ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 липня 2021 року м. Київ №640/25914/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ділекс Трейд»
доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділекс Трейд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення №0163500504 від 28 липня 2020 року, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві на підставі Акту перевірки №615/26-15-05-04-01/38225643 від 08 липня 2020 року.
В якості підстав позову позивач вказує на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі висновків контролюючого органу про нереальність операцій позивача з Приватним підприємством «Лани України», є протиправним та підлягає скасуванню, зокрема, з наступних підстав:
- позивач при укладенні договорів з вищезазначеними контрагентами керувався усіма відкритими відомостями щодо них;
- товар придбано позивачем у Приватного підприємства «Лани України» при здійсненні господарської діяльності;
- первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом відповідають вимогам законодавства України;
- відповідачем не наведено у акті перевірки доказів, що господарські операції з Приватним підприємством не призвели до зміни у структурі активів та зобов'язань позивача та його контрагентів, а позивачем надані до перевірки та додані до позову докази, що підтверджують факт зміни у структурі активів та зобов'язань позивача;
- позивач сформував податковий кредит у відповідності до вимог законодавства України;
- реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснена платниками податку на додану вартість. Відповідачем не наведено в акті перевірки доказів, які свідчать про відсутність реєстрації податкових накладних, зупинки реєстрації податкових накладних;
- від'ємне значення податку на додану вартість за господарськими операціями з Приватним підприємством «Лани України» сформовано згідно законодавства України.
З наведених підстав позивач вважає, що відповідачем не наведено доказів порушення податкового законодавства його постачальником, а винесене податкове повідомлення-рішення ґрунтується виключно на припущеннях відповідача. За наведених підстав позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що документальною позаплановою виїзною перевіркою позивача встановлено порушення норм податкового законодавства, що призвело до завищення суми податку на додану вартість. Зазначене порушення виникло у зв'язку із не підтвердженням під час проведення перевірки здійснення господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Лани України». В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено відсутність у Приватного підприємства «Лани України» джерела походження соняшнику по ланцюгу за лютий-квітень 2020 року, що свідчить про відсутність у контрагента можливості здійснювати фактичні товарні операції з позивачем.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому останній заперечив проти висновків, викладених у відзиві, надав власні пояснення та заперечення та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 16.06.2020р. № 4371 головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління спеціальних перевірок Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у м. Києві Валієвим Артемом Аркадійовичем в порядку, встановленому на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2020 року, за результатам якої складено акт №615/26-15-05-04-01/38225643 від 08.07.2020р.
Відповідно до п.4.2 висновку вищезазначеного акту перевірки встановлено порушення ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст.198, п.200.1 ст. 200, п.201.1, ст. 201 Податкового кодексу України, а саме ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2020 року на суму 21556,00 грн.
Результатом такого твердження стало опрацювання податкової інформації згідно, якої ПП «Лани України» (код 39673538) зареєструвало в ЄРПН податкові накладні на адресу ТОВ «Ділекс Трейд» за лютий-квітень 2020 року товар «шрот соняшниковий», який вироблено підприємством ТОВ «Сан Флауер» (код 40978204) на умовах переробки давальницької сировини (насіння сояшника), яке надано підприємством ПП «Лани України», але походження сировини (насіння сояшника) не встановлено (по ланцюгу постачання «підміна товару»)
Позивачем подані заперечення на акт перевірки №615/26-15-05-04-01/38225643 від 08.07.2020р до Головного управління ДПС у м. Києві.
Листом від 28 липня 2020 року надано відповідь на заперечення позивача, в якій висновки акту залишенні без змін.
На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2020 року №0163500504, яким зменшено суму від'ємного значення суми ПДВ на 21556,00 грн.
Позивачем податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до Державної податкової служби України.
За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 30 вересня 2020 року №29083/6/99-00-06-02-02-06, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
При вирішенні даного спору по суті суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.
Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:
- рух активів у процесі здійснення господарської операції.
- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.
- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв'язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні сум податку на додану вартість при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.
Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Доводи ж контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.
При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі №826/757/13-а, та Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року №К/9901/5042/17.
Як свідчать обставини справи, висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства базується на підставі не підтвердження здійснення господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Лани України».
В ході проведеного перевіркою аналізу, контролюючим органом встановлено, що контрагент позивача Приватне підприємство «Лани України» не мало змоги поставити соняшник у об'ємах, визначених у первинних документах, оскільки по ланцюгу походження товару, а саме соняшнику, у контрагентів Приватного підприємства «Лани України» відсутня можливість у реалізації соняшнику.
Досліджені судом докази, що містяться в матеріалах справи, свідчать про безпідставність висновків контролюючого органу з огляду на наступне.
Господарські операції, здійснені між ТОВ «Ділекс Трейд» та ПП «Лани України» протягом лютий-квітень 2020 року є реальними. Зокрема, ТОВ «Ділекс Трейд» отримало від ПП «Лани України» товар - «Шрот соняшниковий», а покупець - ТОВ «Ділекс Трейд» прийняв та оплатив його.
У подальшому даний товар - «Шрот соняшниковий» позивачем реалізований за експортним Контрактом.
