79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.06.2021 справа № 914/1962/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі
позивача-1: Кабінету Міністрів України, м. Київ
позивача-2: Державної служби геології та надр України, м. Київ
до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Надра України”, м. Київ
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело Єднання", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Фонд державного майна України, м. Київ
предмет позову: визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, застосування наслідків їх недійсності
Представники сторін:
від прокуратури: Рогожнікова Н.Б. - прокурор Львівської обласної прокуратури, посвідчення № 057861, видане 05.11.2020 р.
від позивача-1: Барнич Т.В. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
від позивача-2: не з'явився
від відповідача-1: Манукян М.А. - адвокат
від відповідача-2: не з'явився
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної служби геології та надр України до Приватного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Надра України”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Джерело Єднання” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 09.11.2007 р. нежилих приміщень, що розташовані за адресою: м. Моршин, вул. І.Франка, 4, та вул. І.Франка, 12, укладених між НАК “Надра України” та ТзОВ “Джерело Єднання”; зобов'язання ТзОВ “Джерело Єднання” повернути НАК “Надра України” державне нерухоме майно, а саме клуб-столову “А-2”, збудовану з цегли, загальною площею 784,5 кв. м., до якої належать металева огорода “ 1”, димова труба “ 2”, що розташовані за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 4, та будинок санаторію (спальний корпус) “А-3”, збудований з цегли, загальною площею 1416,10 кв. м, будинок санаторію (лікувальний корпус) “Б-3”, збудований з цегли, загальною площею 450,10 кв.м.; перехідну галерею “В-1”, збудовану з цегли, загальною площею 33,20 кв.м., до яких належать металева огорода “ 1”; металевий резервуар “ 2”, розташовані за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 12. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, зазначено Фонд державного майна України.
Одночасно з пред'явленням позову Заступником Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної служби геології та надр України на адресу суду подано заяву про забезпечення позову (за вх. № 2570/19 від 23.09.2019 р.), у якій заявник просив суд вжити наступних заходів щодо забезпечення поданого позову: 1) накласти арешт на нерухоме майно, зокрема, клуб-столову “А-2”, збудовану з цегли, загальною площею 784,5 кв. м., до якої належать металева огорода “ 1”, димова труба “ 2”, що розташовані за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 4, та будинок санаторію (спальний корпус) “А-3”, збудований з цегли, загальною площею 1416,10 кв. м., будинок санаторію (лікувальний корпус) “Б-3”, збудований з цегли, загальною площею 450,10 кв.м.; перехідну галерею “В-1”, збудовану з цегли, загальною площею 33,20 кв.м., до яких належать огорода “ 1”; резервуар “ 2”, розташоване за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 12; 2) заборонити ТзОВ “Джерело Єднання” та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 25.09.2019 р. судом відмовлено у задоволенні заяви Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної служби геології та надр України про забезпечення позову (за вх. № 2570/19 від 23.09.2019 р.).
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 27.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.10.2019 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Фонд державного майна України та у задоволені клопотання прокурора від 13.09.2019р. вих. № 05/2-13167-19 (вх.№39251/19 від 24.09.2019р.) про витребування доказів відмовлено.
10.10.2019 року представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву з додатками, який зареєстрований відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 41985/19.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 16.10.2019 року підготовче засідання відкладено на 13.11.2019 року.
31.10.2019 р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів подано на адресу суду письмові пояснення за вх. № 45196/19 з додатками, відповідно до яких третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів просить позовну заяву задоволити в повному обсязі, а також просить суд розглядати справу без участі представника Фонду державного майна України на підставі наявних у суду матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 13.11.2019 р. підготовче засідання у справі відкладено на 27.11.2019 р.
27.11.2019 року представником відповідача-2 подано на адресу суду клопотання з додатками про долучення до матеріалів справи документів за вх. № 49628/19.
27.11.2019 року прокурором подано на адресу суду письмові пояснення за вх. № 49601/19.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 27.11.2019 р. зупинено провадження у справі № 914/1962/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
30.07.2020 р. на адресу суду надійшло клопотання від Прокуратури Львівської області за вих. № 05/2-663 вих.-20 від 28.07.2020 р. про поновлення провадження у справі № 914/1962/19 (за вх. № 22994/20).
Крім того, 31.07.2020 р. з офісу Генерального прокурора надійшло клопотання за вих. № 15/2/1-13167-19 від 24.07.2020 р. про поновлення провадження у справі № 914/1962/19 (за вх.№ 23116/20).
03.08.2020 р. від відповідача -1 на адресу суду надійшов лист за вих. № 736/2/01/09 від 29.07.2020 р., в якому повідомляється, що справа № 912/2385/18 розглянута Великою Палатою Верховного Суду та 26.05.2020 р. винесена постанова, якою справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (за вх.№ 23234/20).
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 10.08.2020 р. судом постановлено провадження у справі № 914/1962/19 поновити. Продовжити строк підготовчого провадження у справі № 914/1962/19 на тридцять днів за ініціативою суду. Підготовче засідання у справі призначити на 26.08.2020 р.
26.08.2020 р. представником відповідача-2 подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх.№ 25139/20, відповідно до якого відповідач-2 просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, які викладені у поданому відзиві.
26.08.2020 р. представником відповідача-2 подано на адресу суду заяву за вх.№ 2002/20, у пункті 1 якої відповідач-2 просив суд продовжити строк підготовчого провадження у даній справі.
У пункті 2 поданої заяви відповідача-2 за вх.№ 2002/20 від 26.08.2020 р., відповідач-2 просив суд витребувати у позивача відомості про те, на якій стадії знаходиться розслідування кримінального провадження № 42016000000003659 від 24.11.2016 р. Якщо в рамках кримінального провадження винесені кінцеві процесуальні рішення, просить надати їх копії.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 26.08.2020 р. судом відмовлено у задоволенні пункту 1, пункту 2 поданої заяви відповідача-2 за вх.№ 2002/20 від 26.08.2020 р. із підстав, які викладені в ухвалі суду від 26.08.2020 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 26.08.2020 р. підготовче засідання відкладено на 30.09.2020 р.
28.08.2020 р. на адресу суду з Офісу Генерального прокурора надійшла відповідь на відзив представника ТзОВ “Джерело Єднання” за вх.№ 25368/20 з додатками, відповідно до якої прокуратура просить суд задовольнити у повному обсязі позов Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державної служби геології та надр України до Національної акціонерної компанії “Надра України”, Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело Єднання" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та застосування наслідків їх недійсності з підстав, які викладені у поданій відповіді на відзив представника ТзОВ “Джерело Єднання”.
09.09.2020 р. відповідачем-2 подано на адресу суду заперечення від 04.09.2020 р. на відповідь заступника Генерального прокурора на відзив на позовну заяву з додатками за вх.№ 26302/20, відповідно до якого відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у поданому запереченні.
25.09.2020 р. від позивача-1 - Кабінету Міністрів України подано на адресу суду письмові пояснення по суті справи за вх. № 27831/20 з додатками, відповідно до яких позивач-1 просить суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у поданих письмових поясненнях.
30.09.2020 р. представником відповідача-2 подано на адресу суду клопотання за вх. № 28307/20, в якому відповідач-2 просив суд долучити до матеріалів справи заперечення від 04.09.2020 р. на відповідь заступника Генерального прокурора з доданим звітом про проведення робіт з реконструкції частини нежитлової будівлі санаторію “Геолог Прикарпаття” (спальний корпус, літ. “А-3) по вул. Івана Франка, 12 в м. Моршин Львівської області з доданою інвесторською кошторисною документацією.
