01 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинувачених ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12020100030003755 по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця АР Крим, м. Балаклава, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 19 грудня 2013 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі, звільненого 18 грудня 2015 року по відбуттю строку покарання;
- 20 червня 2017 року Київським районним судом м. Одеса за ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (штраф сплачено);
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Хмельницький, українки, громадянки України, не працюючої, не заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючої в АДРЕСА_4 , раніше судимої:
- 30 вересня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (штраф сплачено);
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року,
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року
- ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на один рік, який обраховувати з дня затримання в порядку виконання вироку;
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_8 строк попереднього ув'язнення з 18 червня 2020 року по 23 червня 2020 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
- ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на один рік, який обраховувати з дня затримання в порядку виконання вироку;
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення з 18 червня 2020 року по 18 серпня 2020 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів по справі.
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вчинили заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) повторно, за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.
Так, 13 червня 2020 року приблизно об 11 год. 30 хвилин, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , побачили потерпілу ОСОБА_9 , після чого у них виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння грошовими коштами потерпілої шляхом обману.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи обопільно та узгоджено, відповідно до заздалегідь розподілених ролей, умисно, усвідомлюючи свої протиправні дії, переслідуючи корисливий мотив, маючи на меті повторне заволодіння грошовими коштами шляхом обману, користуючись тим, що потерпіла ОСОБА_9 є особою похилого віку, під вигаданим приводом проведення акцій в мережі супермаркетів «АТБ», обвинувачений ОСОБА_8 зацікавив потерпілу ОСОБА_9 потенційною можливістю отримати акційні купони.
В подальшому ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_9 та повідомив що вона, як учасниця акції, також виграла пральну машину, для отримання якої повинна була підтвердити свою платоспроможність, показавши наявність власних коштів. Після цього, підійшла обвинувачена ОСОБА_7 , яка відповідно до заздалегідь розподілених ролей, представившись ще однією переможницею акції, яка шляхом обману, з метою підтвердження справжності проведення акції обвинуваченим ОСОБА_8 , продемонструвала свою платоспроможність, пред'явивши наявність власних грошових коштів, тим самим переконала потерпілу ОСОБА_9 виконати ті ж дії.
Таким чином, будучи введеною в оману, ОСОБА_9 добровільно принесла з дому особисті кошти в сумі 20000 грн. та 400 доларів США та показала їх обвинуваченим ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , які продовжуючи реалізацію вищевказаного злочинного умислу, запевнили потерпілу передати їм вказані грошові кошти та взамін дали їй конверт, в якому зі слів обвинуваченого ОСОБА_8 знаходилися акційні купони мережі супермаркетів «АТБ». Після чого, обвинувачений ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 , що для того щоб отримати пральну машину, вона повинна пред'явити йому квитанцію про сплату комунальних послуг, щоб пересвідчитись про відсутність заборгованості у потерпілої, на що ОСОБА_9 , будучи впевненою в справжності проведеної акції, погодилася та направилася додому.
Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , довівши до кінця свій злочинний умисел з місця вчинення злочину зникли, викраденими грошовими коштами розпорядилися на власний розсуд, тим самим завдали потерпілій ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 30 639 гривень 96 копійок.
Крім того, в червні 2020 року у невстановлений день та час обвинувачений ОСОБА_8 , з метою повторного заволодіння чужим майном шляхом обману вступив в попередню змову із обвинуваченою ОСОБА_7 .
Так, 18.06.2020 року приблизно о 15 год. 30 хвилин обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_6 побачили потерпілого ОСОБА_10 , після чого у них виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння грошовими коштами потерпілого шляхом обману.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи узгоджено, відповідно до заздалегідь розподілених ролей, умисно, усвідомлюючи свої протиправні дії, переслідуючи корисливий мотив, маючи на меті повторне заволодіння грошовими коштами шляхом обману, користуючись тим, що потерпілий ОСОБА_10 є особою похилого віку, під вигаданим приводом подарунку у вигляді грошових коштів в сумі 1500 грн., обвинувачений ОСОБА_8 зацікавив потерпілого ОСОБА_10 потенційною можливістю отримати вказану грошову винагороду, для чого потерпілому необхідно було підтвердити наявність при собі власних коштів. Після чого підійшла обвинувачена ОСОБА_7 яка відповідно до заздалегідь розподілених ролей, представившись ще однією претенденткою на винагороду, шляхом обману потерпілого, продемонструвала свою платоспроможність, пред'явивши наявні власні грошові кошти, які ОСОБА_8 в присутності потерпілого поклав до конверту та демонстративно доклав обіцяну винагороду у розмірі 1500 грн., тим самим переконали потерпілого ОСОБА_10 у справжності проведення акції. Потерпілий ОСОБА_10 , не усвідомлюючи шахрайський характер дій обвинувачених, будучи введеним в оману, бажаючи отримати винагороду, приніс з дому власні кошти у розмірі 16 000 гривень, передав їх обвинуваченому ОСОБА_8 , який поклав вказані гроші до конверту, доклав винагороду у розмірі 1500 грн. В подальшому обвинувачена ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, відволікла увагу ОСОБА_10 , а обвинувачений ОСОБА_8 в той час підмінив конверт з грошовими коштами потерпілого на заздалегідь заготовлений ідентичний конверт з вирізками із газет у формі грошових купюр, який відав ОСОБА_10 та повідомив останньому, щоб той направлявся додому і тільки вдома відкрив переданий йому конверт, оскільки це є умовою акції. Після того, як потерпілий пішов додому, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , довівши до кінця свій злочинний умисел, з місця вчинення злочину зникли, вказаними грошовими коштами розпорядилися на власний розсуд, тим самим, завдали потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 16000 гривень.
На рішення суду обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , а також потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подали апеляційні скарги, в яких, не оспорюючи фактичних обставин справи і правильність кваліфікації дій обвинувачених, просять вирок суду скасувати в частині призначеного покарання.
Зокрема обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 просять призначити їм покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або виправні роботи на строк від одного до двох років, або звільнити від відбування покарання з іспитовим строком один рік.
Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 просять, на підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинувачених від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.
Згідно доводів зазначених апеляційних скарг, вирок суду в частині призначеного ОСОБА_8 та ОСОБА_7 покарання є незаконним і необґрунтованим, оскільки судом не враховано тих обставин, що обвинувачені повністю визнали свою вину, щиро розкаялися, надали правдиві показання щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, повністю відшкодували потерпілим матеріальну і моральну шкоду, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебувають, жодного разу не порушували умови обраного їм запобіжного заходу та завжди з'являлися на виклики суду.
Просять апелянти врахувати і ті обставини, що на вчинення інкримінованого ОСОБА_8 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення спонукала економічна ситуація в державі через яку вони не могли знайти собі роботу та не мали джерела для існування.
Крім того, згідно доводів апеляційних скарг, судом першої інстанції було проігноровано позицію потерпілих та прокурора, які просили застосувати щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , положення ст. 75 КПК України.
Дані обставини, на переконання апелянтів вказують про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до ст. 409 КПК України дає підстави для скасування вироку суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтримала апеляційні скарги та просили їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинувачених, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині, що стосується даних про особу обвинувачених, та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, перевірці колегією суддів не підлягають, оскільки фактичні обставини справи учасниками судового провадження не оскаржуються.
За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_8 та ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Судом призначено ОСОБА_8 та ОСОБА_7 покарання у виді одного року позбавлення волі.
Всупереч тверджень апелянтів, міра покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 призначена з дотриманням вимог ст. 65 КК України.
Так, при призначенні обвинуваченим покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, та дані про особу обвинувачених, які раніше судимі, не працюють, характеризуються посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебувають, ОСОБА_8 не одружений, а ОСОБА_7 не заміжня, вчинили злочин щодо осіб похилого віку, що судом було визнано як обставину, яка обтяжує покарання.
Також, судом було визнано обставинами, які пом'якшують покарання - щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.
При цьому, хоча вчинене ОСОБА_8 та ОСОБА_7 кримінальне правопорушення відноситься до катерогії середньої тяжкості, однак враховуючи, що вони раніше судимі за скоєння аналогічних злочинів до покарання у виді штрафу, проте належних висновків для себе не зробили та на шлях виправлення не стали, скоїли нові кримінальні правопорушення маючи не зняту та не погашену судимість, те, що відносно ОСОБА_8 на розгляді Оболонського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт за ч. 2 ст. 190 КК України, приймаючи до уваги наявність пом'якшуючих та обтяжуючої покарання обставин, колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку про необхідність призначити ОСОБА_8 та ОСОБА_7 покарання саме у виді позбавлення волі, так як їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів неможливе без ізоляції від суспільства.
Отже, призначенеОСОБА_8 та ОСОБА_7 покарання за своїм видом та розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення та особам обвинувачених, і є необхідним для їх виправлення, перевиховання та попередження вчиненню нових злочинів, та в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому доводи апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , про суворість призначеного покарання колегія суддів вважає безпідставними, у зв'язку з чим подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Вимоги апелянтів фактично про врахування ряду обставин, зокрема характеризуючи даних осіб ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , були враховані судом першої інстанції при призначенні їм виду та розміру покарання.
За наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення вироку Деснянського районного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року, яким ОСОБА_8 та ОСОБА_7 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
_____________________ _____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3