печерський районний суд міста києва
Справа № 757/48414/20-п
24 березня 2021 року суддя Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Печерського УП ГУ НП у м. Києві відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого менеджером ресторану у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВАЙТ НЕО ФОРМ», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за фактом вчинення правопорушення передбаченого ст.44-3 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18№358514, від «12» вересня 2020 року вбачається, що менеджер ресторану ОСОБА_1 » вересня 2020 р. о 01 год. 10 хв.порушив вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 641 " Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а саме: допустив роботу ресторану « FIFTY » після 22 год. 00 хв, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст.44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Лещенко Н.П. в судове засідання прибула та подала до суду клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовує клопотання тим, що ОСОБА_1 є найманим працівником, а не суб'єктом господарювання, в підтвердження чого надала копію наказу про прийняття на роботу на посаду менеджера ресторану, заяву про місце роботи, копію посадової інструкції менеджера ресторану.
За таких обставин та з урахуванням того, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на захист, а також того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП, не передбачається обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає можливим розглянути справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи адвоката, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Виходячи з принципу верховенства права конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.
При чому ЄСПЛ у справі «AllenetdeRibemont v. France» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчинення адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: суть адміністративного правопорушення.
Статтею 44-3 КУпАП встановлено, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція вказаної норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до норм іншого нормативно-правового акта, тому, формулюючи суть правопорушення, вказівка на нормативний акт, вимоги якого порушені, є обов'язковою.
Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Стаття 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» регулює визначення термінів, і вказано, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
За приписами ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено дію карантину на всій території України до 31 липня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 588 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392» на період карантину на усій території України заборонено робота після 23-ї та до 7-ї години розважальних закладів (нічних клубів), а також суб'єктів господарської діяльності з надання послуг громадського харчування з організацією дозвілля або без нього (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), закладів культури, крім кінотеатрів та крім діяльності з надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень та замовлень на виніс (пункт 3 підпункт 16 вказаної Постанови).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів того, що ОСОБА_1 є посадовою особою господарської організації або іншої юридичної особи, є громадянином України, який здійснює господарську діяльність та зареєстрований відповідно до закону як підприємець.
У даному випадку ОСОБА_1 не може бути суб'єктом відповідальності за роботу у закладі, функціонування якого заборонено, тому у його діях відсутній склад та подія інкримінованого йому правопорушення.
Отже, приймаючи наведені обставини, беручи до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що саме ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, що здійснював згадану в протоколі діяльність, тому в розумінні ст.44-3 КУпАП, не є суб'єктом вказаного правопорушення.
Відтак, у відповідності до ст.62 Конституції України, ст.7, п.1 ст.247, що адміністративне стягнення не може бути накладене, а провадження у справі підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44-3, ст. 247 п.1, 251, 283, 284 КУпАП, суд,-
Провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора.
Суддя В.М.Карабань