07 липня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1908/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
23.04.2021 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09.06.2021 року:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо непризначення ОСОБА_1 з 31.03.2021 року щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80 відсотків грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці період роботи на посаді помічника прокурора Кіцманського району Чернівецької області з 13.10.1997 року по 11.04.2002 року та половину періоду денного (стаціонарного) навчання у вищому учбовому закладі з 01.09.1990 року по 24.06.1994 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням раніше сплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 31.03.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням Вищої Ради Правосуддя від 11.03.2021 року за №609/0/15-21 була звільнена з посади судді Кіцманського районного суду Чернівецької області у зв'язку з поданням заяву у відставку.
Наказом голови Кіцманського районного суду Чернівецької області за №5-К від 26.03.2021 року позивача звільнено з посади судді відповідно до ст.ст. 116, 143 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № 1402-VІІ від 02.06.2016 року.
29.03.20.2021 року позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Проте, рішенням від 31.03.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначило позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, без врахування періоду роботи в прокуратурі та половини періоду стаціонарного навчання у вищому учбовому закладі.
На думку позивача, такі дії є протиправними та такими, що обмежують його законні права та інтереси на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно з записами трудової книжки, ОСОБА_1 була зарахована в штат Кіцманського районного суду на посаду судді 02.09.2002 року, а з 26.03.2021 року звільнена з займаної посади. Отже стаж роботи на посаді судді складає 18 років 4 місяці. Згідно з довідкою Кіцманського районного суду від 26.03.2021 №50/01-33/2021 стаж, що дає право на відставку судді ОСОБА_1 складає 25 років 23 дні, стаж роботи на посаді судді - 18 років 6 місяців 24 дні.
Отже, виходячи з кількості повних років роботи на посаді судді 18 років, розмір щомісячного довічного грошового утримання правомірно обчислено в розмірі 50%.
На думку відповідача, неможливо використовувати для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання за різними Законами: розмір винагороди за новим законом, а відсоток цієї винагороди за старим чи навпаки.
Головне управління вважає, що вимога позивача щодо зарахування до стажу роботи судді період роботи на посаді помічника прокурора Кіцманського району Чернівецької області з 13.10.1997 року по 11.04.2002 року та половину періоду денного (стаціонарного) навчання у ВНЗ з 01.09.1990 року по 24.06.1994 року не підлягає задоволенню, оскільки ст. 137 Закону №1402-VIII передбачено стаж роботи на посадах, що зараховується до стажу роботи на посаді судді.
Позивач, ознайомившись з відзивом на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив, в якому навів обставини аналогічні викладеним у позовній заяві.
Ухвалою суду від 27.04.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 25.05.2021 року.
Судове засідання призначене на 25.05.2021 року відкладено на 08.06.2021 року, у зв'язку неявкою позивача.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.
08.06.2021 року, за клопотанням сторін, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними у ній матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 виданий 11.01.2020 року, орган, що видав - 7318 (а.с. 8-9).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 призначена на посаду судді Кіцманського районного суду Чернівецької області строком п'ять років, Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року № 525-VI обрана на посаду судді вказаного суду безстроково. Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 11.03.2021року за №609/0/15-21 позивач звільнена з посади судді Кіцманського районного суду Чернівецької області у зв'язку з поданням заяву у відставку (а.с. 14).
Наказом голови Кіцманського районного суду Чернівецької області "Про звільнення судді ОСОБА_1 " №5-К від 26.03.2021 року звільнено суддю Кіцманського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 із займаної посади, 296.03.2021 року, у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с. 15).
Відповідно до Довідки Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26.03.2021 року №50/01-33/2021стаж роботи що дає право на відставку судді ОСОБА_3 станом на 26 березня 2021 року складає 25 років 23 дні, в т.ч. половина періоду денного навчання в Львівському державному університеті імені Івана Франка - 2 роки; стаж роботи в галузі права - 4 роки 5 місяців 29 дні; стаж роботи на посаді судді -18 років 6 місяців 24 дні (а.с. 16).
Відповідно до Довідки №5 від 29.03.2021 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 26 березня 2021 року суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/ перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 94590,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн; доплата за вислугу років (50%) - 31530,00 грн (а.с. 17).
