визнання доходу згідно з П(С)БО 15, оскільки не відбулось ні збільшення активу, ні зменшення зобов'язання Товариства. Також, позивач звернув увагу, що висновок відповідача про визнання кредиторської заборгованості безнадійною носить хибний характер, а висновок про заниження рядку 01 Деркларації з податку на прибуток підприємства та рядку 2240 Звіту про фінансові результати (форма № 2) у сумі 515282,00 грн є неправомірним. Акцентує увагу, що податкові органи не наділені повноваженнями щодо визначення та нарахування суми штрафних санкцій (пені) суб'єктів господарювання та, здійснюючи обрахунок пені, вийшли за межі повноважень, встановлених ПК України. Також вважає безпідставними доводи контролюючого органу про протиправне нарахування курсових різниць за відсутності факту переходу до позивача права власності на обладнання. Звернув увагу, що не заслуговують на увагу доводи контролюючого органу про неможливість визначення конкретної дати погашення заборгованості, оскільки саме по собі поняття довгострокової заборгованості не передбачає визначення конкретної дати її погашення, а лише вказує на строк її погашення, який повинен складати більше 12 місяців. Враховуючи, що погашення дебіторської заборгованості ТОВ "Фінансова компанія "Комфорт Фінанс" відбудеться не раніше 05.06.2029, що є періодом з дати балансу, і такий строк перевищує 12 місяців. Пояснив, що обов'язок зі складання та реєстрації податкових накладних виникає у платника податків на підставі пункту 201.1 статті 201 ПК України, відповідно до якого на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Оскільки у перевіреному періоді у позивача не виникло зобов'язань з податку на додану вартість, то і зобов'язання зі складання та реєстрації податкових накладних у позивача не було. Також, позивач звертає увагу, що незважаючи на той факт, що послуги сервітуту використовувались у межах господарської діяльності, про що свідчать дії позивача, пов'язані зі здійсненням будівництва відповідно до отриманих дозвільних документів, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Пояснив, що позивач реалізовує будівельний проект в межах Іллічівського (Чорноморського) морського порту, для реалізації якого позивач придбав та обліковує на субрахунку 205 запаси, перелічені на сторінці 54 акта перевірки, а тому висновок відповідача, що будівельні матеріали придбані не з метою використання в господарській діяльності є помилковими. Також звернув увагу, що факт використання або невикористання об'єктів, що обліковуються за рахунком 15 "Капітальні інвестиції", жодним чином не впливає на виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість. За наведених обставин позивач просить суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/8476/21 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 27.05.2021.

07.05.2021 до суду від представника відповідача Кокизи Н.С. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, представник відповідача акцентувала увагу на виявлених під час перевірки порушеннях, а саме:

- позивач в бухгалтерському обліку 01.10.2019 відобразив факт переведення валютної дебіторської заборгованості ПАТ "Дельта Банк" (процедура ліквідації банку) на суму 2213563,59 доларів США в дебіторську заборгованість, виражену в національній валюті на суму 46824190,20 грн, без подальшого перерахунку курсових різниць по вказаній валютній заборгованості на дату балансу, що, у свою чергу, вплинуло на заниження фінансового результату до оподаткування фінансової та податкової звітності за 4 квартал 2019 року - 3 квартали 2020 року всього на суму 13017552 грн. Таким чином, заборгованість банку перед позивачем підлягає погашенню в національній валюті України у фіксованій сумі та відображається в бухгалтерському обліку підприємства в національній валюті України, визначеній за офіційним курсом, установленим НБУ на дату початку процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" - 05.10.2015. Під час перевірки встановлено, що відображена в бухгалтерському обліку підприємства курсова різниця по вказаній валютній заборгованості ПАТ "Дельта Банк", на дату балансів та на дату здійснення операції 01.10.2019 (дата переведення валютної дебіторської заборгованості ПАТ "Дельта Банк" в національну валюту України) за період з 01.01.2017 по 01.10.2019 на суми доходу від операційної курсової різниці у розмірі 9025409,33 грн та втрати від операційної курсової різниці у розмірі 22389912,38 грн, не підлягає відображенню в бухгалтерському обліку позивача та відповідному включенню до фінансової та податкової звітності.

- згідно наданих до перевірки копій актів приймання-передачі встановлено, що товарно-матеріальні цінності передавались від позивача на адресу підрядних організацій з метою виконання будівельно-монтажних робіт. Тобто, після передачі організаціям-виконавцям, вказані ТМЦ не могли обліковуватись на балансі позивача за даними бухгалтерського рахунку 205 "Будівельні матеріали". За наведених обставин вважає, що позивачем занижено суму доходу від реалізації запасів на суму 2183864 грн, що призвело до заниження рядку 01 Декларації з податку на прибуток підприємства "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" на загальну суму 2183864 грн в тому числі: за 2019 рік у сумі 2183864 грн. Крім того, вказане порушення має вплив на заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму за листопад 2019 року на суму 436773 грн, а також не реєстрацію в ЄРПН відповідних податкових накладних.

- позивач в порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(С)БО 11 "Зобов'язання", не задекларував в складі інших доходів за І-ІІІ квартали 2020 року безнадійну кредиторську заборгованість на загальну суму 515282 грн, що призвело до заниження рядку 01 Декларації з податку на прибуток підприємства "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" та рядку 2240 Звіту про фінансові результати (форма №2) за I-III квартали 2020 року у сумі 515282,00 грн.

- відповідно до даних бухгалтерського обліку, а саме: оборотно-сальдовим відомостям по рахунку 3771 "Розрахунки з іншими дебіторами" та 3711 "розрахунки за виданими авансами" за період з 01.01.2017 по 30.09.2020 у позивача обліковується прострочена дебіторська заборгованість товариств (ТОВ "Енергетичні Інвестори", ТОВ "Енергомережі", ЗАЗ ВГРП ІЗАА ПАТ, ТОВ "Дунайтранспроект Лтд", ТОВ "Еко-Ресурс-Холдинг", ТОВ "Євро-Трейдінг Груп", ПАТ "Заплазське хлібоприймальне підприємство", ТОВ "Окто Трейд") на суму 2934597,00 грн. Перевіркою визначено, що позивачем в бухгалтерському та податковому обліку не відображено нарахування штрафних санкцій (пені), що обчислюється у відсотках до суми несвоєчасного виконаного або неналежно виконаного зобов 'язання його контрагентами, що має наслідком заниження доходу на суму 389934,00 грн.

- позивач у перевіреному періоді безпідставно проводив відображення нарахування курсової різниці в сумі 4047617,44 грн за кредиторською заборгованістю по оприбуткованому обладнанню, по якому право власності позивачем не було набуто та момент переходу ризиків не відбувся.

- перевіркою встановлено відсутність у позивача підстав для нарахування та відображення в бухгалтерському та податковому обліку дисконту (відображення теперішньої вартості) по довгостроковій дебіторській заборгованості на суму 67394960,64 грн з ТОВ "Фінансова компаній "Комфорт Фінанс".

- позивач в порушення вимог пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не нараховував податкові зобов'язання на загальну суму ПДВ 2181851,00 грн за послугами (плата за сервітут), які використовувались в операціях, що не с господарською діяльністю платника податку, а також не зареєструвало відповідні податкові накладні.

- на підставі наданих до перевірки первинних документів, даних регістрів бухгалтерського обліку, показників податкової звітності встановлено, що фактично протягом перевіряємого періоду ТОВ "Іллічівський зерновий порт" займалось наданням в оренду та суборенду нежитлового приміщення, наданням послуг відповідального зберігання. Тобто, фактично об'єкти, що обліковувались на рахунку 205 "Будівельні матеріали" станом на 31.10.2019 (за даними останньої проведеної інвентаризації) не призначались для використання у господарській діяльності позивача. При цьому, у позивача відсутня ліцензія на здійснення будівельно-монтажних робіт та діє мораторій на задоволення вимог кредиторів. Перевіркою зроблено висновок, що на порушення вимог пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Іллічівський зерновий порт" не нараховувало податкові зобов'язання за об'єктами, які не призначались для використання у господарській діяльності, за листопад 2019 року на суму 8066933,00 грн, а також не зареєструвало відповідні податкові накладні.

- у ході проведення перевірки встановлено, що згідно з даними регістрів бухгалтерського обліку, а саме: оборотно-сальдової відомості рахунку 151 "Капітальне будівництво" та 1522 "Виготовлення та модернізація основних засобів" обліковувались об'єкти. Проведеною перевіркою та у ході розгляду заперечення враховано, що стан платника ТОВ "Іллічівський зерновий порт" - 4. порушено провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі про банкрутство від 24.10.2016 справа № 910/18029/16 вказано "... заявник (ТОВ "Іллічівський зерновий порт") звернувся до Господарського суду м. Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки має кредиторську заборгованість і неспроможне її погасити...". За результатами проведеного огляду, перевіркою встановлено, що фактично об'єкти, що обліковувались на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" - відсутні (невідповідністю даних бухгалтерського обліку та фактичним залишкам активів, вказаний факт засвідчено актом від 30.10.2020 № 567/26-15-07-02-01, з яким було ознайомлено уповноважених осіб позивача). На запит та в ході проведення перевірки не надано: паспорт об'єкта будівництва (інші відповідні документи у тому числі дозвільні); проектно-кошторисну документацію; акти прийому - передачі будівельних робіт із генпідрядною організацією або документи що свідчать про зупинення будівництва. Протягом перевіряємого періоду позивач не здійснював операцій, пов'язаних із використанням об'єктів, що обліковувались на рахунку 15 "Капітальні інвестиції". Вказані обставини унеможливлюють встановлення в ході проведення перевірки інформації про наявність зазначених об'єктів у позивача.

13.05.2021 до суду від представника позивача Василенка Є.В. надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.05.2021 закрито підготовче провадження у справі № 640/8476/21 та призначено розгляд справи по суті у судове засідання на 10.06.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 10.06.2021 позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.06.2021 заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 10.06.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 19.10.2020 по 06.11.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Іллічівський зерновий порт", за результатами якої складено акт від 13.11.2020 № 1949/Ж5/26-15-07-02-01 (том 1 а.с. 23-102).

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Іллічівський зерновий порт":

п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI; п. 2.1, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704; п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044; п. 5, абз. 2 п. 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України та зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 08.10.1999 № 237 від 25.10.1999 за № 725/4018; п. 5, п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306; п. 5, п. 7, п. 8, п. 10, п. 13, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290; п. 5, п. 6, п. 7, п. 20, п. 27, п. 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248; п. 7, п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 10.08.2000 № 193 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за № 515/4736, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємства на суму 84630930,00 грн, у тому числі за I-III квартали 2020 року на суму 84630930,00 грн;

п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого:

- занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету за листопад 2019 року на суму 18391771,00 грн;

- завищено від'ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2020 року в сумі 2460183,00 грн;

п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI в частині відсутності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 20851954,00 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки, позивач подав до контролюючого органу відповідні заперечення.

За результатами розгляду заперечень, Головне управління ДПС у м. Києві листом від 23.12.2020 № 3772/І/26-15-07-02-01 повідомило ТОВ "Іллічівський зерновий порт", що висновки акта перевірки викладено у наступній редакції:

"...п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI; п. 2.1, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704; п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044; п. 5, абз. 2 п. 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України та зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 08.10.1999 № 237 від 25.10.1999 за № 725/4018; п. 5, п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306; п. 5, п. 7, п. 8, п. 10, п. 13, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290; п. 5, п. 6, п. 7, п. 20, п. 27, п. 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248; п. 7, п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 10.08.2000 № 193 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за № 515/4736, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємства на суму 84977881,00 грн, у тому числі за I-III квартали 2020 року на суму 84977881,00 грн;

п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого:

- занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету за листопад 2019 року на суму 18391771,00 грн;

- завищено від'ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2020 року в сумі 2460183,00 грн;

п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI в частині відсутності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 20851954,00 грн...." (том 1 а.с. 103-115).

На підставі виявлених порушень 29.12.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00195370702 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2020 року у розмірі 84977881,00 грн (том 1 а.с. 116);

- № 00195350702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 22989714,00 грн, у тому числі: 18391771,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 4597943,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 118);

- № 00195400702 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2020 року на 2460183,00 грн (том 1 а.с. 121);

- № 00195440702 про застосування штрафу в сумі 326346,25 грн (том 1 а.с. 123).

Не погодившись з рішеннями податкового органу, позивач розпочав їх процедуру адміністративного оскарження, проте рішенням Державної податкової служби України від 15.03.2021 № 5834/6/99-00-06-01-01-06 скаргу ТОВ "Іллічівський зерновий порт" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.12.2020 № 00195350702, № 00195370702, № 00195400702, № 00195440702 - без змін (том 1 а.с. 128-145).

Вважаючи, що у відповідача не було правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних мотивів.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.12.2020 № 00195370702 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Однією з підстав для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про безпідставне переведення дебіторської заборгованості у валюті у дебіторську заборгованість в національній валюті та безпідставне відображення від'ємного значення операційної курсової різниці на дату переведення дебіторської заборгованості - 01.10.2019 на суму 6484638,94 грн.

Так, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Так, під час перевірки встановлено, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 № 664 прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 "Про початок процедури ліквідації AT "ДЕЛЬТА БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" з 05.10.2015. ТОВ "Іллічівський зерновий порт" заявило свої вимоги до ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК", у зв'язку з ліквідацією банку, у 30-денний строк з дня публікації відомостей про гаку ліквідацію. При цьому, вимоги ТОВ "Іллічівський зерновий порт" до ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" були заявлені в гривневому еквіваленті 46824190,20 грн.

Також, у акті перевірки зафіксовано, що станом на 01.01.2017 по дебету рахунка 1831 ТОВ "Іллічівський зерновий порт" відображено зобов'язання ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" в розмірі 60188693,25 грн, що еквівалентно 2213563,59 доларів США.

У подальшому ТОВ "Іллічівський зерновий порт" вчинено наступні бухгалтерські записи: Дт 3771/Кт 1831 - переведено заборгованість на суму 46824190,2 грн; Дт 84/Кт 1831 на суму нарахованого від'ємного значення курсових різниць 6484638,94 грн; Дт 945/Кт 84 на суму нарахованого від'ємного значення курсових різниць 6484638,94 грн.

Позивач пояснив, що майнові зобов'язання AT "ДЕЛЬТА БАНК" в сумі 2213563,59 доларів США спочатку були помилково відображені в бухгалтерському обліку підприємства станом на 01.01.2017 на рахунку 1831 в сумі 60188693,25 грн. Проте, помилково нарахована курсова різниця на рахунку 1831 у розмірі 6484638,94 грн була віднесена на витрати 01.10.2019, тобто, допущена помилка самостійно виправлена позивачем.

За змістом статті 4 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996-XIV) бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Згідно з положеннями частини першої статті 6 Закону N 996-XIV державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Пунктами 1 - 5 розділу ІІІ Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (далі - НП(С)БО 1) визначено, що інформація, яка наводиться у фінансовій звітності, повинна бути дохідлива і зрозуміла її користувачам за умови, що вони мають достатні знання та заінтересовані у сприйнятті цієї інформації.

Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

Фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

фінансові звіти підприємства за різні періоди;

фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни. Установлення і зміни облікової політики підприємства здійснюються підприємством, яке визначає її за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів.

Згідно з пунктом 4 НП(С)БО 6 виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Відповідно до пунктів 15-17 НП(С)БО 6 події після дати балансу можуть вимагати коригування певних статей або розкриття інформації про ці події у примітках до фінансових звітів.

Події після дати балансу, які надають додаткову інформацію про визначення сум, пов'язаних з умовами, що існували на дату балансу, вимагають коригування відповідних активів і зобов'язань. Коригування активів і зобов'язань здійснюється шляхом сторнування та (або) додаткових записів в обліку звітного періоду, які відображають уточнення оцінки відповідних статей внаслідок подій після дати балансу.

Події, що відбуваються після дати балансу і вказують на умови, що виникли після цієї дати, не потребують коригування статей фінансових звітів. Такі події слід розкривати в примітках до фінансових звітів, якщо відсутність інформації про них вплине на здатність користувачів звітності робити відповідні оцінки та приймати рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2019 позивачем прийнято наказ № 2019/10-01, відповідно до якого вирішено:

- перевести залишки на рахунках в ПАТ "Дельта Банк", які були відкриті в іноземній валюті у загальній сумі 2213563,59 доларів США, в гривневу дебіторську заборгованість в сумі 46824190,20 грн за офіційним курсом НБУ 21,153307 на дату початку процедури ліквідації банку;

- дебіторську заборгованість ПАТ "Дельта Банк" у розмірі 46824190,20 грн визнати сумнівною відповідно до пункту 7 П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" та створити резерв сумнівних боргів у розмірі 46824190,20 грн (том 1 а.с. 148).

Вказаним наказом позивачем приведено у відповідність записи бухгалтерського обліку, проте, відповідачем під час проведення перевірки не було надано правової оцінки підставам коригування рахунків позивачем.

При цьому, суд враховує, що фактично на момент прийняття рішення на рахунку 1831 "Інша дебіторська заборгованість", який призначений для обліку довгострокової дебіторської заборгованості, яка не відображається на інших субрахунках рахунку 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи", позивачем була відображена дебіторська заборгованість банку в національній валюті.

Також, суд враховує, що перевіркою не було встановлено нарахування позивачем курсових різниць, а нараховані курсові різниці в сумі 6484638,94 грн були нараховані до прийняття рішення про ліквідацію АТ "Дельта Банк".

Зазначеним вище наказом позивач привів у відповідність бухгалтерський облік, що підтверджується бухгалтерськими записами по рахункам Дт 84/945 - Кт 1831.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що доводи контролюючого органу про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування є необґрунтованими.

Також, під час перевірки відповідач дійшов висновку, що враховуючи відсутність у ТОВ "Іллічівський зерновий порт" запасів на суму 2183864,11 грн, які обліковуються на рахунку 205 "Будівельні матеріали", такі товарно-матеріальні цінності не відповідають визначенню поняттю запаси, і як наслідок позивачем занижено суму доходу від реалізації запасів.

Наведені доводи спростовуються наступним.

За змістом пунктів 5-7 НП(С)БО 15 "Дохід" дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо; сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором; надходження, що належать іншим особам; надходження від первинного розміщення цінних паперів; сума балансової вартості валюти.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні доходи;

фінансові доходи;

інші доходи.

Одночасно пунктом 8 НП(С)БО 15 "Дохід" встановлено, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Відповідач вважає, що передача позивачем товарно-матеріальних цінностей: кабель АПвЕГП10 1*400/70, вартістю 1350530,55 грн, труба Д 1220х12, вартістю 833333,56 грн, підрядникам є підставою для визнання доходу у перевіреному періоді.

Як вбачається з акта приймання-передачі будівельних матеріалів для виготовлення та монтажу металевих палів з труб на об'єкті "Будівництво вантажного пірсу на стику причалів № 18 та № 19" від 29.08.2014 ТОВ "Іллічівський зерновий порт" (Замовник) передав, а ТОВ "Будівельна компанія "Еталон" (Генпідрядник) прийняв товарно-матеріальні цінності для виготовлення та монтажу металевих палів з труб на об'єкті будівництва, а саме: трубу Д 1220х12 у кількості 400,682 т, загальною вартістю 3324859,24 грн; трубу Д 1420х17 у кількості 58,22 т, загальною вартістю 483109,56 грн (том 1 а.с. 149).

Згідно акта приймання-передачі обладнання для монтажу обладнання та металоконструкції на об'єкті "ІІІ-я черга Іллічівського олійножирового комбінату. Зерновий Перевантажувальний Комплекс" від 18.12.2015 ТОВ "Іллічівський зерновий порт" (Замовник) передав, а ТОВ "Енергомережі" (Підрядник) прийняв товарно-матеріальні цінності - кабель АПвЕГП10 1*400/70 у кількості 0,505 погонних км, для виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва двох КЛ-10Кв від ПС 110/10 "Темп" до РП-ЮкВ; монтажу обладнання РП-10кВ для забезпечення електропостачання зерно перевантажувального комплексу на об'єкті будівництва (том 1 а.с. 150).

Актом приймання-передачі обладнання для монтажу обладнання та металоконструкції на об'єкті "ІІІ-я черга Іллічівського олійножирового комбінату. Зерновий Перевантажувальний Комплекс" від 25.12.2015 засвідчено, що ТОВ "Іллічівський зерновий порт" передав, а ТОВ "Енергомережі" прийняв кабель АПвЕГ10 1*400/70 у кількості 1,348 погонних км для виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва двох КЛ-10Кв від ПС 110/10 "Темп" до РП-10кВ; монтажу обладнання РП-10кВ для забезпечення електропостачання зерно перевантажувального комплексу на об'єкті будівництва (том 1 а.с. 151).

Згідно акта приймання-передачі обладнання для монтажу обладнання та металоконструкції на об'єкті "ІІІ-я черга Іллічівського олійножирового комбінату. Зерновий Перевантажувальний Комплекс" від 25.02.2016 ТОВ "Іллічівський зерновий комбінат" передав, а ТОВ "Енергомережі" прийняв кабель АПвЕгП-10 1*400/70 у кількості 1,845 погонних км для виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва двох КЛ-10Кв від ПС 110/10 "Темп" до РП-10кВ; монтажу обладнання РП-10кВ для забезпечення електропостачання зерно перевантажувального комплексу на об'єкті будівництва (том 1 а.с. 152).

Так, статтею 840 Цивільного кодексу України передбачено, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.

Зі змісту наведених актів вбачається, що товарно-матеріальні цінності позивач передав підрядникам для виконання будівельних робіт, тому висновки відповідача про реалізацію останніх не відповідають дійсним обставинам справи.

Положеннями Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 N 291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за N 893/4186, передбачено, що на субрахунку 205 "Будівельні матеріали" підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

На субрахунку 205 "Будівельні матеріали" не враховується обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар та інше. Витрати на придбання такого обладнання, що не потребує монтажу, відображаються безпосередньо на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" у міру надходження їх на склад чи інше місце зберігання, експлуатації.

Устаткування й будівельні матеріали, що передані підряднику для монтажу й виконання будівельних робіт, списується з субрахунку 205 на рахунок 15 "Капітальні інвестиції" після підтвердження їх монтажу й використання.

З аналізу наведених положень вбачається, що підставою для списання будівельних матеріалів з рахунку 205 є виключно первинні документи, що підтверджують монтаж та використання останніх.

Враховуючи, що на момент проведення перевірки підрядниками позивача не було проведено монтаж та використання кабеля АПвЕГП10 1*400/70, вартістю 1350530,55 грн, та труби Д 1220х12, вартістю 833333,56 грн, суд дійшов висновку, що позивач правомірно обліковує останні на рахунку 205.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача у цій частині.

Також, у акті перевірки контролюючий орган стверджує, що у перевіреному періоді позивачем не було задекларовано у складі інших доходів безнадійну кредиторську заборгованість.

Вказані висновки ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку позивача, а саме: оборотно-сальдових відомостей по рахунку 6851 "Розрахунки з іншими кредиторами" та 6812 "Розрахунки за авансами одержаними" за період з 01.01.2017 по 30.09.2020, згідно яких у ТОВ "Іллічівський зерновий порт" обліковується кредиторська заборгованість на суму 515282,45 грн, у тому числі: 500000,00 грн. перед ФОП ОСОБА_1 , 7705,98 грн перед Marford Finance Limited, 7576,47 грн перед Ronway Trading Limited.

За визначенням підпункту 14.1.1 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

и) заборгованість фізичної особи, яка залишилася непогашеною перед іпотекодержателем після здійснення згідно із статтею 36 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо законом або договором передбачено, що після завершення такого позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником - фізичною особою основного зобов'язання є недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2014 між ТОВ "Іллічівський зерновий порт" (Отримувач) та ФОП ОСОБА_1 (Надавач) укладено договір про поворотну фінансову допомогу № 17, за умовами якого Надавач передає у власність Отримувачу кошти у розмірі, визначеному у пункті 2.1 цього Договору, а Отримувач зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим Договором строк.

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що розмір поворотної фінансової допомоги становить 500000,00 грн.

Згідно з пунктом 4.1 договору фінансова допомога надається строком до 31.01.2015.

30.01.2015 ТОВ "Іллічівський зерновий порт" та ФОП ОСОБА_1 уклади додаткову угоду № 1 до договору про поворотну фінансову допомогу № 17, якою, у тому числі, пункт4.1 договору викладено у наступній редакції: "фінансова допомога надається строком до 31.12.2020" (том 1 а.с. 159).

