Справа № 420/6895/21
05 липня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю “АДОНІС”, товариство з обмеженою відповідальністю “ФАРМАСТОР”, товариства з обмеженою відповідальністю “АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО” про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії № 155250009587 від 24.02.2021 року на заміну рішення № 155250002007 від 06.11.2020 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, нарахувати та виплачувати з дати звернення за призначенням пенсії (з 30.10.2020 року) пенсію за вислугу років на підставі п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ від 05.11.1994 року, зарахувавши періоди навчання з 01.09.1977 по 27.06.1980; періоди роботи з 06.01.1981 по 15.10.1985 на посаді фармацевта аптеки № 6, з 14.12.2006 по 19.12.2008 на посаді фармацевта в товаристві з обмеженою відповідальністю “ФАРМАСТОР”, з 20.11.2015 по 12.04.2016 на посаді фармацевта в товаристві з обмеженою відповідальністю “АДОНІС”, а також період з 01.2004 по 01.02.2007, грудень 2015, з 01.01.2016 по 31.03.2016 в товаристві з обмеженою відповідальністю “АДОНІС”, період з 14.12.2006 по 19.12.2008 в товаристві з обмеженою відповідальністю “ФАРМАСТОР”, період з 23.12.2008 по 31.12.2009 та вересень 2001 в товаристві з обмеженою відповідальністю “АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО” - до спеціального стажу, набутого як працівником охорони здоров'я, за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону № 1788 необхідно керуватися нормою у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911. Записами в трудовій книжці, уточнюючими довідками, даними довідки ОК-5, дипломом про навчання, своєчасно наданими відповідачу доведено в повному обсязі наявний спеціальний стаж позивача станом на 30.10.2020 - 32 роки 0 місяців 17 днів, при наявності спеціального стажу на 10.10.2017 - 29 років 1 місяць 24 дні, при загальному стажу позивача на 10.10.2017 - 39 роки 10 місяців 21 днів, що є достатнім для призначення пенсії на підставі п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ. Записи в трудовій книжці, диплом про навчання та надані уточнюючі довідки свідчать, що позивач має право на пенсію. Також, було надано довідку № 2 від 29.01.2021 ТОВ «АДОНІС» про те, що акредитація аптек не є ліцензійною умовою, акредитація аптек не проводилась. Також було надано копію ліцензії № 501268 про дозвіл на роздрібну торгівлю лікарськими засобами. При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Чинним порядком не передбачено застереження, що виключно доказами наявності спеціального стажу є дані Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Крім того, п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що до страхового та спеціального позивача не враховано період роботи з 06.01.1981 по 15.10.1985, оскільки в даті про зарахування на роботу виявлене необумовлене виправлення. До спеціального стажу позивача не було враховано період роботи з 16.10.1985 по 06.05.1987, оскільки підприємство на якому працювала позивач на той час, не передбачене постановою КМУ від 04.11.1993 № 909. Для врахування періодів роботи з 14.12.2006 по 19.12. 2008 та 20.11.2015 по 12.04.2016 позивачу необхідно надати уточнюючі довідки про роботу та акредитаційний сертифікат ТОВ «Адоніс» та ТОВ «Формастор».
Ухвалою суду від 05 травня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
30 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії (а.с. 23-24).
06 листопада 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 155250002007 про відмову в призначенні пенсії (а.с. 25-26).
05 лютого 2021 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії (а.с. 29-30).
24 лютого 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 155250009587 про відмову в призначенні пенсії взамін рішення № 155250002007 від 06.11.2020 року (а.с. 33-34).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом "е" ст. 55 Закону "Про пенсійне забезпечення" в редакції, чинній до 01.04.2015 було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015, який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
В подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24.12.2015 до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 01.01.2016 було внесено зміни в пункт "е" вказаної статті та викладено в наступній редакції: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року- не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Конституційний Суд України врахував те, що законодавець, змінюючи відносини у сфері пенсійного забезпечення з метою удосконалення соціальної політики держави шляхом перерозподілу суспільного доходу, не може убезпечити людину від зміни умов її соціального забезпечення. Зміни у цій сфері мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Позиція Конституційного Суду України, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов'язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об'єктивних підстав.
Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Конституційний Суд України визнав зміни, внесені до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015, та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24.12.2015 - неконституційними.
Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, з 04.06.2019 положення п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" слід застосовувати у редакції, що діяла до 01.04.2015.
Так, відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням від 24.02.2021 року № 155250009587 ГУ ПФУ в Одеській області відмолено в призначенні пенсії ОСОБА_1 . До страхового та спеціального стажу не враховано період роботи з 06.01.1981 по 15.10.1985 рр. на посаді фармацевта в Аптеці № 247, оскільки в даті про зарахування на роботу виявлене необумовлене виправлення. До спеціального стажу не враховано період роботи з 16.10.1985 по 06.05.1987 на посаді хіміка-лаборанта у ПО «Одесхолодмаш» оскільки підприємство не передбачене постановою КМУ від 04.11.1993 № 909 (а.с. 33-34, 135-136).
Розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (надалі - Перелік №909) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) наступних закладів охорони здоров'я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
При цьому, за змістом примітки 3 до Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
На момент роботи позивача протягом спірних періодів, які не визнаються відповідачем, діяла Постанова Ради Міністрів СРСР "Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та сільського господарства" від 17.12.1959 № 1397, якою був затверджено Перелік установ, організацій та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Пунктом 1 розділу 2 цього Переліку закріплено, що право на пенсію за вислугу років мали лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушери, масажисти, лаборанти та медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори, які працювали в наступних лікувально-профілактичних закладах, закладах охорони материнства і дитинства, санітарно-профілактичних установах: лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії; амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги та переливання крові, медсанчастини, здоровпункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші).
З матеріалів справи вбачається, що в період з 16.10.1985 по 06.05.1987 ОСОБА_1 працювала на посаді хіміка-лаборанта у ПО «Одесхолодмаш».
Разом з тим, доказів того, що ПО «Одесхолодмаш» включено до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, матеріали справи не містять, а тому відповідачем правомірно не зараховано період роботи позивача з 16.10.1985 по 06.05.1987 до спеціального стажу.
При цьому, з позовної заяви вбачається, що позивач не оспорює правомірність відмови ГУ ПФУ в Одеській області щодо не зарахування до спеціального стажу період роботи позивача на посаді хіміка-лаборанта у ПО «Одесхолодмаш».
Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, Верховний Суд в постанові від 21.02.2018 року по справі № 687/975/17 зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до п. 1-2 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно п. 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 25 квітня 2019 року по справі № 497/472/17 (провадження № К/9901/45490/18, К/9901/45487/18), в постанові від 04 червня 2019 року по справі № 497/198/17 (провадження № К/9901/43392/18).
Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка ОСОБА_1 містить запис № 3 від 05.01.85 щодо прийняття на роботу на посаду фармацевта в Аптеці № 247 та запис № 4 від 15.10.85 про звільнення з роботи, із зазначенням підстав для внесення даних записів (відповідні накази, договори) та проставленням штампів та печаток установи, де працював позивач, а тому посилання відповідача на те, що в даті про зарахування на роботу виявлене необумовлене виправлення, є необґрунтованим.
Також, з оскаржуваного рішення від 24.02.2021 року № 155250009587 слідує, що позивачу повідомлено про необхідність надання уточнюючих довідок про роботу з 14.12.2006 по 19.12.2008 на посаді фармацевта у ТОВ «Фармастор», оскільки дата наказу про зарахування не відповідає даті зарахування на роботу; з 20.11.2015 по 12.04.2016 на посаді фармацевта у ТОВ «Адоніс», оскільки виправлено дату наказу про зарахування на роботу. А також, необхідно надати акредитаційні сертифікати підприємств ТОВ «Адоніс» та ТОВ «Фармастор».
Проте, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у випадку відсутності останньої або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих, зокрема, за місцем роботи.
Разом з тим, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
При цьому, уточнюючі довідки надаються у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 25 квітня 2019 року по справі № 593/283/17, від 11 липня 2019 року по справі № 607/14795/16-а, від 31 липня 2019 року по справі № 750/10916/16-а, від 19 вересня 2019 року по справі № 229/1905/17 та від 30 вересня 2019 рокупо справі № 638/18467/15-а.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 14.12.2006 по 19.12.2008 року позивач працювала на посаді фармацевта у ТОВ «Фармастор, а в період 20.11.2015 по 12.04.2016 на посаді фармацевта у ТОВ «Адоніс». Тобто, посада позивача, яку вона займала у спірний період відноситься до посад, яка дає право на пенсію за вислугу років.
При цьому, доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії.
Крім того, позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати періоди навчання з 01.09.1977 по 27.06.1980; а також період з 01.2004 по 01.02.2007, грудень 2015, з 01.01.2016 по 31.03.2016 в товаристві з обмеженою відповідальністю “АДОНІС”, період з 14.12.2006 по 19.12.2008 в товаристві з обмеженою відповідальністю “ФАРМАСТОР”, період з 23.12.2008 по 31.12.2009 та вересень 2001 в товаристві з обмеженою відповідальністю “АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО” - до спеціального стажу, набутого як працівником охорони здоров'я, за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, проте будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження не зарахування вказаних періодів роботи позивачем суду не надано.
При цьому, наданий позивачем запис на розрахунку стажу роботи не свідчить про не зарахування ГУ ПФУ в Одеській області спірних періодів роботи до спеціального стажу роботи позивача, ОСОБА_1 (а.с. 32).
За таких підстав, для повного захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24 лютого 2021 року № 155250009587 про відмову в призначенні пенсії; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди роботи з 06.01.1981 року по 15.10.1985 рр. на посаді фармацевта в Аптеці № 247, з 14.12.2006 року по 19.12.2008 року на посаді фармацевта у ТОВ «Фармастор, з 20.11.2015 року по 12.04.2016 року на посаді фармацевта у ТОВ «Адоніс».
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, нарахувати та виплачувати з дати звернення за призначенням пенсії (з 30.10.2020 року) пенсію за вислугу років на підставі п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 80, 81, 82 Закону України “Про пенсійне забезпечення” заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статі 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії, не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Відповідно до ст. 83 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності; б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.
Згідно ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно п. 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Відповідно до п. 4.2. Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру копія якої зберігається у пенсійній справі.
Відповідно до п. 4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку. В аналогічному порядку після визначення Пенсійним фондом України розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, здійснюється перерахунок пенсії у разі відсутності на дату призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Згідно ч. 1, 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку - пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Таким чином, з аналізу вищевикладеного вбачається, що прийняттю рішення про перерахунок пенсії передує процедура перевірки пенсійним органом заяви про призначення пенсії та документів поданих до неї.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.
За таких підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2020 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24 лютого 2021 року № 155250009587 про відмову в призначенні пенсії; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди роботи з 06.01.1981 року по 15.10.1985 року на посаді фармацевта в Аптеці № 247, з 14.12.2006 року по 19.12.2008 року на посаді фармацевта у ТОВ «Фармастор, з 20.11.2015 року по 12.04.2016 року на посаді фармацевта у ТОВ «Адоніс»; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2020 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 78, 90, 132, 139, 194, 205, 242-246, 250, 255, 371 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83), треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю “АДОНІС” (код ЄДРПОУ 23872168, адреса місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 48), товариство з обмеженою відповідальністю “ФАРМАСТОР” (код ЄДРПОУ 34048360, адреса місцезнаходження: 04123, м. Київ, вул. Межова, 18), товариства з обмеженою відповідальністю “АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО” (код ЄДРПОУ 35695982, адреса місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, 65) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24 лютого 2021 року № 155250009587 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди роботи з 06.01.1981 року по 15.10.1985 року на посаді фармацевта в Аптеці № 247, з 14.12.2006 року по 19.12.2008 року на посаді фармацевта у ТОВ «Фармастор, з 20.11.2015 року по 12.04.2016 року на посаді фармацевта у ТОВ «Адоніс».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2020 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук