вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" липня 2021 р. Справа№ 910/6567/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
секретар судового засідання - Бовсунівська Л.О.
учасники справи
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
Третя особа 1 ОСОБА_3
Третя особа 2 -7 не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 (суддя Васильченко Т.В.)
за заявою Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю
про забезпечення позову у справі №910/6567/20
За позовом Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю
до Акціонерного товариства "Альфа-Банк"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Індустрія"
2. Державне підприємство "СЕТАМ"
3. Міністерство юстиції України
4. Фізична особа ОСОБА_4
5. Фізична особа ОСОБА_5
6. Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост"
7. Фізична особа ОСОБА_6
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсними результатів прилюдних торгів, актів про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтв, скасування державної реєстрації, а також відновлення чинності записів
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 відмовлено у задоволенні заяви Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову.
Відмовляючи в задоволенні зазначеної заяви суд першої інстанції виходив з того, що необхідність у застосуванні судом таких заходів не обґрунтована і документально не підтверджена, в тому числі, що на момент розгляду справи Акціонерним товариством «Альфа-Банк» вчиняються дії на розпорядження спірним майном, як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які б засвідчували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 скасувати, та постановити нове рішення, яким заяву Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що відчуження третім особам спірного нерухомого майна ускладнить виконання рішення по справі, в разі задоволення позову, оскільки позивач буде змушений звертатися до суду з новими позовами (про визнання недійсними угод, витребування майна).
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.20221 апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю у справі №910/6567/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 поновлено Фірмі "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 у справі №910/6567/20. Відкрито апеляційне провадження, справу №910/6567/20 призначено до розгляду на 17.06.2021.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Пашкіної С.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 15.06.2021 по справі №910/6567/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 у справі №910/6567/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 01.07.2021.
03 червня 2021 року, на електронну адресу суду, від Акціонерного товариства "Альфа-Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржувану ухвалу.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до ст. 136 ГПК України, є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 ГПК України).
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, у разі якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у випадку задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимоги немайнового характеру про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №7858, вчинений 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем; визнання недійсними результатів прилюдних торгів, які відбулися 09.11.2018 та оформлені протоколами електронних торгів Державного підприємства "Сетам": №368626, №368627, №368628; визнання недійсними результатів прилюдних торгів, які відбулися 05.12.2018 та оформлені протоколом електронних торгів Державного підприємства "Сетам" №373918; визнання недійсними актів державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 13 листопада 2018 року №55614130/8, від 13.11.2018 №55614130/8-1, від 13.11.2018 №5614130/8-2, від 20.02.2019 №55614130/8; визнання недійсними свідоцтв: від 12 грудня 2018 року № НОМЕР_2, від 12 грудня 2018 року № 9376, від 12 грудня 2018 року № 9377, від 12 лютого 2019 року № 191; скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Індустрія" на нежитлове приміщення № 116 загальною площею 1414,4 м2 (номер запису про право власності № 29412243), нежитлове приміщення № 123 загальною площею 72,6 м2 (номер запису про право власності 29412256), нежитлове приміщення №118 загальною площею 71,0 м2 (номер запису про право власності 29412251), які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Провіантська (Галі Тимофєєвої) , будинок; визнати недійсним, з моменту його видачі, свідоцтво про право власності Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на квартиру № НОМЕР_1 загальною площею 749,9 м2 (номер запису про право власності 30441773), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Індустрія" на нежитлове приміщення №116, №123, №118; скасування, з моменту вчинення, державної реєстрації іпотек щодо нежитлового приміщення №116, №118, № 123 та №114, а також державної реєстрації їх обтяжень; скасування державної реєстрації права власності Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на квартиру №114 ; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2 ; відновлення в державному реєстрі речових прав чинність записів про право власності позивача на нерухоме майно за №5816449, №5818811, №5817870 та №4598856.
Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення, в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість ефективного захисту порушеного права, прийнятим у відповідній справі судовим рішенням без наведення відповідного доказового обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.
Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися наданими йому правомочностями.
Північний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що належних і допустимих доказів того, що Акціонерним товариством «Альфа-Банк» на даний час вчиняються дії спрямовані на відчуження або підготовки до відчуження спірного майна, передання його у користування іншим особам та/або передання у заставу чи іпотеку заявником до не додано.
При цьому, як вірно зазначив місцевий господарський суд, обставини наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову фактично свідчать про наявність спору між сторонами, в тому числі щодо права на нерухоме майно, а не про наявність обставин, які б свідчили про наявність визначених процесуальним законодавством підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заходи забезпечення позову, які позивач просить застосувати, не відповідають вимогам ст. ст. 136, 137 ГПК України щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Так, наявність лише одного посилання на те, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком неможливість для позивача захистити свої порушені права, за захистом яких він звернувся до суду, в межах одного судового провадження, не може бути достатньою підставою для забезпечення позову, з огляду на унормований приписами ст. 74 ГПК України обов'язок доказування та неподання позивачем жодних доказів на обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову.
Таким чином, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 у справі №910/6567/20 щодо задоволення заяви позивача про забезпечення позову є законною та обґрунтованою, в зв'язку з чим остання не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 у справі №910/6567/20 залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 у справі №910/6567/20 залишити без змін.
3.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 07.07.2021.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В.Андрієнко