Справа№938/520/20
Провадження № 2/938/17/21
25 червня 2021 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Джуса Р.В.
за участю секретаря судових засідань Фурманюк В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 ,
до відповідача №1 ОСОБА_2 ,
відповідача№2 ОСОБА_3 ,
за участю: третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача № ОСОБА_2 приватного нотаріуса Верховинського нотаріального округу Мартищук Оксани Ярославівни,
про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 11.05.2017 приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу по реєстру №539 на земельну ділянку, площею 0,0883га., визнання права власності на 1/2 частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,0441 га, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 11.05.2017 приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу по реєстру №541 на земельну ділянку, площею 0,2783га., визнання права власності на 1/2 частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею, 0,1391га.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 ; адвокат Бельмега М.В.,
від відповідача №1: адвокат Лазоришин І.І.;
від відповідача №2: Копчук В.В.;
від третьої особи: не з'явився;
Обставини справи.
ОСОБА_1 звернувся до Верховинського районного суду Івано -Франківської області з позовом до відповідача №1 ОСОБА_2 , відповідача№2 ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого приватним нотаріусом Верховинського нотаріального округу по реєстру №539, виданого ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0883га, розташовану за адресою с.Ільці, присілок Флесівка, Верховинського району Івано-Франківської області, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2620884101:01:002:0846, та визнання права власності на 1/2 частини земельної ділянки розміром 0,0740га. для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Ухвалою від 30.11.2020 суд відкрив провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 17.12.2020.
В підготовче засідання 17.12.2020, учасники справи не з'явились. Позивач та відповідач №2 причин неявки не повідомили, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника відповідача №1 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У зв'язку із неявкою всіх учасників справи, підготовче засідання було відкладено на 12.01.2021.
ОСОБА_2 було подано зустрічний позов до ОСОБА_1 про зобов'язання останнього не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,2783 га., що в присілку Флесівка, с. Ільці, Верховинського району Івано-Франківської області, шляхом звільнення цієї ділянки від огорожі, влаштованої проїзної дороги та приведення поверхневого родючого ґрунту в стан, придатний для використання за призначенням.
Ухвалою суду від 29.12.2020 у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 було відмовлено з підстав викладених в ухвалі суду.
В підготовчому засіданні 12.01.2021 оголошувалась перерва до 25.01.2021 для надання позивачу можливості змінити позовні вимоги.
15.01.2021 позивачем було подано через канцелярію суду позовну заяву із зміненими позовними вимогами згідно якої просить суд:
-визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 11 травня 2017 року приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу по реєстру № 539, видане ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0883га., розташованою за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер ділянки 2620884101:01:002:0846.
-визнати за ОСОБА_1 , право власності на Ѕ частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0441 га.
-визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 11 травня 2017 року приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу по реєстру № 541, видане ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2783 га., розташованою за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер ділянки 2620884101:01:002:0844.
-визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 площею 0,1391 га.
В підготовчому засіданні 25.01.2021 представником відповідача №1 було заявлено усне клопотання про оголошення перерви для надання йому можливості ознайомитись із заявою позивача про уточнення позовних вимог, та висловити свою позицію щодо можливості прийняття такої заяви до розгляду.
В підготовчому засіданні було оголошено перерву до 28.01.2020.
В підготовче засідання 28.01.2021 з'явився позивач, представник позивача та представник відповідача №1. Відповідач №2 в підготовче засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Представник позивача підтримав заяву про зміну позовних вимог, просив суд прийняти її до розгляду та розглядати позовні вимоги із врахуванням відповідної заяви. Представник відповідача №1 не заперечив проти прийняття даної заяви до розгляду, просив надати час для подачі відзиву на позовну заяву із врахуванням змінених позовних вимог.
Також позивачем було подано заяву про відмову від позову до відповідача №2 ОСОБА_3 .
Ухвалою від 28.01.2021 суд прийняв заяву позивача про зміну позовних вимог до свого провадження, та ухвалив здійснювати розгляд справи №938/520/20 з врахуванням відповідної заяви. Також суд продовжив строк підготовчого провадження у справі №938/520/20 на 30 днів.
