Справа № 161/14329/19
Провадження № 6/161/232/21
30 червня 2021 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Присяжнюк Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Борсук К.П.,
представника заявника (боржника) ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представника стягувача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі №161/14329/19 за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,
22 лютого 2021 року на адресу суду надійшла вказана заява. Заява обґрунтована тим, що виконання рішення суду поставить його у скрутне матеріальне становище, оскільки на його утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей та мама, 1946 р.н., яка є пенсіонеркою та страждає тяжким захворюванням, а тому потребує постійного лікування. У зв'язку з цим, просить розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців зі сплатою суму боргу рівними частинами у розмірі 7 425,46грн.
Ухвалою суду від 24 лютого 2021 року заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.
У судовому засіданні представник заявника просив заву задовольнити, при цьому, зауважив, що на даний час ОСОБА_1 здійснено плату заборгованості у розмірі 30 000,00грн.
Представник стягувача заяву заперечив, просив відмовити у її задоволені.
Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення вимог заяви, та з'ясувавши фактичні обставини справи, прийшов до такого висновку.
Так, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2020 року, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, у справі №161/14329/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за кредитним договором №Ф1-07/53512-846 від 17 квітня 2007 року, що складається із основної суми боргу у розмірі 83 381,55 грн., а також із 5 723,99 грн. відсотків за користування кредитними коштами, та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 336,58 грн. (а.с. 256-259 Т.1, а.с. 119-132 Т. 2).
Статтею 435 ЦПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно зі ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому, задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо) та за умови надання достатніх доказів існування таких обставин.
Крім того, такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення, мають бути об'єктивними, та такими, що не залежать від волі сторін.
Так, в заяві причиною для розстрочення виконання рішення суду заявник послався на те, що на даний час виконання рішення суду поставить його у скрутне матеріальне становище, оскільки на його утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей.
Також, заявник стверджує, що його мама, 1946 р.н., яка є пенсіонеркою, страждає тяжким захворюванням та потребує постійного лікування.
Однак, досліджений у судовому засіданні епікриз датований 05.01.2021р., тобто ще до ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості, та жодним чином не доводить скрутного матеріального становища заявника, а відтак не може вважатися належним та допустимим доказом.
Аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що утримання неповнолітніх дітей та матері, не свідчать про те, що боржник має скрутне матеріальне становище, оскільки він не зазначив та не надав доказів про свій сімейний стан, відомостей про розмір витрат, які він несе чи має понести для лікування матері, утримання зазначених осіб, отже такі підстави не є винятковими обставинами у розумінні ст. 435 ЦПК України для розстрочки виконання рішення суду.
При цьому, з матеріалів справи, зокрема з виписки із штатного розпису Волинського АТЗТ «Укргосптовари» від 04.02.2021р., довідки про заробітну плату за період з 01.01.2020 р. по 31.12.2020р., наказу товариства від 25.04.2019р. №3 «Про продовження терміну повноважень директора Волинського АТЗТ «Укргосптовари», вбачається, що заявник є офіційно працевлаштованим та має постійний дохід (а.с. 142-143).
Суд звертає увагу, що виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. №18- рп /2012).
У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. №11-рп/2012(п.3 мотивувальної частини) зазначається, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Враховуючи інтереси сторін, відсутність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання судового рішення, а тому заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі №161/14329/19 за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. 435 ЦПК України суд,
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі №161/14329/19 за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали складено
та підписано 05.07.2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.М.Присяжнюк