29.03.20.2021 року позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням №241670031988 від 31.03.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначило позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді. Стаж роботи на посаді судді визначено 18 років 6 місяців 26 днів, без зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці роботи на посаді помічника прокурора Кіцманського району Чернівецької області та половини періоду стаціонарного навчання у вищому учбовому закладі (а.с. 18).
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 30.08.1994 року містяться наступні відомості про роботу (а.с. 4-13):
з 01.09.1990 року по 24.06.1994 року - навчання у Львівському державному університеті ім. І.Франка, що також підтверджується дипломом НОМЕР_4 від 29.06.1994 року (а.с. 10);
з 08.08.1994 року по 08.10.1997 року - викладач юридичних дисциплін Кіцманського радгосп-технікуму;
з 13.10.1997 року по 11.04.2002 року - помічник прокурора Кіцманського району Чернівецької області;
з 02.09.2002 року по 26.03.2021 року - суддя Кіцманського районного суду Чернівецької області.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці період роботи на посаді помічника прокурора Кіцманського району Чернівецької області з 13.10.1997 року по 11.04.2002 року та половину періоду денного (стаціонарного) навчання у вищому учбовому закладі з 01.09.1990 року по 24.06.1994 року, а також не призначення з 31.03.2021 року щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80 відсотків грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, позивач звернулась до суду з даним позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Статтею 21 Конституції України встановлено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Відповідно до ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України регламентовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.
Згідно із ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в його правовому регулюванні та джерелах фінансування.
Згідно із п. 8 ч. 4 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
За змістом ч. 6 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 року так і за змістом ч. 7 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Частинами 1 - 4 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 року встановлено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
В свою чергу, відповідно до п. 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 року право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що Положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-р/2020 від 18.02.2020 року, отже на момент виникнення спірних правовідносин (31.03.2021року) не підлягають застосуванню.
Статтею 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 року визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
У рішенні від 14.12.2011 року № 18-рп/2011 Конституційний Суд України офіційно розтлумачив поняття "щомісячне довічне грошове утримання", зокрема таке поняття означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного Фонду.
Як видно з матеріалів справи, Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 позивача призначено на посаду судді Кіцманського районного суду Чернівецької області строком п'ять років, Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року № 525-VI обрано на посаду судді вказаного суду безстроково. Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 11.03.2021 року за №609/0/15-21 позивач звільнена з посади судді Кіцманського районного суду Чернівецької області у зв'язку з поданням заяву у відставку.
Наказом голови Кіцманського районного суду Чернівецької області "Про звільнення судді ОСОБА_1 " №5-К від 26.03.2021 року звільнено суддю Кіцманського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 із займаної посади, 29.03.2021 року, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Положеннями ст. 43 Закону України "Про статус суддів" № 2862-XII від 15.12.1992 року було передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абз. 4 п. 34 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Згідно Указу Президента України № 584/95 від 10.07.1995 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
У відповідності до абз. 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Конституційний суд України в рішенні від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
З аналізу наведених норм видно, що на день призначення (обрання) позивача на посаду судді діяло законодавство, яке передбачало право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та період роботи на посадах прокурорів.
Судовим розглядом встановлено, що в період з 01.09.1990 року по 24.06.1994 року позивач навчалась у Львівському державному університеті ім. І.Франка, що також підтверджується дипломом НОМЕР_4 від 29.06.1994 року; в період з 08.08.1994 року по 08.10.1997 року - викладач юридичних дисциплін Кіцманського радгосп-технікуму; в період з 13.10.1997 року по 11.04.2002 року - помічник прокурора Кіцманського району Чернівецької області.
В свою чергу, згідно статті 56 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-XII із змінами, внесеними згідно із Законом № 3662-12 від 26.11.1993 року (в редакції на час перебування позивача на посаді помічника прокурора) під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
За наведених норм права, суд приходить до переконання, що до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання підлягає зарахуванню половина періоду стаціонарного навчання у Львівському державному університеті ім. І.Франка (у вищому учбовому закладі) та період роботи в прокуратурі на посаді помічник прокурора Кіцманського району Чернівецької області.
Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 визначено, що гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Вищенаведене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (п. 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (п. 6.4).
Згідно з пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17.11.2010 р. Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (видом пенсії), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
При цьому, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Отже, до спеціального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді (18 років 6 місяців 24 дні), половина періоду навчання у ВНЗ з 01.09.1990 року по 24.06.1994 року (1 рік 11 місяців) та період роботи на посаді помічника прокурора Кіцманського району Чернівецької області з 13.10.1997 року по 11.04.2002 року (4 роки 5 місяців 29 днів). Відтак стаж роботи позивача, який надає їй право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 25 років 0 місяців 23 дні.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини навчання у ВНЗ з 01.09.1994 року по 24.06.1994 року (1 рік 11 місяців) та період роботи на посаді помічника прокурора Кіцманського району Чернівецької області з 13.10.1997 року по 11.04.2002 року (4 роки 5 місяців 29 днів).
Таким чином, незарахування до відповідного стажу роботи на посаді судді, дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема половини навчання у ВНЗ і період роботи на посаді помічника прокурора Кіцманського району Чернівецької області, та врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 308/6953/17, від 19.06.2018 року у справі № 243/4458/17, від 20.12.2018 року у справі № 482/684/17, від 18.01.2019 року у справі № 137/173/17, від 14.03.2019 року у справі № 490/7796/17, від 28.11.2019 року у справі № 607/5454/17, від 12.12.2019 року у справі № 692/290/17, від 15.01.2020 року у справі № 683/600/17.
На підставі вищевикладеного задоволенню підлягають позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо непризначення ОСОБА_1 з 31.03.2021 року щомісячного довічного грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді та зобов'язання зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці половину періоду денного (стаціонарного) навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1990 року по 24.06.1994 року та період роботи на посаді помічника прокурора Кіцманського району Чернівецької області з 13.10.1997 року по 11.04.2002 року
Проте, щодо відсоткового розміру щомісячного грошового утримання про який просить позивач (80%) суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що рішенням №241670031988 від 31.03.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначило позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, без зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці роботи на посаді помічника прокурора Кіцманського району Чернівецької області та половини періоду стаціонарного навчання у вищому учбовому закладі.
Суд звертає увагу на те, що станом на момент виходу позивача у відставку частиною третьою ст. 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Як встановлено судом вище, стаж роботи позивача, який надає їй право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 25 років 0 місяців 23 дні. Отже строк роботи позивача на посаді судді понад 20 років становить п'ять повних років, що, у свою чергу, надає їй право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 60% (50% + 5 повних років х 2%), а не 80%, як стверджував позивач.
На підставі вищевикладеного задоволенню підлягають позовні вимоги в частині зобов'язання перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням раніше сплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 60% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 31.03.2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 245 КАС України наведено перелік рішень, які суд може прийняти у разі задоволення позову, зокрема визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п.3 ч. 2 ст. 245 КАС України); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4 ч. 2 ст. 245 КАС України);
Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 КАС України та встановлені по справі обставини, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд задовольняє позовні вимоги в наступній частині:
визнає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо непризначення ОСОБА_1 з 31.03.2021 року щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 60 відсотків грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді;
зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці період роботи на посаді помічника прокурора Кіцманського району Чернівецької області з 13.10.1997 року по 11.04.2002 року та половину періоду денного (стаціонарного) навчання у вищому учбовому закладі з 01.09.1990 року по 24.06.1994 року;
зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням раніше сплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 60% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 31.03.2021 року.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних позивачем дій та дотримання ним визначених ч. 2 ст. 2 КАС України критеріїв, що стало підставою для звернення до суд, а тому, враховуючи висновки суду по суті спору, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 8 ст. 139 КАС України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Зважаючи на задоволення основних позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача, то стягненню на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо непризначення ОСОБА_1 з 31.03.2021 року щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 60 відсотків грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці період роботи на посаді помічника прокурора Кіцманського району Чернівецької області з 13.10.1997 року по 11.04.2002 року та половину періоду денного (стаціонарного) навчання у вищому учбовому закладі з 01.09.1990 року по 24.06.1994 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням раніше сплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 60% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 31.03.2021 року.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, сплачений згідно квитанції №31 від 23.04.2021 року.
6. В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, площа Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002).
Суддя В.О. Григораш