Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/8853/2021
м. Київ Справа № 759/4052/21
05 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Рубан С.М.
- Заришняк Г.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року, постановлену під головуванням судді Коваль О.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фірма «Фавор» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просив суд визнати незаконним наказ № 47.1 від 22.12.2020 року, дії відповідача, які передували звільненню і саме звільнення, та поновити його на роботі оператора пакувальних автоматів в ТОВ «Фірма «Фавор»; стягнути з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десять днів для усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання копії ухвали.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року позовну заяву визнано не поданою та повернуто позивачу.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвалу про залишення позову без руху від 05 березня 2021 року направлено судом 21 квітня 2021 року та ним отримано 24 квітня 2021 року, при цьому зареєстрована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17 березня 2021 року, з якого і стало відомо про залишення позову без руху. На виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, 27 березня 2021 року було направлено заяву про уточнення позовних вимог та квитанції про сплату судового збору. Вважав, що суд дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви.
У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Фірма «Фавор» просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фірма «Фавор» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просив суд визнати незаконним наказ № 47.1 від 22.12.2020 року, дії відповідача, які передували звільненню і саме звільнення, та поновити його на роботі оператора пакувальних автоматів в ТОВ «Фірма «Фавор»; стягнути з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі. Крім того, прохальна частина позову містила клопотання про зобов'язання відповідача надати документ про розмір посадового окладу оператора пакувальних автоматів у ТОВ «Фірма «Фавор», порядок нарахування премій, вихідної допомоги або інших платежів, які передбачені трудовим договором для уточнення правильності розрахунку при звільненні; зобов'язати відповідача надати довідку про нараховану та виплачену заробітну плату та належних платежів з 23.11.2020 року по 25.01.2021 року.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху, та надано десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ухвали суду, а саме: уточнення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначення ціни позову, обґрунтованого розрахунку суми, що стягується; сплатити судовий збір в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ціни позову.
Згідно супровідного листа Святошинського районного суду міста Києва (без дати) позивачу направляється копія ухвали від 05.03.2021 року.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала від 05.03.2021 року надіслана судом до Реєстру 17.03.2021 року.
Відомості про отримання позивачем копії ухвали від 05 березня 2021 року в матеріалах справи відсутні.
27 березня 2021 року позивач на виконання вимог зазначених в ухвалі, направив до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зокрема зазначено, що відповідач не надав відомості за фактично відпрацьований час, що ускладнює здійснити розрахунок середньомісячної заробітної плати, тому звернувшись до суду він просив зобов'язати відповідача надати довідку про нараховану та виплачену заробітну плату та належних платежів за період з 23.11.2020 року по 25.01.2021 року, а також документ про розмір посадового окладу оператора пакувальних автоматів для уточнення розрахунку при звільненні. При цьому позивач провів свій розрахунок, та зазначив, що вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 54 687,40 грн. Крім того, у заяві про уточнення позовних вимог позивач доповнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь 30 375 грн. моральної шкоди. До заяви про уточнення позовних вимог додав квитанцію про сплату судового збору на суму 908,00 грн., та квитанцію про сплату судового збору на суму 2 270, 00 грн.
20 квітня 2021 року позивач ознайомився з матеріалами справи.
Ухвалою від 22 квітня 2021 року позовну заяву визнано не поданою та повернуто позивачу у зв'язку з тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом. При цьому, суд в ухвалі послався, що позовні вимоги так і залишилися викладені не чітко і не зрозуміло, оскільки остаточна редакція прохальної частини не містить всіх вимог позивача, а ті що викладені є також не чіткими.
Такий висновок суду не ґрунтується на нормах процесуального права, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України).
В ухвалі про залишення позову без руху суд вказав, що позовна заява не відповідає вимогам п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме заявлені позовні вимоги майнового характеру, які підлягають грошовій оцінці - про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при цьому не зазначено ціну позову, прохальна частина позовної заяви не містить конкретної суми, яку позивач просить стягнути з відповідача, не наведено обґрунтованого розрахунку цієї суми. Надано десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ухвали суду, а саме: уточнення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначення ціни позову, обґрунтованого розрахунку суми, що стягується; сплатити судовий збір в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ціни позову.
На виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, позивач 27 березня 2021 року надіслав заяву про уточнення, в якій зазначив ціну позову (85 062,40 грн.), уточнив позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, навів розрахунок суми середнього заробітку, додав до заяви квитанції про сплату судового збору.
Відтак, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що позивач не усунув недоліки, визначені в ухвалі від 05 березня 2021 року у строк встановлений судом, пославшись на те, що позовні вимоги є не чіткі і не зрозумілі, оскільки остаточна редакція прохальної частини не містить всіх вимог позивача, а ті що викладені є також не чіткими, ґрунтуються лише на припущеннях суду.
Так, апеляційний суду звертає увагу на те, що звертаючись з позовом позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:
1. Визнати незаконним наказ № 47.1 від 22.12.2020 року, дії відповідача, які передували звільненню і саме звільнення, та поновити його на роботі оператора пакувальних автоматів в ТОВ «Фірма «Фавор»;
2. Стягнути з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі (вказавши, що такий розрахунок буде уточнений після надання відповідачем документів, на підставі яких можна здійснити такий розрахунок, а в подальшому в заяві про уточнення позовних вимог визначив суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу 54 687,40 грн., та вказавши що така сума не є остаточною і підлягає перерахунку на дату поновлення на роботі).
3. Стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 30 375 грн.
4. Стягнути з відповідача понесені судові витрати.
З огляду на зазначене, посилання суду на незрозумілість та нечіткість позовних вимог ґрунтуються на припущеннях суду без наведення належного обґрунтування в чому полягає не можливість відкриття провадження з урахуванням заяви про усунення недоліків. При цьому, при відкритті провадження, суд не може надавати оцінку обґрунтованості позовних вимог, враховуючи що позивач не позбавлений права збільшувати або зменшувати позовні вимоги, у порядку та строки визначені ЦПК України.
За таких обставин, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, припустився надмірного формалізму та вдався до правового пуризму, чим фактично позбавив заявника права на доступ до правосуддя.
Такого висновку апеляційний суд дійшов з урахуванням практики застосування Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ) статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 №475/97-ВР (далі Конвенція).
Так, відповідно до статті 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Белле проти Франції від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах Белле проти Франції від 04 грудня 1995 року та Нун'єш Діаш проти Португалії від 10 квітня 2003 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року).
Ураховуючи наведене та з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 рокускасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Судді: