ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.07.2021Справа № 910/2700/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/2700/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмінієвий завод "Реалін"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міст"
про стягнення 697 261,41 грн.
Представників сторін:
від позивача: Тетарчук І.В.;
від відповідача: Вайнер О.Л.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюмінієвий завод "Реалін" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міст" про стягнення 697 261,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 0107/0820 від 07.08.2020, внаслідок чого виникла заборгованість за отриманий товар у сумі 646377,71 грн, за прострочення сплати якої нараховані 3% річних - 10179,18 грн та пеня - 40704,52 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмінієвий завод "Реалін" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
04.03.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 відкрито провадження у справі № 910/2700/21 та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
30.03.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про витребування у позивача оригіналів документів, копії яких були додані до позовної заяви та на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міст" відзив на позовну заяву № 55/вих від 30.03.2021 та клопотання № 56/вих від 30.03.2021 про витребування у позивача оригіналів документів були повернуті заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.
14.04.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд поновити строк на подачу відзиву та просить в позові відмовити, посилаючись на те, що відповідач ставить під сумнів наявність у позивача оригіналів договору № 0107/0820 від 07.08.2020, специфікації № 1 від 07.08.2020 та інших письмових доказів, які додані до матеріалів справи.
Також, до відзиву на позовну заяву відповідачем було додано клопотання про витребування у позивача оригіналів документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2021 задоволено клопотання відповідача та визнано поважною причину пропуску строку на подання відзиву на позов. Прийнято відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міст" на позовну заяву до розгляду. Відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міст" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 20.05.2021. Витребувано у позивача для огляду в судовому засіданні оригінали всіх документів, копії яких були додані до позовної заяви.
В судовому засіданні 20.05.2021 судом досліджені оригінали документів, копії яких було долучено до позовної заяви.
В судовому засіданні 20.05.2021 за усним клопотанням представника позивача було оголошено перерву до 17.06.2021.
17.06.2021 до чуду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
В судовому засіданні 17.06.2021 оголошено відкладення на 01.07.2021.
Присутній у судовому засіданні 01.07.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судовому засіданні судом повторно було досліджено оригінал видатковою накладною №1708/1 від 17.08.2020 на суму 1 292 755,42 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність позивачем факту поставки товару.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви копію договору поставки №0107/0820 від 07.08.2020, сторонами якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюмінієвий завод "Реалін" та Товариство з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ".
Відповідач проти факту підписання вказаного договору зі своєї сторони заперечує.
В судовому засіданні 20.05.2021 судом було досліджено оригінал договору поставки №0107/0820 від 07.08.2020, наданий позивачем, та встановлено, що останній не містить оригіналів підпису та печатки зі сторони ТОВ «Сучасна архітектура міст».
Водночас, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 1 292 755,42 грн, що підтверджується видатковою накладною №1708/1 від 17.08.2020 на суму 1 292 755,42 грн та товарно-транспортною накладною №1708/1 від 17.08.2020.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 4 від 17.08.2020 на суму 1 292 755,42 грн.
11.09.2020 відповідач частково, на суму 646 377,71 грн, оплатив вказаний рахунок, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.
Гарантійним листом від 22.09.2020 ТОВ "СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ" гарантувало сплату заборгованості в сумі 646 377,71 грн за рахунком № 4 від 17.08.2020.
Позивач звернувся до ТОВ "СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ" з претензією, у якій вимагав сплатити заборгованість в сумі 646 377,71 грн за поставлену згідно видаткової накладної №1708/1 від 17.08.2020 продукції.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за отриманий товар у сумі 646377,71 грн, за прострочення сплати якої нараховані 3% річних - 10179,18 грн та пеня - 40704,52 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як встановлено судом, договір поставки №0107/0820 від 07.08.2020 є неукладеним, а тому його положення не приймаються судом до уваги.
Разом з тим, суд зазначає, що видаткова накладна №1708/1 від 17.08.2020, товарно-транспортна накладна №1708/1 від 17.08.2020 та рахунок № 4 від 17.08.2020 не є підтвердженням поставки товару за договором поставки №0107/0820 від 07.08.2020, оскільки вказані документи містять посилання на інший договір, а саме договір поставки від 17.08.2020.
В той же час, в матеріалах справи відсутні докази укладення сторонами договору поставки від 17.08.2020
З огляду на викладене та враховуючи зміст видаткової накладної №1708/1 від 17.08.2020, товарно-транспортної накладної №1708/1 від 17.08.2020 та рахунку № 4 від 17.08.2020, суд дійшов висновку, що сторонами було укладено договір поставки у спрощеній формі.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив поставку товару, який прийнятий відповідачем на суму 1 292 755,42 грн, що підтверджується підписаною контрагентами видатковою накладною №1708/1 від 17.08.2020 та товарно-транспортною накладною №1708/1 від 17.08.2020, а також частковою оплатою відповідачем рахунку № 4 від 17.08.2020, оригінали яких були досліджені судом.
Згідно з положеннями ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Таким чином, позивач належними і допустимими доказами підтвердив здійснення господарської операції між ним та відповідачем.
Водночас, відповідач жодним доказом факт поставки йому товару позивачем не спростував.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відтак, враховуючи положення ст. 692 ЦК України, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.
Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 646 377,71 грн грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару настав, а доказів оплати товару в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості в розмірі 646 377,71 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З матеріалів справи не вбачається, укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставки товару за видатковою накладною №1708/1 від 17.08.2020 у вигляді неустойки (пені, штрафу), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 40 704,52 грн пені задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому пред'явлення позовних вимогу в цій частині є правомірним.
Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, судом встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення 10 179,18 грн 3% річних підлягають задоволенню.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частково.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ" (04053, м. Київ, пров. Бехтеревський, 4; ідентифікаційний код 42654390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмінієвий завод "Реалін" (юридична адреса: 93405, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, буд.7-Б, кв. 46; ідентифікаційний код 42475276) основний борг у розмірі 646 377 грн 71 коп., 3% річних - 10 179 грн 18 коп. та судовий збір у розмірі 9 848 грн 35 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2021
Суддя А.І. Привалов