ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2021Справа № 910/12996/17
За позовомПриватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Інжиніринг»
простягнення 4 149 748,84 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:Горбенко М.С.
від відповідача:Ніконенко І.Ю.
Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система» надалі - ДП «НЕК «Укренерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Інжиніринг» (надалі - ТОВ «Енерджі Інжиніринг») про стягнення 4 149 748,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з виконання робіт за Договором № 60-4/3339-15 від 28.10.2015, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання у період з 14.09.2016 по 27.03.2016 у розмірі 4 149 748,84 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.
04.10.2017 представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій з огляду на те, що відповідач вживав всіх заходів для найскорішого завершення робіт за договором, відсутність наслідків вчиненого відповідачем порушення виконання договірних зобов'язань, а також те, що розмір штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення у даній справі, є неспіврозмірним з сумою самого договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 призначено у справі №910/12996/17 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, зупинено провадження у справі до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
11.03.2021 до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №910/12996/17 разом з висновком експерта №10687/18-44.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання.
21.04.2021 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача про призначення у справі додаткової експертизи, в якому відповідач просить суд призначити додаткову судову документальну будівельно-технічну експертизу, доручивши її виконання іншому судовому експерту - Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса».
Згідно з ч. 1 ст. 107 Господарського процесуального кодексу України якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
В той же час, у поданому клопотанні відповідач просить суд призначити додаткову експертизу, доручивши її проведення іншому судовому експерту, що не відповідає приписам ч. 1 ст. 107 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, частиною 2 статті 107 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.
Таким чином, повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).
Суд відзначає, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Призначення в даній господарській справі, яка й без того розглядається судом тривалий час, повторної судової експертизи мало б наслідком подальше затягування без виправданих причин судового розгляду та порушення зазначеного права на розгляд справи упродовж розумного строку.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.05.2018 у справі №922/2716/17, заявлення клопотання та наступне призначення навіть однієї безпідставної експертизи, тим більше другої чи третьої по справі, може бути ефективним способом та засобом безпідставного затягування розумного строку розгляду справи.
Більш того, за твердженнями позивача, під час проведення судової експертизи, призначеної ухвалою суду від 23.10.2017, ним були надані всі наявні у нього документи, проте експертом у висновку №10687/18-44 встановлено неможливість надання відповіді на питання, які були поставлені судом для дослідження.
З урахуванням викладеного, судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення додаткової експертизи.
Протокольною ухвалою суду від 19.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.06.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 замінено позивача у справі - Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система» його правонаступником - Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система» (надалі - ПАТ «НЕК «Укренерго»).
В судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву на 30.06.2021.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечувала.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.10.2015 між позивачем (замовник) та відповідачем (учасник) було укладено договір №60-4/3339-15 про закупівлю робіт (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого учасник зобов'язується виконати роботи, передбачені Технічним завданням (додаток 1 до Договору), а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.
Найменування робіт: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013. Заміна масляних вимикачів У-110 приєднань «Ш.Балка», «Канал» на елегазові вимикачі з встановленням ТС-110 на ПС 330кВ «Новоодеська» (інв. № 17788).
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна цього Договору становить 6 885 465,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 1 147 577,50 грн.
Пунктом 5.1 Договору передбачено строк виконання робіт: відповідно до Календарного графіку виконання робіт (Додаток 4 до Договору) та не пізніше 20.12.2015.
Згідно з п. 5.3.3 Договору приймання та здача закінчених робіт здійснюється відповідно до вимог нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених робіт в експлуатацію.
За умовами п. 5.3.4 Договору учасник в 5-денний строк з моменту завершення виконання робіт надає замовнику виконавчу документацію та подає на підписання акт приймання виконаних робіт та довідку.
Замовник протягом 5-ти днів з дня отримання акту приймання виконаних робіт зобов'язаний направити Учаснику підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт (п. 5.3.5 Договору).
Додатковою угодою № 1 від 29.10.2015 сторони змінили умови Договору, в тому числі визначили, що ціна цього Договору становить 5 237 871,00 грн., в т.ч. ПДВ 872 978,50 грн.
Додатковою угодою № 2 від 30.12.2016 до Договору сторони змінили умови Договору, а саме п. 5.1. Договору виклали в наступній редакції: «Строк виконання робіт: відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток 4 до Договору) та не пізніше 25.07.2016».
Крім того, зазначеною Додатковою угодою № 2 сторони виклали п. 10.1 Договору в новій редакції, визначивши, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, за умови внесення учасником забезпечення виконання Договору згідно п.11.1 Договору і діє до 31.07.2016, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення.
24.03.2016 сторони уклали Додаткову угоду №3 до Договору, якою, зокрема, змінили п. 3.1 Договору та визначили, що ціна цього Договору становить 5 157 018,33 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 859 503,06 грн.
30.12.2016 сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт №1 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, відповідно до яких відповідач виконав будівельні роботи на суму 1 996 236,45 грн.
Також 28.03.2017 сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт №1 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2017 року, відповідно до яких відповідач виконав будівельні роботи на суму 3 366 866,30 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем підрядних робіт за Договором, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 4 149 748,84 грн.
Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За змістом ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Як встановлено судом, Додатковою угодою №2 від 30.12.2016 до Договору сторони погодили строк виконання робіт - не пізніше 25.07.2016.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі №910/15731/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2017, стягнуто з ТОВ «Енерджі Інжинірінг» на користь ДДП «НЕК «Укренерго» пеню в сумі 902 478,21 грн., штраф в сумі 505 387,80 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 31 546,56 грн., а також зобов'язано ТОВ «Енерджі Інжинірінг» виконати роботи за Договором із заміни масляних вимикачів У-110 приєднань «Ш.Балка», «Канал» на елегазові вимикачі з встановленням ТС-110 на ПС 330кВ «Новоодеська» (інв. № 17788).
Вказаним рішенням встановлено, що відповідач у встановлені строки роботи за Договором не виконав.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Отже, обставини невиконання відповідачем зобов'язань з виконання робіт за Договором у погоджені строки, які було встановлено у судових рішеннях у справі №910/15731/16, є преюдиційними та повторному доведенню не підлягають.
Крім того, факт прострочення виконання зобов'язань підтверджується і самим відповідачем, проте останній вказує, що таке прострочення сталося не з його вини.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань Учасник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5% ціни прострочених зобов'язань за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 14% від вказаної ціни.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення пені та вважає його обґрунтованим.
Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
З урахуванням того, що спірний об'єм робіт за Договором відповідачем був виконаний, а позивач вже звертався до суду із вимогою про стягнення пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором, яка була задоволена судом в межах справи Господарського суду міста Києва №910/15731/16, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені на 50%, а саме до 2 074 874,42 грн. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Інжиніринг» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 8; ідентифікаційний код 34202884) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) в особі відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система» (65029, м. Одеса, вул. Коблевська, 11; ідентифікаційний код 23208938) пеню у розмірі 2 074 874 (два мільйони сімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 42 коп. та судовий збір у розмірі 62 246 (шістдесят дві тисячі двісті сорок шість) грн. 24 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.07.2021.
Суддя В.П. Босий