Крім того, представником відповідача-2 30.09.2020 р. подано на адресу суду заяву про виклик свідка за вх.№ 28308/20, в якій зазначено, що Савенко Олег Петрович, являється учасником ТОВ “Джерело Єднання” та обізнаний з обставинами, на які ТОВ “Джерело Єднання” посилається в своїх запереченнях, в тому числі щодо здійснення реконструкції та капітального ремонту спірних приміщень, відтак, керуючись та на підставі ст. 2, ст. 73, ст. 87, ст. 89 ГПК України, представник відповідача-2 просив суд допитати в якості свідка ОСОБА_1 , що зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
30.09.2020 р. представником відповідача-2 подано на адресу суду заяву про призначення комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи у даній справі за вх.№ 2500/20.
13.10.2020 р. представником відповідача-2 подано гарантійний лист щодо оплати вартості експертизи за вх. № 29609/20.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 30.09.2020 р. Підготовче засідання у справі відкладено на 21.10.2020 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 21.10.2020 р. підготовче засідання у справі відкладено на 18.11.2020 р.
22.10.2020 р. з офісу Генерального прокурора на адресу суду надійшли письмові заперечення з додатками на заяву ТзОВ "Джерело Єднання" про призначення у справі комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи за вх. № 30694/20.
28.10.2020 р. Львівською обласною прокуратурою подано на адресу суду письмові заперечення на заяву ТзОВ "Джерело Єднання" про виклик свідка за вх. № 31099/20.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 18.11.2020 р. підготовче засідання у справі відкладено на 16.12.2020 р.
03.12.2020 р. з Офісу Генерального прокурора надійшли на адресу суду письмові пояснення з додатками за вх. 34730/20 на виконання вимог ухвали суду від 18.11.2020 р.
15.12.2020 р. з офісу Генерального прокурора на адресу суду надійшли додаткові пояснення з додатками у даній справі за вх. № 35698/20.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 16.12.2020 р. підготовче засідання у справі відкладено на 13.01.2021 р.
05.01.2021 р. позивачем-1 подано письмові пояснення, на виконання вимог ухвали суду від 18.11.2020 р., відповідно до яких позивач-1 просить суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, які викладені у поданих письмових поясненнях.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 13.01.2021 р. судом відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело Єднання" за вх.№ 2500/20 від 30.09.2020 р. про призначення у справі № 914/1962/19 комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи. Також судом відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело Єднання" про виклик свідка за вх.№ 28308/20 від 30.09.2020 р. у справі № 914/1962/19 з підстав, які викладені в ухвалі суду від 13.01.2021 р.
Ухвалою викликом Господарського суду Львівської області суду від 13.01.2021 р. підготовче засідання у даній справі призначено на 10.02.2021 р.
25.01.2021 р. відповідачем-2 подано на адресу суду заяву про застосування позовної давності за вх. № 1682/21, відповідно до якої відповідач-2 просить суд застосувати до позовних вимог позивача загальний строк позовної давності, відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України та відмовити у позові повністю.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 10.02.2021 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/1962/19 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 24.02.2021 р.
12.02.2021 р. прокурором подано на адресу суду заперечення на клопотання ТзОВ «Джерело Єднання» про долучення додаткових доказів з додатками за вх. № 3402/21.
24.02.2021 р. представником відповідача-1 подано на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики з аналогічних справ за вх. № 4412/21.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 24.02.2021 р. розгляд справи по суті відкладено на 10.03.2021 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 10.03.2021 р., з врахуванням ухвали суду від 11.03.2021 р. про виправлення описки, розгляд справи по суті відкладено на 07.04.2021 р.
Ухвалою повідомленням Господарського суду Львівської області суду від 07.04.2021 р. розгляд справи по суті призначено на 05.05.2021 р.
20.04.2021 р. представником відповідача-2 подано на адресу суду узагальнюючі письмові пояснення за вх. № 9508/21, які представник відповідача-2 просить суд приєднати до матеріалів справи і врахувати при розгляді справи, які були підготовлені для виступу у судовому засіданні та відповідно до яких, просить суд відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, які викладені у поданих узагальнюючих письмових поясненнях.
Ухвалою повідомленням Господарського суду Львівської області суду від 05.05.2021 р. розгляд справи по суті призначено на 09.06.2021 р.
Ухвалою повідомленням Господарського суду Львівської області суду від 09.06.2021 р. розгляд справи по суті призначено на 30.06.2021 р.
Рух даної справи та причини відкладення розгляду справи в судових засіданнях викладено у вказаних вище ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
30.06.2021 р. прокурор в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді прокуратури на відзив представника ТзОВ “Джерело Єднання” за вх.№ 25368/20 від 28.08.2020 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просить позов задоволити повністю.
30.06.2021 р. представник позивача-1 в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, у поданих письмових поясненнях по суті справи за вх. № 27831/20 від 25.09.2020 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просить позов задоволити повністю.
30.06.2021 р. представник позивача-2 в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
30.06.2021 р. представник відповідача-1 в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, визнає позовні вимоги і просив суд позовні вимоги задоволити повністю з підстав, які викладені у позовній заяві, у поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву за вх. № 41985/19 від 10.10.2019 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
30.06.2021 р. представник відповідача-2 в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
30.06.2021 р. представником відповідача-2 подано на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 14925/21. Представник відповідача-2 подане клопотання про відкладення розгляду справи мотивує тим, що представник відповідача-2 буде зайнятим у судовому засіданні у м. Києві як захисник у рамках кримінального провадження №42020000000000265 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, тому не зможе бути присутнім у судовому засіданні 30.06.2021 р. На підставі наведеного, представник відповідача-2 просить суд, з метою повного, об'єктивного та всебічного дослідження матеріалів справи з дотриманням вимог ГПК України, відкласти розгляд справи № 914/1962/19 на іншу дату. До вказаного клопотання представника відповідача-2 долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1081333 від 30.06.2021 р., який виданий Адвокатським бюро Андрія Ясиновського «Захист активів» адвокату Пащинській А.О.
30.06.2021 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2019 р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів подано на адресу суду письмові пояснення за вх. № 45196/19 з додатками, відповідно до яких третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів просить позовну заяву задоволити в повному обсязі, а також просить суд розглядати справу без участі представника Фонду державного майна України на підставі наявних у суду матеріалів справи.
Суд, розглянувши в судовому засіданні клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи за вх. № 14925/21 від 30.06.2021 р., заслухавши думку учасників справи, відмовляє у його задоволенні, виходячи з наступного.
Суд зазначає, що за змістом ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.
Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об'єктивного та розумного обґрунтування.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України, № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012р.).
Згідно із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи “Федіна проти України” від 02 вересня 2010 року, “Смірнова проти України” від 08 листопада 2005 року, “Матіка проти Румунії” від 02 листопада 2006 року, “Літоселітіс проти Греції” від 05 лютого 2004 року та інші).
Окрім того, суд зазначає і аналогічну правову позицію, яку викладено, зокрема у п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Крім того, суд зазначає, що розгляд справи № 914/1962/19 по суті неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах Господарського суду Львівської області, а саме: ухвала суду від 24.02.2021 р., ухвала суду від 10.03.2021 р., ухвала суду від 07.04.2021 р., ухвала суду від 05.05.2021 р., ухвала суду від 09.06.2021 р.
Суд вважає, що клопотання відповідача -2 за вх. № 14925/21 від 30.06.2021 р. про відкладення розгляду справи необґрунтовано належними та допустимими письмовими доказами неможливості неявки представника відповідача-2 в судове засідання 30.06.2021 р. з розгляду справи № 914/1962/19 по суті. Крім того, відповідачем -2 також необгрунтовано, що його неявка перешкоджає розгляду спору у даній справі в даному судовому засіданні та, що спір, розгляд якого по суті розпочався і продовжується, не може бути вирішено в даному судовому засіданні без його участі.
Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги відсутність доказів в обґрунтування неможливості заміни представника і неможливості розгляду справи без участі представника відповідача-2, суд приходить до висновку про відсутність, передбачених ст.ст. 202, 216 ГПК України правових підстав до відкладення розгляду справи та до задоволення клопотання відповідача-2, а відтак, у задоволенні клопотання відповідача-2 за вх. № 14925/21 від 30.06.2021 р. необхідно відмовити за його необґрунтованістю та безпідставністю.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1962/19.
В судовому засіданні 30.06.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача-1:
У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 № 210 та постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2000 № 1128, яка прийнята на виконання цього Указу, утворено Національну акціонерну компанію «Надра України». Указом Президента України від 14.06.2000 № 802 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» (надалі - Указ) постановлено, зокрема: а) затвердити статут Компанії; б) затвердити персональний склад спостережної ради Компанії, призначити голову, заступників голови та членів правління Компанії; в) забезпечити формування статутного фонду Компанії. З цією метою, зокрема, затвердити перелік державного майна, яке передається в користування Компанії для забезпечення її діяльності. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2000 № 1273, яка прийнята на виконання Указу, зобов'язано Фонд державного майна України: передати у місячний строк до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Надра України» 100 відсотків акцій державної акціонерної холдингової компанії «Укргеолреммаш»; передати до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Надра України» майно підприємств згідно з додатком 3 із наступним їх перетворенням у дочірні підприємства Компанії; установити, що 100 відсотків акцій Національної акціонерної компанії «Надра України» закріплюються у державній власності. Відчуження цих акцій з державної власності, використання для формування статутних фондів будь-яких підприємств та передача в заставу не допускається. У подальшому спільним наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 08.05.2001 № 179 та НАК «Надра України» від 15.05.2001 № 20 «Про передачу ДГП «Західукргеологія» до складу НАК «Надра України» та його майна до статутного фонду Компанії» відповідно до зазначених нормативних актів затверджено акт передавання-приймання майна ДГП «Західукргеологія» до статутного фонду НАК «Надра України». Згідно з актом передавання-приймання майна державного геологічного підприємства «Західукргеологія» до статутного фонду НАК «Надра України» від 15.05.2001 № 1, Мінекоресурсів України передає, а НАК «Надра України» приймає до складу Компанії державне геологічне підприємство «Західукргеологія» як цілісний майновий комплекс разом з основними фондами, у тому числі з об'єктами житлосоцкультпобуту, переліченими в висновку експерта про вартість оцінюваних необоротних активів підприємства, іншими необоротними активами, оборотними активами, у тому числі об'єктами незавершеного виробництва, грошовими витратами тощо. Актом передавання-приймання від 15.05.2001 № 2 Мінекоресурсів передало, а НАК «Надра України» прийняло до статутного фонду компанії майно ДГП «Західукргеологія» загальною вартістю 99001,2 тис. гривень.
Таким чином, відповідно до вимог зазначених вище Указу Президента та постанови Кабінету Міністрів України вказане майно передано Компанії на праві користування. Однак, наказом НАК «Надра України» від 12.05.2005 № 143 зобов'язано провести державну реєстрацію частини нерухомого майна, а саме будівель санаторію «Геолог Прикарпаття».
Рішенням виконавчого комітету Моршинської міської ради від 13.10.2005 № 327 вирішено оформити право власності за НАК «Надра України» на спальний корпус, лікувальний корпус, клуб-столову, перехідну галерею, розташовані за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 12, та провести реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна НАК «Надра України» ДП «Західукргеологія» Санаторію «Геолог Прикарпаття». На підставі зазначеного рішення 30.10.2006 Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (надалі - КП «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації») прийнято рішення та проведено реєстрацію права власності НАК «Надра України», видано свідоцтво про право власності від 30.10.2006 р. № 822015, згідно із яким власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 12, є НАК «Надра України», форма власності - державна. Також відповідно до свідоцтва про право власності від 01.11.2006 р. № 822016, виданого на підставі вищезазначеного рішення, власником майна, розташованого за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 4, є НАК «Надра України», форма власності - державна. У подальшому 09.11.2007 між НАК «Надра України» та ТОВ «Джерело Єднання» укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до якого НАК «Надра України» продало, а ТОВ «Джерело Єднання» купило нерухоме майно, а саме клуб-столову «А-2», збудовану з цегли, загальною площею 784,5 кв. м., до якої належать металева огорода «1», димова труба « 2», що розташовані за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 4. Також цього дня, 09.11.2007, між НАК «Надра України» та ТОВ «Джерело Єднання» укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до якого НАК «Надра України» продало, а ТОВ «Джерело Єднання» купило нерухоме майно, а саме будинок санаторію (спальний корпус) «А-3», збудований з цегли, загальною площею 1416,10 кв. м., будинок санаторію (лікувальний корпус) «Б-3», збудований з цегли, загальною площею 450,10 кв. м.; перехідна галерея «В-1», збудована з цегли, загальною площею 33,20 кв. м., до яких належать металева огорода « 1»; металевий резервуар « 2», розташоване за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 12.
Як зазначає прокурор у позовній заяві, НАК «Надра України» здійснила продаж спірного майна за заниженою вартістю.
Так, згідно з договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.11.2007 ТОВ «Джерело Єднання» придбало у НАК «Надра України» клуб- столову «А-2», збудовану з цегли, загальною площею 784,5 кв. м, до якої належать металева огорода «1», димова труба « 2», що розташовані за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 4, за ціною 1020525,6 грн. Крім того, за договором купівлі-продажу від 09.11.2017 ТОВ «Джерело Єднання» продано нежилі приміщення, а саме будинок санаторію (спальний корпус) «А-3», збудований з цегли, загальною площею 1416,10 кв. м, будинок санаторію (лікувальний корпус) «Б-3», збудований з цегли, загальною площею 450,10 кв.м.; перехідна галерея «В-1», збудована з цегли, загальною площею
33,20 кв.м., до яких належать металева огорода « 1»; металевий резервуар « 2», розташоване за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 12, за ціною 2624142 грн.
Водночас, згідно з висновком від 27.11.2017 № 458/459 судової оціночно-будівельної експертизи у кримінальному провадженні № 2016000000003659 від 24.11.2016, складеним Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, дійсна ринкова вартість проданого за вказаними договорами майна станом на 19.11.2007 становила 5 679 132 грн. Таким чином, як вказує прокурор, НАК «Надра України» здійснила продаж спірних об'єктів нерухомості за ціною, яка на 2 034 464,4 грн. менша від дійсної ринкової вартості майна на момент його реалізації.
Відтак, на думку прокурора, зазначені договори купівлі-продажу укладені з порушенням законодавства, а тому повинні бути визнані судом недійсними. Так, пунктом 5.4 статуту НАК «Надра України» у редакції від 27.09.2000, чинній на час утворення Компанії, встановлено, що майно, що є державною власністю і передане Компанії у користування та/або управління, не підлягає відчуженню. Аналогічні положення має й п. 26 статуту у редакції від 27.06.2007, чинній на час відчуження спірного майна.
Таким чином, як зазначає прокурор, оскільки оскаржувані договори купівлі-продажу нерухомого майна суперечать вимогам ст. ст. 8, 9, 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», статуту НАК «Надра України», ст. 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, ст. ст. 75, 139, 141, 145 ГК України, вони згідно зі ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України та ст. 207 ГК України повинні бути визнані судом недійсними із застосуванням наслідків недійсності.
Правова позиція позивача-2.
Позивач-2 не забезпечував явки свого представника в судові засідання упродовж усього розгляду справи № 914/1962/19, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Правова позиція відповідача-1.
У поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву за вх. № 41985/19 від 10.10.2019 р., відповідач-1 зазначає про те, що дев'ятого листопада 2007 р. між Національною акціонерною компанією «Надра України» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело Єднання» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 12, а саме: будинок санаторію (спальний корпус) «А-3», збудований з цегли, загальною площею 1416,10 кв.м.; будинок санаторія (лікувальний корпус) «Б-3», збудований з цегли, загальною площею 450,10 кв.м.; перехідна галерея «В-1», збудована з цегли, загальною площею 33,20 кв.м., до яких належать металева огорода « 1»; металевий резервуар « 2». Зазначений договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко Ю. В. Правлінням Компанії (протокол від 23.11.2007р. № 33) був погоджений проект договору купівлі-продажу нежитлової будівлі між Національною акціонерною компанією «Надра України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело Єднання». Відповідно до Статуту Компанії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 р. №1460 (з наступними змінами), засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, а єдиним акціонером - держава в особі Держгеонадр. Пунктом 5 Статуту Компанії визначено, що Компанія утворена з метою підвищення ефективності управління підприємствами галузі геології і розвідки надр, задоволення потреби держави в нарощуванні мінерально-сировинної бази та отримання прибутку шляхом провадження господарської діяльності. Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 45, ст. 165 ГПК України, Відповідач- 1 просить суд винести законне та обґрунтоване рішення по справі № 914/1962/19 та задоволити позовні вимоги повністю, у зв'язку з визнанням позову відповідачем-1.
Правова позиція відповідача-2.
У поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву за вх. № 25139/20 від 26.08.2020 р. відповідач-2 посилається на те, що відповідач-2 дійсно придбав на підставі договорів купівлі-продажу від 09.11.2007 р. нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Моршин, вул. І.Франка, 4, та вул. І.Франка, 12. Договори купівлі-продажу були належним чином укладені та виконані сторонами. Товариство придбало ці об'єкти за ринковою вартістю, зокрема, відповідно до звіту про незалежну оцінку, загальна вартість цих об'єктів складала 3 037 223 грн. без врахування ПДВ, що в 2007 році становило більше ніж 600 тисяч доларів США. При цьому, нежитлові приміщення потребували реконструкції. Зокрема, станом на дату подання відзиву відповідачем-2 в них тривають будівельні роботи. Для цих приміщень придбано та встановлено нове обладнання, з метою використання їх як санаторію. Також, між відповідачем-2 та Моршинською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, на якій розміщено ці об'єкти нерухомого майна. Дані обставини підтверджуються наданими відповідачем-2 завіреними копіями документів, зокрема це: договір оренди від 05.12.2008; договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.11.2007 за адресою: м.Моршин, вул. Івана Франка, 12; витяг з Державного реєстру правочинів від 09.11.2007 за адресою: м.Моршин, вул. Івана Франка, 12; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.11.2007 за адресою: м.Моршин, вул. Івана Франка, 12; акт приймання-передачі від 22.11.2007 до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.11.2007 за адресою: м.Моршин, вул. Івана Франка, 12; технічний паспорт на нежитлові будівлі та споруди № 12 по вул. Ів. Франка; договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.11.2007 за адресою: м.Моршин, вул. Івана Франка, 4; витяг з державного реєстру правочинів від 09.11.2007 за адресою: м.Моршин, вул. Івана Франка, 4; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.11.2007 за адресою: м.Моршин, вул. Івана Франка, 4; акт приймання-передачі від 22.11.2007 до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.11.2007 за адресою: м.Моршин, вул. Івана Франка, 4; технічний паспорт на нежитлові будівлі та споруди № 4 по вул. Ів. Франка; витяг із містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками ЕП «Реконструкція частини нежитлової будівлі санаторію «ГЕЛОГ ПРИКАРПАТТЯ» (спальний корпус, літ. «А-3»); витяг із звіту про незалежну оцінку нежитлових будівель та споруд санаторію «ГЕОЛОГ ПРИКАРПАТТЯ». При цьому, як зазначає відповідач-2, учасники Товариства це підприємці, які займаються підприємницькою діяльністю в сфері надання санаторно-оздоровчих послуг. Відповідач-2 також вказує на те, що заявлені позивачем вимоги суперечать усталеній практиці Європейського суду з прав людини, і порушують права Товариства як власника, який сплатив за це майно справедливу ринкову ціну, інвестував та інвестує кошти в реконструкцію цього майна. Також відповідач-2 посилається на те, що вказані вище договори купівлі продажу укладались в листопаді 2007 року, пройшло понад 12 років, тобто сплив навіть термін позовної давності, за цей час ці об'єкти утримувались, реконструювались, облаштовувались і використовувались як санаторій, сплачувались податки. Тому відповідач-2 просить суд, на підставі ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, до заявлених позовних вимог застосувавати загальний строк позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, що є самостійною підставою для відмови у позові повністю.
Правова позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів.
У поданих на адресу суду письмових поясненнях за вх. № 45196/19 Фонд державного майна України посилається на те, що Компанія створена відповідно до Указу Президента України від 14.06.2000 № 802 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвитку надр». Відповідно до Указу Президента України від 14.06.2000 № 802 було постановлено Кабінету Міністрів України здійснити в установленому порядку заходи щодо створення Компанії, зокрема затвердити статут Компанії, забезпечити формування статутного капіталу Компанії. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2000 № 1273 «Питання Національної акціонерної компанії «Надра України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.04.2003 № 221-р «Про передачу до статутного фонду ПАК «Надра України» пакета акцій ВАТ «Північукргеологія» було визначено майно, що передається до статутного капіталу Компанії. Крім того, було установлено, що 100 відсотків акцій Компанії закріплюються у державній власності. Відчуження цих акцій з державної власності, використання для формування статутних фондів будь-яких підприємств та передача в заставу не допускається. На виконання вказаних постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, Фондом відповідно до актів приймання - передачі було передано до статутного капіталу Компанії пакети акцій ДАХК «Укргеолреммаш» у розмірі 100 % та ВАТ «Північукргеологія» у розмірі 99,9 % акцій. Згідно із додатком 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2000 № 1273 Міністерство екології та природних ресурсів України передало до статутного капіталу Компанії майно державних підприємств, з наступним перетворенням їх у дочірні підприємства Компанії. Згідно з Реєстром корпоративних прав держави, що веде Фонд, управління корпоративними правами держави, якій належить 100 % акцій у статутному капіталі Компанії, здійснює Державна служба геології та надр України. Згідно зі ст. 85 ГК України та ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески (вклад до статутного капіталу), продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства, доходів, одержаних від господарської діяльності товариства, іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом. Відповідно до Статуту Компанії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1460 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 912), зокрема: Компанія є публічним акціонерним товариством. Засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. Акціонером Компанії є держава в особі Держгеонадр. Засновник Компанії, який володіє 100 відсотками її акцій, не може відчужувати належні йому акції до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію пакета акцій Компанії. Фонд, здійснюючи свою діяльність в межах чинного законодавства, розглядає питання та погоджує відчуження об'єктів державної власності лише у випадках та в порядку, встановлених законодавством України. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803 затверджено Порядок відчуження об'єктів державної власності (надалі - Порядок). Відповідно до п. 6 Порядку відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.
