вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.07.2021м. ДніпроСправа № 904/3860/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромГранд", с. Чумаки Дніпропетровської області
до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 303575,90 грн.
Суддя Крижний О.М.
Без участі представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПромГранд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" заборгованість у розмірі 303575,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений на підставі договору поставки №511151626 від 15.12.2015 товар, яка виникла в результаті коригування рахунків на підставі формул передбачених у Специфікаціях. Позивач зазначає, що скореговані платежі є погодженими у двосторонніх розрахунках.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2021 закрито провадження у справі №904/3860/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромГранд" до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про стягнення заборгованості у розмірі 303575,90 грн.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромГранд" до господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу. Позивач просить стягнути з відповідача 6500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2021 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромГранд" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалено розглядати заяву без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Суддя Крижний О.М. з 22.06.2021 по 26.06.2021 та з 29.06.2021 по 02.07.2021 перебував у відрядженнях.
Про розгляд заяви про стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відповідач повідомлявся належним чином, в тому числі, ухвала суду направлялася на електронну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Додатково суд намагався повідомити відповідача телефонограмою, проте, за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань номером телефону відповіді не було.
Письмових пояснень на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення відповідач не подав. Проте у відзиві на позов відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правову допомогу до суми 750,00 грн. Відповідач просив врахувати, що в додатку №1 до договору про надання правової допомоги №01/2021 від 18.01.2021 зазначається що гонорар адвоката складається з вивчення договору №51151626 від 15.12.2015 та вивчення та аналізу судової практики. Також все перелічене входить до підготовки позову; середня ціна по області, по підготовці аналогічних позовних заяв, які входять до категорії нескладних, складає 1500,00 грн.; відсутні підстави для представництва інтересів позивача у суді, у зв'язку зі сплатою відповідачем боргу в повному обсязі; позивачем не надано до суду підписаного акту виконаних робіт до договору про надання правової допомоги №01/2021 від 18.01.2021.
Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Так, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6500,00 грн.
Позивач посилається на договір про надання правової допомоги №01/2021 від 18.01.2021 укладений з Адвокатським об'єднанням "Бастіон".
Відповідно до п. 2.1 договору Адвокатське об'єднання "Бастіон" приймає на себе зобов'язання бути представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромГранд" з усіма правами, які має за законом позивач, у спорі, який відноситься до юрисдикції господарського суду щодо стягнення суми боргу, процентів, пені, штрафів та інших сум право на стягнення яких має замовник по договору поставки № 511151626 від 15 грудня 2015 року, укладеного з покупцем (боржником) ПАТ "ІНТЕРПАЙП НТЗ" (код ЄДРПОУ 05393116), а саме (Додаток №1 до договору):
1. Вивчення та аналіз умов договору поставки № 511151626 від 15 грудня 2015 року, Специфікацій до договору, видаткових накладних, додаткових угод, довіреностей, платіжних доручень, податкових накладних, розрахунків коригування заборгованості, рахунків на оплату та інших документів, які мають відношення до договору; висвітлення для позивача його правової позиції в рамках діючого законодавства. Гонорар визначено у розмірі 1500,00грн.
2. Вивчення та аналіз судової практики з аналогічних господарських спорів. Гонорар визначено у розмірі 500,00грн.
3. Підготовка позову майнового характеру про стягнення заборгованості від імені замовника до ПАТ "ІНТЕРПАЙП НТЗ" код 05393116 - Відповідача і пред'явлення шляхом подання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області. Гонорар визначено у розмірі 4000,00грн.
4. Підготовка, подання та реєстрація у Господарському суді Дніпропетровської області будь-яких процесуальних документів та доказів на доведення вимог позовної заяви як-то: відповіді на відзив, пояснення, заяви, клопотання, тощо, необхідність у поданні яких, виникне під час розгляду господарської справи у суді першої інстанції. Отримати Рішення Господарського суду Дніпропетровської області, прийняте за результатами вирішення господарського спору по суті. Гонорар визначено у розмірі 500,00грн.
Ціна договору визначена у розмірі 6500,00грн.
Строк дії договору до 31.12.2021.
Позивачем здійснено оплату за надання правової допомоги згідно договору №01/21 від 18.01.2021, що підтверджується платіжним доручення №19 від 18.01.2021 на суму 6500,00грн.
Таким чином, позивач вважає обґрунтованими витрати, які він поніс на професійну правничу допомогу у справі №904/3860/21 у розмірі 6500,00 грн.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 18.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПромГранд" (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Бастіон" (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги №01/2021, відповідно до п.2.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання бути представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромГранд" з усіма правами, які має за законом позивач, у спорі, який відноситься до юрисдикції господарського суду щодо стягнення суми боргу, процентів, пені, штрафів та інших сум право на стягнення яких має замовник по договору поставки № 511151626 від 15 грудня 2015 року, укладеного з покупцем (боржником) ПАТ "ІНТЕРПАЙП НТЗ" (код ЄДРПОУ 05393116).
Відповідно до додатку до договору вартість послуг за договором становить 6500,00 грн.
Згідно з платіжним дорученням №19 від 18.01.2021 позивачем сплачено на користь Адвокатського об'єднання "Бастіон" передоплату за правову допомогу у розмірі 6500,00 грн.
Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).
Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Стосовно вимог відповідача про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвокатів, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини відповідача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг позивачем.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Відповідач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою позивачем наданих відповідачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг відповідачем не має беззаперечного статусу.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Суд звертає увагу, що Господарський процесуальний кодекс України передбачає деякі випадки відшкодування витрат на правничу допомогу у випадку закриття провадження у справі.
Так, зокрема ч.3 ст.130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Суд звертає увагу, що позивачем після оплати відповідачем заборгованості жодним чином не виражено свою волю щодо непідтримання позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після звернення позивача з позовом до суду. Позивачем навіть не подано пояснень (чи клопотання про закриття провадження у справі) та відповідпних доказів погашення відповідачем боргу у повному обсязі.
Отже, виходячи з дій позивача, позовні вимоги ним підтримувалися протягом всього часу розгляду справи. Іншого матеріали справи не містять. Тому ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України не може бути застосована.
Також не може бути застосована і ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. За приписами вказаної норми у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Однак, закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв'язку з чим і результат вирішення спору відсутній. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2019 у справі №904/9628/17.
Отже, ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України також не може бути застосована для стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача у даній ситуації.
Таким чином, суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат на правову допомогу, оскільки спір по суті не розглядався, а отже ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку застосуванню не підлягає. Також не підлягає застосуванню і ч.3 ст.130 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час суд звертає увагу, що позивач не конкретизував правові підстави для стягнення витрат на правничу допомогу. У випадку, якщо позивач вважає, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню з інших підстав, ніж розглянуті судом, позивач може звернутися з заявою про розподіл витрат на правничу допомогу з наведенням інших підстав.
Керуючись ст.ст. 46, 126, 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромГранд" про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.М. Крижний