Враховуючи, що згідно додаткової угоди № 1 до договору про поворотну фінансову допомогу № 17 строк повернення фінансової допомоги становить 31.12.2020, суд дійшов висновку про передчасність висновку контролюючого органу щодо закінчення строку погашення заборгованості.

Таким чином, кредиторська заборгованість ТОВ "Іллічівський зерновий порт" в сумі 500000,00 грн не відповідає жодній з ознак безнадійної заборгованості, визначених підпунктом 14.1.1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а тому станом на момент проведення контролюючим органом перевірки, у позивача не було правових підстав для списання заборгованості.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на підставі договорів № МП3-Е від 14.02.2014, № МП9-Е від 05.05.2015, № Ro14-E від 17.02.2014 та № Ro22-E від 21.05.2014 позивач здійснював поставку товарів на користь Marford Finance Limited та Ronway Trading Limited.

Згідно даних бухгалтерського обліку у позивача обліковується заборгованість в сумі 7705,98 грн перед Marford Finance Limited та 7576,47 грн перед Ronway Trading Limited.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі № 910/18029/16 порушено справу про банкрутство ТОВ "Іллічівський зерновий порт" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

За змістом частини третьої статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та частини третьої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Враховуючи, що на період дії мораторію зупиняється перебіг позовної давності, суд вважає необґрунтованим класифікацію контролюючим органом кредиторської заборгованості ТОВ "Іллічівський зерновий порт" перед Marford Finance Limited та Ronway Trading Limited за пунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Встановлені обставини спростовують висновок контролюючого органу про заниження позивачем рядку 01 Декларації з податку на прибуток підприємства та рядку 2240 Звіту про фінансові результати (форма № 2) у сумі 515 282,00 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у акті перевірки, щодо ненадання позивачем до перевірки договорів, контрактів, рахунків-фактур, інвойсів та інших документів, що свідчать про підстави виникнення кредиторської заборгованості, терміни їх відстрочення (прологації) тощо, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 44.4 статті 44 ПК України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

За змістом пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. 44.7. У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (пункт 44.7 ПК України).

Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов'язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що вказують на порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, надання платником податків документів є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку, а також дотримання строків зарахування валютної виручки. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з функцією контролюючого органу щодо здійснення перевірки на підставі документів.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду жодного доказу, що під час проведення виїзної документальної перевірки ТОВ "Іллічівський зерновий порт" останнім витребовувались документи у позивача.

Поряд з цим, пунктом 85.4 статті 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до пункту 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Враховуючи, що відповідачем у спосіб, встановлений ПК України не було засвідчено факт відмови платника податків надати первинні документи на запит контролюючого органу, а позивач наполягає на тому, що під час проведення перевірки у розпорядженні контролюючого органу були всі первинні документи, суд вважає, що доводи контролюючого органу про ненадання позивачем документів є необґрунтованими.

Також однією з підстав для прийняття оспорюваного рішення, став висновок контролюючого органу про безпідставне не включення до складу доходів позивача сум пені, як міри відповідальності контрагентів останнього за неналежне виконання грошових зобов'язань, що призвело до заниження доходу на суму 389934,00 грн.

Так, у акті перевірки зафіксовано за період 01.01.2017 по 30.09.2020 у позивача обліковується дебіторська заборгованість на загальну суму 2934597,00 грн.

Згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною четвертою вказаної статті ГК України передбачено, що господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

З аналізу наведених норм вбачається, що єдиною підставою для застосування господарських санкцій у встановленому законом порядку є ініціатива учасників господарських відносин, а не ініціатива контролюючого органу.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 232 ГК України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:

допускається стягнення тільки штрафних санкцій;

збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції;

за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, вимога про сплату штрафних санкцій та пені, є правом, а не обов'язком суб'єкта господарювання, яке може бути реалізовано ним на власний розсуд у випадку наявності складу господарського правопорушення, вчиненого контрагентом.

Суд акцентує увагу на тому, що дебіторська заборгованість, що обліковується ТОВ "Іллічівський зерновий порт" у розмірі 2934597,00 грн, виникла на підставі господарських правовідносин між позивачем та суб'єктами господарювання, зазначеними в таблиці, розміщеній на сторінці 20 акта перевірки (том 1 а.с. 42).

Таким чином, ініціатива застосування штрафних санкцій та пені є виключно у ТОВ "Іллічівський зерновий порт", а тому проведений відповідачем розрахунок здійснено за відсутності у контролюючого органу таких повноважень.

Суд акцентує увагу і на тому, що відповідачем у акті перевірки не досліджено умови господарських договорів, не встановлено будь-яких обставин виставлення позивачем вимог про сплату пені/штрафних санкцій, визнання таких вимог контрагентами або стягнення пені та штрафних санкцій рішенням суду.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про неправомірне ненарахування позивачем пені у розмірі 389934,00 грн та не включення вказаної суми до складу доходу суперечать чинному законодавству.

Також, у акті перевірки відповідач дійшов висновку, що позивач безпідставно проводив відображення нарахування курсової різниці за кредиторською заборгованістю по оприбуткованому обладнанню на митному складі за умови відсутності факту переходу до позивача права власності на таке обладнання, що стало наслідком заниження фінансового результату до оподаткування за 2017-2018 роки на суму 4047618,00 грн.

Так, відповідно до умов контракту № 10 від 26.02.2014, укладеного між ТОВ "Іллічівський зерновий порт" та Feslur Finance Limited (Кіпр), Feslur Finance Limited здійснювало поставку обладнання для перевалки і зберігання зерна на зерновому терміналі. Умови поставки за контрактом № 10 від 26.04.2014 визначено сторонами на основі правил Інкотермс 2010 як DAP Іллічівськ, Україна (DAP Illychevsk, Ukraine).

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 вказаного контракту поставка обладнання здійснювалася морським транспортом. Момент переходу права власності визначено моментом переходу ризиків на обладнання до покупця відповідно до правил Інкотермс 2010.

Перевіркою встановлено, що частина обладнання, перелічена у таблиці на сторінках 25-26 акта перевірки (том 1 а.с. 47-48), була поміщена у митний режим митного складу.

