Справа № 274/2493/21 Провадження № 2/0274/1129/21 РІШЕННЯ
(заочне)
06.07.2021 м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Лободи В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом до відповідачів, зазначивши, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . У квартирі зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не є ні родичами, ні близькими людьми. Понад шість років відповідачі у квартирі не проживають. Їх реєстрація перешкоджає їй на власний розсуд здійснювати право власності на майно.
Від представника позивача, ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи в її відсутностті, проти винесення заочного рішення в справі не заперечує.
Відповідачі про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за місцем реєстрації. Відзиву на позов, інших заяв, заперечень чи клопотань відповідачами не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе за згодою позивача провести заочний розгляд справи.
За таких обставин, суд проводить розгляд справи у відсутність сторін, без фіксації технічними засобами, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 27.02.2021 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що стверджується договором дарування від 27.02.2021 (а.с.5).
За вказаною адресою зареєстровані відповідачі: ОСОБА_2 1980 р.н. та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча фактично за цією адресою не проживають понад шість років. Ці обставини підтверджені актом ОСББ «Берізка» від 05.04.2021 та довідкою ОСББ «Берізка» від 12.04.2021 за №2 про склад сім'ї (а.с.6).
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною першою ст. 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Згідно висновку Верховного Суду України викладеного у постанові від 16 листопада 2016 року, справа №6-709цс16: «Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік».
Таким чином, при розгляді справ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням необхідно розрізняти правовідносини, які виникають між власником та колишнім власником житла; і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї; колишніми членами його сім'ї; а також членами сім'ї колишнього власника житла.
Як встановлено судом, факт реєстрації місця проживання відповідачів спричиняє позивачу перешкоди у користуванні його власністю, а відтак, суд вважає за можливе ухвалити рішення про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом визнання відповідачів таким, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП не встановлено, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не встановлено, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: Т.Б.Большакова