ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.07.2021Справа № 910/10577/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНОС 1991"
до Науково-технічного комплексу "Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона" Національної академії наук України
про стягнення 985 083,51 грн
Суддя Гумега О.В.
Представники: без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОНОС 1991" (далі - позивач, ТОВ "КРОНОС 1991") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Науково-технічного комплексу "Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона" Національної академії наук України (далі - відповідач, НТК "ІЕЗ ім. Є.О.Патона" НАН України) про стягнення 985 083,51 грн на підставі Договору позики № 23/05 (поворотної фінансової допомоги) від 23.05.2016, з яких: 982 096,86 грн основного боргу, 2 986,65 грн 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем зобов'язання щодо повернення позики у строк, встановлений наведеним договором позики.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 позовну заяву ТОВ "КРОНОС 1991" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10577/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову № б/н від 01.07.2021, відповідно до якої ТОВ "КРОНОС 1991" просить суд вжити заходи до забезпечення позову у спосіб накладення арешту на кошти на рахунках, відкритих НТК "ІЕЗ ім. Є.О.Патона" НАН України у будь-яких фінансових та банківських установах в національній та/або іноземній валюті, та нерухоме майно (згідно переліку, наведеному у заяві про забезпечення позову) в межах суми позову 985 083,51 грн (далі - заява про забезпечення позову).
За змістом ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 та 4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
За наслідками дослідження вимог заяви про забезпечення позову, наведеного заявником обґрунтування вимог та доданих ним до заяви доказів, судом не встановлено підстав, які б вказували на необхідність виклику заявника та/або витребування від нього додаткових пояснень або додаткових доказів.
Також, з наведеного у заяві про забезпечення позову обґрунтування та доданих до неї доказів не вбачається, що наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви.
Враховуючи наведене, заява про забезпечення позову розглядається за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 140 ГПК України, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив, що предметом поданого ним до Господарського суду позову є стягнення з відповідача 982 096,86 грн основного боргу та 2 986,65 грн 3% річних на підставі Договору позики № 23/05 (поворотної фінансової допомоги) від 23.05.2016 (далі - Договір позики) з огляду на неповернення відповідачем наданої позивачем суми позики (поворотної фінансової допомоги) у строк, встановлений Договором позики.
Позивач звернув увагу, що позовні вимоги мають значну грошову оцінку.
Позивач вказав, в добровільному порядку відповідачем не задовольняються вимоги позивача про повернення суми позики, відповідач ухиляється від будь-якого спілкування, уникає зустрічей, на телефонні дзвінки не відповідає.
Разом з цим, позивач стверджує про наявність підстав вважати, що внаслідок умисних дій відповідача майно, наявне у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути, або ж зменшитись настільки, що задоволення вимог позивача (у випадку задоволення позову) стане неможливим.
За даними позивача (наданими працівниками відповідача), відповідач має значну заборгованість перед своїми кредиторами, ряд невиконаних майнових зобов'язань, які відповідач не має на меті гасити та виконувати. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень Господарським судом міста Києва винесено ряд рішень про стягнення з відповідача заборгованості в значному розмірі. Згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, вказані позивачем у заяві про забезпечення позову судові рішення не виконані відповідачем.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №640/7161/19 задоволено адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до НТК "ІЕЗ ім. Є.О.Патона" НАН України про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі приміщення, розташованого за адресою: м. Київ вул. Антоновича, буд. 66 в, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом знеструмлення та накладення печатки на вхідні двері.
Крім того, за неофіційними даними позивача, відповідач перестав використовувати для здачі в оренду об'єкти нерухомого майна, які знаходяться в його господарському віданні та належать йому на праві власності, наразі передав такі об'єкти у розпорядження пов'язаній юридичній особі, з метою ухилення від відповідальності за наявними борговими зобов'язаннями.
За отриманими позивачем даними, відповідач вживає заходів щодо зменшення розміру своїх активів, в тому числі і щодо вказаних у заяві про забезпечення позову належних йому транспортного засобу, грошових коштів і майна, за рахунок яких можуть бути задоволені вимоги позивача, шляхом відчуження та переведення їх на ім'я третіх осіб. Крім цього, всі договірні відносини НТК "ІЕЗ ім. Є.О.Патона" НАН України перевів на пов'язаних з ним осіб, що, на думку позивача, свідчить про доведення підприємства до банкрутства.
У зв'язку з наведеним, позивач вважає, що існує необхідність у застосуванні декількох заходів забезпечення позову (накладення арешту на кошти та на нерухоме майно в межах суми позову 985 083,51 грн), оскільки саме застосування таких заходів гарантує виконання рішення суду у справі за позовом позивача та відновлення прав позивача.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази,надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Проте, як встановлено судом, позивачем не наведено, а рівно не додано до заяви про забезпечення позову, належних та допустимих у розумінні вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України доказів наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення по справі.
Посилання позивача на наявність рішень Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості з НТК "ІЕЗ ім. Є.О.Патона" НАН України, які не виконані відповідачем, наявність рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, яким зупинено експлуатацію будівлі відповідача, а також припинення НТК "ІЕЗ ім. Є.О.Патона" НАН України здачі в оренду належних відповідачу об'єктів нерухомого майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.
Доводи позивача про те, що відповідач вживає заходів щодо зменшення розміру своїх активів, за рахунок яких можуть бути задоволені вимоги позивача, шляхом відчуження та переведення їх на ім'я третіх осіб, вчиняє дії, що свідчить про доведення підприємства до банкрутства, наразі не підтверджені позивачем жодними належними та допустимими доказами.
При цьому саме лише посилання позивача на те, що відповідач в добровільному порядку не задовольняє вимоги позивача про повернення суми позики, ухиляється від спілкування, уникає зустрічей, на телефонні дзвінки не відповідає, не є достатнім для висновку суду, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Подана позивачем заява мотивована виключно припущенням про імовірне утруднення або неможливість виконання рішення суду у даній справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений позивачем спосіб та імовірності ускладнення чи унеможливлення виконання рішення господарського суду в разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНОС 1991" про забезпечення позову № б/н від 01.07.2021.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 136, 137, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНОС 1991" про забезпечення позову № б/н від 01.07.2021 відмовити.
2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 06.07.2021 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253 - 259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В.Гумега