07 липня 2021 року справа № 580/3190/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
24.05.2021 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дапертамента соціальної політики Черкаської міської ради (18005, м. Черкаси, бул. Шевченка, 307), в якому просить:
-визнати протиправними дії департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, щодо відмови у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону У країни “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
-визнати протиправним рішення, оформлене протоколом №14 від 13.05.2021 року, що прийнято відповідачем, департаментом соціальної політики Черкаської міської ради;
-зобов'язати департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та прийняти відповідне рішення про надання ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з урахуванням висновків суду.
Ухвалою суду від 31.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у видачі посвідчення та встановленні статусу інваліда війни, оскільки працівники Національної поліції не вказані в п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Вважає дії Департаменту протиправними, зазначивши, що отримав тілесні ушкодження під час виконання службових обов'язків у складі органів Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що вважає вимоги позивача не обґрунтованими та просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши, що керуючись ст. 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” комісія правомірно прийняла рішення про відмову позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки на працівників Національної поліції зазначена норма не поширюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в ОВС з 24.01.2005.
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 241 від 22.10.2020, виданого Медичної (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області», травма ОСОБА_1 ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК № 1 від 10.02.2021 серія 12 ААБ № 777301 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності внаслідок травма ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків, дія якої “безтерміново”.
Відповідно до висновку Акту повторного розслідування нещасного випадку(у тому числі поранення), що стався 26 лютого 2007 року Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області Форма Н-5 від 25.10.2016 комісія з повторного розслідування нещасного випадку, який стався 26 лютого 2007року з колишнім інспектором ДПС 1-го взводу ДПС роти ДПС ДАІ (для обслуговування обласного центру) при ВДАІ УМВС України в Черкаській області сержантом міліції ОСОБА_1 визнає, що обставини, за яких стався нещасний випадок, підпадають під дію п. 3.9 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, який стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Аналогічний висновок зроблено у акті № 2 про нещасний випадок(у тому числі поранення сержантом міліції ОСОБА_1 від 25.10.2016 Форма Н-1.
Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 31.05.2021 № В-22аз/12/01-202 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ з 24.01.2005 (наказ про призначення від 24.01.2005 № 4 о/с) по 06.11.2015 (наказ про звільнення від 06.11.2015 № 311 о/с) та в Національній поліції з 07.11.2015(наказ про призначення від 07.11.2015 № 1 о/с) по 09.11.2020 (наказ про звільнення від 04.11.2020 №33,о/с).
Згідно наявного в особовій справі акта № 2 форми Н-1* від 25.10.2016, який затверджений Головою ліквідаційної комісії УДАІ УМВС України в Черкаській області, ОСОБА_1 , в період завданих останньому тілесних ушкоджень, проходив службу у ВДАІ УМВС України в Черкаській області.
22.02.2021 позивач звернувся до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради із заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
13.05.2021, згідно з витягу з протоколу№ 14 засідання комісії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради з питань встановлення громадянам пільгових статусів, відповідач відмовив позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни оскільки працівники Національної поліції не вказані в п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає на ступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон № 3551-ХІІ) (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків.
З метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року №1346, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за №83/7404, затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (надалі - Порядок №1346).
Відповідно до пунктів 3.9, 3.10 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху.
Комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо).
Право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ законодавець пов'язує з тим, що інвалідність працівника сталася в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, зокрема, з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та наявністю передбачених Порядком обставин, що призвели до травмування чи захворювання.
Подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 8 квітня 2014 року у справі №21-45а14.
Відмовляючи позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідач виходив з того, що положення п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ не поширюються на осіб, які проходили службу у Національній поліції.
Однак, відповідач не врахував, що ОСОБА_1 у період з 24.01.2005 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 09.11.2020 - у Національній поліції, а нещасний випадок, внаслідок якого ним отримано травму, що зумовила настання інвалідності, з ним трапився 26 лютого 2007 року - у період проходження служби в органах внутрішніх справ на посаді інспектора інспектором ДПС 1-го взводу ДПС роти ДПС ДАІ (для обслуговування обласного центру) при ВДАІ УМВС України в Черкаській області.
Отримана позивачем травма пов'язана з виконанням ним службових обов'язків особи рядового/начальницького складу органів внутрішніх справ (МВС України) та зумовила настання інвалідності, що підтверджено долученими до матеріалів справи документами службового розслідування та довідками про встановлення групи інвалідності.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що положення п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ поширюються на позивача, як на особу рядового/начальницького складу органів внутрішніх справ (МВС України).
На цій підставі, дії відповідача щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та рішення оформлене протоколом № 14 від 13.05.2021 належить визнати протиправними.
Щодо вимог позивача зобов'язати департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та прийняти відповідне рішення про надання ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з урахуванням висновків суду.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.
Відтак, з урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання статусу особи з інвалідність внаслідок війни та прийняти рішення про надання статусу ОСОБА_1 особи з інвалідність внаслідок війни з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України “Про судовий збір” з відповідача судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, щодо відмови у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 відповідно до п. 2 ч. 2 статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Визнати протиправним рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, оформлене протоколом №14 від 13.05.2021 в частині щодо ОСОБА_1 .
Зобов'язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з урахуванням висновків суду.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя П.Г. Паламар