Підготовче провадження у справі було відкладено на 16.02.2021 та надано відповідачам можливість подати відзив на змінені позовні вимоги.
Клопотання позивача про відмову від позовних вимог до відповідача №2, в підготовчому засіданні 28.01.2021 судом не вирішувалось.
У зв'язку із неявкою учасників справи в підготовчі засідання 16.02.2021, 02.03.2021 та 18.03.2021, за ухвалою суду підготовчі засідання було відкладено.
В підготовче засідання 06.04.2021 з'явився позивач. Відповідачі в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили.
Представник відповідача №1 ОСОБА_2 - адвокат Лазоришин Іван Іванови 01.04.2021 через канцелярію суду подав клопотання про зупинення провадження у справі №938/520/20 до вирішення питання Івано-Франківським апеляційним судом щодо перегляду судового рішення за нововиявлених обставин.
Ухвалою від 06.04.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №938/520/20 .
Також ухвалою від 06.04.2021 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача №1 ОСОБА_2 - приватного нотаріуса Верховинського нотаріального округу Мартищук О.Я., та відклав підготовче засідання на 19.04.2021.
12.04.2021 приватним нотаріусом Мартищук О.Я. було подано через канцелярію суду копію спадкової справи щодо ОСОБА_4 та клопотання про розгляд справи без її участі.
В підготовче засідання 19.04.2021В з'явився позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Бельмега М.В.
Представник відповідача №1 ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в підготовче засідання в черговий раз не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день час та місце проведення підготовчого засідання, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення №78660100752977.
Відповідач №2- ОСОБА_3 в підготовче засідання в черговий раз не з'явився, причин неявки суду не повідомив. З метою перевірки інформації щодо отримання ОСОБА_3 судової повістки про виклик у підготовче засідання на 19.04.2021, дане поштове відправлення було відстежено судом за трекінговим номером на офіційному сайті АТ "Укрпошта", та встановлено, що поштове відправлення вручено адресату особисто 13.04.2021.
Третя особа - приватний нотаріус Верховинського нотаріального округу Мартищук О.Я. в підготовче засідання не з'явилась, подала заяву в якій просить суд розглячдати справу без її участі.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бельмега М.В. подав заяву, якою відкликав заяву про відмову від позовних вимог щодо ОСОБА_3 , просив суд її не розглядати. Позивач також просив суд таку заяву не розглядати.
Ухвалою від 19.04.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.05.2021.
У зв'язку із неявкою відповідача №2 та третьої особи в судове засідання 13.05.2021, розгляд справи було відкладено на 16.06.2021.
В судовому засіданні 16.06.2021 розгляд справи було відкладено на 25.06.2021 за клопотанням позивача, у зв'язку із неявкою його представника.
Суд звертає увагу на те, що відкладаючи розгляд справи, суд керувався одним із основних принципів цивільного судочинства, який передбачає розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до ч.2 ст.121 ЦПК України, строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.
Судом також взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, застосовується українськими судами як джерело права.
Зокрема, згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із неодноразовою неявкою всіх учасників справи в судові засідання, вирішенням клопотання щодо зміни позовних вимог, зупинення провадження у справі, необхідністю залучення до участі у справі третьої особи, судом продовжувався строк підготовчого провадження, а розгляд справи неодноразово відкладався.
Таким чином, суд відкладаючи розгляд справи, врахував обставини справи, поведінку сторін, та застосував принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення процесуальних прав учасників судового процесу, принципів рівності та змагальності сторін.
В судове засідання 25.06.2021 з'явився позивач та його представник, представник відповідача №1 та відповідач №2, надали пояснення по суті спору.
Третя особа - приватний нотаріус Верховинського нотаріального округу Мартищук О.Я. в судове засідання не з'явилась, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без її участі.
В судовому засіданні 25.06.2021 представником відповідача №1 подано клопотання про зупинення провадження у справі №938/520/20 до набрання законної сили рішенням суду у іншій справі № 938/335/21, яка розглядається Верховинським районним судом Івано-Франківської області.