Як вказує Фонд державного майна України у поданих письмових поясненнях, крім погодження процедури відчуження з суб'єктом управління та Фондом державного майна України, Порядком № 803 від 06.06.2007 р. також передбачено чітко унормований механізм самого відчуження, а саме: незалежна оцінка майна, що пропонується до відчуження; відчуження майна здійснюється шляхом його продажу на аукціоні, який проводиться організатором аукціону; особливі умови участі покупців в аукціоні та інше. Таким чином, відчуження державного майна може здійснюватись двома способами: відповідно до Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, та шляхом приватизації.
Статтею 9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (що був чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова вартість продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом визначаються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Однак установлено, що Компанія здійснила продаж спірного майна за заниженою вартістю. Так, згідно з договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 09.11.2007 ТОВ «Джерело Єднання» придбало у Компанії спірне майно за ціною 2 624 142 грн. Водночас згідно з висновком від 27.11.2017 № 458/459 судової оціночно-будівельної експертизи у кримінальному провадженні № 2016000000003659 від 24.11.2016, складеним Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що дійсна ринкова вартість проданого за вказаним договором майна станом на 19.11.2007 становила 5 679 132 грн. Відтак, на думку, Фонду державного майна України, НАК «Надра України» здійснила продаж спірних об'єктів нерухомості за ціною, яка на 2 034 464,4 грн. менша від дійсної ринкової вартості майна на момент його реалізації. Підсумовуючи вищевикладене, Фонд державного майна України вважає, що договір купівлі-продажу від 09.11.2007 нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка. 4, укладений Компанією та ТОВ «Джерело Єднання» та договір купівлі-продажу від 09.11.2007 нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 12, укладений Компанією та ТОВ «Джерело Єднання» підлягають визнанню недійсними як такими, що укладені з порушенням законодавства.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для прийняття рішення у справі, здійснивши огляд документів, в т.ч. оригіналів, суд встановив наступне.
Відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 № 210 та постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2000 № 1128, яка прийнята на виконання цього Указу, утворено Національну акціонерну компанію «Надра України». Указом Президента України від 14.06.2000 № 802 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» (надалі - Указ) постановлено, зокрема: а) затвердити статут Компанії; б) затвердити персональний склад спостережної ради Компанії, призначити голову, заступників голови та членів правління Компанії; в) забезпечити формування статутного фонду Компанії. З цією метою, зокрема, затвердити перелік державного майна, яке передається в користування Компанії для забезпечення її діяльності. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2000 № 1273, яка прийнята на виконання Указу Президента України від 14.06.2000 № 803, зобов'язано Фонд державного майна України: передати у місячний строк до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Надра України» 100 відсотків акцій державної акціонерної холдингової компанії «Укргеолреммаш»; передати до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Надра України» майно підприємств згідно з додатком 3 із наступним їх перетворенням у дочірні підприємства Компанії; установити, що 100 відсотків акцій Національної акціонерної компанії «Надра України» закріплюються у державній власності. Відчуження цих акцій з державної власності, використання для формування статутних фондів будь-яких підприємств та передача в заставу не допускається. У подальшому спільним наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 08.05.2001 № 179 та НАК «Надра України» від 15.05.2001 № 20 «Про передачу ДГП «Західукргеологія» до складу НАК «Надра України» та його майна до статутного фонду Компанії» відповідно до зазначених нормативних актів затверджено акт передавання-приймання майна ДГП «Західукргеологія» до статутного фонду НАК «Надра України». Згідно з актом передавання-приймання майна державного геологічного підприємства «Західукргеологія» до статутного фонду НАК «Надра України» від 15.05.2001 № 1, Мінекоресурсів України передає, а НАК «Надра України» приймає до складу Компанії державне геологічне підприємство «Західукргеологія» як цілісний майновий комплекс разом з основними фондами, у тому числі з об'єктами житлосоцкультпобуту, переліченими в висновку експерта про вартість оцінюваних необоротних активів підприємства, іншими необоротними активами, оборотними активами, у тому числі об'єктами незавершеного виробництва, грошовими витратами тощо. Актом передавання-приймання від 15.05.2001 № 2 Мінекоресурсів передало, а НАК «Надра України» прийняло до статутного фонду компанії майно ДГП «Західукргеологія» загальною вартістю 99001,2 тис. грн.
На підтвердження викладеного, прокурором долучено до матеріалів справи спільний наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 08.05.2001 № 179 та НАК «Надра України» від 15.05.2001 № 20 «Про передачу ДГП «Західукргеологія» до складу НАК «Надра України» та його майна до статутного фонду Компанії», акт передавання-приймання ДГП «Західукргеологія» до складу «Надра України» № 1 від 15.05.2001 р., акт передавання-приймання майна ДГП «Західукргеологія» до складу «Надра України» № 2 від 15.05.2001 р.
Держава як власник спірного нерухомого майна, надала НАК «Надра України» повноваження щодо управління державним майном від її імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Воля держави як власника може виражатися лише в таких діях органу державної влади, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.
Аналогічні висновки, що воля власника може виражатися лише в діях, які відповідають вимогам законодавства викладена у постанові Верховного суду України від 02.11.2016 р. у справі № 6-2161цс16, від 23.11.2016 у справі № 3-1058гс16 та у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 р. у справі № 718/2257/17.
Таким чином, все майно та активи передані Компанії на праві користування. Держава, як власник майна та активів, надала Компанії повноваження щодо управління державним майном від її імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, встановлених законом, підзаконними нормативними актами та установчими документами. Проте, наказом НАК «Надра України» від 12.05.2005 № 143 прийнято рішення про державну реєстрацію частини нерухомого майна Компанії, а саме комплексу будівель санаторію «Геолог Прикарпаття».
Рішенням виконавчого комітету Моршинської міської ради від 13.10.2005 № 327 вирішено оформити право власності за НАК «Надра України» на спальний корпус, лікувальний корпус, клуб-столову, перехідну галерею, які розташовані за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 12, та провести реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна НАК «Надра України» ДП «Західукргеологія» Санаторію «Геолог Прикарпаття». На підставі зазначеного рішення, 30.10.2006 Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації») прийнято рішення та проведено реєстрацію права власності за НАК «Надра України», видано свідоцтво про право власності від 30.10.2006 р. № 822015, яке долучено до матеріалів справи, згідно із яким власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 12, є НАК «Надра України», форма власності - державна. Також відповідно до свідоцтва про право власності від 01.11.2006 р. № 822016, виданого на підставі вищезазначеного рішення, власником майна, розташованого за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 4, є НАК «Надра України», форма власності - державна. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.11.2006 р. також долучено прокурором до матеріалів справи.
09.11.2007 р. між НАК «Надра України» та ТОВ «Джерело Єднання» укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до якого НАК «Надра України» продало, а ТОВ «Джерело Єднання» купило нерухоме майно, яким є: нежитлова будівля, позначена на плані: нежитлова будівля, клуб-столова «А-2», збудована з цегли, загальною площею 784,50 кв. м., до якої належать: металева огорода « 1», димова труба « 2», що розташовані за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. І. Франка, 4. Продаж вчинено за узгодженою сторонами вартістю 1 020 525,60 грн. Вказаний договір купівлі-продажу нежилих приміщень посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко Ю.В. 09.11.2007 р., зареєстровано у реєстрі за № 300.
