іменем України
16.06.2021 Справа № 905/20/21
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Куц Д.Ф.
Особа, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб - Керівник Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплект".
Про стягнення 1632851,75 грн.
Представники учасників справи:
від прокурора - Кадацька Д.М.;
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Филимонов С.М.
Керівник Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект" (далі - відповідач) про стягнення 1632851,75 грн.
Відповідно до ухвали суду від 17.05.2021, замінено особу, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб - Маріупольську місцеву прокуратуру №2 Донецької області на Лівобережну окружну прокуратуру Донецької області.
В обґрунтування вимог зазначено, що відповідач, починаючи з часу придбання нерухомого майна, не здійснює оплату за фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності загальною площею 1,1530 га, що розташована в місті Маріуполь Донецької області по вул. Виноградній, 60-А. У зв'язку з чим територіальній громаді міста Маріуполя завдано збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі не отриманої за звичайних умов орендної плати за землю в сумі 1632851,75 грн. Зазначена сума нарахована за період з 01.01.2017 по 31.12.2019. Щодо користування земельною ділянкою площею 0,80 га не заперечував.
26.02.2021 представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву, в якому він заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на безпідставність застосування кондикції до спірних правовідносини, оскільки на думку відповідача, земельна ділянка загальною площею 0,80 га за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Виноградна, 60а, належить відповідачу на праві постійного користування, як і попередньому власнику водної станції, що розташована на вказаній земельній ділянці. Також, вказував на відсутність встановленого факту користування відповідачем спірної земельної ділянки в розмірі визначеному позивачем - 1,1530 га. Відповідач зазначає, що ним було отримано разом з проектом договору оренди й договір на встановлення сервітуту (вільного проїзду та проходу по земельній ділянці), що стало підставою для відмови від укладання договору оренди на 1,1530 га, оскільки ставка орендної плати разом із сервітутом робили користування земельною ділянкою невигідною для відповідача. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем було порушено процедуру розрахунку розміру збитків, що полягають у не включенні представника ТОВ "Комплект" до складу комісії, що здійснює такий розрахунок, позбавленні відповідача можливості подавати докази та документи, що впливають на визначення розміру збитків, а також викласти свої зауваження в акті, що був прийнятий за наслідками роботи цієї комісії, і який не був підписаний двома членами комісії. Окрім наведеного, вказав про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду із даним позовом, а також просив застосувати позовну давність до частини вимог.
09.03.2021 на відзив відповідача представником позивача надано відповідь, в якій він просить задовольнити позов прокурора та зазначає, що розрахунок розміру збитків був здійснений повноважною комісією, склад якої ніяким чином не порушував прав відповідача. Розрахунок розміру збитків був визначений виходячи з розміру земельної ділянки - 1,1530 га, оскільки саме на таку площу позивачем було отримано дозвіл на розробку проекту землеустрою, і саме на таку площу відповідачу було надано проект договору оренду. Позивач вважає, що спірні правовідносини носять характер кондикційних, оскільки ТОВ "Комплект" зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Маріупольська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати ТОВ "Комплект" за рахунок Маріупольської міської ради.
08.04.2021 прокурором надано відповідь на відзив відповідача, в якому зазначено про безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Рішенням Виконавчого комітету Жданівської міської ради від 26.01.1966 №27/2 вирішено, відвести будівельно-монтажному тресту "Азовстальстрой" земельну ділянку в Орджонікідзевському районі міста на березі Азовського моря в умовних межах площею 0,80 га для будівництва водної станції (т.1 а.с.81).
13.05.1994, 07.02.2005, 21.07.1995 щодо майна, яке розташоване за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Виноградна, 60-а були укладені договори купівлі - продажу. Починаючи з 21.07.1995 майно зареєстровано за ТОВ "Азовзалізобетон" (т.1 а.с.192).
16.07.2001 між ТОВ "Азовзалізобетон" (далі - продавець) та ТОВ "Комплект" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, продавець продає, а покупець купує об'єкт "Водну станцію" на умовах діючого договору, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Виноградна, 60-а, (двох поверхова будівля) площею 891,6 кв.м (т.1 а.с.82-83).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11.03.2020, право власності на нежитлову будівлю (водна станція) загальною площею 892 кв.м. за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Виноградна, 60а з 17.05.2005 зареєстроване за ТОВ "Комплект", підстава - договір купівлі-продажу від 16.07.2001 №144 з ТОВ
"Азовзалізобетон" (т.1 а.с.37).
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та про речові права на земельну ділянку від 14.04.2020, земельна ділянка площею 1,153 га по вул. Виноградній, 60-а у м.Маріуполі з кадастровим номером 1412336900:01:004:0277 належить до земель комунальної власності, цільове призначення "07.01 для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення" (т.1 а.с.36).
Рішеннями Маріупольської міської ради від 18.06.2013 №6/28-3281, від 10.07.2014 №6/40-4673, від 27.10.2016 №7/12-873 ТОВ "Комплект" наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,1530 га для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури і спорту, будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (функціонування водної станції) (т.1 а.с.20-22).
Рішенням Маріупольської міської ради від 19.04.2017 №7/17-1414 затверджено проект землеустрою ТОВ "Комплект", щодо відведення та надано із земель рекреаційного призначення в оренду строком на 1 рік земельну ділянку площею 1,1530 га з кадастровим номером 1412336900:01:004:0277. Крім того, вирішено відповідачу укласти договір земельного сервітуту з ПАТ "Укртелеком" та зареєструвати його в установленому порядку; укласти договір земельного сервітуту з Маріупольською міською радою для безперешкодного проходу, проїзду громадян на пірс (т.1 а.с.22).
Доказів укладання договору оренди земельної ділянки за результатами прийнятих зазначених вище рішень, до суду надано не було.
Рішенням Маріупольської міської ради від 26.02.2020 №7/50-5018 "Про повторний розгляд заяви ТОВ "Комплект" про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул.Виноградній, 60-а, в Лівобережному районі міста" вирішено, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,1530 га для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури і спорту (функціонування водної станції) по вул.Виноградній, 60 а в Лівобержному районі міста ТОВ "Комплект" з урахуванням права проходу, проїзду громадян на пірс (т.1 а.с.143).
Рішення позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки по вул.Виноградній, 60-а, в Лівобережному районі міста Маріуполя та надання вказаної земельної ділянки в користування ТОВ "Комплект", а також доказів укладання між сторонами по справі договору оренди землі, після ухвалення позивачем рішення від 26.02.2020, суду надано не було.
Позивачем, на підтвердження використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 1,1530 га наданий акт виїзного обстеження від 01.06.2021, за змістом якого: "ТОВ "Комплект" зайнята та використовується земельна ділянка за адресою вул.Виноградна, 60-а загальною площею 1,1530 га (кадастровий номер 1412336900:01:004:0277), цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для функціонування водної станції без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України. Земельна ділянка огороджена парканом". До зазначеного акту додані копії фотознімків (т.2 а.с.92-96).
В той же час, в акті не зазначено про здійснення фотозйомки під час виїзного обстеження. Також, не зазначені вказані фотознімки як додатки до акту обстеження. Не зазначено в акті і про повідомлення відповідача про здійснення виїзного обстеження земельної ділянки.
Крім того, в акті не наведено на підставі яких фактичних даних здійснено висновок про використання відповідачем земельної ділянки площею саме 1,1530 га.
Окрім цього, з доданих фотознімків вбачається, що доступ до земельної ділянки, яка зображена на відповідних знімках, не є обмеженим.
Судом також враховано, що п.1 розпоряджень міського голови м.Маріуполя №654р від 28.12.2016, №498р від 27.12.2017 та №521р від 27.12.2018 "Про проведення заходів під час святкування Водохреща" визначено, зокрема місце обрядового купання територію ТОВ "Комплект" "Водна станція" (вул.Виноградна, 60а) (т.1 а.с.84-89).
Дослідивши вказані вище докази та обставини, суд вважає не доведеним факт користування відповідачем земельною ділянкою площею саме 1,1530 га, оскільки відповідач, звертаючись з заявами про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1530 га висловлював намір щодо майбутнього використання цієї земельної ділянки та, за відсутності інших переконливих доказів, що доводять реальне використання відповідачем земельної ділянки площею саме 1,1530 га, не можуть свідчити про її фактичне використання у розмірі, який вказаний у відповідних заявах.
В той же час, відповідач на заперечує використання земельної ділянки площею 0,80 га, яка була надана в користування відповідно до рішення Виконавчого комітету Жданівської міської ради від 26.01.1966 №27/2, право користування якою перейшло до відповідача внаслідок придбання нерухомого майна, що розташоване на цій земельній ділянці.
Відповідно до ч.1,3 ст. 30 Земельного Кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII (в редакції, що діяла станом на дату придбання відповідачем нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 16.07.2001), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.
Отже, внаслідок придбання відповідачем нерухомого майна, до нього перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,80 га на якій було розташоване таке майно та яка перебувала в користуванні у попереднього власника, а відтак суд вважає доведеним факт користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,80 га.
31.01.2020 комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам складено Акт №7 про визначення обсягу збитків та визначено розмір збитків, завданих територіальній громаді відповідно до фактичного використання ТОВ "Комплект" земельної ділянки площею 1,153 га з кадастровим номером 1412336900:01:004:0277 по вул. Виноградній, 60а у м. Маріуполі за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, який складає 1632851,75 грн. (т.1 а.с.29-32).
За змістом глави 15 ЗК України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).
Згідно з п.14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного суду від 23.05.2018, справа № 629/4628/16-ц.
Рішенням Маріупольської міської ради від 23.12.2016 №/14-1120, затверджено Положення по сплаті земельного податку в місті Маріуполі згідно з додатку №1 (т.1 а.с.125-128).
Рішенням Маріупольської міської ради від 27.12.2017 №7/25-2387 вирішено, продовжити на 2018 рік строк дії рішенням Маріупольської міської ради від 23.12.2006 №7/14-1120 "Про затвердження умов надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради відносно плати за землю на 2017" (т.1 а.с.129).
Рішенням Маріупольської міської ради від 25.06.2018 №7/32-2920 вирішено, установити на території Маріупольської міської ради ставки земельного податку згідно додатку №1, розмір орендної плати за землі в місті Маріуполі згідно додатку №3 (т.1 а.с.130-142).
Виходячи з вказаних вище рішень позивача, ставка орендної плати за землі рекреаційного призначення в 2017-2019 роках становить 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно з витягом №1108 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (кадастровий номер 1412336900:01:004:0277), яка розташована за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Виноградна, 60-а; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення; площа - 11530 кв.м., нормативна грошова оцінка складає 3408773,48 грн (т.2 а.с.5).
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів), а також доводи про необов'язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.
Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).
Чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; 2) витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.
Судом враховано, що земельна ділянка, яка фактично перебуває в користуванні відповідача, з огляду на розміщення на ній нерухомого майна, яке належить відповідачу на праві власності, в силу приписів статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, не може бути передана позивачем в користування (власність) будь-якій іншій особі.
Відповідно до ч.3 ст.13 Конституції України, власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Враховуючи, що земельна ділянка площею 0,80 га, яка перебуває в користування відповідача, охоплюється сформованою земельною ділянкою площею 1,1530 га з кадастровим номером 1412336900:01:004:0277, приймаючи до уваги, що фактичне безоплатне користування землею відповідачем, який згідно з чинним законодавством зобов'язаний здійснювати оплату за таке користування, призведе до безпідставного збереження (заощадження) відповідачем у себе грошових коштів у виді орендної плати, які належить сплатити до місцевого бюджету, а отже до реальних втрат місцевого бюджету, суд вважає за можливе визначити розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,80 га пропорційно розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 1,1530 га (кадастровий номер 1412336900:01:004:0277).
Відтак, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,80 га становить 2365150,72 грн (3408773,48:11530х8000).
Отже, розмір орендної плати, який би відповідач мав сплачувати до місцевого бюджету становить 70954,52 грн на рік.
Таким чином, за 2017-2019 роки відповідачем безпідставно збережено грошові кошти у виді орендної плати в розмірі 212864,16 грн.
В той же час, відповідачем заявлено про застосування у спірних правовідносинах позовної давності.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
За змістом ч.1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 253 ЦК України, Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позовом вважається поданим до господарського суду 24.12.2020 (згідно штампу на поштовому конверті).
За таких обставин, при звернення до суду пропущена позовна давність щодо вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2017 по 22.12.2017 (порушене право щодо вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів за 23.12.2017 виникло 24.12.2017).
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 23.12.2017 по 31.12.2017 в сумі 1525,9 грн (70954,52 (розмір орендної плати за рік):12:31(кількість днів у грудні)х8днів) та за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в розмірі 141909,04 грн, а всього 143434,94 грн.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно, що було придбане відповідачем за договором від 16.07.2001 перебуває у постійному користуванні відповідача, виходячи з наступного.
01.01.2002 набрав чинності Земельний Кодекс України (Закон № 2768-ІІІ).
За змістом ст. 92 ЗК України (в редакції на час набрання чинності Законом 2768-ІІІ), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.
Також, відповідно до абз.1 п.6 Розділу Х Перехідні Положення Закону №2768-ІІІ, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Відповідачем не доведено, що він є одним з суб'єктів зазначених в ст. 92 Земельного Кодексу України та, відповідно має право постійного користування земельною ділянкою.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в цій справі суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч.1, 3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза їх порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області.
При зверненні 24.12.2020 з позовом, в обґрунтування підстав для представництва, прокурор зазначив, що відповідач, починаючи з часу придбання відповідачем нерухомого майна, користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, в наслідок чого місцевий бюджет не отримав кошти, які б мали надходити яки орендна плата.
31.01.2020 року був складений акт про визначення обсягу збитків (т.1 а.с.29).
Отже, позивач, щонайменше, починаючи з 31.01.2020 був обізнаний про наявність порушених прав територіальної громади у зв'язку з неотриманням від відповідача грошових коштів за користування земельною ділянкою, на якій розміщене його нерухоме майно.
