Справа №463/7534/21
Провадження №2/463/1452/21
про відмову в застосуванні заходів забезпечення позову
05 липня 2021 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Рудаков Д. І., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину,-
позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину.
Як вбчається з прохальної частини позовної заяви, серед позовних вимог позивач просить вжити заходи щодо забезпечення позову, а саме «накласти арешт на все майно, яке належить цивільному відповідачу».
Оглянувши матеріали позовної заяви про забезпечення позову та матеріали справи, приходжу до наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
З матеріалів позову та заяви про забезпечення позову вбачається, що всупереч вимогам ЦПК України позивачем не подано заяви про забезпечення позову, яка по змісту та формі відповідала вимогам ст.151 ЦПК України.
Крім того, позивачем не зазначено жодних даних про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в даному випадку зробить неможливм відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення в сумі 1850 грн.
А тому, враховуючи наведені обставини, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд
в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину, - відмовити за безпідставністю.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова.
Суддя: Рудаков Д. І.