ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 липня 2021 року м. Київ № 320/7802/20
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доПенсійного фонду України; Голови Пенсійного фонду України Капинус Є.В.; Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, ,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України, Голови Пенсійного фонду України Капинус Є.В., в якому просить суд:
«Визнати незаконними дії голови Пенсійного фонду України Капинусу Є.В. та заступника начальника ГУ ПФУ в Полтавській області Носенко В., щодо обмеження перерахованої максимальним розміром моєї пенсії з 01.03.2020.
Здійснити правову оцінку та кримінальне правопорушення -фальсифікації, спотворення постанови 2-ого Апеляційного адміністративного суду з справи №440/2423/19 від 10.10.2019 заступником начальника ГУ ПФУ в Полтавській області - Носенко В.
Стягнути з Голови Пенсійного фонду України Капинуса Є.В. 5 мільйонів гривень, з заступника начальника ГУ ПФУ в Полтавській області Носенка В. - 2 мільйона гривень.
Зобов'язати Голову Пенсійного фонду України та заступника начальника ГУ ПФУ в Полтавській області у довідці перерахунку від 26.02.2020 пенсію без обмежень максимальним розміром , згідно чинного законодавства.
У зв'язку з скасуванням постанови №649 зобов'язати Голову Пенсійного фонду України сплатити борг в сумі 59293 грн.».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2020 прийнято справу до провадження судді Каракашьяна С.К., суд ухвалив здійснити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на протиправне обмеження органами пенсійного фонду максимального розміру призначеної пенсії, що не ґрунтується на положеннях законодавства.
Відповідач (Пенсійний фонд України) проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав того, що ані Пенсійний фонд України, ані Голова правління Пенсійного фонду України не є належними відповідачами у справі.
Відповідач (ГУ ПФУ у Полтавській області) проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши що питання обмеження пенсії позивача максимальним розміром було досліджено в адміністративних справах №440/2423/19 та №440/1474/20.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 є пенсіонером, який перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 1990 року отримує пенсію за вислугу років як працівник льотного складу.
Відповідно до рішення про перерахунок пенсії від 26 лютого 2020 року, позивачу здійснено перерахунок пенсії за вислугу років (в межах спірних правовідносин), в результаті якого розмір такої пенсії склав: з 01 березня 2020 року - 26242,00 грн.
В той же час виплата пенсії здійснювалась позивачу з урахуванням максимального розміру пенсії, встановленого частиною третьою статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: з 01 березня 2020 року - 16380,00 грн, з 01 липня 2020 року - 17120,00 грн. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Згідно зі від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.
Відповідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Судом встановлено, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання незаконними дій щодо обмеження розміру виплати його пенсії та зобов'язання виплатити нараховану пенсії з 01 березня 2017 року без обмеження її максимальним розміром з урахуванням вже виплачених сум
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №440/2423/19 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 у справі №440/2423/19 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 року по справі № 440/2423/19 скасовано. Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 05.01.2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 05.01.2019 року без обмеження її максимального розміру з врахуванням виплачених сум. Позовні вимоги в частині періоду з 01.03.2017 року по 04.01.2019 року залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 05.11.2020 у справі №440/2423/19 касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задоволено. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 - скасовано. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 - залишено в силі.
В подальшому, ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просив суд:
визнати незаконними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача з 01 березня 2020 року;
зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати нараховану позивачу пенсію з 01 березня 2020 року без обмеження її максимальним розміром згідно з чинним законодавством.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 у справі №440/1474/20 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 .
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2021 у справі №440/1474/20 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 по справі № 440/1474/20 - залишено без змін.
Вказаним рішенням в адміністративній справі №440/1474/20, що набрало законної сили, судом встановлено, що здійснюючи позивачу з 01 січня 2020 року виплату пенсії, обмежену 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, відповідач діяв відповідно до частини третьої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто правомірно.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Практика Європейського суду з прав людини, викладена, зокрема, у рішеннях по справах "Совтрансавто Холдінг" проти України" та "Україна-Тюмень" проти України", засвідчує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Щодо посилань в частині порушення прав позивача саме з боку Пенсійного фонду України, Голови правління ПФУ та заступника начальника ГУ ПФУ в Полтавській області, суд зазначає наступне.
Суд акцентує увагу, згідно з п. 7 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого постановою КМУ від 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до п.п. 6 п. 4 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого постановою КМУ від 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо:
забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення;
забезпечення надходжень від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень відповідно до законодавства;
внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб та їх використання;
здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством;
стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів;
застосування фінансових санкцій, передбачених законом;
призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці;
забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством;
обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності;
надання страхувальникам та застрахованим особам інформації, визначеної законодавством.
Згідно з п. 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 41/26486 (далі - Положення № 28-2), Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до п.п. 7 п. 4 Положення № 28-2, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства;
Згідно з п. 12 Положення № 28-2, Управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
З системного аналізу вищевикладеного, враховуючи правові норми, що визначають повноваження Пенсійного фонду України, повноваження Голови правління Пенсійного фонду України вимоги щодо визнання незаконним обчислений перерахунок пенсії та зобов'язання провести перерахунок є безпідставними, оскільки функція з призначення (перерахунку) та виплати пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, покладена не на ПФУ, а на його територіальні органи.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та не вбачає підстав для їх задоволення.
З огляду на вищезазначене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя С.К. Каракашьян