22-ц/804/1643/21
263/7828/20
Головуючий у І інстанції Федоренко Т.І. Єдиний унікальний номер 263/7828/20
Номер провадження 22-ц/804/1643/21
Доповідач Барков В.М.
01 липня 2021 року м. Маріуполь
Донецький апеляційний суд в складі:
головуючого судді Баркова В. М.,
суддів Лопатіної М. Ю.,
Ткаченко Т. Б.,
секретар Целовальник К. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу комунального закладу «Міський спортивний комплекс «Азовець» в інтересах якого діє адвокат Дорошенко Марина Анатоліївна на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Міський спортивний комплекс «Азовець» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, третя особа: первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників стадіону ім. В.С. Бойко,
В червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача КЗ «Міський спортивний комплекс «Азовець» посилаючись на те, що працював на посаді монтажника санітарно-технічних систем і устаткування КЗ «Міський спортивний комплекс «Азовець» за безстроковим трудовим договором. 04 березня 2020 року отримав виробничу травму та після лікування йому була призначена легка праця, оскільки йому потрібен був час на відновлення після лікування. 08 травня 2020 року відповідач відсторонив його від роботи на час вирішення питання про переведення на легшу роботу. В цей же день відповідач звернувся до профспілки з поданням про звільнення позивача. 25 травня 2020 року профспілка відмовила у наданні згоди на звільнення позивача, однак незважаючи на відмову, відповідач видав наказ № 46-к від 28.05.2020 року яким звільнив ОСОБА_1 із займаної посади. Оскільки перед звільненням не були запропоновані вакантні посади на яких міг би працювати позивач, який є особою з інвалідністю 3 групи, вважає, що відповідач грубо порушив вимоги трудового законодавства, а тому просив визнати неправомірним та скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодувати судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді монтажника санітарно-технічних систем і устаткування Комунального закладу «Міський спортивний комплекс «Азовець» з 28 травня 2020 року. Стягнуто з КЗ «Міський спортивний комплекс «Азовець» на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 29 травня 2020 року по 05 квітня 2021 року у розмірі 50 899 грн. 90 коп., з відповідним утриманням податків та інших обов'язкових платежів та судовий збір в розмірі 1 681 грн. 60 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, адвокат Дорошенко М. А., яка діє в інтересах КЗ «Міський спортивний комплекс «Азовець», подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, на неповне з'ясування судом усіх обставин справи та не об'єктивну оцінку наданих доказів, просила рішення від 05 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог. В обґрунтування скарги зазначає, що суд не дослідив усі надані докази по справі, зокрема довідку до акту огляду АВ №0908899, поза увагою суду залишились також результати дослідження умов праці позивача. Не погоджується також із висновком суду, що умовами трудового договору ОСОБА_1 не передбачений позачерговий медичний огляд, оскільки порядок проведення зазначеного типу огляду передбачений Порядком проходження медичних оглядів працівниками певних категорій за № 246 від 21 травня 2007 року. Крім того, не вважає належним та допустимим доказом висновок ПП «Тибет-Меділ» № 05/2021 від 03 січня 2021 року, оскільки він ґрунтується на відомостях, які не вказують на наявність у позивача інвалідності третьої групи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки суд першої інстанції повно, об'єктивно та всебічно розглянув справу та постановив правомірне рішення. Крім того, судом було надано належну оцінку усім наданим доказам, які мають суттєве значення для справи. Вважає, що висновок ПП «Тибет-Меділ» № 05/2021 від 03 січня 2021 року відповідає усім нормам законодавства, а в його діях, як пацієнта, не було жодних мотивів приховувати будь яку важливу інформацію про стан свого здоров'я.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника КЗ «Міський спортивний комплекс «Азовець» адвоката Дорошенко М. А., яка просила скаргу задовольнити, пояснення представника позивача ОСОБА_3 та представника первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників стадіону ім. В.С. Бойко Галькевича І. Ф., які просили залишити рішення суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші.
У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем був порушений порядок звільнення позивача за ініціативою роботодавця, оскільки колективним договором на 2017-2020 року, за умовами якого були укладені трудові відносини між позивачем та відповідачем, не передбачений порядок проходження медогляду відповідно до Порядку № 246. Також відсутнє посилання на наявність важких та шкідливих умов роботи позивача відповідно до інструкції монтажника санітарно-технічних систем та устаткування 7136, затвердженою 26 квітня 2019 року, а отже підстави звільнення працівника відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06 серпня 2018 року працював в ТОВ «ФК Іллічівець» на посаді монтажника санітарно-технічних систем і устаткування стадіону ім. ОСОБА_4 , 01 травня 2019 року був прийнятий в КЗ «МСК «Азовець» на ту саму посаду за переведенням з ТОВ ФК Іллічівець за безстроковим трудовим договором б/н від 01 травня 2019 року (т. 1 а.с. 17-18).
Згідно п. 1 розділу ІІ Робочої інструкції, з якою ОСОБА_1 був ознайомлений 01 травня 2019 року, монтажник санітарно-технічних систем і устаткування виконує роботи середньої складності під час монтажу та ремонту систем центрального опалення, водопостачання, каналізації , газопостачання та водостоків (т. 1 а.с. 19-21).
ОСОБА_1 також є членом Первинної профспілкової організації ВПС «Захист справедливості» працівників стадіону ім. Бойко та особою з інвалідністю 3 групи.
04 березня 2020 року з ОСОБА_1 під час роботи стався нещасний випадок не пов'язаний із виробництвом.
Наказом № 44 від 30 квітня 2020 року «Про організацію проходження позачергового медичного огляду ОСОБА_1 » на виконання вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21 травня 2007 року № 246, позивача було відкликано з простою з метою проходження останнім позачергового медичного огляду за результатами якого лікарська консультативна комісія прийшла до висновку про непридатність ОСОБА_1 для роботи за професією (т. 1 а.с. 38).
25 травня 2020 року Первинна профспілкова організації ВПС «Захист справедливості» працівників стадіону ім. Бойко відмовила у наданні згоди на звільнення позивача, оскільки останнього було направлено на позачерговий медичний огляд відповідно «Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», затвердженого наказом МОЗ України № 246 від 21 травня 2017 року. Натомість у колективному договорі КЗ МСК Азовець на 2017-2020 роки в розділі VІІ «У сфері охорони праці» в пункті 7.1.5 встановлений обов'язок відповідача забезпечити проведення та фінансування попереднього та періодичного медичних оглядів для працівників закладу згідно постанови КМУ № 559 від 23 травня 2001 року (т. 1 а.с. 40-41).
08 травня 2020 року ОСОБА_1 було відсторонено від виконання роботи з 08 травня 2020 року на час вирішення питання його переведення на легшу роботу за наявності вільних вакансій або звільнення (т.1. а.с 30), а 28 травня 2020 року його було звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП, у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я (т. 1 а.с. 28).
У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статями 38 і 39 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статями 40, 41, 43, 43-1 КЗпП України та підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 18 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
Порядок звільнення - це певна процедура, яка передбачає послідовність дій сторін трудового договору, спрямованих на його припинення, а тому залежить від того, хто виступає ініціатором розірвання трудових відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 частин першої статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.
Враховуючи наведене, суд може визнати звільнення працівника правильним, якщо встановить, що воно здійснене на підставі фактичних даних, які підтверджують, що через стан свого здоров'я працівник не може належним чином виконувати покладених на нього трудових обов'язків, а від переведення на іншу роботу відмовився.
Як вбачається з наказу № 46-к від 28 травня 2020 року підставою для звільнення позивача став висновок лікарської консультативної комісії від 08 травня 2020 року про його непридатність роботи за професією монтажника сантехнічних систем (том 1 а.с. 28, 38).
З тексту цього висновку вбачається, що позивач проходив медичний огляд відповідно до Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов'язкові попередні (періодичні) медичні огляди працівників та Переліку робіт для виконання яких є обов'язковий попередні (періодичні) медичні огляди працівників.
Відповідно до п. 1.3 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21 травня 2007 року № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113 обов'язкові попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди проводяться для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та щорічно для осіб віком до 21 року.
Важкість трудового процесу визначається та оцінюється за показниками, наведеними в Гігієнічній класифікації праці, за так званими основними та допоміжними показниками, що є характерними для конкретного робочого місця шляхом проведення санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу з метою атестації робочих місць.
Атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах (п. 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтвердила, що атестація робочого місця позивача у комунальному закладі «Міський спортивний комплекс «Азовець» не проводилася, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах ОСОБА_1 не виплачувалися.
Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи. Про невідповідність працівника може свідчити висновок медико-соціальної експертної комісії, якщо працівника визнано інвалідом і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує. Підставою для звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я працівника, зобов'язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди (постанова ВС від 20 грудня 2018 року у справі № 521/17982/16-ц).
Оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів тому, що позивач зобов'язаний проходити медичні огляди, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги висновок лікарської консультативної комісії від 08 травня 2020 року.
Висновком МСЕК від 13 грудня 2017 року ОСОБА_1 протипоказана важка праця на висоті у механізмів, що рухаються (том 1 а.с. 107).
З матеріалів справи вбачається, що на посаду монтажника санітарно-технічних систем і устаткування стадіону ім. В. Бойка позивача було прийнято 06 серпня 2018 року (том 1 а.с. 18), а представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду не заперечувала про обізнаність щодо вказаних протипоказань при прийомі позивача на роботу.
Враховуючи наведене, а також те, що працівник може бути звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП лише за умови, що протипоказання були виявлені після укладення трудового договору, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо порушення порядку звільнення позивача за ініціативою роботодавця.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому його необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу комунального закладу «Міський спортивний комплекс «Азовець» в інтересах якого діє адвокат Дорошенко Марина Анатоліївна - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 06 липня 2021 року.
Судді В. М. Барков
М. Ю. Лопатіна
Т. Б. Ткаченко