ЄУН № 329/592/21
Провадження 2-о/329/38/2021
05 липня 2021 року смт Чернігівка Запорізької області
Суддя Чернігівського районного суду Запорізької області Покопцева Д.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, заінтересована особа - Чернігівська селищна рада Бердянського району Запорізької області, -
Заявник просить встановити факт того, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Обіточне Бердянського району Запорізької області ОСОБА_2 , був його рідним батьком, позаяк в свідоцтві про його народження у графі «батько» запис виконаний зі слів матері, а інші спадкоємці відсутні.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним. Так, згідно з частиною другою даної статті ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.
Отже, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право.
У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 просив встановити, що ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його батьком, позаяк в свідоцтві про народження заявника запис про батька виконаний зі слів матері, зазначивши при цьому мету встановлення такого факту - оформлення спадщини.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
З поданих матеріалів випливає, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, заявник подав до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а матір спадкодавця ОСОБА_3 , звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті сина на користь заявника.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Частиною другою статті 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці першої-п'ятої черг).
За змістом частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Той факт, що матір спадкодавця відмовилася від прийняття спадщини не дає підстав вважати про відсутність спору про право, оскільки в такому випадку в заявника існує спір про право із відповідною територіальною громадою (в разі неприйняття спадщини та визнання її відумерлою), позаяк держава не має права відмовитися від прийняття спадщини (постанова КЦС ВС від 12.02.2020р. у справі 521/13620/18).
Згідно з ч. 4 ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Керуючись ст.ст. 258-260, 315 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, заінтересована особа - Чернігівська селищна рада Бердянського району Запорізької області
Роз'яснити заявнику його право звернутися до суду на загальних підставах в порядку позовного провадження з відповідним позовом.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду впродовж 15 днів.
Суддя Д.О.Покопцева