Ухвалою від 25.06.2021 в задоволенні даного клопотання було відмовлено.
В судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема: земельну ділянку для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, а також земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.
11 травня 2017 року приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу по реєстру № 539 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким ОСОБА_2 , набула право власності на спадщину, що складається з земельної ділянки площею 0,0883 га., розташованою за адресою с. Ільці, присілок Флесівка, Верховинського району Івано-Франківської області. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських, будівель га споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер земельної ділянки 2620884101:01:002:0846.
Крім того, 11 травня 2017 року приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким ОСОБА_2 , набула право власності на спадщину, що складається з земельної ділянки площею 0,2783 га., розташованою за адресою с. Ільці, присілок Флесівка, Верховинського району Івано-Франківської області цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Кадастровий номер земельної ділянки 2620884101:01:002:0844.
За померлою матір'ю ОСОБА_6 на день смерті не було зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , тому спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 звернулася до Верховинського районного суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування.
Рішенням Верховинського районного суду від 05 жовтня 2017 року у справі №340/368/17 визнано за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 позначений на плані під літерою «А» загальною площею 49,1 кв.м, що складається з приміщень: веранди площею 2.9 кв.м; житлової кімнати площею 19,7 кв.м; коридору площею 9,4 кв.м; кладової площею 6,2 кв.м; кухні площею 10,9 кв.м., разом з господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 .
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2018 року вказане рішення скасоване та постановлено нове, яким у позові ОСОБА_2 до Ільцівської сільської ради Верховинського району, треті особи: Сектор державних реєстраторів Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відмовлено.
Після вступу рішення в законну силу він звернувся до суду з позовом до відповідачів про встановлення факту приналежності господарства до суспільної групи - колгоспний двір та визнання права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_3 позначений на плані під літерою «А» загальною площею 49,1 кв.м, що складається з приміщень: веранди площею 2.9 кв.м; житлової кімнати площею 19,7 кв.м; коридору площею 9,4 кв.м; кладової площею 6,2 кв.м; кухні площею 10,9 кв.м., разом з господарськими будівлями , що знаходяться в АДРЕСА_1 .
Рішенням Верховинського районного суду від 21 березня 2019 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Однак, постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 липня 2019 року вказане рішення скасовано та постановлено нове, яким встановлено факт приналежності станом на 15 квітня 1991 року господарства АДРЕСА_3 , головою якого була ОСОБА_6 до суспільної групи колгоспний двір. Також даним рішенням визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_3 .
20.09.2019 державним реєстратором Верховинської районної державної адміністрації, Івано-Франківської області за ним зареєстровано право власності на 1/2 частки будинковолодіння АДРЕСА_3 , що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 182170279 від 24.09.2019.
Згідно довідки Ільцівської сільської ради за №741/02.-18 від 27.08.2019, поштову адресу будинковолодіння АДРЕСА_3 було змінено на АДРЕСА_4 .
Позивач вважає, що оскільки він має право на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_5 , виходячи з вимог земельного та цивільного законодавства, а саме ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України, він має право на Ѕ частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою АДРЕСА_3 (на даний час - АДРЕСА_4 ), кадастровий номер: 2620884101:01:002:0846 розміром 0.0441га. а також на Ѕ частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер:2620884101:01:002:0844, площею 0,1391 га.
В судовому засіданні представник позивача додатково пояснив, що у ОСОБА_1 виникло право власності на частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер:2620884101:01:002:0844, оскільки така була частиною колгоспного двору учасником якого визнано ОСОБА_1 згідно постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 10.07.2019.
Правова позиція відповідача №1.
Відповідач №1 не скористався своїм процесуальним правом, відзиву на позов не подав. В судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення в яких позовні вимоги визнав частково. Зокрема зазначив, що позивач дійсно набувши право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_5 , згідно вимог земельного законодавства, має право на Ѕ частини земельної ділянки для обслуговування цього житлового будинку та господарських будівель за адресою АДРЕСА_3 (на даний час - АДРЕСА_4 ), а саме на Ѕ земельної ділянки кадастровий номер: 2620884101:01:002:0846. Разом з тим, на думку представника відповідача, у позивача не виникло жодних прав на земельну ділянку кадастровий номер:2620884101:01:002:0844, оскільки така не має жодної прив'язки до будинковолодіння на частину якого набув право власності позивач, така належала згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 14.04.1997 року ОСОБА_4 , яка за її розпорядженням викладеним у заповіті, перейшла в порядку спадкування до ОСОБА_7 .
Правова позиція відповідача №2.
Відповідач №2 не скористався своїм процесуальним правом, відзиву на позов не подав. В судовому засіданні надав усні пояснення в яких позовні вимоги заперечив повністю. Разом з тим звернув увагу на те, що оскаржувані свідоцтва про право на спадщину за заповітом стосуються виключно відповідача №1.
Позиція третьої особи.
Приватний нотаріус Верховинського нотаріального округу Мартищук Оксани Ярославівни письмових пояснень по суті спору не подала, в судові засідання не зявились, згідно поданої заяви просила розглядати справу без її участі, долучила до справи копію спадкової справи щодо ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Фактичні обставини встановлені судом.
Згідно державного акту на право приватної власності на землю від 14.04.1997 ОСОБА_4 на підставі рішення Ільцівської сільської ради від 22.03.1995р. належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,4366 га, для обслуговування будівель та ведення підсобного господарства, розташована на території села Ільці, Ільцівської сільської ради ( а.с. 25).
ОСОБА_6 , яка є матір'ю позивача ОСОБА_1 та відповідача №2 ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 112).
Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку та житловий будинок АДРЕСА_3 .
Згідно заповіту від 11 листопада 2005 року, (а.с. 121) ОСОБА_6 належний їй на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями, частину земельної ділянки площею 0,2966 га, а також все інше належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповіла внучці ОСОБА_2 ; частину земельної ділянки 0,07 га заповіла синові ОСОБА_3
11 травня 2017 року приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу по реєстру № 539 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким ОСОБА_2 , набула право власності на спадщину, що складається з земельної ділянки площею 0,0883 га., розташованою за адресою АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських, будівель га споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер земельної ділянки 2620884101:01:002:0846 (а.с.4).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2620884101:01:002:0846 за цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) було зареєстровано 11.05.2017 за ОСОБА_2 .
Крім того, 11 травня 2017 року приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким ОСОБА_2 , набула право власності на спадщину, що складається з земельної ділянки площею 0,2783 га., розташованою за адресою с. Ільці, присілок Флесівка, Верховинського району Івано-Франківської області цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Кадастровий номер земельної ділянки 2620884101:01:002:0844.
Рішенням Верховинського районного суду від 05 жовтня 2017 року у справі №340/368/17 визнано за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 позначений на плані під літерою «А» загальною площею 49,1 кв.м, що складається з приміщень: веранди площею 2.9 кв.м; житлової кімнати площею 19,7 кв.м; коридору площею 9,4 кв.м; кладової площею 6,2 кв.м; кухні площею 10,9 кв.м., разом з господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2018 року вказане рішення скасоване та постановлено нове, яким у позові ОСОБА_2 до Ільцівської сільської ради Верховинського району, треті особи : Сектор державних реєстраторів Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відмовлено (а.с. 8-11).
Рішенням Верховинського районного суду від 21 березня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Верховинська селищна рада Івано-Франківської області, Ільцівська сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області про встановлення факту приналежності господарства до суспільної групи - колгоспний двір та визнання права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_3 позначений на плані під літерою «А» загальною площею 49,1 кв.м, що складається з приміщень: веранди площею 2.9 кв.м; житлової кімнати площею 19,7 кв.м; коридору площею 9,4 кв.м; кладової площею 6,2 кв.м; кухні площею 10,9 кв.м., разом з господарськими будівлями , що знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с. 12-15)
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 липня 2019 року скасовано рішення Верховинського районного суду від 21.03.2019, та постановлено нове, яким встановлено факт приналежності станом на 15 квітня 1991 року господарства АДРЕСА_3 , головою якого була ОСОБА_6 до суспільної групи колгоспний двір. Також даним рішенням визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_3 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 20.09.2019 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на 1/2 частки будинковолодіння АДРЕСА_3 (а.с. 16).
Згідно довідки Ільцівської сільської ради за №741/02.-18 від 27.08.2019, поштову адресу будинковолодіння АДРЕСА_3 було змінено на АДРЕСА_4 .
Позивач вважає, що оскільки йому належить на праві власності Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_5 , то він має право і на Ѕ частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою АДРЕСА_3 (на даний час - АДРЕСА_4 ), кадастровий номер: 2620884101:01:002:0846 розміром 0.0441га. а також на Ѕ частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер:2620884101:01:002:0844, площею 0,1391 га. Тому звернувся із відповідним позовом до суду.
Оцінка суду.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності виключно відповідно до закону.
Згідно із частиною першою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Указані положення кореспондуються з положеннями частини першої статті 377 ЦК України, згідно якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) зроблено правовий висновок про те, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Так, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки.
В оцінці положень статті 120 ЗК України Верховний Суд України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі №6-2225цс16 та від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 дійшов висновку про те, що зазначена норма визначає особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов'язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.
Стаття 120 ЗК України визначає особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будівлю і споруди, які розміщені на ній, і закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №689/26/17 (провадження № 14-47цс20), не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, зробила висновок про те, що «при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Як встановлено судом, згідно постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у справі №340/87/18, якою скасовано рішення Верховинського районного суду від 21.03.2019 у цій справі, за позивачем - ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_3 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 20.09.2019 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на 1/2 частки будинковолодіння АДРЕСА_3 а саме: Ѕ житлового будинку (позначеного літерою А) загальною площею, 49,1 кв.м., будівлі стайні, (позначеної літерою Б), загальною площею 17,4 кв.м., навісу (позначеного літерою В), та споруди криниці (позначеної літерою Г).
Дані об'єкти нерухомості знаходяться на земельній ділянці за цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер: 2620884101:01:002:0846, за адресою АДРЕСА_3 (на даний час - АДРЕСА_4 ). Дана обставина учасниками справи не оспорюється.
Отже, перехід права власності на Ѕ будинковолодіння АДРЕСА_3 а саме: Ѕ житлового будинку (позначеного літерою А) загальною площею, 49,1 кв.м., будівлі стайні, (позначеної літерою Б), загальною площею 17,4 кв.м., навісу (позначеного літерою В), та споруди криниці (позначеної літерою Г) до ОСОБА_1 відбувся у встановленому законом порядку, а відтак до останнього, як набувача, перейшло і право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер: 2620884101:01:002:0846, на якій розміщене відповідне домоволодіння, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Однак, як встановлено судом, 11 травня 2017 року приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу по реєстру № 539 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким ОСОБА_2 , набула право власності на спадщину, що складається з земельної ділянки площею 0,0883 га., розташованою за адресою АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських, будівель га споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер земельної ділянки 2620884101:01:002:0846.
З огляду на викладене, оспорюване свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 11.05.2017, яке зареєстроване за №539, порушує права позивача, як власника частини земельної ділянки кадастровий номер 2620884101:01:002:0846.
Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Як роз'яснено у в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Разом з тим, безпідставними є посилання позивача на те, що з цих же підстав у нього виникло право власності на Ѕ частини земельної ділянки кадастровий номер:2620884101:01:002:0844, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , площею 0,1391 га.
Як уже зазначено судом, положення ст. 130 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України, на які посилається позивач визначають особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який пов'язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.
Однак, земельна ділянка кадастровий номер:2620884101:01:002:0844 за своїм цільовим призначення, призначена для ведення особистого селянського господарства а не для обслуговування обслуговування житлового будинку та господарських будівель, а відтак застосування в даному випадку положень наведених норм законодавства є безпідставним.
Суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що у ОСОБА_1 виникло право власності на частину даної земельної ділянки, оскільки така була частиною колгоспного двору учасником якого визнано ОСОБА_1 згідно постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 10.07.2019.
Суд звертає увагу позивача на те, що згідно відповідної постанови суду, встановлено факт приналежності станом на 15 квітня 1991 року господарства АДРЕСА_3 , головою якого була ОСОБА_6 до суспільної групи колгоспний двір. Також даним рішенням визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_3 . На підставі даного рішення позивач зареєстрував право власності на Ѕ відповідного домоволодіння, а саме будинку, стайні, навісу та криниці. Натомість із рішення суду не вбачається, що до відповідного домоволодіння належала земельна ділянка кадастровий номер:2620884101:01:002:0844.
Будь-яких інших підстав в обгрунтування даної позовної вимоги, позивачем не наведено.
Суд також приймає до уваги те, що відповідач №1 набула право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом від спадкодавця ОСОБА_4 , якій вказана земельна ділянка належала на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю ІФ-02-11-2/000126 від 14.04.1997, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.11.2014.
Позивачем також жодним чином не обґрунтовано, в чому полягало порушення його прав відповідачем №2.
За приписами ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчене 11.05.2017 приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу по реєстру №539 на земельну ділянку, площею 0,0883га. розташовану за адресою: с.Ільці, присілок Флесівка, Верховинського району, Івано-Франківської області, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 2620884101:01:002:0846 та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини вказаної земельної ділянки.
В задоволленні решти позовних вимог позивача слід відмовити за безпідставністю.
Судові витрати.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, позивачем при поданні позову до суду було сплачено судовий збір в сумі 1680,00грн, тобто по 840,00грн за дві вимоги немайнового характеру, а саме щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 11.05.2017 приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу по реєстру №539 на земельну ділянку, площею 0,0883га. кадастровий номер 2620884101:01:002:0846 та визнання права власності на 1/2 частини вказаної земельної ділянки.
В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог, в якій позовні вимоги було фактично доповнено ще двома вимогами немайнового характеру про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 11.05.2017 приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу по реєстру №541 на земельну ділянку, площею 0,2783га. кадастровий номер 2620884101:01:002:0844, та визнання права власності на 1/2 частини вказаної земельної ділянки. При поданні заяви про зміну позовних вимог, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1816,00грн тобто по 908,00грн за кожну із вимог.
Судом позовні вимоги задоволено частково, а саме відмовлено у задоволенні позовних вимог які було доповнено позивачем у заяві про зміну позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 724 грн тобто по 908,00грн за кожну із трьох вимог немайнового характеру.
За таких обставин, з відповідача №1 на користь позивача слід стягнути понесені позивачем витрати на сплату судового збору в сумі 1680,00 грн.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що представником відповідача №1 - адвокатом Лазоришиним І.І. до закінчення судових дебатів заявлено заяву про те, що докази понесення відповідачем №1 витрат на правову допомогу будуть подані ним протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення, відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України- розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами 1-3статті 246 ЦПК України, встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141,246, 259, 263- 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовільнити частково.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 11.05.2017 приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу по реєстру №539 на земельну ділянку, площею 0,0883га. розташовану за адресою: с.Ільці, присілок Флесівка, Верховинського району, Івано-Франківської області, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 2620884101:01:002:0846.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 (кадастровий номер земельної ділянки 2620884101:01:002:0846), площею 0,0441 га.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений при поданні позову до суду судовий збір в розмірі 1680,00грн.
Призначити судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат о 16:30 год 13.07.2021. Відповідачу №1- ОСОБА_2 подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: с. Ільці, присілок Флесівка Верховинського району Івано-Франківської області; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
Відповідач №1: ОСОБА_2 , місце проживання: с. Ільці, присілок Флесівка Верховинського району Івано-Франківської області; реєстраційний номер облікової картки платника податків -відсутній;
Відповідач №2: ОСОБА_3 , місце проживання: с. Ільці, присілок Флесівка Верховинського району Івано-Франківської області; реєстраційний номер облікової картки платника податків -відсутній;
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача №1: приватний нотаріус Верховинського нотаріального округу Мартищук Оксана Ярославівна ( юридична адреса: вул. І.Франка, вул. І. Франка, 12).
Повне рішення складено 05.07.2021
Суддя Джус Р.В.