Справа № 11-cc/824/1500/2021 (757/3027/21-к) Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
29 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях та в умовах збройного конфлікту, управління нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадження щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях та в умовах збройного конфлікту, Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон Huawei Y72019 DYB - LX1, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 із sim-картами із абонентськими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та мобільний телефон марки «Iphone 6S» imei: НОМЕР_5 із sim-картою із абонентським номером НОМЕР_6 , які вилучено 19.01.2021 під час обшуку за місцем розташування Міністерства у справах ветеранів України за адресою: м. Київ, провулок Музейний, 12, та належать ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді,представник власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначає про відсутність у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, оскільки зібрані стороною обвинувачення докази не є достатніми для висновку, що особа на відео це ОСОБА_7 . Стверджує, що стороною обвинувачення не перевірено обставин, що спростовують вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_7 , а саме те, що підозрювана у період з липня по листопад 2014 року перебувала на території Російської Федерації, те, що щодо ОСОБА_7 Службою безпеки України в 2015, 2016 роках здійснювалися оперативно-розшукові заходи з метою перевірки участі у діяльності у незаконних збройних формувань, те, що ресурсом «Миротворець» встановлено, що особа зафіксована на відео (жінка з білим волоссям та багнетом в руках) це ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , те, що за допомогою програм порівняння/розпізнавання облич, що використовують штучні нейронні мережі, було встановлено відсутність схожості між зображеннями жінки на відео ( ОСОБА_10 ) та ОСОБА_7 .
Також захисник зазначає, що ухвала слідчого судді та клопотання слідчого не містять обґрунтування, що вилучені мобільні телефони та сім-карти можуть бути доказами, або містять сліди вчинення інкримінованих підозрюваній кримінальних правопорушень, що відбувались 6 років 5 місяців тому.
У підсумку захисник зазначає, що ухвала слідчого судді незаконна, необґрунтована, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Додає про порушення прав підозрюваної через незаконне та необґрунтоване накладення арешту на майно.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження №12020000000000174, відомості про яке 27.02.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 438 КК України.
21.01.2021 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях та в умовах збройного конфлікту, управління нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадження щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях та в умовах збройного конфлікту, Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон Huawei Y72019 DYB - LX1, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 із sim-картами із абонентськими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та мобільний телефон марки «Iphone 6S» imei: НОМЕР_5 із sim-картою із абонентським номером НОМЕР_6 , які вилучено під час обшуку за місцем розташування Міністерства у справах ветеранів України за адресою: м. Київ, провулок Музейний, 12, та належать ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року, задоволено.
Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя, прийшов до правильного висновку, що клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.
З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.
Твердження апелянта про невідповідність вилучених мобільних телефонів та сім-карт вимогам ст. 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а саме постановою про визнання речовими доказами від 20.01.2021 року, відповідно до якої, арештоване слідчим суддею майно визнано у рамках даного кримінального провадження речовим доказом (а.с. 235-240 т. 1). Крім того, мобільні телефони вилучено під час особистого обшуку ОСОБА_7 , про що зазначено в протоколі обшуку від 19.01.2021 (а.с. 226-22 т. 1) та відповідає положенням ст.ст. 208, 223, 236 КПК України.
Посилання апелянта на відсутність у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, є необгрунтованими, оскільки додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. До такого висновку колегія суддів приходить з огляду на додані до клопотання матеріали.
Разом з цим, положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України не вимагають наявності обгрунтованої підозри щодо особи на відміну від пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України, проте такої мети, яка передбачена пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України у клопотанні не зазначено.
Твердження адвоката про те, що особа на відео це не ОСОБА_7 , те, що підозрювана у період з липня по листопад 2014 року перебувала на території Російської Федерації, те, що відносно ОСОБА_7 Службою безпеки України в 2015, 2016 роках здійснювалися оперативно-розшукові заходи з метою перевірки участі у діяльності у незаконних збройних формувань, колегія суддів визнає передчасними, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, як і доводи апеляційної скарги з приводу того, що ресурсом « ІНФОРМАЦІЯ_3 » встановлено, що особа зафіксована на відео (жінка з білим волоссям та багнетом в руках) це ОСОБА_10 , а за допомогою програм порівняння/розпізнавання облич, що використовують штучні нейронні мережі, встановлено відсутність схожості між зображеннями жінки на відео та ОСОБА_7 , проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.
Твердження адвоката про те, що арешт майна порушує права власника, не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.
Посилання автора апеляційної скарги на незаконність, необгрунтованість, невмотивованість ухвали слідчого судді, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог КПК України, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон Huawei Y72019 DYB - LX1, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 із sim-картами із абонентськими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та мобільний телефон марки «Iphone 6S» imei: НОМЕР_5 із sim-картою із абонентським номером НОМЕР_6 , які вилучено 19.01.2021 під час обшуку за місцем розташування Міністерства у справах ветеранів України за адресою: м. Київ, провулок Музейний, 12, та належать ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
____________________ _______________________ ______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4