07.07.2021 року м. Дніпро Справа № 904/6903/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б., розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021р. (повний текст складено 25.03.2021р.) у справі № 904/6903/20 (суддя - Рудь І.А., м. Дніпро)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у загальній сумі 114 516,12 грн.
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 108 463,80 грн., збір за зберігання вантажу у розмірі 6 052,32 грн., 2 102,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на підходах до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (відповідачем) і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу. Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчасного вивільнення ним колій станції призначення від вантажу, що прибув на його адресу, а приймання потягів визначається диспетчером з урахуванням цілої низки поточних факторів, а не тільки за наявності вільних колій на станції. Суд зазначив, що зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку АТ "Укрзалізниця" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. Таким чином, наявність тимчасово вільних колій на станції - це виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021р. в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення 114 516,12 грн. задовольнити частково, стягнувши з відповідача 4 273,31 грн. плати за користування вагонами, а також судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ПрАТ "Північний ГЗК" вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття судом першої інстанції помилкового рішення, з неповним та необ'єктивним з'ясуванням всіх дійсних обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 та накопичувальні картки форми ФДУ-92, складені для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за вказаними актами, були підписані відповідачем із запереченнями. Відповідач був готовий прийняти спірні вагони, які були затримані залізницею на підходах до станції Терни. Стверджує, що з урахуванням того, що позивачем не надано належних доказів зайнятості колій, а також не доведено вини відповідача у зайнятості вищезгаданих колій, що спричинило затримку спірних вагонів на підходах до станції Терни, можливо дійти висновку, що вагони затримувалися на підходах до станції Терни з причин, що не залежать від відповідача. Починаючи з 19 год. 00 хв. 17.06.2020р. відповідач був готовий прийняти на свої під'їзні колії спірні вагони, затримані згідно наказу № 512, а позивач не довів належним чином вину відповідача у затримці вагонів. Таким чином, відповідач готовий сплатити плату за користування вагонами за 17.06.2020р. з 09 год. 55 хв. до 19 год. 00 хв., а саме за 9 год. 05 хв. на загальну суму 2 040,89 грн. Позивачем в обґрунтування своїх дій щодо видачі наказу № 513 та щодо затримки спірних вагонів на підходах до станції призначення зазначено, що на коліях станції Терни були наявні неприйняті ПрАТ "Північний ГЗК" вагони. Проте, позивачем на підтвердження зазначених обставин не надано жодних доказів зайнятості всіх колій станції Терни. Апелянт стверджує, що під час дії наказу № 514 (станом на 05 год. 00хв. 18.06.2020р.) на станції Терни з вини відповідача не було забрано лише 61 порожній вагон (акти загальної форми № 2053, 2054, 2060, 2061). Таким чином, відповідач готовий сплатити плату за користування вагонами за 18.06.2020р. з 03 год. 55 хв. по 05 год. 00 хв., тобто за 1 год. 05 хв. на загальну суму 159,61 грн. Збір за зберігання вантажу за наказами № № 512, 514 складає 0,00 грн., оскільки затримка триває менше 1 доби. Зазначає, що відповідач готовий сплатити плату за користування вагонами відповідно до наказу № 519 за 20.06.2020р. з 12 год. 35 хв. до 14 год. 00 хв., тобто за 1 год. 25 хв. на загальну суму 31, 92 коп.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом та не подав до суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2021р. відкрито апеляційне провадження у справі. Вирішено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
14.12.2017р. між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - позивач, залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач, власник колії) укладено договір № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (далі - договір).
Згідно з протоколом розбіжностей від 21.12.2017р. до договору сторони узгодили дату укладення договору, а саме - 21.12.2017р.
Відповідно до п. 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, яка примикає до станції Терни стрілками №№ 2, 4, 6 у парній горловині станції та до станції Рядова - стрілкою № 8 до колії № VI станції Рядова. Під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії. Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", які встановлено
по станції Терни біля:
- маневрового світлофору М10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки № 2 станції Терни;
- маневрового світлофору М8, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки № 4 станції Терни;
- маневрового світлофору М6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки № 6 станції Терни;
по станції Рядова біля вхідного світлофору - Чк, розташованого на відстані 500 м від вістряка стрілки № 8 станції Рядова.
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 268 700 погонних метрів (п. 2 договору).
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України (п. 4 договору).
Відповідно до п. 5 договору здавання вагонів для під'їзної колії зі станцій Терни, Рядова здійснюється:
- порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години;
- порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години;
- вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання;
- інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції, нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2. У разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу, передача вагонів здійснюється поза інтервалом.
Згідно з п. 6 договору вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. Вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
За умовами п. 7 договору вагони на під'їзну колію ПрАТ "ПівнГЗК" передаються у кількості не більше 240 вісей.
Пунктом 8 договору передбачено, що про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ телефоном відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 11 договору).
За умовами п. 12 договору для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 15,0 год.
Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (п. 13 договору).
Відповідно до п. 14 договору власник колії сплачує залізниці:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1);
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".
Пунктом 15 договору передбачено, що власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.
Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.
У п. 19 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23.12.2017р. до 23.12.2022р. включно.
Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
08.04.2019р. сторони підписали Додаткову угоду № 1 до спірного договору, за умовами якої, у зв'язку із зміною найменування Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в договорі останнє замінено на "Акціонерне товариство "Українська залізниця".
На виконання вказаного договору, у червні 2020 року за накладними, наявними в матеріалах справи, залізницею прийнято порожні власні вагони для перевезення на адресу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (т. 1, а.с. 111-162, 2 том, а. с. 1-98).
Вказані вагони було затримано на шляху прямування на підставі наказів № № 512, 513 від 17.06.2020р., № 514 від 18.06.2020р., № 515 від 19.06.2020р., № 519 від 20.06.2020р. через зайнятість колій станції призначення - Терни Придніпровської залізниці, у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу відповідачем на свою під'їзну колію. Факти затримки вагонів на коліях станції призначення засвідчені в актах загальної форми ГУ-23.
За цим фактом станціями затримки П'ятихатки, Жовті Води I, Савро складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 22 від 22.06.2020р., № 23 від 20.06.2020р., № 39 від 18.06.2020р., № 37 від 19.06.2020р., № 20 від 19.06.2020р., № 21 від 17.06.2020р., № 77 від 17.06.2020р., № 76 від 18.06.2020р., № 77 від 19.06.2020р., № 78 від 18.06.2020р., № 79 від 19.06.2020р., № 78 від 20.06.2020р., акти загальної форми ГУ-23 №№ 2033, 2034, 2039, 2040, 2041, 2042, 2043, 2044, 2049, 2050, 2052, 2053, 2054, 2060, 2061, 2069, 2073, 2074, 2077, 2078, 2084, 2085, 2086, 2087, 2090, 2091, 2094, 2095, 2104, 2105, 2110, 2117, 2118, 2137, 2139, 2140 та станцією призначення Терни вручено представнику відповідача повідомлення про затримку цих вагонів.
Акти загальної форми ГУ-23 складені на станції Терни: за весь час затримки вагонів на станції підходу Жовті Води І до станції призначення за наказом № 512 за період з 09 год. 55 хв. 17.06.2020р. по 19.06.2020р. 12 год. 30 хв.; за весь час затримки на станції підходу Савро до станції призначення за наказом № 513 за період з 10 год. 00 хв. 17.06.2020р. по 18.06.2020р. 16 год. 10 хв.; за весь час затримки на станції підходу Савро до станції призначення за наказом № 514 за період з 03 год. 55 хв. 18.06.2020р. по 19.06.2020р. 05 год. 10 хв.; за весь час затримки на станції підходу Савро до станції призначення за наказом № 515 за період з 17 год. 15 хв. 19.06.2020р. по 20.06.2020р. 04 год. 30 хв.; за весь час затримки на станції підходу Жовті Води І до станції призначення за наказом № 519 за період з 12 год. 35 хв. 20.06.2020р. по 22.06.2020р. 04 год. 30 хв.; за весь час затримки на станції підходу П'ятихатки до станції призначення за наказом № 1498 за період з 09 год. 40 хв. 18.06.2020р. по 19.06.2020р. 09 год. 30 хв.
По прибуттю спірних вагонів станцією призначення Терни на підставі актів ф. ГУ-23а, ф. ГУ-23 була нарахована плата за користування вагонами по відомостях ф. ГУ-46 №№ 20069239, 21069240, 23069399, 20069400, 21069401, 20069402, 21069403, 21069241, 22069243, 23069406, 24069409, 24069412, 02079436, 03079369 та збору за зберігання вантажу по накопичувальним карткам ф. ФДУ-92 № № 19069108, 19069109, 22069112, 22069110 на загальну суму 114 516 грн. 12 коп.
Дані відомості та накопичувальні картки відповідачем підписані із запереченнями: "З актами станцій П'ятихатки, Савро, Жовті Води І не згодні, на станції Терни були вільні колії" і "Вагони прийняті до перевезення понад добову переробну спроможність фронтів вивантаження".
Несплата відповідачем плати за користування вагонами у розмірі 108 463 грн. 80 коп. та збору за зберігання вантажу у розмірі 6 052 грн. 32 коп. стала підставою для звернення з позовною заявою до суду про стягнення зазначених сум.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
В ході розгляду спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020р. у справі № 908/1795/19.
Приписами частини 5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно зі статтями 3, 8 Закону України "Про залізничний транспорт" № 273/96-ВР від 04.07.1996р. законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно із ст. 17 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 (далі - Статут залізниць України) перевезення вантажів залізничним транспортом організовується на договірних засадах.
Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (ст. 71 Статуту залізниць України).
На кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084 (зі змінами та доповненнями).
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Відповідно до положень статей 46, 47 Статуту залізниць України, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором. контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори.
За змістом положень ч. ч. 1, 2 ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Правилами користування вагонами та контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458, встановлено порядок і умови обліку і нарахування плати за користування вагонами, а саме:
- п. 3: "Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами ф.ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами ф.ГУ-46к..., які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку ф.ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23... ";
- п. 4: "Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами";
- п. 6: "Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника";
- п. 8: "У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери";
- п. 9: "Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ";
- п. 10: "Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом...) ";
- п. 12: "Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. При цьому, час до 30 хвилин не враховується, а час 30 хвилин і більше враховується як повна година".
Порядок нарахування збору за зберігання вантажу визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 866/5087.
Пунктом 4 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 21.11.2000р. № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за № 864/5085 (далі Правила) встановлено, що відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
Відповідно до п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами). Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Матеріали справи свідчать, що у червні 2020 року залізницею прийнято порожні вагони для перевезення на адресу ПрАТ "Північний ГЗК", станцією призначення яких визначена станція Терни.
Факт наявності на станції призначення Терни у період дії наказів № 512 (з 17.06.2020р. - 09:55 год. до 19.06.2020р. - 12:30 год.), № 513 (з 17.06.2020р. - 10:00 год. до 18.06.2020р. - 16:10 год.), № 514 (з 18.06.2020р. - 03:55 год. до 19.06.2020р. - 05:10 год.), № 515 (з 19.06.2020р. - 17:15 год. до 20.06.2020р. - 04:30 год.), № 519 (з 20.06.2020р. - 12:35 год. до 22.06.2020р. - 04:30 год.), № 1498 (з 18.06.2020р. - 09:40 год. до 19.06.2020р. - 09:30 год.) скупчення вагонів, що простоювали на підходах до станції призначення з вини відповідача, підтверджується складеними станцією Терни актами загальної форми про затримку вагонів на станції призначення.
Несвоєчасне забирання з колій станції Терни одержувачем ПрАТ "Північний ГЗК", вантажів, які прибували на його адресу є порушенням вимог п. 33 Правил видачі вантажу, ст.ст. 46, 47, 125 Статуту залізниць України та п. 5 Договору.
Наведені обставини унеможливили виконання залізницею своїх зобов'язань за договором на перевезення по накладним і доставку власних вагонів на станцію призначення його одержувачу ПрАТ "Центральний ГЗК".
Внаслідок затримки вагонів, на станції призначення Терни і на підході до неї, з вини відповідача була знижена пропускна спроможність для перевезень та руху інших поїздів.
Пунктом 9 Правил встановлено, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку Укрзалізниці і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.
Підпунктом 14.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005р. № 507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.
Наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій, що визначається технічно-розпорядчим актом станції, разом з цим, зазначене не спростовує вини відповідача, якщо він допустив скупчення вагонів на станції призначення внаслідок бездіяльності у їх забиранні.
Аналогічна правова позиція викладена Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.06.2018р. у справі № 904/7535/17 та Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 26.06.2020р. у справі № 908/1925/19, від 23.06.2020р. у справі № 908/1746/19, від 06.04.2020р. у справі № 908/1417/19.
Збір за зберігання вантажів, нарахований на підставі положень Статуту залізниць України та Правил зберігання вантажів, сплачується незалежно від місця затримки вантажів (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), коли доставка вантажу на станцію призначення є ускладненою з вини одержувача (відправника).
Пунктом 46 Статуту залізниць України на одержувача покладено обов'язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Таким чином, у розумінні п. 46 Статуту залізниць України терміни "безоплатного зберігання вантажів у вагонах, що надійшли на адресу одержувача, на коліях залізниці" та "безоплатного користування місцем загального користування на залізниці" охоплюються періодом у часі з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644.
Пунктами 4, 5 зазначених Правил передбачено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені п. 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Відповідно до п. 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Збір за зберігання вантажів є врегульованим тарифом, визначеним у Тарифному керівництві № 1, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. №317.
Зважаючи на наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що обов'язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування (п. 5 Правил зберігання вантажів), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (п. 8 Правил зберігання вантажів).
При цьому, нарахування одержувачу збору за зберігання вантажу у вагонах незалежно від місця їх затримки за весь період затримки понад термін безоплатного користування здійснюється залізницею за врегульованим тарифом за фактом затримки вагонів, що слідують за адресою одержувача, якщо така затримка сталася з вини одержувача.
Водночас, загальні норми п. 46 Статуту залізниць України та п. 8 Правил зберігання вантажів, що передбачають право залізниці на нарахування одержувачу збору за зберігання вантажу за регульованим тарифом, застосовуються незалежно від місця затримки вантажу, за умов доведення вини одержувача у такій затримці.
Актами загальної форми ГУ-23, що містяться в матеріалах справи, підтверджується факт скупчення вагонів на станціях затримки П'ятихатки, Жовті Води І, Савро Придніпровської залізниці з вини ПрАТ "Північний ГЗК".
Матеріали справи свідчать про те, що залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу відповідача та своєчасно не забиралися ним на свою під'їзну колію. Дані факти засвідчено в складених на станціях актах загальної форми ГУ-23.
Обов'язок залізниці враховувати наявність чи відсутність проміжків часу, протягом яких та чи інша колія ставала вільною, та час знаходження вагонів під технологічними операціями вагонів при видачі наказу про затримку не передбачені жодним законодавчим актом, як і жодним нормативним актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинно бути зайнято.
Залізницею нараховано плату за користування вагонами за відомостями форми ГУ-23а №№ 20069239, 21069240, 23069399, 20069401, 20069402, 21069403, 21069241, 22069243, 23059406, 24069409, 24069412, 02079436, 03079369 на суму 108 463,80 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №№ 19069108, 19069109, 22069112, 22069110 на суму 6 052,32 грн.
Місцевий господарський суд, перевіривши розрахунки плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, встановив, що вони зроблені правильно та відповідають вимогам чинного законодавства.
Разом з тим, апелянт зазначає, що за підрахунками відповідача до стягнення з останнього належить лише плата за користування вагонами в розмірі 4 273,31 грн.
Перевіривши розрахунки плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу надані позивачем у справі, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично вірним, а тому вищезазначене твердження апелянта спростовується наведеним.
Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення не отримали підтвердження та не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Судові витрати за подання апеляційної скарги на підставі ст. ст. 129, 282 ГПК України у зв'язку з відмовою в її задоволенні покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північного гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021р. у справі № 904/6903/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко
Суддя _________________ Т.А. Верхогляд
Суддя _________________ Ю.Б. Парусніков