Справа № 712/3057/21
Провадження № 2/712/1595/21
06 липня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого- судді- Пироженко В.Д.
при секретарі - Жук О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, вказуючи, що 27.06.2019 між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 500 доларів США, оформлений розпискою, відповідно до якої він надав відповідачу у борг грошові кошти, які ОСОБА_2 зобов'язувався повернути до 01.10 2019 року.
11.08.2020 позивач направив відповідачу вимогу про повернення позики. Однак, вимога позивача про повернення боргу за розпискою від 27.06.2019 відповідачем не виконана, тому просить стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 500 дол. США, 22,40 доларів США три відсотки річних, відсотки за користуваня коштами в сумі 88,31 долар США, інфляційні в сумі 60,47 доларів США та 10000 гривень компенсації за моральну шкоду, яка полягає в тому, що відповідач на протязі тривалого часу не повертає борг, його неодноразові вимоги повернути кошти були відповідачем проігноровані, він є особою похилого віку, має захворювання очей, яке потребує оперативне втручання. Вартість операції становить 50000 гривень. Він втратив нормальні життєві зв'язки, що потребує додаткових зусиль для організації свого життя.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.04.2021 провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження.
В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 надав суду клопотання про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Проти розгляду справи з винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В судовому засіданні встановлено, що згідно з розпискою від 27.06.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 500 доларів США, відповідно до якої позивач надав відповідачу у борг грошові кошти, які ОСОБА_2 зобов'язувався повернути до 01.10 2019 року.
Таким чином, між сторонами виникли грошові зобов'язання, що підтверджується належними доказами, а саме копією даної розписки.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Строк в розписці повернення боргу зазначено 01.10.2019 року.
Як зазначає позивач, він неодноразово звертався в усній формі до відповідача про поверненя боргу, проте останній борг не повернув.
11.08.2020 позивачем направлено відповідачу вимогу про повернення позики згідно з розпискою від 27.06.2019 року, проте відповідач отримані в якості позики кошти не повернув, чим порушив умови договору.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому виконавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
При укладенні договору позики між сторонами в письмовій формі були погоджені всі істотні умови такого договору, а саме: розмір позики та дата її повернення. Таким чином вказаний договір позики вважається укладеним та підлягає до виконання.
Відповідно до договору позивач виконав зобов'язання перед відповідачем та надав кошти в борг, в той час як зобов'язання позичальником виконані не були.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України).
Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Разом з тим, ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що відповідач зобов'язання за договором позики не виконав, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають до задоволення, до стягнення з відповідача підлягають грошові кошти в сумі 500 дол. США.
Крім того, згідно положень ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позивач просить стягнути з відповідача за період часу з 28.06.2019 року по 31.03.2021 проценти за користування позикою в сумі 88,31 долар США, відповідно до облікової ставки НБУ. Відповідачем наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростований.
Тому суд вважає, що дані вимоги також підлягають до задоволення та з відповідача підлягає сума відсотків 88, 31 долар США.
Підлягають до задоволення вимоги позивача в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних. При цьому суд виходить з наступного.
Боржник прострочив грошове зобов'язання, тому згідно ч.2 ст.625 ЦК України є підстави для стягнення з нього 3% річних, нарахованих за весь час прострочення на всю суму боргу.
Виходячи з висновків Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц, у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постанові від 20 вересня 2019 року у справі №638/10417/15ц, - у правовідносинах з неналежного виконання грошового зобов'язання поза межами строку дії договору права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи в судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Таким чином, приписи ч.2 ст.625 ЦК України в частині нарахування 3-х відсотків річних, на відміну від інфляційних втрат, застосовуються до прострочених грошових зобов'язань, виражених у іноземній валюті. Тому є підстави для стягнення з відповідача 3% річних за весь період прострочення, починаючи з 02.10.2019 року по 31.03.2021 року в сумі 22,40 доларів США.
Доводи позивача ніким не спростовані, відзиву на позовну заяву не подано, тому суд приймає рішення по наявних матеріалах відповідно принципу диспозитивності, що відповідає вимогам ст. 13 ЦПК України.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 60,47 доларів США, суд зазначає наступне.
За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції покриваються відповідним еквівалентом іноземної валюти. У випадку невиконання грошового зобов'язання, предметом якого є іноземна валюта, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки вони передбачені виключно для гривні, а відшкодування втрат від коливання курсу іноземних валют - статтею 625 ЦК України не передбачено.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у його постанові від 20.02.2019 у справі №638/10417/15ц, а також у постанові від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17.
Таким чином, оскільки грошове зобов'язання відповідача за умовами договору виникло і існує до повного його виконання у доларах США, при цьому всі ризики від коливання валют мають покладатись на обидві сторони (у разі підвищення курсу долару- такі ризики і негативні наслідки покладаються на боржника, відповідно у разі зменшення курсу долару кредитор не вправі перекладати негативні наслідки на боржника у спосіб перерахування суми боргу у національну валюту з тим, щоб стягнути інфляційні втрати.
Ніяких додаткових умов сторони не приймали і відповідних змін до укладеного між ними договору позики з приводу переведення суми боргу у гривню сторони не вносили, а при розгляді даної справи слід виходити з вимог закону і з умов договору, які не суперечать чинному законодавству, і які для вирішення конкретного спору між сторонами договору мають головне значення.
Предметом позики є долари, грошове зобов'язання визначене в іноземній валюті, всі ризики від знецінення національної валюти для кредитора захищені самим курсом валюти; частиною 2 ст.625 ЦК передбачено відшкодування інфляційних втрат виключно у разі прострочення гривневого грошового зобов'язання.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат не підлягають до задоволення.
Не підлягають до задоволення і вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди. Наслідки порушення позичальником зобов"язання встановлені статтею 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою не передбачено відшкодування моральної шкоди. Укладений між сторонами у справі договір позики також не містить такого виду цивільної відповідальності.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», до стягнення з відповідача в силу вимог ст. 141 ЦПК України підлягають судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2270грн. на користь держави.
Керуючись ст. 6, 12, 13, 18, 263, 265, 268,279, 280-284 ЦПК України, на підставі ст. 526, 530, 611, 625, 1046, 1047, 1048 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , іпн. відсутній) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож. АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 ) борг за договором позики в сумі 500 дол. США., 88,31 долар США - розмір процентів, 22,40 доларів США - три відсотки річних, а всього 610, 71 дол. США.
В іншій частині позову позивачу відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , іпн. відсутній) на користь держави судовий збір в сумі 2270 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354, 355 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож. АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , іпн. відсутній).
Повний текст рішення складено 06.07.2021