ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.07.2021Справа № 910/5758/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИМОН БЕТОН»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.КОНСАЛЬТ»
про стягнення 211 647, 25 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛИМОН БЕТОН» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.КОНСАЛЬТ» про стягнення 211 647, 25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 143 279, 43 грн перед Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕЙТРІС», яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за усним договором поставки № 100919 від 10.09.2019. В подальшому, 25 листопада 2020 року між позивачем та ТОВ «НЕЙТРІС» було укладено договір про відступлення права вимоги № 2, предметом якого є, зокрема й відступлення права вимоги виконання грошових зобов'язань боржника ТОВ «М.КОНСАЛЬТ» у сумі 143 279, 43 грн на підставі усного договору поставки № 100919 від 10.09.2019. Наведене обумовило звернення до суду з даним позовом про стягнення суми боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2021 року позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
28 квітня 2021 року до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2021 року недоліки усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105476327195 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 вручено уповноваженому представнику відповідача - 11.05.2021.
Таким чином, граничним днем для подання відзиву було 26.05.2021.
16.06.2021 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
24.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, тобто поза межами строку, встановленого в ухвалі Господарського суду міста Києва від 30.04.2021.
У відзиві на позовну заяву, відповідач клопоче про продовження строку для подання відзиву.
Розглянувши клопотання про продовження строку на подання відзив, суд вважає, що у його задоволенні слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 та 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Клопотання відповідача обгрунтовується запровадженням на території України карантинних обмежень, зокрема, обмеження роботи громадського транспорту, що вплинуло на роботу підприємства відповідача через запровадження дистанційного режиму роботи та обмеження у можливості отримання правової допомоги. Такі обмеження, за твердженнями заявника негативно вплинули на можливість здійснення зустрічі відповідача з його представником, надання необхідних документів, що стосуються справи.
Проте суд вважає необґрунтованими такі доводи відповідача з огляду на те, що до відзиву не надано жодних документів щодо суті спору. Також суд враховує епідеміологічну ситуацію в країні в цілому та, зокрема, в місті Києві, що стосується з-поміж іншого у обмеженні громадян у пересуванні. Попри це, на час отримання відповідачем примірника ухвали про відкриття провадження у справі, карантинні обмеження, на які він посилається вже були послаблені, у зв'язку з чим суд не вбачає перешкод у можливості отримання відповідачем правової допомоги та своєчасної реалізації права на подання відзиву на позовну заяву.
За приписами статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вищенаведене, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням судді Комарової О.С. у період з 22.06.2021 по 25.06.2021 у відпустці, а з 29.06.2021 по 06.07.2021 на лікарняному, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу - 07.07.2021.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
У період з вересня 2019 року до лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕЙТРІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «М.КОНСАЛЬТ» існували правовідносини, засновані на усному договорі поставки.
На виконання зазначених правовідносин ТОВ «НЕЙТРІС» було поставлено відповідачу товар (бетон та будівельні розчини) на загальну суму 588 279, 43 грн
Відповідачем здійснено оплату товару на суму в загальному розмірі 445 000, 00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах банківськими виписками та визнано факт існування боргу в розмірі 143 279, 43 грн у листі, адресованому ТОВ «НЕЙТРІС».
В подальшому, 25.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕЙТРІС» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИМОН БЕТОН» (новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 2 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги (право грошової вимоги по сплаті грошових коштів за товари (послуги), 3% річних, інфляційних витрат та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та чинним законодавством України), відповідно до договорів, укладених із третіми особами, що зазначені у Реєстрі вимог (Додаток 1), що належить кредитору, і стає новим кредитором за Договорами, укладеними кредитором із третіми особами згідно із реєстром вимог, що додається до цього Договору і є невід'ємною його частиною.
За цим договором новий кредитор повністю одержує право (замість кредитора) вимагати від боржників належного виконання зобов'язань за договором у сумі, зазначеній у реєстрі вимог, а також додатково 3% річних, інфляційних витрат та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та чинним законодавством України. (п. 1.2. Договору).
За умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору, підписанням цього договору сторони підтверджують передачу кредитором новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за основним договором. Одночасно з підписанням цього договору кредитор передає новому кредитору повідомлення до боржника про відступлення права вимоги зо основним зобов'язанням. Обов'язок направлення повідомлення боржнику покладається на нового кредитора.
Додатком 1 до Договору, в редакції Додаткової угоди від 25.11.2020 до Договору погоджено реєстр вимог, серед яких, зокрема, обліковується заборгованість ТОВ «М.КОНСАЛЬТ» в розмірі 143 279, 43 грн за низкою видаткових накладних.
25.11.2020 позивачем було направлено відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги № 1-17.
Докази її вручення та/або розгляду в матеріалах справи відсутні.
Відтак, позивач, як новий кредитор у зобов'язанні, що виникло з правовідносин за усним договором поставки, звертається до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар протягом вересня 2019 року - лютого 2020 року, з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається зі змісту спірних правовідносин, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
За встановленим обставинами справи, факт постачання товарів у спірний період підтверджується відповідними накладними, а саме:
- № 160 від 16.09.2019 на суму 13 433, 16 грн;
- № 161 від 16.09.2019 на суму 13 433, 16 грн;
- № 162 від 16.09.2019 на суму 13 681, 02 грн;
- № 163 від 18.09.2019 на суму 13 681, 02 грн;
- № 164 від 19.09.2019 на суму 15 060, 06 грн;
- № 165 від 20.09.2019 на суму 13 681, 02 грн;
- № 166 від 23.09.2019 на суму 17 818, 14 грн;
- № 167 від 25.09.2019 на суму 11 122, 86 грн;
- № 168 від 01.10.2019 на суму 17 818, 14 грн;
- № 298 від 04.10.2019 на суму 17 818, 14 грн;
- № 243 від 09.10.2019 на суму 17 818, 14 грн;
- № 278 від 15.10.2019 на суму 15 060, 06 грн;
- № 350 від 16.10.2019 на суму 13 093, 50 грн;
- № 379 від 23.10.2019 на суму 13 093, 50 грн;
- № 389 від 28.10.2019 на суму 17 818, 14 грн;
- № 390 від 29.10.2019 на суму 6 214, 50 грн;
- № 391 від 30.10.2019 на суму 13 564,74 грн;
- № 418 від 11.11.2019 на суму 11 515, 56 грн;
- № 450 від 12.11.2019 на суму 15 060, 06 грн;
- № 446 від 13.11.2019 на суму 11 515, 56 грн;
- № 457 від 18.11.2019 на суму 11 122, 86 грн;
- № 502 від 20.11.2019 на суму 11 122, 86 грн;
- № 535 від 26.11.2019 на суму 4 551, 24 грн;
- № 538 від 26.11.2019 на суму 11 122, 86 грн;
- № 574 від 28.11.2019 на суму 14 199, 16 грн;
- № 576 від 28.11.2019 на суму 4 357, 56 грн;
- № 577 від 28.11.2019 на суму 11 122, 86 грн;
- № 572 від 29.11.2019 на суму 11 430, 49 грн;
- № 584 від 02.12.2019 на суму 11 112, 86 грн;
- № 589 від 05.12.2019 на суму 4 357, 56 грн;
- № 619 від 06.12.2019 на суму 2 693, 94 грн;
- № 613 від 09.12.2019 на суму 18 699, 66 грн;
- № 631 від 10.12.2019 на суму 8 784, 07 грн;
- № 637 від 11.12.2019 на суму 15 060, 06 грн;
- № 651 від 12.12.2019 на суму 13 332, 18 грн;
- № 673 від 13.12.2019 на суму 15 060, 06 грн;
- № 86 від 17.01.2020 на суму 117 578, 40 грн;
- № 188 від 12.02.2020 на суму 15 060, 06 грн;
- № 191 від 13.02.2020 на суму 5 200, 21 грн.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надані позивачем видаткові накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідає вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідач не заперечує факт поставки за вищенаведеними видатковими накладними. Отже, враховуючи відсутність претензій щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару, суд вважає, що позивач виконав свої зобов'язання за договором.
Відповідачем здійснено оплату товару на суму в загальному розмірі 445 000, 00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах банківськими виписками та визнано факт існування боргу в розмірі 143 279, 43 грн у листі, адресованому ТОВ «НЕЙТРІС».
Втім, докази погашення боргу в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 513 ЦК України визначено, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За встановленими обставинами справи, за умовами Договору до позивача перейшло право вимоги до відповідача зі сплати заборгованості за вищенаведеними видатковими накладними в загальному розмірі 143 279, 43 грн та одночасно з відступленням прав вимоги до позивача перейшло право вимагати сплату штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, з огляду на те, що договір поставки був укладений в усній формі, повідомлення боржника про зміну кредитора не є обов'язковим.
Втім, як зазначалось вище, позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 143 279, 43 грн.
З огляду на вищенаведене та враховуючи доведеним факт порушення зобов'язань за усним договором поставки, вимоги позивача, як нового кредитора у зобов'язанні про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 143 279, 43 грн є цілком обґрунтованими.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % в сумі 23 358, 91 грн та 45 008, 91 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що між сторонами договір в письмовій формі не укладався, до спірних правовідносин підлягають застосування загальні положення щодо оплати за товар, визначені статтею 692 ЦК України.
Так, згідно частин 1, 3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Враховуючи викладене та оскільки сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб і з урахуванням ст. 692 ЦК України відповідач як покупець був зобов'язаний оплатити вартість товару після отримання його від позивача, отже строк оплати товару є таким, що настав на наступний день від підписання сторонами видаткових накладних.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року в справі № 922/1467/19.
Перевіривши надані позивачем розрахунки суд не виявив у них помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
З огляду на результат вирішення справи, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.КОНСАЛЬТ» (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 31; ідентифікаційний код 32046528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИМОН БЕТОН» (04210, м. Київ, Оболонська набережна, буд. 19, корп. 3; ідентифікаційний код 44003519) 143 279, 43 грн (сто сорок три тисячі двісті сімдесят дев'ять гривень 43 коп.) основного боргу, 23 358, 91 грн (двадцять три тисячі триста п'ятдесят вісім гривень 91 коп.) 3 % річних, 45 008, 91 грн (сорок п'ять тисяч вісім гривень 91 коп.) інфляційних втрат та 3 174, 71 грн (три тисячі сто сімдесят чотири гривні 71 коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 07.07.2021.
Суддя О.С. Комарова