Провадження №2/760/1163/21
Справа №760/18698/20
/заочне/
22 червня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.
за участю секретаря - Фареник А.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 160 361, 08 гр.
Посилається в позові на те, що 27 серпня 2017 року в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача, автомобіля марки «Тойота» д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Рута» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 .
Постановою Святошинського районного суду м. Києва відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований ОСОБА_2 у ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», згідно з умовами договору страхування № 3014/261/001004 від 07 квітня 2017 року, транспортний засіб «Тойота» д.н.з НОМЕР_2 .
Власник пошкодженого автомобіля звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту.
Згідно з умовами договору, на підставі розрахунку суми страхового відшкодування, звіту експерта, рахунку-фактури та інших зібраних по справі документів було розраховано та виплачено страхове відшкодування в розмірі 332 121,08 гр. на рахунок станції технічного обслуговування, що підтверджується платіжними дорученнями № 130880 від 04 жовтня 2017 року.
Таким чином, було виконано зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у АТ «Страхова група «ТАС» на підставі полісу АК/1537266 та AZ6 484158, страхова компанія надала страховий захист відповідачу, як своєму страхувальнику, та здійснила страхову виплату у межах ліміту на користь у розмірі 150 000,00 гр., відповідно до ліміту, що встановлений Полісом.
Різниця між завданою шкодою відповідачем і шкодою, яка відшкодувалася страховою компанією, становить 160 361,08 гр.
Відповідачу було направлено письмову претензією та повідомлено про необхідність виплати вказаної суми.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
12 березня 2021 року на адресу суду повернувся конверт із копією ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви, який направлявся відповідачу.
/ а. с. 56 /
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, за ініціативою суду справу було призначено до розгляду з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.Подав до суду заяву, в якій позов підтримує, просить розглядати справу без його участі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач до суду не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Про причину неявки суд до відома не поставила.
З витягу з сайту АТ «Укрпошта», що є офіційним сайтом товариства вбачається, що 08 червня 2021 року адресату повідомлено повторно про надходження на його адресу поштового відправлення за номером 0303713312773.
З цього вбачається, що відповідач не з'являється до поштового відділення для отримання повістки.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідача повідомлено про розгляд справи.
Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.
Станом на день ухвалення рішення у справі відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не подав.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього та враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 980 кодексу предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, в тому числі, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно ст. 4 Закону страхування транспортного засобу належить до майнового страхування.
За змістом п. 3 ст. 20 Закону при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Судом встановлено, що 27 серпня 2017 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: марки «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача, марки «Тойота» д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Рута» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 .
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року винним у даній дорожньо-транспортній пригоді був визнаний відповідач, до якого було застосовано адміністративне стягнення за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 гр.
/ а.с. 17 - 18 /
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудні 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Таким чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений застрахований ОСОБА_2 у ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» за умовами договору страхування № 3014/261/001004 від 07 квітня 2017 року, транспортний засіб марки «Тойота» д.н.з НОМЕР_2 .
Відповідно до заяви власника пошкодженого транспортного засобу, на підставі розрахунку суми страхового відшкодування, звіту експерта, рахунку-фактури та звіту 12/09/17 про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу, позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 310 361, 08 гр.
Платіжним дорученням № 130880 від 04 жовтня 2017 року вказана сума була перерахована позивачем на адресу ТОВ »Віді Автострада».
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «Страхова група «ТАС» на підставі полісу АК/1537266 та AZ6 484158.
За зверненням позивача АТ «Страхова група «ТАС» було здійснено страхову виплату у розмірі 150 000,00 гр. відповідно до ліміту, встановленого Полісом.
Таким чином, різниця між виплаченою позивачем своєму страхувальнику сумою в розмірі 310 361, 08 гр. та сплаченою сумою АТ «Страхова група «ТАС» в розмірі 150 000. 00 гр., становить 160 361, 08 гр.
17 січня 2018 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про відшкодування сплаченої потерпілій особі суми.
30 січня 2018 року відповідач подав до страхової компанії заяви, в якій вказує, що не сплачуватиме страхове відшкодування в зв'язку з тим, що йому не було направлено розрахунку.
/ а.с. 7 - 15, 19 - 35, 36 - 37 /
Тобто, відповідач володів інформацією про виплату позивачем страхового відшкодування та його суму, а також свій обов'язок відшкодувати позивачу завдану шкоду виплатою страхового відшкодування.
Як зазначено вище, відносини позивача з застрахованою ним особою виникли на підставі договору майнового страхування.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким же чином врегульовано дане питання і в статті 27 Закону України « Про страхування».
Згідно з пунктом 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація».
У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання.
У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
У порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику.
Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Це відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у справі № 6-2809ц15, яка, з точки зору ст.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.
Враховуючи викладене вище, виплату позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП за умовами укладеного з ним договору добровільного страхування, яка мала місце з вини відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Щодо заяви відповідача до позивача від 30 січня 2018 року у відповідь на вимогу про сплату боргу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Відповідно ст.ст.76, 80, 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом даних норм закону доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів.
Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.
Заявою до ПАТ'СК'Універсальна» відповідач не заперечує своєї вини в дорожньо-транспортній пригоді, а також обов'язку позивача виплатити страхове відшкодування своєму страхувальнику, яким є потерпіла особа в ДТП, яка мала місце з вини відповідача.
Посилаючись на неотримання від позивача копії розрахунку страхового відшкодування, будь-яких заходів до його отримання та врегулювання спору не вживав, зайнявши позицію очікування.
Крім того, будь-яких дій для спростування суми відшкодування, а також розміру завданих збитків пошкодженням з його вини транспортного засобу, також не здійснив.
Тобто, будь-яких доказів, які б спростовували вимоги позивача та суму збитків , не надав.
В свою чергу, надані позивачем докази відповідають вимогам ст.ст.76-79 ЦПК України щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, і які дають суду підстави для висновків, викладених вище, та обов'язку відповідача відшкодувати завдані з його вини збитки позивачу.
За таких обставин суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а розрахунок належних до сплати сум, доведеним.
Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
З урахуванням цього суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 405, 42 гр., сплачений позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 15,16, 515, 979-980, 993 ЦК України, Законом України « Про страхування», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 / на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» / адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 9, ЄДРПОУ 20113829 / 160 361, 08 гр. заборгованості та 2 405, 42 гр. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результати апеляційного розгляду справи.
Суддя Л .А. Шереметьєва