ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.07.2021Справа № 910/6272/21
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (54037, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ ЗНАМЕНСЬКА, будинок 4)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ЧИСТА ВОДА-М» (01024, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 28/2 ЛІТ."А", Н/ПР. 43) стягнення заборгованості у розмірі 15 021 грн. 00 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИСТА ВОДА-М» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 15 021 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором на постачання продукції №11А-18 від 12.02.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 року позовну заяву Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИСТА ВОДА-М» про стягнення заборгованості у розмірі 15 021 грн. 00 коп. залишено без руху.
30.04.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.05.2021 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 14.05.2021 року та 17.05.2021 року поштового відправлення уповноваженим особам Сторін.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
12.02.2018 року між Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» ( Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧИСТА ВОДА-М» (Постачальник) було укладено Договір на постачання продукції №11А-18, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в 2018 році згідно заявок Покупця поставити продукцію - авіаційні електрорадіо комплектуючі, а Покупець оплатити і прийняти замовлену ним продукцію за ціною, у кількості й в асортименті, зазначених у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору. (а.с.9-13)
Відповідно до п.6.8 Договору в разі коригування (невизнання) контролюючими органами податкових витрат, податкового кредиту та застосування штрафних (фінансових) санкцій з вини Постачальника, або наявності у схемі руху ПДВ безтоварних операцій, а також неправильно складені/зареєстровані податкові накладні, або податкова накладна зареєстрована з порушенням вимог ст. 201 ПКУ, Постачальник зобов'язаний на вимогу Покупця відшкодувати суми, на які були зменшені витрати та податковий кредит з ПДВ та застосовано штрафні санкції, на поточний рахунок Покупця у місячний термін з дати направлення вимогу, на підставі виставленого рахунку.
Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» з питань декларування від'ємного значення ПДВ, яке становить більше 100 000,0 грн., в декларації за березень 2019 року, за результатами якої складено Акт від 20 червня 2019 року № 42/28-10-49-06/09794409. Зазначеним актом встановлено, що у перевіряємому періоді ДП «МАРЗ «НАРП» порушено вимоги ст. 198 п. 198.1. абз. "а", п. 198.2., п. 198.3., ст. 200 п. 200.1., п. 201.4. абз. "б" і "в" ПК України, п. 4 пп. 1 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289. (а.с.14-30)
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року по справі №400/3171/19 позов державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп" до Офісу великих платників податків ДПС задоволено. Податкові повідомлення-рішення № 0004134906, № 0004144906, прийняті 11 липня 2019 р. Офісом великих платників податків ДПС (вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, м. Київ 119, 04119, ЄДРПОУ 43141471), визнано протиправними та скасовано. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків на користь державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп" судові витрати у виді судового збору в розмірі 6 178,20 грн. (а.с.31-33)
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 року по справі №400/3171/19 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року скасовано, прийнявши у справі нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП». (а.с.34-38)
Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі № 400/3171/19 за позовом Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування рішень. (а.с.39-40)
09.10.2020 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №2844/193 з вимогою відшкодувати суму, на яку було зменшено податковий кредит з ПДВ у розмірі 15 021 грн. 24 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, накладної, фіскального чеку, поштового конверту. (а.с.41-47)
Малим приватним підприємством Аудиторською фірмою «Аудит - Гарант Миколаїв» складено аудиторський звіт від 28.12.2020 року, яким встановлено, що згідно даних акту від 20.06.2019 № 42/28-10-49-06/09794409 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП», ЄДРПОУ 09794409 з питань законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року» та податкових повідомлень-рішень від 11.07.2019 року № № 0004134906, 0004144906, Підприємству визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додатну вартість за березень 2019 року по взаємовідносинам із ТОВ «ЧИСТА ВОДА-М» в розмірі 10014,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції за березень 2019 року по взаємовідносинам із ТОВ «ЧИСТА ВОДА-М» в розмірі 5007,00 грн. (а.с.48-52)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що у зв'язку із порушенням Відповідачем умов Договору на постачання продукції №11А-18 від 12.02.2018 року в частині здійснення господарських операцій за відсутності реального отримання товару та відсутності ділової мети, контролюючим органом зменшено податковий кредит з ПДВ та застосовано штрафні санкції внаслідок наявності безтоварних операцій у схемі руху ПДВ. За таких підстав, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИСТА ВОДА-М» на його користь кошти у розмірі 15 021 грн. 00 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору на постачання продукції №11А-18 від 12.02.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» з питань декларування від'ємного значення ПДВ, яке становить більше 100 000,0 грн., в декларації за березень 2019 року, за результатами якої складено Акт від 20 червня 2019 року № 42/28-10-49-06/09794409. В Акті встановлено, що між ТОВ «ЧИСТА ВОДА-М» (в особі постачальника) та ДП «НАРП» (в особі покупця) укладено договір постачання продукції № 11А-18 від 12 лютого 2018 року. На виконання вимог укладеного договору у перевіряємому періоді сторонами складено видаткові та прибуткові накладні від 16 січня 2019 року щодо постачання товару «модуль 441.02», на загальну суму 60 084,98 грн. з ПДВ. На підтвердження факту транспортування придбаного товару товариством надано експрес-накладну перевізника ТОВ «НОВА ПОШТА» від 16 січня 2019 року. Оплата за вказаний товар проведена платіжними дорученнями від 18 лютого 2019 року та 12 березня 2019 року, на загальну суму 87606,34 грн. Податковим органом встановлено, що перерахування ДП «НАРП» коштів ТОВ «ЧИСТА ВОДА-М» не є елементом господарської операції із постачання товару, оскільки як на момент перерахування коштів ТОВ «ЧИСТА ВОДА-М», так і на момент проведення перевірки у ТОВ «ЧИСТА ВОДА-М» відсутні об'єктивні можливості до виконання господарської операції.
Враховуючи той факт, що господарська операція між ДП «НАРП» та ТОВ «ЧИСТА ВОДА-М» не відбулася, відсутнє придбання товару, первинні документи не відповідають фактичному руху активів та не можуть враховуватись в даних податкового обліку, при декларуванні взаємовідносин з ТОВ «ЧИСТА ВОДА-М» в декларації з податку на додану вартість за березень 2019 р. ДП «МАРЗ «НАРП» порушено вимоги ст. 198 п. 198.1. абз. "а", п. 198.2., п. 198.3., ст. 200 п. 200.1., п. 201.4. абз. "б" і "в" ПК України, п. 4 пп. 1 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289. (а.с.14-30)
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року по справі №400/3171/19 позов державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп" до Офісу великих платників податків ДПС задоволено. Податкові повідомлення-рішення № 0004134906, № 0004144906, прийняті 11 липня 2019 р. Офісом великих платників податків ДПС (вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, м. Київ 119, 04119, ЄДРПОУ 43141471), визнано протиправними та скасовано. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків на користь державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп" судові витрати у виді судового збору в розмірі 6 178,20 грн. (а.с.31-33)
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 року по справі №400/3171/19 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року скасовано, прийнявши у справі нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП». (а.с.34-38)
У вказаній постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що податковим органом проаналізовано ланцюги постачання придбаних контрагентами позивача товарів та встановлено, що походження останніх невідомо та ланцюги постачання обриваються на контрагентах певних ланок, які не є виробниками та імпортерами спірного товару, а також відповідають ознакам фіктивності (не мають працівників, основних засобів, не подають податкову звітність). В даному випадку, вказані зауваження, на думку колегії суддів підтверджують висновки податкового органу про сумнівність проведених господарських операцій.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Таким чином, судове рішення у справі № 400/3171/19 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт проведення господарських операцій Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧИСТА ВОДА-М» з порушенням норм податкового законодавства України підтверджено постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 року по справі №400/3171/19, яка набрала законної сили.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що у зв'язку із порушенням Відповідачем умов Договору на постачання продукції №11А-18 від 12.02.2018 року в частині здійснення господарських операцій за відсутності реального отримання товару та відсутності ділової мети, контролюючим органом зменшено податковий кредит з ПДВ та застосовано штрафні санкції внаслідок наявності безтоварних операцій у схемі руху ПДВ. За таких підстав, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИСТА ВОДА-М» на його користь кошти у розмірі 15 021 грн. 00 коп.
Стаття 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ, набрав чинності 01.01.2015) визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).
Згідно з п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв'язку, експрес-перевізником.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).
Згідно з п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Водночас, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК У країни у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Відповідно до п.6.8 Договору в разі коригування (невизнання) контролюючими органами податкових витрат, податкового кредиту та застосування штрафних (фінансових) санкцій з вини Постачальника, або наявності у схемі руху ПДВ безтоварних операцій, а також неправильно складені/зареєстровані податкові накладні, або податкова накладна зареєстрована з порушенням вимог ст. 201 ПКУ, Постачальник зобов'язаний на вимогу Покупця відшкодувати суми, на які були зменшені витрати та податковий кредит з ПДВ та застосовано штрафні санкції, на поточний рахунок Покупця у місячний термін з дати направлення вимогу, на підставі виставленого рахунку.
09.10.2020 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №2844/193 з вимогою відшкодувати суму, на яку було зменшено податковий кредит з ПДВ у розмірі 15 021 грн. 24 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, накладної, фіскального чеку, поштового конверту. (а.с.41-47) Вказана претензія залишена без відповіді і виконання Відповідачем.
Малим приватним підприємством Аудиторською фірмою «Аудит - Гарант Миколаїв» складено аудиторський звіт від 28.12.2020 року, яким встановлено, що згідно даних акту від 20.06.2019 № 42/28-10-49-06/09794409 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП», ЄДРПОУ 09794409 з питань законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року» та податкових повідомлень-рішень від 11.07.2019 року № № 0004134906, 0004144906, Підприємству визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додатну вартість за березень 2019 року по взаємовідносинам із ТОВ «ЧИСТА ВОДА-М» в розмірі 10014,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції за березень 2019 року по взаємовідносинам із ТОВ «ЧИСТА ВОДА-М» в розмірі 5007,00 грн. (а.с.48-52)
Суд наголошує, що одним з основоположних принципів приватноправового регулювання, який закріплений в п. 3 ст. 3 та ст. 627 Цивільного кодексу України є принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.
Сторони і вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності то справедливості (ч. 1 ст. 627 цього Кодексу)
Таким чином, положеннями п. 6.8 Договору на постачання продукції №11А-18 від 12.02.2018 року Сторонами узгоджено що у випадку коригування (невизнання) контролюючими органами податкових витрат, податкового кредиту та застосування штрафних (фінансових) санкцій з вини Постачальника, або наявності у схемі руху ПДВ безтоварних операцій, Постачальник зобов'язаний на вимогу Покупця відшкодувати суми, на які були зменшені витрати та податковий кредит з ПДВ та застосовано штрафні санкції, на поточний рахунок Покупця у місячний термін з дати направлення вимогу, на підставі виставленого рахунку.
Як вбачається з розрахунку, здійсненого Малим приватним підприємством Аудиторською фірмою «Аудит - Гарант Миколаїв» від 28.12.2020 року, загальна сума завищення бюджетного відшкодування з податку на додатну вартість за березень 2019 року та розмір штрафних (фінансових) санкцій за березень 2019 року по відносинам з Відповідачем, що встановлено в акті від 20.06.2019 № 42/28-10-49-06/09794409 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП», становить 15 021 грн. 00 коп.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Державному підприємству «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» в розмірі 15 021 грн. 00 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив відшкодування сум, на які були зменшені витрати та податковий кредит з ПДВ та застосовано штрафні санкції в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 15 021 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИСТА ВОДА-М» про стягнення заборгованості у розмірі 15 021 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИСТА ВОДА-М» (01024, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 28/2 ЛІТ."А", Н/ПР. 43, Ідентифікаційний код юридичної особи 32851349) на користь Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (54037, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ ЗНАМЕНСЬКА, будинок 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 09794409) заборгованість у розмірі 15 021 (п'ятнадцять тисяч двадцять одна) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 липня 2021 року.
Суддя О.В. Чинчин