17.04.2020 позивачем на адресу відповідача був направлений лист №26.6.3-22564-09 в якому пропонувалося у десятиденний термін з дня надходження цього повідомлення розглянути його разом з актом про визначення збитків власнику землі від 31.01.2020 №7 та про результати їх розгляду повідомити Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради. У разі визнання вимог, добровільно відшкодувати кошти, у разі відмови добровільно відшкодувати завдані збитки, відповідні матеріали будуть направлені до юридичного відділу Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради для підготовки позову до суду про примусове відшкодування збитків та вжиття інших заходів, спрямованих на поновлення порушених прав територіальної громади у сфері земельних відносин (т.1 а.с.28).
30.06.2020 Маріупольською місцевою прокуратурою №2 заступнику Маріупольського міського голови було направлено лист №39-2712вих-20 в якому зазначено, що на засіданні, яке відбулось 31.01.2020, були розглянуті матеріали про розрахунок збитків, які нанесені зокрема ТОВ "Комплект" (земельна ділянка площею 1,1530 га, кадастровий номер 1412336900:01:004:0277) по вул.Виноградній, 60а та підлягають відшкодуванню внаслідок використання земельних ділянок з порушенням вимог законодавства про плату за землю, у зв'язку з чим просить повідомити чи зверталась Маріупольська міська рада до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою. У випадку, якщо не зверталось, повідомити про причини, які перешкоджали цьому (т.1 а.с.24).
15.07.2020 позивач надав відповідь на лист прокурора від 30.06.2020. Про звернення позивача до суду з відповідним позовом у вказаній відповіді не зазначено (т.1 а.с.25).
09.10.2020 прокурор, на підставі ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив про намір звернутись до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до ТОВ "Комплект" про стягнення безпідставно збережених коштів (т.1 а.с.45-48).
Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на ствердження порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
13.11.2020 позивач надав відповідь на лист прокурора від 09.10.2020, в якому зазначив, що, у зв'язку з обмеженим асигнуванням на оплату судового збору, зокрема пов'язаних з перепрофілюванням наявного фінансування на боротьбу з короновірусною хворобою COVID-19, не заперечує щодо звернення прокурора до суду з позовом до ТОВ "Комплект".
В той же час, сам факт незвернення до суду органу місцевого самоврядування з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що вказані органи неналежно виконують свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів територіальної громади та звернення до суду з відповідним позовом.
Вищезазначене свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування, до компетенції якого внесені відповідні повноваження, що є підставою для здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави.
Таким чином, враховуючи, що позивач з позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, починаючи з часу придбання відповідачем нерухомого майна, не звертався, приймаючи також до уваги, що після повідомлення прокурором про виявлені порушення позивачем не вживались дієві заходи щодо відновлення порушених прав територіальної громади, суд дійшов висновку, що позивач неналежно здійснює захист інтересів територіальної громади, що в свою чергу призводить до втрат місцевого бюджету значних коштів, звернення прокурора в інтересах територіальної громади в особі Маріупольської міської ради Донецької області до господарського суду в цій справі відповідає функції представництва прокуратурою інтересів територіальної громади та направлено на їх захист.
Також, суд не може залишити поза увагою, що і під час розгляду справи в суді, позивач фактично не заперечував щодо здійснення представництва інтересів територіальної громади прокурором та не надав будь-яких доказів які б свідчили про наявність бажання здійснювати захист інтересів
Отже, підстави для представництва прокурором інтересів територіальної громади підтверджені, а звернення прокурора до господарського суду в цій справі відповідає функції представництва прокуратурою інтересів територіальної громади та направлено на їх захист.
Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення прокурора до суду за захистом порушених інтересів держави не створює додаткових процесуальних привілеїв позивачу, порівняно з іншими учасниками судового процесу. Відсутні будь-які особливі процесуальні права чи обов'язки і у прокурора, як учасника судового процесу. Відповідач не позбавлений жодних процесуальних прав та не наділений додатковими обов'язками, а також не обмежений в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані обставини відповідають принципу змагальності сторін, який є однією з основних засад господарського судочинства (ст. 129 Конституції України, ст.ст. 2,13 ГПК України).
Крім того, прокурор не звільнений і від сплати судового збору у встановленому законом розмірі за подання до суду позовної заяви.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати, на підставі ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.129, 236-238 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект" (87502, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Таганрозька, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 13532916) на користь Маріупольської міської ради Донецької області (87555, Донецька обл., м.Маріуполь, пр.Миру,70, ідентифікаційний код юридичної особи - 33852448) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати 143434 (сто сорок три тисячі чотириста тридцять чотири) грн 94 коп. та 2151 (дві тисячі сто п'ятдесят одна) грн 52 коп. витрат з оплати судового збору.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст.257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.06.2021.
Суддя О.В. Говорун