На переконання відповідача частина обладнання, яка не пройшла митне оформлення та митні процедури, не здійснено сплату необхідних митних платежів, не проведено оплату постачальнику, була переведена в режим митного складу для зберігання на митному складі. При цьому частина обладнання, що перебувала в режимі митний склад та знаходилося на зберіганні на митному складі, обліковувалася позивачем як оприбуткований товар.

Відповідно до частини першої статті 121 Митного кодексу України (далі - МК України) митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням статті 4 МК України:

митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання;

митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення;

митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Суд звертає увагу на те, що поміщення товарів у режим митного складу є одним з видів митних режимів, який передбачений МК України, тому висновки відповідача про непроходження митних процедур частиною обладнання є такими, що суперечать положенням чинного законодавства.

Порядок переходу ризиків та розподілу обов'язків і ризиків між сторонами зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначений Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс", виданими Міжнародною торговельною палатою з метою спрощення процесів ведення міжнародної торгівлі.

Базис (умови) поставки Інкотермс 2010 DAP (Delivered At Piont (... named point of destination) постачання в пункті (... назва пункту) трактується так, що продавець виконав свої зобов'язання щодо поставки товару в той момент, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. Продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності або сплачувати імпортні мита при ввезенні товару. Цей термін може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту.

Таким чином, право власності на обладнання перейшло до позивача відповідно до умов контракту № 10 від 26.02.2014 (пункт 1.3. контракту) одночасно з переходом ризиків, відповідно до умов поставки (базис поставки) DAP Іллічівськ, Україна (Інкотермс 2010).

Суд акцентує увагу на тому, що умови контракту не пов'язують перехід права власності на обладнання з монтажем та наладкою останнього в місці його подальшого використання.

За визначенням статті 1 Закону N 996-XIV активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Згідно з пунктом 3 НП(С)БО 1 у бухгалтерському обліку активи відображаються на дату їх визнання ресурсами, контрольованими підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Відповідно до листів Міністерства фінансів України № 31-34000-20-27/11292 від 21.04.2009 та № 31-11410-07-27/32754 від 18.11.2016 датою зарахування активів на баланс при імпорті товарів є дата, на яку підприємству переходять ризики та вигоди, пов'язані з правом власності на цей товар.

Таким чином, обладнання, яке було поміщено у режим митного складу, цілком відповідає визначенню активу. Крім того, відповідно до правил бухгалтерського обліку датою зарахування на баланс активу, є саме перехід ризиків та вигод, пов'язаних з правом власності на обладнання.

Суд звертає увагу, що ситуація щодо розміщення обладнання у митний режим митного складу вже була предметом позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013 по 31.03.2016, за результатами якої ГУ ДФС у Одеській області було складено акт позапланової виїзної перевірки від 04.07.2016 року №187/15-32-14-05-11/38240111, яким серед іншого було встановлено факти переходу права власності на обладнання та виникнення зобов'язання (заборгованості) за здійсненою поставкою. Водночас вказаним актом перевірки було встановлено необхідність нарахування курсових різниць за кредиторською заборгованістю по оприбуткованому обладнанню на митному складі (том 1 а.с. 184-227).

За наведених обставин та враховуючи те, що право власності на обладнання перейшло до позивача з моменту прибуття останнього в узгоджене місце призначення, суд вважає, що висновок відповідача про безпідставне проведення відображення нарахування курсової різниці за кредиторською заборгованістю по оприбуткованому обладнанню на митному складі є необґрунтованим.

Також, у акті перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для нарахування та відображення в бухгалтерському та податковому обліку дисконту (відображення теперішньої вартості) по довгостроковій дебіторській заборгованості на суму 67394960,64 грн з ТОВ "Фінансова компаній "Комфорт Фінанс".

Обґрунтовуючи вказаний висновок, відповідач зазначив наступне:

- відповідно до умов договору відсутня гранична дата погашення новим кредитором суми коштів первісному кредитору по договору про відступлення права вимоги № 060619 від 06.06.2019, оскільки п. 4.1 вказаного договору зазначається гранична дата, відповідно до якої розрахунок не може бути здійснений, але не зобов'язує нового кредитора до сплати у вказані терміни та не визначає граничний термін сплати, що унеможливлює здійснення достовірного розрахунку теперішньої вартості дебіторської заборгованості (дисконту);

- відповідно до п. 4.1 умов договору відсутня гранична дата погашення новим кредитором суми коштів первісному кредитору по договору про відступлення права вимоги № 060619 від 06.06.2019 відсутня гранична дата, відповідно до якої первісний кредитор може виставити претензії до нового кредитора щодо відсутності розрахунків за договором;

- до перевірки ТОВ "Іллічівський зерновий порт" та на запит від 28.10.2020 № 1/07-02-01 не надано документальне підтвердження щодо письмового повідомлення боржника про відступлення новому кредитору права вимоги за векселями, обов'язок який передбачено п. 5.2 договору про відступлення права вимоги № 060619 від 06.06.2019;

- відповідно до інформації, що міститься АІС "Податковий блок" та даним ЄДРСР боржник (емітент векселів - ІІАТ "Іллічівський олійножировий комбінат") перебуває у стадії банкрутства відповідно до ухвали суду від 29.01.2016 по справі № 916/80/16. Разом з тим, ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.12.2016 визнано грошові вимоги ТОВ "Іллічівський зерновий порт" до ПАТ "Іллічівський олійножировий комбінат" в сумі 96657851,20 грн, при цьому станом на дату реєстрації акта перевірки, в межах справи № 916/80/16 про банкротство емітента векселів - ПАТ "Іллічівський олійножировий комбінат", заміни кредитора ПАТ "Іллічівський олійножировий комбінат" на нового кредитора ТОВ "Фінансова компаній "Комфорт Фінанс" не відбулося;

- відповідно до інформації зазначеної в ЄДРСР по справі № 916/80/16 (щодо банкротства ПАТ "Іллічівський олійножировий комбінат") відсутні кредиторські вимоги (заміни кредитора) ТОВ "Фінансова компаній "Комфорт Фінанс" до ПАТ "Іллічівський олійножировий комбінат";

- відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/5880/16-к в межах кримінального провадження № 42015000000000031 від 19.01.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 209 КК України вказано "...у змові з іншими невстановленими особами, з метою прикриття незаконної діяльності та здійснення діяльності, щодо якої встановлена заборона, у різний період часу створив у м. Києві ряд суб'єктів господарювання, зокрема: ...ТОВ "Фінансова компанія "Комфорт Фінанс", зареєструвавши їх на себе та підставних осіб...".

Надаючи правову оцінку доводам відповідача, суд зазначає наступне.

За визначенням пункту 4 НП(С)БО 10 довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Згідно з пунктом 12 НП(С)БО 10 довгострокова дебіторська заборгованість відображається в балансі за її теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Згідно умов договору про відступлення права вимоги № 060619 від 06.06.2019, ТОВ "Іллічівський зерновий порт" (Первісний Кредитор) відступило право вимоги до ПАТ "Іллічівський олійножировий комбінат" (Боржник) на користь ТОВ "Фінансова компанія "Комфорт Фінанс" (Новий Кредитор) (том 1 а.с. 228-234).

Пунктом 4.1 вказаного договору визначено, що Новий Кредитор здійснює Первісному кредитору оплату вартості відступлених прав вимоги в розмірі 96657851,21 грн без ПДВ, шляхом її перерахування на рахунок Первісного Кредитора, що буде повідомлений додатково, не раніше 05.06.2029.

Пунктами 3.2. та 3.3. Договору передбачено, що заміна сторони у зобов'язанні вважається такою, що відбулася, а право вимоги вважається відступленим Первісним Кредитором Новому Кредитору починаючи з дати відступлення. Датою відступлення новому кредитору права вимоги вважається дата підписання цього Договору та акту приймання-передачі права вимоги незалежно від оплати.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання пункту 3.3 договору Сторонами підписано акт приймання-передачі прав вимоги від 06.06.2019 до договору № 060619 про відступлення права вимоги від 06.06.2019 (том 1 а.с. 235).

Листом від 12.06.2019 ТОВ "Іллічівський зерновий порт" повідомило ТОВ "Іллічівський олійножировий комбінат" (Боржника) про відступлення права вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Комфорт Фінанс" (том 1 а.с. 236-237).

Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлені обставини свідчать про те, що заборгованість ТОВ "Фінансова компанія "Комфорт Фінанс" за договором відступлення права вимоги є довгостроковою дебіторською заборгованістю у розумінні положень П(С)БО 10 є хибним, оскільки відповідає наступним ознакам:

- заборгованість не буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу;

- не виникає в ході нормального операційного циклу (проміжку часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням грошей і їх еквівалентів від реалізації виробленої із них продукції або товарів і послуг) та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

При цьому, висновки відповідача про неможливість визначення конкретної дати погашення заборованості не знайшли свого підтвердження, оскільки довгострокова дебіторська заборгованість не передбачає необхідності визначення конкретної дати її погашення, натомість лише вказує на строк її погашення, який повинен складати більше 12 місяців.

Враховуючи, що погашення дебіторської заборгованості ТОВ "Фінансова компанія "Комфорт Фінанс" відбудеться не раніше 05.06.2029, що є періодом з дати балансу, такий строк перевищує 12 місяців.

За наведених обставин, та враховуючи, що заборгованість ТОВ "Фінансова компанія "Комфорт Фінанс" є довгостроковою дебіторською заборгованістю, позивач правомірно відображає таку довгострокову дебіторську заборгованість в балансі за її теперішньою вартістю.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що в справі про банкрутство № 916/80/16 не відбулася заміна кредитора, оскільки момент переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора не пов'язаний з моментом включення нового кредитора до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Також, суд критично сприймає посилання відповідача на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/5880/16-к щодо кримінального провадження № 42015000000000031 від 19.01.2015 року, оскільки останнє жодним чином не впливає на облік довгострокової дебіторської заборгованості позивача.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.12.2020 № 00195370702 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Перевіряючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.12.2020 № 00195350702, № 00195400702 та № 00195440702 на відповідність частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

У акті перевірки відповідач вказує про заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість на суму 436773,00 грн внаслідок реалізації товарно-матеріальних цінностей, а саме: кабелю АПвЕГП10 1*400/70 та труби Д 1220х12, загальною вартістю 2183864,11 грн. Також, позивачем не складено відповідну податкову накладну за наслідком проведеної реалізації.

З приводу наведених доводів, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Як уже було встановлено судом, що кабель АПвЕГП10 1*400/70 та трубу Д 1220х12, загальною вартістю 2183864,11 грн, позивач передав підрядникам для виконання будівельних робіт, тому висновки відповідача про реалізацію останніх не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, судом з'ясовано, що на момент проведення перевірки підрядниками позивача не було проведено монтаж та використання кабеля АПвЕГП10 1*400/70, вартістю 1350530,55 грн, та труби Д 1220х12, вартістю 833333,56 грн, внаслідок чого суд дійшов висновку, що позивач правомірно обліковує вказані будівельні матеріали на рахунку 205.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло жодної з подій, з якою ПК України пов'язує дату виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, а тому у позивача відсутні правові підстави для нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та, відповідно, обв'язку скласти та зареєструвати податкову накладну.

Також, у акті перевірки відповідач дійшов висновку, що операції, пов'язані з оплатою послуг сервітуту не пов'язані з господарською діяльністю позивача, і останній в порушення пункту 198.5 статті 198 ПК України не нараховував податкові зобов'язання, а також в порушення статті 201 ПК України не склав відповідні податкові накладні.

Доводи контролюючого органу суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

За змістом пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Так, відповідно до пункту 1.2. договору про встановлення сервітуту від 26.08.2014 № 178-П-ІЛФ-14 метою договору є забезпечення Власником Сервітуарію права тимчасового користування причалом для встановлення пристосувань, механізмів, обладнання та складування матеріалів, необхідних для здійснення виконання комплексу робіт, пов'язаних із будівництвом вантажного пірсу на об'єкті "Будівництво вантажного пірсу на стику причалів № 18 та № 19" (том 1 а.с. 238-241).

Відповідно до пункту 2.1. договору земельного сервітуту № б/н від 30.01.2017 цим договором встановлюється право Сервітуарія користуватися чужим майном, що полягає у земельному сервітуту частини Обслуговуючої земельної ділянки, визначеної як зона сервітуту (том 1 а.с. 242-247).

З матеріалів справи вбачається, що у 2014 році ТОВ "Іллічівський зерновий порт" отримано дозвіл на виконання будівництва вантажного пірсу на стику причалів №18 та № 19 № ІУ 115141050177 (том 2 а.с. 1-11).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Іллічівський зерновий порт" було подано декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка була зареєстрована 25.02.2013 Інспекцією Державного архітектурно будівельного контролю в Одеській області за № ОД 083130560532 (том 2 а.с. 12-15).

Встановлені обставини спростовують висновки відповідача, що оплата сервітуту не пов'язана з господарською діяльністю позивача, позаяк використання послуг сервітуту пов'язано зі здійсненням будівництва об'єктів відповідно до отриманих дозвільних документів.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та, відповідно, обв'язку скласти та зареєструвати податкові накладні.

Також, у акті перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ "Іллічівський зерновий порт" вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України та не нарахування податкових зобов'язань за об'єктами, які використовувались в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку та не призначались для використання у господарській діяльності на суму 8066933,00 грн.

Вказаний висновок ґрунтується на наступному:

1) ТОВ "Іллічівський зерновий порт" протягом перевіряємого періоду займалось тільки наданням в оренду та суборенду нежитлового приміщення ( м. Іллічівськ, вул.Транспортна, 45 ), наданням послуг відповідального зберігання;

2) відносно ТОВ "Іллічівський зерновий порт" ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.10.2016 було порушено порушення провадження у справи про банкрутство (справа № 910/18029/16).

За наведених обставин відповідач дійшов висновку, що об'єкти, які обліковувались на рахунку 205 "Будівельні матеріали" станом на 31.10.2019 (за даними останньої проведеної інвентаризації) не призначались для використання у господарській діяльності позивача.

Поряд з цим, доводи контролюючого органу спростовуються уже встановленими обставинами у справі.

Так, як уже було встановлено судом, позивач є замовником будівництва ІІІ-і черги Іллічівського олійножирового комбінату за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, про що свідчить декларація про початок виконання будівельних робіт, зареєстрована № ОД 083130560532 від 25.02.2013.

Вищезазначене будівництво було розпочате на належній позивачу на праві власності земельній ділянці площею 5.4253 га з кадастровим номером 5110800000:03:001:0012 та цільовим призначенням "для розміщення олійножиркомбінату J.11.02" (том 2 а.с. 34-35).

Крім того, позивачем отримано дозвіл на будівництво вантажного пірсу на стику причалів №18 та № 19 (І черга будівництва. Морська частина) номер ІУ 115141050177.

Встановлені обставини свідчать про те, що придбані позивачем запаси, які обліковуються на субрахунку 205 "Будівельні матеріали", та перелічені на сторінці 54 акта перевірки (том 1 а.с. 78), призначені для будівництва вищезазначених об'єктів, де позивач виступає замовником будівельних робіт.

При цьому, суд звертає увагу, що виходячи з положень частини першої статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (діяв до 21.10.2019) та частиною першою статті 59 Кодексу з процедур банкрутства (набрав чинності з 21.04.2019), до винесення судом у справі № 910/18029/16 постанови про визнання ТОВ "Іллічівський зерновий порт" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, господарська діяльність позивача продовжується, тому факт порушення провадження у справі про банкрутство позивача не впливає на ведення податкового обліку, і не позбавляє права на податковий кредит за операціями з придбання товарів, робіт та послуг до чи після порушення справи про банкрутство.

За наведених обставин, висновки контролюючого органу про те, що будівельні матеріали, які обліковуються на бухгалтерському субрахунку 205 були придбані позивачем не з метою використання їх в господарській діяльності не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, контролюючим органом за результатами податкової перевірки було встановлено, порушення позивачем пункту 198.5 статті 198 ПК України та заниження суми зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 11155397,00 грн за об'єктами, що обліковувались на рахунку обліку 151 "Капітальне будівництво", та не реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстру податкових накладних.

До вказаного висновку відповідач дійшов внаслідок встановлення фактичної відсутності об'єктів за рахунком обліку 15 "Капітальні інвестиції", а саме: невідповідність даних бухгалтерського обліку та фактичним залишкам активів.

Вказана невідповідність була встановлена відповідачем під час огляду та відображена у акті від 30.10.2020 № 567/26-15-07-02-01.

Позивач наполягає на тому, що з зазначеним вище актом останній не був ознайомлений. Крім того, відповідачем вказаний акт не було надано й до суду.

Відповідно до пункту 78.7. статті 78 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 ПК України.

Статтею 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

При цьому, чинним ПК України не передбачено право податкових органів на проведення огляду та складання акта про фізичну відсутність активів платників податків.

У свою чергу, положеннями підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

За змістом пункту 4 розділу І Порядку N 879 проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об'єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням.

Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку N 879 інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються:

виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів;

установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку;

виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення;

виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.

Згідно з абзацом п'ятим пункту 7 розділу І Порядку N 879 проведення інвентаризації є обов'язковим за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Таким чином, відповідач наділений повноваженнями вимагати проведення інвентаризації з метою установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, під час перевірки відповідач не скористався наданим правом, натомість склав не передбачений чинним законодавством акт відсутності об'єктів за рахунком обліку 15 "Капітальні інвестиції".

При цьому, відповідачем не надано правової оцінки актам інвентаризації, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, рахунок обліку 15 "Капітальні інвестиції" признaчeний для обліку витрат нa придбання абo створення матеріальних i нематеріальних необоротних активів. На відміну від рахунку обліку 10 "Основні засоби", що ведеться для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух матеріальних активів (що мають матеріальну, уречевлену форму) рахунок (субрахунки) обліку 15 "Капітальні інвестиції" призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.

При цьому, факт використання або невикористання вищезазначених об'єктів не впливає на виникнення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, висновки відповідача про заниження позивачем суми зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 11155397,00 грн за об'єктами, що обліковувались на рахунку обліку 151 "Капітальне будівництво" та відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві та не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.12.2020 № 00195350702, № 00195400702 та № 00195440702 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а також суперечать встановленим у справі обставинам, є протиправними та підлягають скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, ідентифікаційний код 38240111) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.12.2020 № 00195370702, № 00195350702, 00195400702 та № 00195440702.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, ідентифікаційний код 38240111) 22700,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 5 липня 2021 року.