Крім того, 09.11.2007, між НАК «Надра України» та ТОВ «Джерело Єднання» укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до якого НАК «Надра України» продало, а ТОВ «Джерело Єднання» купило нерухоме майно, яким є: нежитлові будівлі санаторію «Геолог Прикарпаття», позначені на плані: будинок санаторію (спальний корпус) «А-3», збудований з цегли, загальною площею 1416,10 кв. м., будинок санаторію (лікувальний корпус) «Б-3», збудований з цегли, загальною площею 450,10 кв. м; перехідна галерея «В-1», збудована з цегли, загальною площею 33,20 кв. м., до яких належать металева огорода « 1»; металевий резервуар « 2», розташоване за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. І. Франка, 12. Продаж вчинено за узгодженою сторонами вартістю 2 624 142,00 грн. Вказаний договір купівлі-продажу нежилих приміщень посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко Ю.В. 09.11.2007 р., зареєстровано у реєстрі за № 3020.
09.11.2007 Правлінням компанії НАК «Надра України» та 21.09.2007 Спостережною радою Компанії (протокол засідання Спостережної ради НАК «Надра України» від 21.09.2007 р. долучено до матеріалів справи) надано згоду на відчуження спірного майна.
Водночас згідно з висновком від 27.11.2017 № 458/459 судової оціночно-будівельної експертизи у кримінальному провадженні № 42016000000003659 від 24.11.2016, складеним Львівським науково- дослідним інститутом судових експертиз, який долучено до матеріалів справи встановлено, що дійсна ринкова вартість проданого за вказаними договорами майна станом на 19.11.2007 становила 5 679 132 грн.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 р. № 640 «Питання публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України», змінено тип публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» з публічного на приватне та перейменоване його в Приватне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України».
Оцінка суду.
Статус спірного нерухомого майна, а саме майна, яке було реалізовано НАК «Надра України» на користь ТОВ «Джерело Єднання» згідно з договорами купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.11.2007 на момент його продажу, визначається як державна власність, зважаючи на наступне.
Згідно з Указом Президента України від 15.06.1993 № 210 «Про корпоратизацію підприємств» корпоратизація - це перетворення державних підприємств, а також закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного капіталу яких перебуває у державній власності, у відкриті акціонерні товариства. Утворення акціонерних товариств на базі майна корпоратизованих державних унітарних підприємств та особливий склад осіб, які беруть участь у їх заснуванні, серед яких державні органи, що здійснюють управління державним майном, зумовлює своєрідний порядок набуття такими акціонерними товариствами права власності на майно, що передається державою до їх статутного фонду.
За загальними правилами, встановленими ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, товариство є власником, у тому числі майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Тобто, якщо засновником акціонерного товариства є фізичні або юридичні особи приватного права, власником такого майна стає акціонерне товариство.
Проте на відміну від акціонерних товариств, які засновуються на основі приватної власності, створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств регулюється не лише нормами ЦК України, ГК України та Закону України «Про господарські товариства», а й спеціальним законодавством про приватизацію державного майна.
Акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку. А саме державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариства, залишається у державній власності і відчуження його можливе тільки органами приватизації
через визначені законом приватизаційні процедури.
Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на державне майно у разі його приватизації. Разом з тим ч. 3 ст. 145 ГК України встановлено, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінено тільки шляхом приватизації майна державного підприємства.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до вичерпного переліку способів приватизації державного майна належали: продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом; продаж акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених ч. 1 ст. 12 цього Закону; викуп майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації. Таким чином, за Законом України «Про приватизацію державного майна», передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, не є способом його приватизації.
Також передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, не є рішенням власника, яке б надавало такому товариству право на його відчуження, а спрямована виключно на зміну організаційно-правової форми державного підприємства.
Крім того, згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного майна» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при перетворенні державного унітарного підприємства в акціонерне товариство воно стає правонаступником підприємства, що приватизується.
З огляду на вказану норму Закону України «Про приватизацію державного майна» до моменту завершення процедури приватизації до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва переходять права та обов'язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно.
Тобто до завершення процедури приватизації державне майно, яке закріплювалося за державним унітарним підприємством на праві господарського відання, перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання.
У свою чергу корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду.
Проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни його форми власності.
У зв'язку з цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, сто відсотків акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що правовий режим майна НАК «Надра України», заснованого на державній власності, міг бути змінений тільки шляхом приватизації.
Отже, передане державою до статутного фонду НАК «Надра України» майно не змінило свого правового режиму та залишається державною власністю і стосовно нього діють обмеження щодо вільного розпорядження, які передбачені для державного майна.
Аналогічну правову позицію щодо правового режиму державного майна, переданого утворюваним державою акціонерним товариствам, неодноразово висловлював Вищий господарський суд України, Верховний Суд, зокрема у постановах від 30.11.2017 у справі № 21/44, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16.
Суд відзначає, що укладенням оспорюваних договорів від 09.11.2007 р. між НАК «Надра України» та ТОВ «Джерело Єднання», порушено право власності держави в особі Кабінету Міністрів України, який згідно із законодавством здійснює повноваження щодо реалізації прав держави, як власника майна.
Так, за ст. 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Частиною 5 ст. 75 ГК України визначено особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств, згідно з якими відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Відчуження нерухомого майна здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.
Згідно з п. 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами; рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна України.
Як вбачається з матеріалів справи, власником майна, переданого до статутного фонду НАК «Надра України», є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України (п. 18 статуту Компанії).
Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника у спосіб, передбачений Господарським кодексом України та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (ч. 2 ст. 145 ГК України).
Як зазначалося вище, за ч. 3 ст. 145 ГК України, правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.
Більше того, спірне державне майно в силу положень ч. 3 ст. 139 ГК України та Державного класифікатора України «Класифікація основних фондів», затвердженого наказом Держстандарту України від 19.08.1997 № 507, належить до основних фондів Компанії, які також підлягають відчуженню за особливим порядком.
Зокрема, ч. 6 ст. 141 ГК України передбачено, що відчуження суб'єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Продаж суб'єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється лише на конкурентних засадах.
Проте ні Кабінетом Міністрів України, як власником спірного державного майна, переданого до статутного фонду НАК «Надра України», ні Фондом державного майна України як центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері приватизації, жодних рішень про зміну його правового режиму та приватизацію з 2000 року не приймалось.
Отже, правлінням компанії НАК «Надра України» було прийнято від 23.11.2007 рішення про надання згоди на відчуження спірного майна, прийнято всупереч вищенаведеним вимогам чинного законодавства та обмеженням, встановленим п. 26 статуту Компанії про заборону відчужувати майно, що є державною власністю і передане Компанії у користування та/або управління.
Тобто, приймаючи вищевказане рішення, правління НАК «Надра України» діяло з перевищенням повноважень, без рішення власника майна - Кабінету Міністрів України - про його продаж, що свідчить про відсутність волі держави на його відчуження.
За таких обставин продаж спірного майна відбувся за відсутності волі держави на його відчуження та не у спосіб, визначений законом.
Системний аналіз положень ст. 326 ЦК України, ч. 5 ст. 75 ГК України, ст. 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, свідчить про те, що акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються у загальному порядку. При цьому державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності і відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури на конкурентних засадах. Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що правовий режим майна НАК «Надра України», заснованого на державній власності, міг бути змінений тільки шляхом приватизації.
За таких обставин продаж спірного майна відбувся за відсутності волі держави на його відчуження та не у спосіб визначений законом.
Крім того, слід зазначити наступне. Згідно з договором від 09.11.2007 купівлі-продажу нежилих приміщень, що розташовані за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 4, ТОВ «Джерело єднання» придбало у НАК «Надра України» нерухоме майно за ціною 1 020 525,60 грн.
За договором купівлі-продажу від 09.11.2017 ТОВ «Джерело єднання» придбало нежитлові приміщення за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 12, за ціною 2 624 142,00 грн.
В той же час, згідно з висновком від 27.11.2017 № 458/459 судової оціночно-будівельної експертизи у кримінальному провадженні № 42016000000003659 від 24.11.2016, складеним Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, який долучено до матеріалів справи, встановлено, що дійсна ринкова вартість проданого за вказаними договорами майна станом на 19.11.2007 становила 5 679 132 грн.
Таким чином, виходячи із вказаного вище, НАК «Надра України» здійснила продаж спірних об'єктів нерухомості відповідачу-2 за ціною, яка на 2 034 464,4 грн. менша від ринкової вартості майна на момент його реалізації.
Підстави визнання недійними договорів, угод, правочинів законодавцем визначені в приписах ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Суд враховує, що вказані законодавцем в ЦК України підстави недійсності правочину розширеному тлумаченню не підлягають.
Прокурор просить визнати договори купівлі-продажу від 09.11.2007 р. нежилих приміщень недійсними з тих підстав, що НАК «Надра України» здійснила продаж спірних об'єктів нерухомості за ціною, яка на 2034464,4 грн. менша від дійсної ринкової вартості майна на момент його реалізації, всупереч інтересам держави, суспільного інтересу на збереження майна, з порушенням порядку укладання публічного договору.
Суд вважає за необхідне зазначити таке:
Позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
У відповідності до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З урахування викладеного, слід вказати, що дійсність правочину пов'язана з необхідним обсягом цивільної дієздатності осіб, що уклали правочин, реальним настанням правових наслідків, що обумовлені ним та виконується в разі фактичного здійснення господарської операції.
Однак, в порушення ст.ст. 203, 215 ЦК України, правочини - договори купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.11.2007 з боку Відповідача-1 було підписано особою, що не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, укладені правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.
Відповідач-1 (ПАТ “Національна акціонерна компанія “Надра України” ) не мала права та не уповноважувалася відповідним органом держави (державної виконавчої влади) на відчуження своїх основних засобів, активів та статутного майна державної форми власності, що прямо заборонено його статутними документами.
Відповідну письмову згоду за погодженням з Фондом державного майна України на відчуження цілісного об'єкта чи іншого статутного майна, відповідач-1 - ПАТ “Національна акціонерна компанія “Надра України” - не отримав.
Відповідно до приписів п. 5.4 Статуту НАК «Надра України» у редакції від 27.09.2000 майно, що є державною власністю та передане компанії в користування та/або управління, не підлягає відчуженню.
Аналогічні положення містить й п. 26 Статуту НАК «Надра України» у редакції від 27.06.2007 р., чинній на час відчуження спірного майна - майно, що є державною власністю та передане Компанії у користування та/або управління, не підлягає відчуженню. Користування та/або управління майном Компанії здійснюється відповідно до законодавства.
Однак, приймаючи рішення про надання згоди на відчуження спірного майна 09.11.2007 Правлінням компанії НАК «Надра України» та 21.09.2007 Спостережною радою Компанії, обмеження встановлені статтею 26 статуту Компанії про заборону відчужувати майно, що є державною власністю і передане Компанії у користування та/або управління, до уваги взято не було.
Відповідно до приписів ст. 75 ГК України майно основних фондів державне підприємство може відчужувати лише: а) за попередньою згодою органу управління і б) лише на конкурентних засадах.
В даному випадку засновником та органом управління відповідача-1 виступає Кабінет Міністрів України (ст. 18 Статуту НАК «Надра України»).
Кабінет Міністрів України також не приймав ніяких рішень щодо зміни правового статусу майна, основних фондів, статутного капіталу НАК «Надра України».
Відповідно до приписів п. 26 Статуту НАК «Надра України» майно державної власності, передане компанії в користування та/або управління не підлягає відчуженню.
Суд при прийнятті рішення не враховує рішення Правління НАК «Надра України» від 23.11.2007 р. про надання згоди на відчуження майна з мотивів нерентабельності, оскільки Правління компанії діяло з перевищенням своїх статутних повноважень і не в інтересах держави та НАК «Надра України».
У відповідності до ч.ч. 1,5 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Отже, наслідками визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 09.11.2007 р. нежилих приміщень в даному випадку є повернення другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Тому наслідками визнання недійсним правочину є повернення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело Єднання» на користь ПАТ “Національна акціонерна компанія “Надра України” державного нерухомого майна, а саме: клуб-столову «А-2», збудовану з цегли, загальною площею 784,5 кв. м., до якої належать металева огорода « 1», димова труба « 2», що розташовані за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. І. Франка, 4, та будинок санаторію (спальний корпус) «А-3», збудований з цегли, загальною площею 1416,10 кв. м, будинок санаторію (лікувальний корпус) «Б-3», збудований з цегли, загальною площею 450,10 кв.м.; перехідну галерею «В-1», збудовану з цегли, загальною площею 33,20 кв.м., до яких належать металева огорода « 1»; металевий резервуар « 2», розташовані за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. І. Франка, 12.
Суд вважає, що прокурором та позивачами в цій частині вимог використано належний спосіб захисту порушеного права держави відповідно до вимог та приписів ст.ст. 15,16 ЦК України.
Стосовно повноважень прокурора на подання позовної заяви, суд зазначає наступне.
У позовній заяві прокурором належним чином обґрунтовано порушення інтересів держави та наявність підстав для представництва інтересів держави в суді саме прокурором.
Так, відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
З огляду на те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Враховуючи те, що Кабінетом Міністрів України як засновником НАК «Надра України» та власником державного майна, переданого до статутного капіталу Компанії, та Держгеонадрами як органом управління та акціонером Компанії, який здійснює управління корпоративними правами держави, незважаючи на незаконність відчуження майна відповідачем-1 всупереч чинному законодавству України та за заниженою вартістю, протягом тривалого часу не вжито заходів щодо його повернення у власність держави, із вказаним позовом до Господарського суду Львівської області звернувся заступник Генерального прокурора, назву якої змінено на Офіс Генерального прокурора згідно із Законом України № 113-IX від 19.09.2019 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Невжиття компетентним органом жодних заходів (призначення та проведення перевірки фактів порушення, подання позову або аргументованого повідомлення про відсутність порушення) протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу і ці обставини є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва, визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 зазначила, що наведення прокурором причин нездійснення захисту інтересів держави компетентним органом є обов'язковим лише у разі, коли про них прокурору відомо. Однак, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо або такої відповіді взагалі не отримано, це не може бути підставою для висновку щодо необґрунтованого звернення прокурора за захистом інтересів держави.
Також Верховний Суд наголосив, що господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого прокурором в інтересах держави подав позов, і відповідачем, не є спором між прокурором і цим органом. Його також не можна вважати процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вказала, що прокурор не зобов'язаний доводити протиправний характер бездіяльності компетентного органу та її причин, а тому йому достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Про порушення інтересів держави Кабінету Міністрів України і Держгеонадрам, яких прокурором визначено позивачами у справі достеменно відомо з жовтня 2018 року, що підтверджується запитами Генеральної прокуратури України до вказаних органів у рамках кримінального провадження, зокрема, до матеріалів справи долучено лист Генеральної прокуратури України за вих. № 17/7/2-32793-14 від 23.10.2018 р., який адресований Т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України Кирилюку О.В. Лист Генеральної прокуратури України за вих. № 17/7/2-32793-14 від 23.10.2018 р. аналогічного змісту адресований Кабінету Міністрів України. На вказаний лист Генеральної прокуратури України за вих. № 17/7/2-32793-14 від 23.10.2018 р. секретаріатом Кабінету Міністрів України надано відповідь від 09.11.2018 р. за № 21409/0/2-18 про відсутність у секретаріаті запитуваної інформації.
Враховуючи, що Кабінетом Міністрів України як засновником НАК «Надра України» та власником державного майна, переданого до статутного капіталу Компанії, та Держгеонадрами як органом управління та акціонером Компанії, який здійснює управління корпоративними правами держави, незважаючи на незаконність відчуження майна з перевищенням наданих повноважень відповідачем-1 всупереч чинному законодавству України та за заниженою вартістю, до цього часу не вжито заходів щодо його повернення у власність держави, із вказаним позовом до Господарського суду Львівської області звернулась Генеральна прокуратура України. Позовна заява Генеральної прокуратури України направлена на адресу суду 17.09.2019 р. та зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 2041 від 23.09.2019 р.
Стосовно заяви відповідача-2 про застосування до позовних вимог позивача загального строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Виходячи зі змісту ст.ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи- носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред'явлення позову особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з того моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.05.2018 р. у справі № 359/2012/15-ц, від 31.10.2018 р. у справі № 372/1988/15-ц та від 13.02.2019 р. у справі № 367/2525/15-ц. Необхідно зазначити, що про порушення інтересів держави шляхом незаконного відчуження державного майна Генеральній прокуратурі України стало відомо в листопаді 2017 року під час розслідування кримінального провадження за фактом незаконної приватизації державного майна за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 233 КК України.
Про порушення інтересів держави, Кабінету Міністрів України і Державної служби геології та надр України, яких прокурором визначено позивачами у справі, достеменно відомо з жовтня 2018 року, що підтверджується запитами Генеральної прокуратури України до вказаних органів у рамках кримінального провадження. Зокрема, до матеріалів справи долучено лист Генеральної прокуратури України за вих. № 17/7/2-32793-14 від 23.10.2018 р., який адресований Т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України Кирилюку О.В., в якому зазначається про те, що Управлінням з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004200 від 17 листопада 2017 року за фактом незаконної приватизації державного майна, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 233 КК України. У даному кримінальному провадженні досліджуються обставини щодо незаконної приватизації об'єктів державної власності, які перебували в управлінні НАК «Надра України» та незаконного відчуження по заниженій вартості на користь приватних структур. З метою повного та всебічного з'ясування обставин вчиненого кримінального правопорушення, керуючись ст. 40, ст. 93 КПК України, прошу надати в нашу адресу інформацію, підтверджену копіями відповідних документів, щодо прав держави на майно НАК «Надра України», переданого до статутного фонду компанії під час її утворення, планів розміщення акцій компанії, затверджених засновником - Кабінетом Міністрів України, рішень засновника про оплату акцій НАК «Надра України». Окрім цього, прошу надати на нашу адресу копії актів з оцінки вартості майна цілісних майнових комплексів ДГП «Західукргеологія», ДГП «Чернігівнафтогазгеологія», ДГП «Центрукргеологія», переданих 15 травня 2001 року до статутного фонду НАК «Надра України». Лист Генеральної прокуратури України за вих. № 17/7/2-32793-14 від 23.10.2018 р. аналогічного змісту адресований Кабінету Міністрів України. На вказаний лист Генеральної прокуратури України за вих. № 17/7/2-32793-14 від 23.10.2018 р. секретаріатом Кабінету Міністрів України надано відповідь від 09.11.2018 р. за № 21409/0/2-18 про відсутність у секретаріаті запитуваної інформації.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 5 ст. 267 ЦК України порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи, Кабінет Міністрів України і Державна служби геології та надр України не були стороною оспорюваних договорів від 09.11.2017, тому не володіли інформацією про його укладення у 2007 році та умови його виконання. Вказане є підставою для поновлення строку на звернення до суду. У позовній заяві від 13.09.2019 р. за вих. № 05/2-13167-19 (за вх. № 2041 від 23.09.2019 р.) заступник Генерального прокурора просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та їх поновити. Зважаючи на викладене, прокуратурою та позивачами строк на звернення до суду пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню, а права та інтереси держави - захисту. Відтак, заяву відповідача-2 про застосування строку позовної давності до спірних відносин належить відхилити як безпідставну.
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування у справі, судом визнаються встановленими та позовні вимоги підлягають до задоволення повністю. Суд вважає за необхідне визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.11.2007 р. нежилих приміщень, що розташовані за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. І. Франка, 4, укладений між Національною акціонерною компанією «Надра України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело Єднання». Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.11.2007 р. нежилих приміщень, що розташовані за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. І. Франка, 12, укладений між Національною акціонерною компанією «Надра України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело Єднання». Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерело Єднання» повернути Приватному акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Надра України” державне нерухоме майно, а саме клуб-столову «А-2», збудовану з цегли, загальною площею 784,5 кв. м., до якої належать металева огорода « 1», димова труба « 2», що розташовані за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. І. Франка, 4, та будинок санаторію (спальний корпус) «А-3», збудований з цегли, загальною площею 1416,10 кв. м, будинок санаторію (лікувальний корпус) «Б-3», збудований з цегли, загальною площею 450,10 кв.м.; перехідну галерею «В-1», збудовану з цегли, загальною площею 33,20 кв.м., до яких належать металева огорода « 1»; металевий резервуар « 2», розташовані за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. І. Франка, 12.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду Генеральною прокуратурою України було сплачено судовий збір в сумі 86 005,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2890 від 30.07.2019 р. та судовий збір в сумі 3 023,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2889 від 30.07.2019 р., відтак, загальна сума судового збору сплачена Генеральною прокуратурою України становить 89028,98 грн.
Судовий збір в розмірі 89028,98 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача-1, відповідача-2 та підлягає до стягнення на користь Офісу Генерального прокурора по 44 514,49 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.11.2007 р. нежилих приміщень, що розташовані за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. І. Франка, 4, укладений між Національною акціонерною компанією «Надра України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело Єднання».
3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.11.2007 р. нежилих приміщень, що розташовані за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. І. Франка, 12, укладений між Національною акціонерною компанією «Надра України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело Єднання».
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерело Єднання» (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, 28; код ЄДРПОУ № 34577473) повернути Приватному акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Надра України” (03057, м. Київ, вул. Євгенії Мірошниченко, 10; код ЄДРПОУ № 31169745) державне нерухоме майно, а саме клуб-столову «А-2», збудовану з цегли, загальною площею 784,5 кв. м., до якої належать металева огорода « 1», димова труба « 2», що розташовані за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. І. Франка, 4, та будинок санаторію (спальний корпус) «А-3», збудований з цегли, загальною площею 1416,10 кв. м, будинок санаторію (лікувальний корпус) «Б-3», збудований з цегли, загальною площею 450,10 кв.м.; перехідну галерею «В-1», збудовану з цегли, загальною площею 33,20 кв.м., до яких належать металева огорода « 1»; металевий резервуар « 2», розташовані за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. І. Франка, 12.
5. Стягнути з відповідача-1: Приватного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Надра України” (03057, м. Київ, вул. Євгенії Мірошниченко, 10; код ЄДРПОУ № 31169745) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ № 00034051) 44 514,49 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
6. Стягнути з відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело Єднання" (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, 28; код ЄДРПОУ № 34577473) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ № 00034051) 44 514,49 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
7. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
8. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складений 07.07.2021 р.
Суддя О.З. Долінська