07.07.2021 Справа № 908/1823/20
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Орєшкіна Е.В., Березкіна О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2020 у справі №908/1823/20 (суддя Смірнов О.Г.; рішення ухвалене о 15:50 год. у місті Запоріжжя, повне рішення складено 04.01.2021)
за позовом: Концерну "Міські теплові мережі", м.Запоріжжя
до відповідача: фізичної особи-підприємця Гаврилової Віри Іванівни, м.Запоріжжя
про стягнення 42000,76 грн.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У липні 2020 року Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Гаврилової Віри Іванівни про стягнення основного боргу в сумі 40711,87 грн., трьох процентів річних в сумі 771,45 грн., інфляційних витрат в сумі 517,44 грн., що разом складає 42000,76 грн.
Позивач обґрунтував свої позовні вимоги (з урахуванням виправленої заяви) тим, що відповідач є орендарем частин нежитлового приміщення за адресою просп. Моторобудівників, буд. 32 в м. Запоріжжя за Договором оренди №250/10 від 05.04.2016, відповідно до умов якого (пункт 5.13) зобов'язаний укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг та своєчасно вносити платню за ці послуги. В порушення вказаного договору оренди та Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про теплопостачання" відповідач договір з позивачем не уклав. Не зважаючи на відсутність укладеного договору, позивач здійснював постачання теплової енергії до приміщень відповідача, адже система теплоспоживання нежитлового приміщення - об'єкту теплопостачання є спільною із системою теплопостачання житлового будинку. Облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № НОМЕР_1 . За твердженням позивача за період з листопада 2018 року по квітень 2020 року відповідачу було відпущено теплової енергії на загальну суму 40711,87 грн., відповідач за цей період часу жодних оплат не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 40711,87 грн. (основний борг), та внаслідок прострочення належного виконання зобов'язання - 3% річних у сумі 771,45 грн. та інфляційних втрат у сумі 517,44 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.12.2020 у справі №908/1823/20 у задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" до фізичної особи-підприємця Гаврилової Віри Іванівни про стягнення основного боргу в сумі 40711,87 грн., трьох процентів річних в сумі 771,45 грн., інфляційних витрат в сумі 517,44 грн. відмовлено. Витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн. покладено на Концерн "Міські теплові мережі" відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
При ухваленні означеного рішення, господарський суд виходив з обставин того, що позивач не довів належними доказами (актами обстеження, технічною документацією) факт наявності в нежитлових приміщеннях, які передавались в оренду відповідачу, теплоспоживчих установок, з'єднаних із системою теплопостачання будинку, між тим, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що система опалення приміщення магазину " Престиж ", розташованого на 1-му поверсі та в підвалі житлового будинку по пр. Моторобудівників, 32 в м. Запоріжжі була реконструйована у 2012 році, а саме: відокремлена від системи опалення житлового будинку, тобто є автономною.
Місцевий господарський суд прийняв до уваги посилання позивача, викладені у відповіді на відзив стосовно того, що якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів, однак при цьому суд першої інстанції звернув увагу позивача на те, що в матеріалах справи відсутні докази та розрахунки, які б підтверджували фактичний обсяг тепла, отриманого відповідачем від таких теплоносіїв.
Також місцевий господарський суд зазначив, що позивач не довів факт постачання теплової енергії (опалення) до приміщень відповідача у спірному періоді з листопада 2018 по квітень 2019 та з листопада 2019 по квітень 2020, а наявні у справі докази свідчать про те, що теплопостачання будинку здійснює котельня АО "Мотор Січ", між тим у витягу з технічної документації зазначено, що з ПАТ "Мотор Січ" укладений договір №Р028/03К на відпуск теплової енергії, а надані позивачем до матеріалів справи акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період не містять підписів споживача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач (Концерн "Міські теплові) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2020 у справі №908/1823/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийнято господарським судом з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт, посилаючись на те, що відповідно до п. 5.13 договору оренди №250/10 від 05.04.2016, орендар зобов'язаний укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг, з балансоутримувачем - договір про наданні послуг з утримання будинку і прибудинкової території та своєчасно вносити платню за ці послуги, проте в порушення вищевказаного договору оренди та закону, відповідач договір з Концерном "Міські теплові мережі" не уклав.
Між тим, як зазначає апелянт, незважаючи на відсутність укладеного договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян, які мешкають в житловому будинку № 32 по вул. Моторобудівників, м. Запоріжжя , на забезпечення їх здоров'я (ст. 3 Конституції України) та права на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім'ї (ст. 48 Конституції України), що включає право на житло, позивач здійснював постачання теплової енергії до приміщення відповідача, оскільки система теплоспоживання нежитлового приміщення - об'єкту теплопостачання є спільною із системою теплопостачання житлового будинку, облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
За доводами апелянта відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опаленням, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення, крім того, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, то споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.
Апелянт посилається на те, що централізована система опалення не може бути відключена в одному з приміщень багатоквартирного будинку без наслідків для її належного функціонування в інших приміщеннях, здійснення власником приміщення своїх прав обмежується правами власників інших приміщень у багатоквартирному будинку та санітарно-технічними вимогами і правилами експлуатації будинку, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підстав рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначено Порядком відключення №4 від 22.11.2005 процедури.
При цьому, як зазначає апелянт, тип приміщення (житлове/нежитлове) в цьому питанні не має значення, оскільки об'єкти теплопостачання є вбудованими у багатоквартирний будинок, тип вбудованого і багатоквартирний будинок приміщення не впливає на порядок його відключення від мереж централізованого опалення.
Апелянт вважає, що відповідачем не надано доказів відключення належного йому приміщення від системи теплопостачання житлового будинку у встановленому законодавством порядку, а навпаки, відповідач підтверджує в своєму відзиві на позовну заяву, що через приміщення проходять комунікації, у зв'язку з чим факт наявності у спірних підвальних приміщеннях трубопроводів, стояків, а отже факт отримання теплоносія, є доведеним. Відповідно, твердження суду першої інстанції про існування теплового обладнання під стелею підвалу магазину, що забезпечує транспортування теплоносія до споживачів, не свідчить про надання позивачем відповідачу послуги з опалення спірних нежитлових приміщень, не спростовує, а навпаки підтверджує правову позицію позивача, оскільки констатує факт наявності в приміщеннях теплового обладнання.
Щодо твердження господарського суду про те, що технічне приміщення житлового будинку, де проходять інженерні комунікації житлового будинку, відокремлено від приміщення підвалу магазину фальшстіною, відповідно і приміщення підвалу магазину відокремлено від технічних приміщень житлового будинку, апелянт вважає, що вказане не впливає на факт отримання теплоносія, оскільки факт наявності у спірних приміщеннях трубопроводів, стояків є доведеним з підстав, викладених вище, крім того, під час судових засідань у даній справі представником позивача наголошувалося, що вказану фальшстіну з гіпсокартону відповідач встановив самовільно (представник відповідача не заперечувала зазначений факт) без погодження з позивачем, у зв'язку з чим, навіть якщо це потягло за собою негативні наслідки у вигляді зміни температурного режиму приміщення, тощо, це є зоною відповідальності самого відповідача, який несе негативні в т.ч. і правові наслідки самовільного втручання в планування приміщення.
Також, за доводами позивача, в акті обстеження системи теплоспоживання від 07.06.2019, складеному представниками позивача та інших документах, які були надані до суду відповідачем вбачається, що автономним є опалення лише першого поверху магазину, який не стосується предмету розгляду, оскільки предметом позову є заборгованість, яку нараховано саме на підвальні приміщення. Крім того, навіть в разі встановлення автономного опалення, відключення опалення конкретних приміщень частіше за все відбувається шляхом від'єднання опалювальних приборів саме від стояків внутрішньобудинкової системи опалення, тобто навіть наявність на першому поверсі автономного опалення не означає безумовну відсутність в такому приміщенні самих стояків внутрішньобудинкової системи опалення. Відповідачем не надано до суду сам акт відключення, в якому зазначається, в т. ч. і спосіб відключення, проте той факт, що через приміщення першого поверху проходять стояки внутрішньобудинкової системи опалення підтверджується, в тому числі, актом обстеження від 07.06.2019, а наявність автономного опалення на першому поверсі не впливає на наявність теплоносія (трубопроводів, стояків тощо) у підвальних приміщеннях, які входять до предмету розгляду даної справи.
На думку апелянта, все вищезазначене лише підтверджує правову позицію позивача про те, що система опалення спірних приміщень є невід'ємною частиною системи опалення багатоквартирного житлового будинку, в якому вони розташовані.
За доводами апелянта у зв'язку з тим, що об'єкти споживання теплової енергії відповідача розташовані в житловому будинку, система опалення приміщень спільна з житловим будинком, відповідно факт отримання теплоносія підтверджується, в тому числі, рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2017-2018 років, рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2018-2019 років та рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2019-2020 років, відповідно до яких Концерном "Міські теплові мережі" було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.
Крім того, апелянт зазначає, що нарахування заборгованості здійснюються, з листопада 2018 року, тобто з початку опалювального сезону 2018-2019 pоків, після прийняття Концерном у господарське відання майна (за адресою: просп. Мотобудівників в м. Запоріжжя), передбаченого рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради №204 від 24.04.2018, по квітень 2020 року (опалювальний сезон 2019-2020 років), про що зазначалось позивачем у відповіді на відзив.
Апелянт вважає, що розрахунок розподілу спожитої теплової енергії, який наявний в матеріалах справи, містить додаткові детальні поясненні щодо методики нарахувань, а також детальну інформацію щодо помісячних нарахувань по кожному з двох приміщень окремо, в тому числі дані, які використовувалися під час здійснення нарахувань, а саме: покази будинкового приладу обліку, теплове навантаження, площу приміщень тощо, а фактичні суми нарахувань також вказані в рахунках та актах приймання-передачі, розрахунках основного богу та штрафних санкцій доданих до позовної заяви.
На думку апелянта, акти приймання-передачі не підписані відповідачем у зв'язку з його незгодою з сумами нарахувань, що підтвердив і представник відповідача під час судових засідань, проте у зв'язку з тим, що відповідачем за спірний період не було здійснено взагалі жодних оплат, навіть мінімальних, часткових, свідчить лише про повне його ухилення як споживача від сплати за надані послуги.
Позивачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій він зазначає наступне.
Магазин "Престиж" займає приміщення на двох поверхах, а саме: приміщення першого поверху та підвалу, з акту обстеження системи теплоспоживання від 07.06.2019 вбачається, що автономним є опалення лише першого поверху магазину, яке не стосується предмету спору у даній справі, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості, яку нараховано саме на підвальні приміщення.
Відповідачем не надано доказів відключення належного йому приміщення підвалу від системи теплопостачання житлового будинку у встановленому законодавством порядку та відповідач підтверджує в своєму відзиві на позовну заяву, що через його приміщення проходять комунікації.
Позивач вважає, що факт наявності у спірних підвальних приміщеннях трубопроводів, стояків розташування приміщень саме в підвалі житлового будинку підтверджує, що система опалення приміщень, якими користується відповідач, спільна з жилим будинком, відповідно факт отримання теплоносія є доведеним.
Посилання відповідача на те, що підвал будинку віднесено до допоміжних приміщень, позивач вважає недоцільним, оскільки спірні підвальні приміщення відповідач використовує для здійснення господарської діяльності, а саме під розташування магазину " Престиж ".
Доводи відповідача стосовно того, що розрахунок розподілу обсягу теплової енергії для централізованого опалення нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: пр. Моторобудівників, 32 , наданий позивачем з порушенням процесуальних строків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, є безпідставними, оскільки разом з позовною заявою позивачем на підтвердження своїх позовних вимог було надано розрахунок основного боргу по особовому рахунку № НОМЕР_1 , розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, якими підтверджуються суми нарахувань, також, до позовної заяви додано скорочений розрахунок розподілу обсягу спожитої теплової енергії, який містить пояснення щодо методики нарахувань, нормативно-правового обґрунтування такої методики нарахувань та детальні пояснення щодо розрахунку кількості тепла та, відповідно, нарахувань за спожите тепло, на прикладі одного місяця, тобто позивачем разом з позовною заявою, додано документи, які містять всі необхідні дані на підтвердження здійснених нарахувань, а детальний розрахунок розподілу обсягу теплової енергії для централізованого опалення нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: пр. Моторобудівників, 32 , на який посилається відповідач, позивачем було подано до суду як додатковий доказ, після отримання відзиву на позовну заяву разом з відповіддю на відзив в межах підготовчого провадження до початку розгляду справи по суті.
Позивач посилається і на те, що до його обов'язків відноситься забезпечення безперебійного постачання теплової енергії та підтримання параметрів теплоносія на вході в теплову мережу споживача, а управитель має забезпечувати належне утримання та експлуатацію внутрішньобудинкових мереж, в тому числі внутрішньобудинкової системи централізованого опалення, між тим, жодні звернення щодо перевірки температурного режиму на вводі житлового будинку, перевірки температурного режиму приміщення, нарікань на невідповідність температурного режиму тощо, ні від управителя спірного житлового будинку, ні від відповідача на адресу Концерну не надходили, тому твердження відповідача про те, що позивачем не надається послуга, не забезпечено відповідну нормативну температуру повітря у приміщенні є необґрунтованими.
Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу
Відповідач - ФОП Гаврилова Віра Іванівна у своєму відзиві не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на наступне.
Відповідач вважає, що позивач намагається стягнути з нього суму боргу за нібито спожиту повноцінну послугу з теплопостачання, застосовуючи при цьому тарифи, які застосовуються в обставинах наявності радіаторів в приміщенні, які встановлюються відповідно до проектів та мають нормативне теплове навантаження, між тим, позивачем не доведено, що стояки та труби загальнобудинкових мереж, які проходять за стінкою спірних приміщень, мають хоча б якусь тепловіддачу, від них можна отримати повноцінну послугу з теплопостачання та задовольнити свою потребу в цій послузі.
За доводами відповідача позивач не здійснив жодного заміру температури в спірних приміщеннях для встановлення такої істотної обставини як температура приміщень, не здійснив розрахунків, яку саме теплопровідність мають матеріали трубопроводів, стояків, які проходять за стіною приміщень та яка тепловіддача від цих стін.
На думку відповідача, враховуючи відсутність договору з теплопостачання, саме позивачу необхідно довести факт та обсяги наданих послуг з теплопостачання. Крім того, нежитлове приміщення №395 є підвалом багатоквартирного житлового будинку та є неопалювальним приміщенням.
Відповідач посилається і на те, що під час проектування та будівництва спірного будинку саме в підвалі мали розташовуватися комунікації будинку, які забезпечують його експлуатацію як житлового (труби опалення, водопровід, каналізація тощо), однак це не означає, що власник чи користувач підвалу стає споживачем тих послуг, трубопроводи яких проходять біля його приміщень.
При цьому, відповідач зазначає, що не є споживачем послуг з теплопостачання, оскільки не має обов'язкових для такого виду послуг ознак - в приміщенні відсутні теплоспоживчі установки, які приєднані до трубопроводів будинку, в приміщенні забезпечується нормативна температура повітря за допомогою автономного опалення відповідача, докази чого містяться в матеріалах справи.
Крім того, за доводами відповідача, з наданого позивачем розрахунок розподілу обсягу теплової енергії для централізованого опалення нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: пр. Моторобудівників, 32 ФОП Гаврилової В.І. не вбачається дати його складання, більш того, зазначений доказ подано з порушенням процесуальних строків, передбачених ГПК України, оскільки подано разом з відповіддю на відзив, а не з позовною заявою. З порушенням процесуального строку, в тому числі, подано позивачем розрахунок основного боргу по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Також, посилаючись на п. 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013, відповідно до якого система опалення будинку проектується з урахуванням і витрат теплоти на нагрівання матеріалів, обладнання та транспортних засобів, відповідно витрати опалення на нагрівання самих матеріалів стояків труб, іншого обладнання є витратами теплоти, а не повноцінною послугою з теплопостачання, у зв'язку з чим позивач помиляється щодо факту надання послуг з централізованого опалення відповідачу, оскільки складовою частиною послуг з теплопостачання є досягнення мети, для якої така послуга виробляється і надається споживачам, а саме - забезпечення нормативної температури у приміщенні.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 908/1823/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (суддя - доповідач) - Подобєд І.М., судді - ОСОБА_1, Орєшкіна Е.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2021.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2021 поновлено Концерну "Міські теплові пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2020 у справі №908/1823/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2020 у справі №908/1823/20; ухвалено розглянути апеляційну скаргу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
За розпорядженням керівника апарату суду від 23.06.2021, враховуючи звільнення рішенням ВРП №1406/0/15-21 від 17.06.2021 ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду, у зв'язку з поданням заяви про відставку, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №908/1823/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Березкіна О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2021 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2020 у справі №908/1823/20 до свого провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою від 10.03.2015 до договору оренди №14/10 від 01.12.2011 нежитлового приміщення по пр. Моторобудівників, 32, м. Запоріжжя (а.с.79 т.1), укладеною між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець), Міським комунальним підприємством "Основаніє" (балансоутримувач) та ФОП Гавриловою Вірою Іванівною (орендар), термін дії договору оренди від 01.12.2011 №14/10 частини нежитлового приміщення №395 підвалу (Літ. А-9) загальною площею 42,6 кв.м. в будинку №32 по пр. Моторобудівників , укладеного з ФОП Гавриловою В.І., вважається продовженим до 01.10.2018 (п.1 додаткової угоди).
05.04.2016 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець), Міським комунальним підприємством "Основаніє" (балансоутримувач) та ФОП Гавриловою Вірою Іванівною (в подальшому Орендар) укладено договір №250/10 оренди нежитлового приміщення по пр. Моторобудівників, 32, м. Запоріжжя (а.с.80-86 т.1), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого орендодавець, балансоутримувач на підставі наказу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради № 18р від 18.01.2016 передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - частину нежитлового приміщення №395 підвалу (літ А-9) площею 103,9 кв.м. у складі кімнат №№ 23, 24, 25, 26, 27 в будинку №32 по пр. Моторобудівників , яке перебуває на балансі Міського комунального підприємства "Основаніє", вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість (додаток №3 до договору) 212135,00 грн. без ПДВ станом на 31.12.2015. Майно використовується орендарем на правах оренди для розфасовки продуктів харчування.
Умовами п. 2.1. договору №250/10 визначено, що орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами договору та акту прийому-передачі майна (додаток №2 до договору).
Пунктом 5.13. договору №250/10 передбачений обов'язок орендаря укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг, з балансоутримувачем - договір про надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території та своєчасно вносити платню за ці послуги.
Згідно із п. 11.1., 11.8. договору № 250/10 цей договір укладено на 2 роки 11 місяців, з 05.04.2016 до 05.03.2019. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання пункту 5.15 договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
05.04.2016 підписали акт прийому-передачі (а.с.88 т.1), відповідно до якого орендодавець та балансоутримувач передали, а орендар прийняв в оренду комунальне майно - частину нежитлового приміщення №395 підвалу (літ А-9) площею 103,9 кв.м. у складі кімнат №№ 23, 24, 25, 26, 27 в будинку №32 по пр. Моторобудівників , яке перебуває на балансі Міського комунального підприємства "Основаніє".
Як убачається з матеріалів справи, позивачем були оформлені акти приймання-передачі теплової енергії (опалення по приладах) за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року та з листопада 2019 року по квітень 2020 року на загальну суму 40711 грн. 87 коп., в яких містяться посилання на особовий рахунок № НОМЕР_1 , а саме:
- акт прийому-передачі теплової енергії від 30.11.2018 на суму 4531 грн. 82 коп.;
- акт прийому-передачі теплової енергії від 31.12.2018 на суму 5247 грн. 23 коп.;
- акт прийому-передачі теплової енергії від 31.01.2019 на суму 5293 грн. 00 коп.;
- акт прийому-передачі теплової енергії від 28.02.2019 на суму 4011 грн. 50 коп.;
- акт прийому-передачі теплової енергії від 31.03.2019 на суму 3339 грн. 74 коп.;
- акт прийому-передачі теплової енергії від 30.04.2019 на суму 129 грн. 05 коп.;
- акт прийому-передачі теплової енергії від 30.11.2019 на суму 3392 грн. 04 коп.;
- акт прийому-передачі теплової енергії від 31.12.2019 на суму 4931 грн. 39 коп.;
- акт прийому-передачі теплової енергії від 31.01.2020 на суму 2445 грн. 47 коп.;
- акт прийому-передачі теплової енергії від 29.02.2020 на суму 3964 грн. 55 коп.;
- акт прийому-передачі теплової енергії від 31.03.2020 на суму 2554 грн. 06 коп.;
- акт прийому-передачі теплової енергії від 30.04.2020 на суму 872 грн. 02 коп.
Вказані акти підписані позивачем та не містять підпису відповідача.
Також, позивачем були складені рахунки на оплату спожитої теплової енергії за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року та з листопада 2019 року по квітень 2020 року.
На підтвердження факту вручення відповідачу вищевказаних актів та рахунків за спожиту теплову енергію позивач надав копії реєстрів про отримання відповідачем вказаних вище актів виконаних послуг та рахунків.
03.06.2020 позивач направив відповідачу вимогу (вих. №935/09-4) про погашення заборгованості за теплову енергію, в якій позивач на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України вимагає терміново вирішити питання погашення заборгованості і добровільно сплатити заборгованість в сумі 40711,87 грн. за відпущену теплову енергію за відповідними реквізитами, а також просить сплатити нараховані інфляційні витрати в розмірі 338грн 47коп. та три проценти річних в сумі 606,75 грн.
Направлення вказаної вимоги підтверджується копією реєстру відправлення та фіскальним чеком від 03.06.2020 (а.с.76 т.1).
11.06.2020 відповідач повідомив позивача листом про те, що частини нежитлових приміщень, що належать ФОП Гавриловій В.І. за адресою: пр. Моторобудівників, 32 (Літ. А-9, підвал прим. 395) , мають автономну систему опалення з джерелом теплопостачання від газових котлів, які встановлені згідно з погодженим проектом в 2012 році, що зафіксовано в акті обстеження від 07.06.2019, відповідач зазначає, що не є споживачем послуг централізованого опалення, які надаються Концерном "Міські теплові мережі", оскільки в приміщеннях відсутні теплоспоживчі установки, які приєднані до загально будинкової системи теплопостачання.
Посилаючись на порушення договору оренди №250/10 від 05.04.2016 та законодавства, позивач зазначає, що відповідач договір з Концерном "Міські теплові мережі" не уклав, однак з метою недопущення порушення конституційного права громадян, які мешкають в житловому будинку №32 по вул. Моторобудівників м. Запоріжжя , на забезпечення їх здоров'я (ст. 3 Конституції України) та права достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст. 48 Конституції України), Концерном "Міські теплові мережі" було відпущено теплову енергію відповідачу за період з листопада 2018 по квітень 2020 на загальну суму 40711 грн. 87 коп., що підтверджується рахунками, актами приймання-передачі теплової енергії та розрахунком суми основної заборгованості, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок щодо оплати наданих йому послуг, що і стало причиною звернення Концерну "Міські теплові мережі" з позовом до Господарського суду Запорізької області про стягнення основного боргу в сумі 40711,87 грн., трьох процентів річних в сумі 771,45 грн., інфляційних витрат в сумі 517,44 грн.
Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні приписи містить частина сьома статті 193 Господарського кодексу України.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" №2633-IV від 02.06.2005, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до частини першої статті 275, частини шостої статті 276 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.
За приписами статті 2 Закону України "Про теплопостачання" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.
Теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію, теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (стаття 1 Закону України "Про теплопостачання").
Відповідно до Закону України "Про природні монополії" Концерн "Міські теплові мережі" відноситься до суб'єктів природної монополії.
Основним предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ і організацій, інших категорій споживачів, її збут.
Як монополіст такої природної монополії, відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" Концерн "Міські теплові мережі" не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості на приєднання споживача до теплової мережі.
Відповідно до Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.
В пунктах 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
У відповідності до пункту 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Аналогічні положення містяться у пункті 3 Правил користування тепловою енергією, відповідно до якого споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
З огляду на викладені норми права, поставка теплової енергії без договору не допускається.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами у справі, договір між позивачем та відповідачем про купівлю-продаж теплової енергії не укладено.
Абзацом 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
При цьому відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13.
Теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов'язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов'язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо).
Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 "Опалення, вентиляція та кондиціонування" опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.
Законодавство, яке регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов'язує обов'язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання.
Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них.
Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.
Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, навіть за відсутності договору, втім, з належним підтвердженням матеріалами справи факту її поставки споживачу, останній не звільняється від оплати наданих послуг.
В той же час, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає факт поставки/споживання такої теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Судом встановлено, що у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу теплової енергії відповідачем не укладено, позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію за показниками будинкового приладу обліку на опалення пропорційно тепловим навантаженням за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року та з листопада 2019 року по квітень 2020 року на загальну суму 40711,87 грн., виходячи з величини загального теплового навантаження на будинок 0,689314 гкал/год, визначеного на підставі загальних площ 103,90 м2 та 42,60 м2, норми споживання на 1 кв. м від цих загальних площ.
Частиною першою статті 74, частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини по споживанню відповідачем теплової енергії на суму 40711,77 грн. позивачем не доведені, належні та допустимі докази в обґрунтування цих обставин не представлені.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 27.02.2012 на засіданні комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання Шевченківської районної державної адміністрації складено витяг з протоколу №43 засідання, відповідно до п. 2 якого комісія на підставі погодження ВАТ "Мотор Січ" від 15.03.2012 №УГЄ/25-14565, надала згоду на облаштування індивідуального опалення, не заперечує проти погодження з усіма службами згідно заяви та подальшої розробки проекту, за умови дотримання вимог чинного законодавства, ОСОБА_2 за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 32 (приміщення магазину " Престиж ").
В наявному в матеріалах справи листі АТ "Мотор Січ" від 15.03.2012 №УГЄ/25-14565 зазначено, що енергопостачальна організація в особі АТ "Мотор Січ" не заперечує відносно відключення фізичної особи ОСОБА_2 (торговий комплекс "Престиж") за адресою: пр. Моторобудівників, 32 від центрального опалення та гарячого водопостачання при виконанні наступних умов: відключення від централізованого теплопостачання з виконанням видимого розриву, опломбування заглушки та складання акта, дотримання санітарно-гігієнічних норм у суміжних приміщеннях, отримання дозвільних документів у відповідних організаціях на встановлення автономного опалення.
Разом з тим в матеріалах справи містяться Технічні умови на реконструкцію системи газопостачання №32-П від 23.05.2012, погоджені ПАТ "Запоріжгаз", в яких зазначено, що ПАТ "Запоріжгаз" не заперечує проти реконструкції існуючої системи газопостачання торгівельного комплексу " Престиж " вбудованого в житловий будинок по пр. Моторобудівників, 32 в м. Запоріжжя з додатковим встановленням газового опалювального котла із загальною витратою 7,4 м3/ч.
Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з технічної документації "Ведомость ссылочных и прилагаемых документов" проект опалення продтоварного магазину по вул. 8 Березня (нова назва - проспект Моторобудівників), 32 в м. Запоріжжі , розроблений на підставі технічних умов ПАТ "Мотор Січ" №УГА/25-31108 від 29.10.2008, листа №УГЄ/25-29034 від 29.09.2008 та у відповідності до СНіП 2.04.05-91, СНіП 2.09.04-87, ДБН 2.6-31-2006, замірювальних креслень. Реконструйовані приміщення знаходяться на першому поверсі 10-ти поверхового житлового будинку з підвалом, та після реконструкції увійдуть до складу працюючого магазину " Престиж ". Система опалення магазину " Престиж " відокремлена від системи опалення жилого будинку та має свій прилад обліку теплової енергії (акт приймання від 24.01.2003 року.). З ПАТ "Мотор Січ" укладений договір №Р028/03К на відпуск теплової енергії. Система опалення магазину " Престиж " двухтрубна горизонтальна підключена після елеватора житлового будинку. Джерело теплопостачання - наружні теплові мережі ПАТ "Мотор Січ" (а.с.134 т.1).
07.06.2019 комісією працівників Філії Концерну "Міські теплові мережі" Шевченківського району за участю представника орендаря нежитлового приміщення - директора ТОВ "Лідер ХХІ" Мироненко О.О. складено акт обстеження системи теплоспоживання, відповідно до якого проведено технічний огляд системи теплоспоживання нежитлового приміщення 1-го поверху (Літ. А-9) та у підвалі (прим. 395) власників ФО Гаврилової В.І. та ТОВ "Торговий центр" за адресою: пр. Моторобудівників, 32.
У вказаному акті обстеження зазначено наступне:
"Нежитлове приміщення використовується під магазин продтоварів "Престиж", розташовано на 1-му поверсі та у підвалі 9-ти поверхового 12-ти під'їзного житлового будинку (ОСББ "Моторобудівників 32"). На 1-му поверсі знаходяться: торгівельні зали, адміністративні та частина допоміжних приміщень; у підвалі знаходяться цехи виготовлення кулінарно-м'ясної продукції та обладнання для їх виробництва, холодильні камери, складські та побутові приміщення. Магазин належить власникам:
1. ФО ОСОБА_2
- на праві власності - 51/100 частини 1-го поверху площею 413,2 м2 в т.ч. підсобні приміщення площею 189,6 м2;
- 31/100 частини підвалу площею 168,8 м2;
- на праві оренди у громади м. Запоріжжя площею 103,9 м2.
2. ТОВ "Торговий центр" площею 685,2 в т.ч. на праві власності - 49/100 частини 1-го поверху площею 395,9 м2; 66/100 частини підвалу площею 289,3 м2.
ТОВ "Лідер ХХІ" орендує повністю приміщення магазину " Престиж " у ФОП Гаврилової В.І. та ТОВ "Торговий центр". Опалення 1-го поверху магазину (площею 809,1 м2) автономне. Джерело теплопостачання - газові котли - 2 одиниці Termet - 2Е-G20 13 мбар (знаходяться в приміщенні, яке належить ФО ОСОБА_2 ), встановлені згідно проекту 76/2012-РСВ, узгодженого ВАТ "Запоріжгаз" 05.09.2012. Автономна система опалення магазину двотрубна з нижнім розподілом; теплове обладнання - радіатори М 140Ао, стояки та підводки до радіаторів; розподільчі трубопроводи теплоносія подавального та зворотнього прокладені під стелею підвалу магазину. Теплопостачання будинку - котельня АО "Мотор Січ". Тепловикористальне обладнання власника ФО ОСОБА_2 підвал (орендовані приміщення використовуються під склади) - трубопроводи системи опалення подавального (Т1) та зворотнього (Т2)теплоносія у стелі Ду Т1/Т2 - 65/65 мм - 2/2м - стальні ізольовані; Ду 100 Т1/Т2 - 2 - 2,9/2,9м - стальні ізольовані; Ду 32 Т1/Т2 - 2,0/2,0м - стальні неізольовані. Частка підвалу - технічне приміщення житлового будинку, де проходять інженерні комунікації житлового будинку, відокремлено від приміщення підвалу магазину фальшстіною - трубопроводи функціонування внутрішньо-будинкової системи опалення: Облік теплоспоживання житлового будинку забезпечується приладами обліку теплової енергії - 3 од. Теплоспоживання частини житлового будинку, в якій знаходиться магазин "Престиж", забезпечується приладом обліку теплової енергії №2 "Суперком-01-1"Ду 65мм Qmax 50,0м3/ч; держповірка приладу - ІV кв. 2015р. Централізоване гаряче водопостачання в магазині "Престиж" відключене".
Також матеріали справи не містять помісячних показників будинкового засобу обліку теплової енергії та показників приладу обліку, встановленого у приміщенні ФОП Гаврилової В.І., що має суттєве значення для визначення суми заборгованості, яка підлягає сплаті за спірний період. Недоведеними є також обставини щодо опалювальної площі приміщення відповідача в розмірі 103,90 м2 та 42,60 м2.
Крім того, розрахунок теплового навантаження на спірні приміщення, з урахуванням заізольованих фальш-стіною магістральних трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення спірного приміщення, матеріали справи не містять.
Таким чином, позивачем не доведено кількість спожитої теплової енергії, стягнення вартості якої є предметом спору у даній справі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.
Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 3153,00грн. на оплату судового збору, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2020 у справі №908/1823/20 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Концерн "Міські теплові мережі".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 07.07.2021.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.В. Березкіна