Справа № 369/4502/21
Провадження № 3/369/3533/21
Іменем України
19.04.2021 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак Ірина Адамівна, за участю захисника Боряк Г. Ю., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ВП № 1 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 1 ст. 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення України (далі - КУпАП),
встановила:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 555664 від 23 березня 2021 року, ОСОБА_1 26 лютого 2021 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , працюючи на посаді вчителя Новосільківської ЗОШ І-ІІІ ступенів, в 5 класі вчинила конфлікт (булінг) по відношенню до учня ОСОБА_2 , під час якого ОСОБА_1 спілкувалася на підвищених тонах, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-4 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні булінгу по відношенню до учня ОСОБА_2 не визнала та пояснила, що працює в школі більше 40 років, таких випадків раніше не було, він себе поводив некоректно зриваючи їй урок, дівчата просили відреагувати, тому дійсно підвищила на нього голос, але після цього відразу вибачилася, жодним чином його не принижувала та не ображала. Під час уроку ОСОБА_3 постійно щось бурмотав та співав, тому була змушена робити йому зауваження, з ним іноді виникають конфлікти через погану поведінку на уроці, з іншими дітьми конфліктних ситуації немає.
Крім того, в судовому засіданні захисник Боряк Г. Ю. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про закриття провадження у справі про притягнення її довірительки до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 173-4 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Дане клопотання аргументувала тим, що 11 березня 2021 року батьками учнів 5 класу Новосілківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Боярської міської ради було подано заяву до начальника відділу освіти і науки Боярської міської ради із проханням визнати факт булінгу по відношенню до деяких дітей вчинений вчителькою ОСОБА_1 та звільнити останню «за статтею». 15 березня відбулося засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) Новосілківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Боярської міської ради, за результатами розгляду заяви комісією прийнято рішення про відсутність в діях ОСОБА_1 факту булінгу. Батьки учнів не погоджуючись з прийнятим рішенням звернулися до працівників поліції, у зв'язку з чим на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-4 КУпАП. Проте в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки факт підвищення тону розмови був лише раз та й за нього ОСОБА_1 вибачилася, таким чином в її діях відсутня систематичність. Також у фабулі протоколу не вказано в чому саме виражалося цькування по відношенню до учня ОСОБА_2 , та не вказано якої шкоди йому завдано і не надано підтверджуючих доказів про завдання такої шкоди. Тому з огляду на вищевикладене, просила суд закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 , за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи її захисника, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчиненні особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з'ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, який повинен встановлюватись на підставі відповідних доказів, що стверджують не тільки наявність правопорушення, а й вини особи у його вчиненні.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Однак, матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення вимог чинного законодавства.
Так, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-4 КУпАП надано протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 555664 від 23 березня 2021 року, рапорт про виклик працівників поліції, колективна заява батьків учнів 5 класу Новосілківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Боярської міської ради, щодо вчинення булінгу вчителем ОСОБА_1 , письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення складають після вчинення необхідних у конкретному випадку процесуальних дій. Протокол про адміністративне правопорушення є підсумковим процесуальним документом, у якому відображено та закріплено дані про особу правопорушника, його права, юридично значущий факт вчинення протиправних дій, а також висновок посадової особи, яка склала протокол про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.
При цьому, суть адміністративного правопорушення має бути конкретною за змістом, викладеною з урахуванням суб'єктивних та об'єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 173-4 КУпАП.
Вимогами ч. 1 ст. 173-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
З аналізу вказаного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть адміністративного правопорушення викладена без конкретизації об'єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, зокрема, в протоколі не зазначено, які саме дії були вчинені порушником по відношенню до потерпілого, чи мало діяння систематичний характер, якщо так, то в який період часу, з конкретною вказівкою на час кожної події.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про освіту» булінг (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 3-1 ст. 1 Закону України «Про освіту», типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Тобто, обов'язковою ознакою булінгу є заподіяння в результаті такого насильства шкоди психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
У даному конкретному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені відомості про негативні наслідки протиправних дій ОСОБА_1 у вигляді шкоди психічному або фізичному здоров'ю конкретного потерпілого за кожним конкретним епізодом насильницьких дій, які в сукупності підпадали би під ознаки булінгу.
Відтак, суть правопорушення за змістом складеного протоколу, з огляду на наведене вище не містить ознаки булінгу з боку ОСОБА_1 , оскільки виклад суті адміністративного правопорушення в згаданому протоколі є загальним, неконкретизованим і взагалі не відповідає визначенню булінгу та його ознакам, які містяться в диспозиції ч. 1 ст. 173-4 КУпАП і в п. 3-1 ст. 1 Закону України «Про освіту».
Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано беззаперечних доказів систематичності вчинення дій, які можна розцінювати як правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-4 КУпАП.
Таким чином, матеріали справи не підтверджують факту застосування фізичного чи психічного насильства ОСОБА_1 відносно вказаного у протоколі про адміністративне правопорушення малолітнього ОСОБА_2 , заподіяння йому фізичної чи психічної шкоди.
Суд зауважує, що позбавлений права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 3акону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Частина 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, зазначаючи у своїх рішеннях про те, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що клопотання захисника Боряк Г. Ю. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП., оскільки до суду не надано жодних допустимих та належних доказів її вини в скоєнні адміністративного правопорушення, та не доведено усі обставини, про які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вказане, проаналізувавши та оцінивши відповідно до вимог статті 252 КУпАП наведені вище обставини справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 7, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП,
постановила:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-4 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 555664 від 23 березня 2021 року) закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя І. А. Козак