Справа № 420/6084/21
06 липня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одеса справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСОЛЬЛАЙН» (вул. Інбер Віри,5, прим302н, м. Одеса,65014) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053), Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044), Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
В провадженні суду знаходиться справа за адміністративним позовом ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН» до Державної податкової служби України (далі ДПС України), Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУ ДПС), Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Комісія ГУ ДПС), в якому позивач просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.11.2020 року №2144628/42289205 про відмову у реєстрації податкової накладної №206 від 29.10.2020 року; - зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСОЛЬЛАЙН» від 29.10.2020 року №206 датою подання.
Позивач зазначив, що він є платником ПДВ з 01.08.2018 року. Перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби.
01.09.2020 року ним укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування №39868076 з ТОВ "УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" та згідно заявки №CL-000590 до Договору ним було надано послуги з організації перевезення та експедирування вантажу в контейнері(ах) № FGBU8574968 згідно коносаменту №EURFLB20905480DS, що підтверджено первинними документами.
29.10.2020 року за наслідками здійснення господарської операції складено податкову накладну №206 та 12.11.2020 подано її до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно Квитанції від 12.11.2020 документ прийнято, реєстрацію зупинено. Вказано, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в ЄРПН, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів, щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
Позивач вказує, що ним через електронний кабінет на виконання вимог Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 за №1165 (далі Порядок 1165), пункту 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 року №520 та з метою підтвердження реальності здійснення операцій по вищезазначених податкових накладних, до ДПС України направлено відповідачу повідомлення №14 від 13.11.2020 про подання пояснень та копій документів щодо ПН/РК, реєстрацію якої зупинено, проте 17.11.2020 року отримано оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №206 від 29.10.2020.
Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної, визначено: ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Позивач вважає рішення відповідача неправомірним, оскільки ним надані всі документи, які підтверджують здійснення господарської операції.
Також позивач вказує на те, що його неправомірно віднесено до платників податку, які відповідають критеріям ризиковості. У самому рішенні не зазначено за якою податкової інформацією його віднесено до вказаної категорії.
В порушення п. 11 Порядку №520 оскаржувані рішення комісії контролюючого органу містять лише загальне твердження про ненадання документів, без конкретизації (підкреслення) переліку документів, які, на думку Комісії , не надані. Проте ним подані до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів повністю розкривають зміст та обсяг господарської операції та дають змогу відслідкувати суть та порядок надання послуг, не мають дефекту форми, змісту або походження.
Таким чином, вказівка в оскаржуваних рішеннях на те, що позивач не надав первинних документів є безпідставною, конкретний перелік документів при надісланні повідомлення про надання пояснень щодо ПН/РК, реєстрацію яких зупинено, не витребовувався податковим органом.
Позивач також зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 19.04.2021 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 07.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представником відповідачів надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому просять відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник у відзиві навів правові норми, що регламентують спірні правовідносини та вказав, що позивачем направлено засобами електронного зв'язку повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій податковій накладній №206 від 29.10.2020 року. Разом із повідомленнями було надано документи.
Однак, за рішеннями комісії від 17.11.2020 року №2144628/42289205 позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної №206 від 29.10.2020 року.
На думку представника дії контролюючих органів щодо зупинення реєстрації податкової накладної та подальшого прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, - є такими, що відповідають критеріям, встановленим ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо реєстрації податкової накладної, то представник вважає, що вона повинна бути зареєстрована датою набранням законної сили рішення суду.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволення позову у повному обсязі та просив задовольнити вимогу про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 29.10.2020 року №206 датою подання, оскільки відповідно до п. 20 Порядку №1246 датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в судовому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Дослідивши надані учасниками справи докази у їх сукупності, суд встановив, що ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН» є юридичною особою, зареєстровано 06.07.2018 року, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби, є платником ПДВ з 01.09.2015 року. Видами діяльності якої є: 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.10 Складське господарство.
У процесі здійснення господарської діяльності позивач - ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН» 01.09.2020 року уклав з ТОВ "УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" Договір транспортно-експедиторського обслуговування №39868076.
Згідно із заявкою №CL-000590 до Договору транспортно-експедиторського обслуговування №39868076 від 01.09.2020 року ТОВ "УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" замовило послуги з організації перевезення та експедирування вантажу в контейнері(ах) № FGBU8574968 згідно коносаменту №EURFLB20905480DS.
Здійснення господарської операції підтверджено первинними документами (рахунок на оплату №950 від 26.10.2020; акт надання послуг №950 від 29.10.2020; платіжне доручення №5399 від 07.12.2020; платіжне доручення №5474 від 15.12.2020; договір транспортно-експедиторського обслуговування з SKY WALKER SHIPPING FZE LLC №1 від 01.10.2020; акт виконаних робіт №10-2020 від 31.10.2020; договір надання послуг з перевезень вантажів з ТОВ "ЕДВАНС ТРАНС ГРУП" №0107-19/20atg від 01.07.2020; акт надання послуг №650 від 29.10.2020; реєстр до акту надання послуг №650 від 29.10.2020; міжнародна автомобільна накладна №200; коносамент №EURFLB20905480DS).
Відповідно до приписів п. 201.1 ст. 201 ПКУ ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН» складено
29.10.2020 року за наслідками здійснення господарської діяльності податкову накладну №206 та 12.11.2020 подано її до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач отримав квитанцію від 12.11.2020 року, в якій було повідомлено про зупинення реєстрації податкових вказаних накладних відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ.
Підставою зупинення реєстрації вказано, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН7РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення та копії документів, щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
У квитанціях запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/PK для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .
Позивач з метою підтвердження реальності здійснення операцій по вищезазначених податкових накладних, до ДПС України направлено документальне підтвердження реальності здійснення операцій по податкових накладних, реєстрація яких була зупинена, а саме: Повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено з додатками, які підтверджують реальність здійснення господарської операції.
Проте Комісією ГУ ДПС прийняте оскаржуване рішення від 17.11.2020 року №2144628/42289205 про відмову у реєстрації податкової накладної №206 від 29.10.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В рішеннях зазначені підстави для відмови в реєстрації спірних податкових накладних: ненадання платником податку копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм, та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити).
Позивач вважаючи вказані рішення протиправними подав до суду даний позов.
Спірні правовідносини виникли між сторонами стосується питань оподаткування.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий Кодекс України.
За правилами п.185.1 ст.185 ПКУ операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, в силу вимог п.187.1 ст.187 ПКУ вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.7 ст.201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.1 ст.201 ПКУ встановлений обов'язок платника податків на дату виникнення податкових зобов'язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із п.201.10 ст.201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем сформована податкова накладна №206 від 29.10.2020 року та надіслано до ЄРПН, проте реєстрація їх була зупинена.
Пунктом 201.16 ст.201 ПКУ встановлено, що реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.7, п.8 Порядку №1165, разі коли за результатами автоматизованого моніторингу ПН/РК встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.
Пунктами 10,11 Порядку встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Згідно з п.11 Порядку №1165 при зупиненні реєстрації податкової накладної зазначається пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Пунктами 4,5 Порядку №520 встановлено, що у разі зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Відповідно до п.6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у п.5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Згідно з пунктами 9,10,11 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/ відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до п.5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
У той же час п.3 Порядку №520 встановлено, що Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до п.4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому ст.42 Кодексу.
Таким чином, норми Порядку №520 визначають строк для надання пояснень та копій документів (365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в ПН/РК) и строк для прийняття рішення Комісією (5 днів з дня отримання документів).
Порядок №520 не регламентує питання дій контролюючого органу при отриманні документів, які на його думку, на відміну від думки платника податків, не є достатніми для реєстрації податкової накладної, але при наявності у платника надати ці документи до спливу 365 днів.
Тобто зміст переліку документів, встановлений п.5 Порядку №520 свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як п. 185.1 ст. 185, так і п.187.1 ст.187 ПКУ.
При таких обставинах, суд вважає, що контролюючий орган повинен при зупиненні реєстрації податкової накладної не лише запропонувати надати документи, а навести їх конкретний перелік, оскільки в п.5 Порядку №520 наведений приблизний та не вичерпний («може включати») перелік документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.
В іншому випадку така підстава для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі з підстави ненадання платником податку копій документів відповідно до п.5 цього Порядку не може бути застосована.
Позивач зазначив, що він надав всі необхідні документи для підтвердження господарських операцій за договорами.
З огляду на те, що позивач мав право надати документи протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в ПН/РК, а контролюючим органом взагалі не визначено які документи необхідно подати (або додатково подати в межах 365 днів), то прийняття оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних позивача є передчасним.
З іншої сторони Порядок №520 вимагає від Комісії розглянути протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до п.4 цього Порядку, та прийняти рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому ст.42 Кодексу.
Таким чином, в цієї частині Порядок №520 не відповідає вимогам до законодавства щодо його якості. Відповідно є обов'язковим наведення конкретного переліку документів, які платник податків повинен надати з метою прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.
Питання тлумачення та застосовування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте Суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування національного законодавства наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду (п.41 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Будченко проти України», рішення у справі «Скордіно проти Італії »
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія.
Крім того, одним з основних принципів податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Судом встановлено, що податкова накладна №206 від 29.10.2020 року сформована позивачем у відповідності до умов Договору та підтверджується первинними документами, відповідно є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню Рішення Комісії від 17.11.2020 року №2144628/42289205 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Всупереч вимогам ч.2 ст. 77 КАС України представники відповідачів не спростували належними та допустимими доказами твердження позивача про наявність всіх первинних документів щодо здійснення господарської операції.
Представника відповідача у відзиві стверджує, що дії контролюючих органів щодо зупинення реєстрації податкової накладної та подальшого прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, є правомірними.
Проте суд дослідивши надані учасниками справи докази дійшов до висновку про протиправність прийнятого Комісією рішення від 17.11.2020 року №2144628/42289205 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Що стосується зупинення реєстрації податкової накладної, то враховуючи посилання на п.8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, таке зупинення було здійснено у відповідності до п.6 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено ПН/РК, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
В цієї частині посилання позивача на те, що належного обґрунтування підстав та причин віднесення ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН» до ризикових платників податків відповідно до п.8 «Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість» оскаржувані рішення не містять суд не приймає до уваги, оскільки таки підстави вказуються у рішення про віднесення суб'єкта господарювання до ризикових платників податку. По даній справі таке рішення не оскаржується та позивачем не надано доказів його скасування.
Проте факт зупинення реєстрації податкової накладної не позбавляє права платника податку на пропозицію контролюючого органу надати всі документи у підтвердження господарських операції для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК, що було у повному обсязі здійснено позивачем.
Факт зупинення реєстрації та відмови у реєстрації ПН/РК в ЄРПН не спростовує факту здійснення платником податків господарських операцій, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складаються податкові накладні.
Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Комісії ГУ ДПС про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Також підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання ДПСУ зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №206 від 29.10.2020 року.
Відповідно до пунктів 2, 10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).
У разі надходження до ДПСУ рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).
Відповідно до абзацу 22 пункту201.10 ст.201 ПКУ, відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Таким чином, з метою уникнення будь-яких негативних наслідків для платника податків щодо права на формування податкового кредиту, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання ДПСУ провести реєстрацію податкової накладної датою їх подання на реєстрацію.
Такий спосіб захисту про зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 року (справа №822/1878/18, адміністративне провадження №К/9901/4668/19) зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00грн - за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Одеській області.
До суду також надійшла заява позивача про стягнення з відповідачів на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9556,75грн.
Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст.132 КАС України).
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльяність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги позивач у зв'язку з розглядом справи представником надані копія Договору про надання правової допомоги, додаткова угода, акт, рахунок фактура.
Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Суд вважає необґрунтованим та непропорційним до предмета спору розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі - 9556,75грн із урахуванням складності справи. Заявлені до відшкодування витрати на правову (правничу) допомогу є неспівмірним із обсягом наданих адвокатом послуг позивачу та ціною позову, враховуючи, що згідно автоматизованої системи діловодства позивачем заявлено більш десяті аналогічних справ.
Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд доходить висновку, що вказана справа не відноситься до категорії складних, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, адвокатом участь в судових засіданнях не приймалася. Судова практика щодо розгляду та вирішення даної категорії справ вже сформована, вивчення законодавчої бази та формування правової позиції не потребували багато часу. Справа стосується оскарження одного рішення. Також суд враховує, що ціна позову не є великою.
У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи, суд вважає, що співмірним розміром судових витрат пов'язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 2000,00 грн, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,139,241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСОЛЬЛАЙН» (вул. Інбер Віри,5, прим302н, м. Одеса,65014) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053), Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044), Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС України в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.11.2020 року №2144628/42289205 про відмову у реєстрації податкової накладної №206 від 29.10.2020 року.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання на реєстрацію податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСОЛЬЛАЙН» від 29.10.2020 року №206 на суму 12310,49грн (в т.ч. ПДВ 2051,75грн).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСОЛЬЛАЙН» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Одеській області судові витрати за сплату судового збору розмірі 2270,00грн на правничу допомогу 2000,00грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва