вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
"06" липня 2021 р. Справа№ 910/19855/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Поляк О.І.
Руденко М.А.
Розглянувши заяву Житлово-будівельного кооперативу "Держплановець-2" про забезпечення позову, подану по справі № 910/19855/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон М"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 року (повний текст складено 18.03.2021 року)
у справі №910/19855/20 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Держплановець-2"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон М"
про стягнення 362 163,41 грн., -
Житлово-будівельний кооператив "Держплановець-2" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон М" 362163,41 грн. заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон М" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Держплановець-2" заборгованість за Договором №1-2017 від 01.11.2017 у розмірі 95594 грн 40 коп.; 3 % річних у розмірі 4054 грн 44 коп.; інфляційні втрати у розмірі 5762 грн 03 коп.; заборгованість за Договором №4 від 01.05.2014 у розмірі 42000 грн 00 коп.; судовий збір у розмірі 2211 грн 16 коп.;витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2849 грн 20 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Неон М" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 року у справі №910/19855/20 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/19855/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Поляк О.І., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 (з урахуванням ухвали від 17.06.2021 про виправлення описки) відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 14.07.2021.
Через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд апеляційної інстанції задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову, а саме:
накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон М", а саме нежитлові приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 114), з № 1 по № 32 (групи приміщень № 115) (в літері А) загальною площею 482,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул.. Антоновича (вул. Горького), буд. 88, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2052959780000;
накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон М" в межах суми 152 471,23 грн., що обліковуються на будь-яких рахунках товариства в банківських та фінансових установах в усіх видах валют.
Згідно витягу з протоколу передачі (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) заяву про забезпечення позову передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Поляк О.І., Руденко М.А.
Головуючий суддя Дідиченко М.А. та суддя Руденко М.А. з 22.06.2021 по 02.07.2021 перебували у відпустці.
Колегія суддів, розглянувши подану заяву про забезпечення позову, дійшла до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач зазначає, що зобов'язання відповідача перед позивачем, яке є предметом судового розгляду у даній справі, не сплачується з початку 2017 року, що підтверджує свідоме ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором № 4 01.05.2014 та договором № 1-2017 від 01.11.2017. Також заявник посилається на те, що з початку 2021 року у відповідача виник податковий борг та відповідно до п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України у органів державної податкової служби виникло право податкової застави на майно платника.
Також заявник вказав, що відповідач має намір продати нежитлові приміщення, які у нього перебувають на праві власності, що підтверджується розміщеними оголошеннями на торгових площадках в мережі Інтернет. Позивач вказує, що у випадку незастосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нежитлові приміщення, відповідне майно може бути продане, а кошти від продажу - виведені з Товариства з метою унеможливлення фактичного виконання судового рішення.
Однак, дослідивши заяву про забезпечення позову, колегія суддів встановила, що позивач не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить позивач.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
В той же час, до заяви про забезпечення позову позивачем не надано доказів в підтвердження обставин того, що майно або кошти, які є у відповідача як на момент подання заяви про забезпечення позову, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
По суті, подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.
При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Так, предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості за договором № 1-2017 від 01.11.2017 про надання послуг по утриманню будинку, споруд, прибудинкової території та договором № 4 від 01.05.2014, а тому розміщення відповідачем оголошень про продаж нерухомого майна не свідчить про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі, оскільки, спір стосується не нерухомого майна, а грошових коштів.
Крім того, розпорядження своєю власністю (нерухомим майном) є правом відповідача і ніяким чином не впливає на права та законні інтереси позивача.
Позивачем не доведено, що у відповідача на відкритих у банківських установах рахунках відсутні кошти у розмірі 152 471,23 грн. або що відповідачем вчиняються дії щодо виведення вказаних коштів із банківських рахунків з метою ухилення від виконання рішення суду у даній справі.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову не свідчать, що відповідач має намір не виконувати рішення суду у даній справі і не свідчать, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення у даній справі.
Посилання позивача на умисне невиконання своїх договірних зобов'язань не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, оскільки такі обставини не можуть свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Наявність у відповідача податкової заборгованості також не може бути підтвердженням наміру відповідача ухилитися від виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову є інструментом, який покликаний не допустити ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення і їх застосовування можливе лише у разі наявності реальної, обгрунтованої та доведеної належними і допустимими доказами загрози невиконання (утруднення виконання) рішення відповідачем. Припущення позивача щодо можливих дій відповідача на ухилення від виконання рішення суду не можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення позову.
А тому, колегія суддів дійшла до висновку, що заявником у заяві про вжиття заходів щодо забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не долучено належних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені.
Таким чином, заява позивача про забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття визначених у заяві заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову суд постановляє ухвалу.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 267 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
У задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу "Держплановець-2" про забезпечення позову у справі №910/19855/20 відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1, ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню у строки та в порядку передбаченими ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді О.І. Поляк
М.А. Руденко