ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.06.2021Справа № 910/20807/20
Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В. при секретарі судового засідання Тарасюку А.Ю. розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження
за позовом 1. Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд.15);
2. Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (01021, м.Київ, провулок Івана Мар'яненка, буд. 7)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМ ІНВЕСТ» (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 8)
про висилення нежитлового приміщення та стягнення заборгованості,
Представники сторін:
від позивача-1: не з'явилися,
від позивача-2: Романов Д.Ю.
від відповідача: Богуля О.О., Малієва К.О.
29 грудня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (позивач-1) та Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (позивач-2) надійшла позовна заява № 432/10-998 від 23.12.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМ ІНВЕСТ» (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку висилели з нежитлового приміщення в будинку 17/10 по вул. Бойчука Михайла в м. Києві загальною площею 127,4 кв.м. Товариство з обмеженою відповідальністю «СБМ ІНВЕСТ» та стягнути заборгованість по орендній платі за договором №247/КК/605 від 23.05.2019 року на суму в розмірі 142 408,01 грн. за договором .
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань, зокрема, відповідач не здійснив оплату позивачу за отриману теплову енергію, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з грудня 2015 року по травень 2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/20807/20 здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.02.2021 року.
01 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 року
10 лютого 2021 року через відділ діловодства від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні 03.02.2021 року оголошено перерву на 24.02.2021 року.
24.02.2021 року продовжено підготовче засідання на 30 днів та оголошено перерву на 17.03.2020 року.
У підготовчому засіданні оголошено перерву до 14.04.2021 року.
12 квітня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові заперечення на позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 року відкладено підготовче засідання на 13.05.2021 року.
В підготовчому засіданні 13.05.2021 року від відповідача надійшли додаткові документи по справі.
13 травня 2021 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.06.2021 року.
07 червня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові документи по справі.
В судовому засіданні 09.06.2021 року від відповідача надійшли додаткові документи по справі.
В судове засіданні 09.06.2021 року з'явився представник позивача-2 та представник відповідача.
Представник позивача-1 в судове засідання не з'явився.
Представник позивача-2 наполягав на задоволенні позову.
Представники відповідача заперечили щодо задоволення позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Позивачі звернулися з вказаним позовом у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 247/КК/605 від 23.05.2019 року про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, в частині своєчасної оплати орендних платежів.
Позивачі вказують, що в порушення взятих на себе зобов'язань станом на 23.10.2020 року мав заборгованість по орендній платі за період з січня по жовтень включно, на суму в розмірі 142 408, 01 грн., що послугувало підставою для направлення Печерською районною в місті Києві державною районною в місті Києві державною адміністрацією на адресу відповідача заяви про відмову від договору.
Судом встановлено та не заперечується сторонами,що 23.05.2019 року між Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «СБМ ІНВЕСТ» (орендар) та комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (балансоутримувач) було укладено договір № 247/КК/605 від 23.05.2019 року про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (договір).
Відповідно до п.1.1 договору орендар приймає в оренду нерухоме майно(нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (об'єкт), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бойчука Михайла, 17/10 для розміщення офісних приміщень.
Вказаним пунктом сторони погодили, що розмір орендної плати за перший місяць оренди - 21 000, 00 грн. без ПДВ (конкурсна пропозиція).
Згідно з п. 2.1 договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 127,4 кв.м., у т.ч. на 1-му поверсі - 127,4 кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
В п. 3.1 договору сторони погодили, що за базовий місяць розрахунку травень 2019 року становить 25 000, 00 грн.
Пунктом 3.2 договору сторони врегулювали, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування плати за попередній місяць на індекс інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на сайті Фонду державного майна України.
Відповідно до п.п. 3.7 та 4.2.4 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Суд зазначає наступне.
За своє правовою природою даний договір є договором оренди.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями п. 4.2.4 договору встановлено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Станом на момент звернення до суду із вказаним позовом позивачі просили стягнути з відповідача грошові кошти на суму в розмірі 142 408, 01 грн., з яких 141 497, 91 грн. - заборгованість за надані послуги оренди нежитлового приміщення, 97, 12 грн. - 3% річних, 489, 26 грн. інфляційні втрати та 323, 72 грн. пеня.
Судом встановлено, що відповідачем було оплачено заявлені грошові вимоги, що підтверджується квитанцією № 0.0.1898873998.1 від 09.11.2020 року, № 0.0.1897595271.1 від 08.11.2020 року, платіжним дорученням № 285 від 03.03.2021 року та платіжним дорученням № 286 від 03.03.2021 року.
Таким чином, на момент винесення рішення у даній справі спір щодо суми заборгованості в частині 142 408, 01 грн. відсутній.
З наявного у матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків вбачається, що станом на момент винесення рішення у справі за відповідачем обліковується заборгованість за договором № 247/КК/605 від 23.05.2019 року про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду станом на 01.06.2021 року у розмірі 13 943, 36 грн.
Таким чином вимоги в частині стягнення з відповідача 13 943, 36 грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивачів про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМ ІНВЕСТ» з нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бойчука Михайла, 17/10, суд вказує на наступне.
Згідно з п. 5.1.3 укладеного договору орендодавця наділено правом відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Стаття 611Цивільного кодексу України встановлює різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку як розірвання договору, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких відповідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Суд зазначає, що допущені відповідачем порушення умов договору не були істотними, а здійснена ним оплата наявної заборгованості свідчить про добросовісні наміри у виконанні укладеного договору з відповідачами.
Судом враховано, що прострочення орендної плати з боку відповідача відбулося у зв'язку з обставинами пандемії, спричиненої розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 та введенням карантину на території України.
Крім того, судом прийнято до уваги ту обставину, що у зв'язку з залиттям орендованого приміщення, об'єкт оренди перебував у незадовільному стані, що унеможливило його використання під розміщення офісних приміщень.
Вказана обставина підтверджується актом від 01.10.20219 року про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), а також листом відповідача на адресу позивача-1 про погодження проведення ремонтних робіт об'єкту оренди із здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна.
У свою чергу позивачами не доведено обставин, які б свідчили про реальність шкоди, завданої другій стороні договору або отримувачу орендних платежів, за якої ці особи були позбавлені можливості отримати очікуване при укладенні договору.
З рахуванням викладеного, вимоги позивачів щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМ ІНВЕСТ» з нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бойчука Михайла, 17/10 задоволенню не підлягає.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМ ІНВЕСТ» (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8; код ЄДРПОУ 39847323) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського райому м. Києва» (01021, м. Київ, пров. Івана Мар'яненка, 7; код ЄДРПОУ 35692211) заборгованість з орендної плати на суму в розмірі 13 943, 36 грн. та судовий збір на суму в розмірі 2 102, 00 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05.07.2021 р. (у зв'язку з перебуванням судді Данилової М.В. у відпустці).
Суддя М.В. Данилова