Дані господарські операції підтверджуються наступними первинними документами:
- договір поставки від 19.02.2020р. №1902 КДТ, укладений між ТОВ «Ділекс Трейд» та ПП «Лани України» на поставку товару - «Шрот соняшниковий». Доказами реальності виконання зазначеного договору надано: Платіжне доручення №2192 від 02.03.2020р., Видаткова накладна №63 від 02.03.2020р., копія Договору поставки №25-02/01 від 20.02.2020р., укладеного між ТОВ «Агролідер Капітал» та ПП «Лани України» на поставку товару - «Насіння соняшника», копії видаткових накладних №3 від 22.02.2020р., №4 від 23.02.2020р.;
- податкова накладна №1 дата складання 02.03.2020р., загальна сума податку на додану вартість 21556,00 грн, постачальник ПП «Лани України», отримувач ТОВ «Ділекс Трейд». Доказами реальності господарської операції з поставки товару - «Шрот соняшниковий» за Договором поставки від 19.02.2020р. №1902 КДТ надано: Рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за №1547328/39673538 від 30.04.2020р.;
- договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів від 08.01.20р. №08012020ЮГ, укладений між ТОВ «Ділекс Трейд» та ТОВ «Олві Груп України» на перевезення автомобільним транспортом товару - «Шрот соняшниковий». Доказами реальності виконання зазначеного договору надано: Договір-заявка на перевезення вантажу від 28.02.2020р., Платіжне доручення№2209 від 04.03.2020 р, Акт надання послуг №ОУУА-000256 від 03.03.2020р., Реєстр до акту надання послуг №ОУУА-000256 від 03.03.2020р., Товарно-транспортна накладна №203 від 02.03.2020р. з зазначенням усіх обов'язкових реквізитів та даних з відміткою складського комплексу ТОВ «Вібо-Транс» про прийняття товару - «Шрот соняшниковий»;
- договір про надання послуг з перевалки та технологічного накопичення вантажів від 12.12.2019р. №VTS-19176/1, укладений між ТОВ «Ділекс Трейд» та ТОВ «Вібо-Транс». Доказами реальності виконання зазначеного договору надано: Платіжне доручення №2258 від.27.03.2020р ; Акт надання послуг №ОУ-200 від 23.03.2020р., Акт звірки приймання та відвантаження товару «шрот соняшниковий» за період 01.03.2020р.-31.03.2020р.від ТОВ «Вібо-Транс»;
- контракт №SSM2020/03-l від 20.03.2020р., укладений між ТОВ «Ділекс Трейд» та Sitrade Commodities LTD (Великобританія) на поставку товару (експорт) - «Шрот соняшниковий». Доказами реальності виконання зазначеного договору надано: Митна декларація UA500040/2020/203500 від 23.03.2020р., Рахунок фактура №03-3dd 23.03.2020р.
Зазначені документи відображають реальність і зміст господарських, їх вартісні показники та інше. В наданих документах детально викладено, які саме товари поставлені та, які саме супутні послуги для досягнення кінцевої мети господарської операції надані, у яких обсягах, у який час, та місце.
За отриманий товар - «Шрот соняшниковий» ТОВ «Ділекс Трейд» перерахувало ПП «Лани України» грошові кошти у сумі 226889,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2192 від 02.03.2020р. Розрахунки проведені у безготівковій формі. Товар - «Шрот соняшниковий» оприбутковано на рахунку 281 «товар на складі» у подальшому використано у господарській діяльності, а саме реалізовано за експортним Контрактом №SSM2020/03-l від 20.03.2020р. покупцю Sitrade Commodities ЬТБ(Великобританія) (оформлено експортну митну декларацію UA500040/2020/203500 від 23.03.2020р).
Тобто, з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділекс Трейд» дотримано вимог щодо належної обачності при виборі контрагента - отримано усі можливі документи, щодо з'ясування загальнодоступної інформації та збору доказів про потенційного контрагента для запобігання ведення господарської діяльності з особою, чия діяльність має очевидні ознаки недобросовісності чи протиправності перед прийняттям рішення щодо укладення Договору.
Посилання відповідача на відомості електронних баз даних і податкову інформацію про, зокрема, ФГ «Лани Слобожанщини», ТОВ «Агролідер Капітал» та ФГ «Зерносвіт+», по ланцюгу постачання насіння соняшнику, згідно з якими не підтверджено реальність господарських операцій із контрагентами та не встановлено походження насіння соняшнику, виходячи з того, що зазначене не підтверджується будь-якими доказами, а ймовірні порушення по ланцюгу постачання особами, з яким позивач не мав правових відносин, не впливають на податковий облік спірних господарських операцій.
Окрім того, під час проведення господарських операцій позивач (платник податків) може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21- 421 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження № К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а (адміністративне провадження № К/9901/19905/18).
Таким чином, факт придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділекс Трейд»» у Приватного підприємства «Лани України» соняшнику підтверджується належними первинними документами.
Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини другої статті 9 вказаного Закону №996-ХІV первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.
Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону. Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій з ним були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість.
В акті перевірки не спростовано факту наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також, складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при здійсненні господарської діяльності з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20 серпня 2015 року.
В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.
Європейський суд з прав людини в п. 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Крім того, Європейський Суд з прав людини в п. 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної особи або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливо для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.
Згідно з постановою Верховного Суду №К/9901/2030/17, №821/589/17 від 06 лютого 2018 року фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, враховуючи все вище викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і, відповідно, протиправність застосування до позивача негативних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 28 липня 2020 року №0163500504.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доведеності перед судом правомірності та обгрунтованості прийнятого ним рішення, а тому позовні вимоги є такими, що підлягаю задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 242 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділекс Трейд» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення №0163500504 від 28 липня 2020 року, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві на підставі Акту перевірки №615/26-15-05-04-01/38225643 від 08 липня 2020 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділекс Трейд» (код ЄДРПОУ 38225643, 01042, м. Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус «А») за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2102,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко