Справа № 159/1652/21
Провадження № 2/159/617/21
06 липня 2021 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Панасюка С.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення коштів,-
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що з відповідачем у справі вона перебувала в шлюбі, який розірвано на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2020. За час шлюбу з відповідачем, за спільні кошти, було придбано автомобіль марки «VOLVO», 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який був зареєстрований за відповідачем. Після розірвання шлюбу, відповідач забрав автомобіль та в послідуючому його відчужив без згоди позивача. Станом на 18.03.2021 ринкова вартість автомобіля марки «VOLVO», 2000 року випуску складає НОМЕР_2 гривень. З посиланням на норми ст. ст. 60, 65, 70 СК України, позивач просила стягнути з відповідача половину вартості автомобіля марки «VOLVO», 2000 року випуску, що складає 68830 грн. та судові витрати у справі.
Відповідач відзив на позов не подав.
Позов слід задовольнити повністю.
Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2020, яке набуло законної сили.
Згідно відповіді РСЦ МВС у Волинській області від 09 березня 2021 року, автомобіль марки «VOLVO S80», 2000 року випуску, об'єм двигуна 2461 см.куб., державний номерний знак НОМЕР_1 перебував у власності ОСОБА_2 з 21 березня 2019 року по 04 лютого 2021 рік.
04 лютого 2021 року автомобіль марки «VOLVO S80», 2000 року випуску, об'єм двигуна 2461 см.куб., державний номерний знак НОМЕР_1 перереєстрований на ОСОБА_3 по договору купівлі-продажу, укладеному в ТСЦ 0741 РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області.
Як роз'яснено в пунктах 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Вирішуючи справу в частині позовних вимог про визнання права власності на певну частину придбаного майна, як на спільне сумісне майно подружжя, суд виходить з того, що відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Отже, у сімейному законодавстві як на час придбання спірного майна, такі і на момент розгляду справи судом, діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частки чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст.78, 78 ЦПК України) і це є її процесуальним обов'язком (ст. 12, 13, 81 ЦПК України). При цьому, судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
З'ясувавши усі обставини справи та оцінивши надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достатності та достовірності, суд прийшов до висновку, що спірне майно - автомобіль марки «VOLVO S80», 2000 року випуску є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбане в період зареєстрованого шлюбу між сторонами, за спільні кошти, в інтересах сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною 1 ст. 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Позивачем доведено, що зазначений вище транспортний засіб був придбаний подружжям за час перебування у шлюбі, на даний час автомобіль відчужено і він не перебуває у власності та користуванні сторін.
За правилами ч. 4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року № 6-486цс16 та постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року справа № 444/848/16-ц (провадження № 61-33882св18).
Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 61-9018 дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Приймаючи до уваги те, що спірний автомобіль належав сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя, і їх частки є рівними, тому позивач має право на половину ринкової вартості автомобіля, який відповідач відчужив без її згоди.
Відповідно до довідки про вартість, ринкова вартість автомобіля марки «VOLVO S80», 2000 року випуску, об'єм двигуна 2461 см.куб. станом на 18.03.2021 становить 137660 гривень.
Тобто, ринкова вартість Ѕ частини спірного автомобіля, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як грошова компенсація відчуженого спільного сумісного майна подружжя, складає 68830 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача підлягають стягненню судові витрати у справі.
Керуючись ст. ст. 12-13, 19, 133, 137, 142, 247, 258-259, 265, 280-286 ЦПК України, ст. ст. 3, 60, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) в рахунок компенсації за належну їй частку у майні, що є спільною сумісною власністю подружжя, в розмірі Ѕ вартості автомобіля марки «VOLVO S80», 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що складає 68830 (шістдесят вісім тисяч вісімсот тридцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) судові витрати у справі в сумі 1376 (одну тисячу триста сімдесят шість) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий:С. Л. Панасюк