05 липня 2021 року Чернігів Справа № 620/4175/21
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сосницької селищної ради Чернігівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення п'ятої сесії восьмого скликання Сосницької селищної ради за № 5-328-VІІІ від 23 лютого 2021 року щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності Сосницької селищної ради, яка знаходиться на території Сосницької селищної ради в межах населеного пункту смт Сосниця, Сосницького району, Чернігівської області, орієнтовною площею 0,2000 га, у зв'язку із тим, що дана територія передбачена для іншого використання та відсутністю плану зонування території смт Сосниця та зобов'язати Сосницьку селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах смт Сосниця на території Сосницької селищної ради, Чернігівської області, орієнтовною площею 0,2000 га, для ведення особистого селянського господарства.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що підстави для відмови у наданні дозволу є вичерпними. При цьому, Земельний кодекс України не передбачає такої підстави для відмови як надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що земельна ділянка, на яку позивач просить про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення її у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок знаходиться на території, яка передбачена для іншого використання та відсутністю плану зонування території смт Сосниця. За таких обставин відповідач діяв на підставі, в межах наданих повноважень та відповідно до приписів чинного законодавства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що 05.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Сосницької селищної ради із заявою щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства в межах смт Сосниця на території Сосницької селищної ради.
Рішенням п'ятої сесії восьмого скликання Сосницької селищної ради за № 5-328-VІІІ від 23 лютого 2021 року у надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності Сосницької селищної ради, яка знаходиться на території Сосницької селищної ради в межах населеного, пункту смт Сосниця, Сосницького району, Чернігівської області, орієнтовною площею 0,2000 га було відмовлено у зв'язку із тим, що дана територія передбачена для іншого використання та відсутністю плану зонування території смт Сосниця.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із пунктом «а» частини другої статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
За правилами пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно із частинами 3-4 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Таким чином, чинним законодавством гарантовано громадянам право безоплатної передачі земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями статті 118 Земельного кодексу України.
Так, згідно із частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
При цьому, згідно із частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку, суд зазначає, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність спірної земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства є те, що бажана земельна ділянка, на яку позивач просить про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення її у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок знаходиться на території, яка передбачена для іншого використання та відсутністю плану зонування території смт Сосниця.
Однак, суд звертає увагу, що такої підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою статтею 118 Земельного кодексу України не передбачено. За наведених обставин, суд вважає, що рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є протиправним та має бути скасованим, оскільки воно прийняте необґрунтовано, з підстав, що не передбачені чинним земельним законодавством.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу у порядку норм статті 118 Земельного кодексу України дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Крім того, як судом вже було зазначено, передумовою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є певний алгоритм дій уповноваженого органу щодо перевірки розташування земельної ділянки на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, вказана позовна вимога, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 21.08.2018 у справі № 810/3393/17.
За наведених обставин, суд вважає, що наявні усі правові підстави для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.02.2021 та прийняти відповідне рішення про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, діяв необґрунтовано, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Враховуючи те, що відповідно до статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення п'ятої сесії восьмого скликання Сосницької селищної ради за № 5-328-VІІІ від 23 лютого 2021 року щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності Сосницької селищної ради, яка знаходиться на території Сосницької селищної ради в межах населеного пункту смт Сосниця, Сосницького району, Чернігівської області, орієнтовною площею 0,2000 га, у зв'язку із тим, що дана територія передбачена для іншого використання та відсутністю плану зонування території смт Сосниця.
Зобов'язати Сосницьку селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.02.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах смт Сосниця на території Сосницької селищної ради, Чернігівської області, орієнтовною площею 0,2000 га, для ведення особистого селянського господарства та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).
Відповідач: Сосницька селищна рада Чернігівської області (вул. Лесі Українки, 3, смт. Сосниця, Сосницький район, Чернігівська область, 16100, код ЄДРПОУ - 04412656).
Повний текст рішення виготовлено 05 липня 2021 року.
Суддя Д.В. Лобан