справа № 758/9690/18
провадження № 22-ц/824/10590/2021
05 липня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року у складі судді Ларіонової Н.М.,
встановив:
24.07.2018 ОСОБА_1 звернулася суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10 січня 2020 року вказану позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 10 січня 2020 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків - надання копії позовної заяви з доданими до неї документами для відповідача.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вважає оскаржувану ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, винесеною з неповним з'ясуванням обставин справи, недоведеністю обставин та порушенням норм процесуального права.
Свої доводи мотивує тим, що безпідставне повернення її позову з формальним використанням ч.3 ст.185 ЦПК України є порушенням права на судовий захист.
В заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що оскаржувану ухвалу та ухвалу про залишення позовної заяви без руху вона отримала лише 06 травня 2021 року, після звернення до Подільського районного суду м. Києва.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Відповідно до положень ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків в 10 днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що копія ухвали судді від 16 жовтня 2020 року про залишення позову без руху була направлена позивачу, проте поштовий конверт повернуто до суду. Позивач з розумним інтервалом часу повинна сама цікавитись провадженням у її справі. В умовах недостатності фінансування на відправку поштової кореспонденції у суду відсутні підстави неодноразово надсилати ухвалу позивачу. Електронна копія ухвали розміщена в ЄДРДР та позивач мала можливість знати про таку ухвалу.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до частини 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З матеріалів справи вбачається, що 24.07.2018 ОСОБА_1 звернулася суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10 січня 2020 року вказану позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 10 січня 2020 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків - 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Як вбачається з матеріалів справи, вказане поштове відправлення було здано на поштове відділення "Укрпошта" 17 листопада 2020 року та повернулось до суду без вручення з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 53).
Отже, копія ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем отримана не була.
Частиною 1 ст. 258 ЦПК України визначено види судових рішень. Зокрема, судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Порядок вручення судових повісток та судових рішень встановлено ст. ст. 128, 272 ЦПК України.
Відповідно до п. 1-5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Аналогічний порядок вручення передбачено п. 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України щодо судових повісток.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 130 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
Разом з тим, на поштовому повідомленні, що було адресовано судом за місцем проживання позивача, причиною невручення судової кореспонденції зазначено - закінчення терміну зберігання.
Однак, за змістом ч.6 ст. 272 ЦПК України, що узгоджується з ч.8 ст. 128 ЦПК України, наявність поштової відмітки «повернення за закінченням терміну зберігання» не є підтвердженням вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху та не вважається належним повідомленням сторони про процесуальні дії відповідного суду.
У разі повернення судової кореспонденції районному суду необхідно було повторно направити позивачу ухвалу про залишення позову без руху або обрати інший спосіб, передбачений законом, для повідомлення позивача про зазначену процесуальну дію.
В рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п. 27).
Відповідно до частин 1 та 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Відповідності до інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, текст ухвали Подільського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2020 року про залишення позовної заяви без руху було оприлюднено лише 30 грудня 2020 року, одночасно з ухвалою суду від 11 грудня 2020 року про повернення позовної заяви.
Вказане свідчить, що заявниця не мала можливості слідкувати за ходом розгляду своєї справи, дізнаватись про його результати та своєчасно усунути недоліки позову.
Таким чином, посилання суду на те, що заявниця був належним чином повідомлена про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків є помилковим, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви позивачу на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України колегія суддів вважає необґрунтованим.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк