справа № 380/8032/21
30 червня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:
1. Позов задовольнити;
2. Визнати протиправними та бездіяльними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області;
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити наступні дії, а саме:
3.1 По матеріалах пенсійної справи № 91/10288 від 01.03.1990 р. УВС Львівського облвиконкому органів МВС СРСР/УРСР, -
а) виконати діючі норми статті 63 ч. 1 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
б) виконати діючі норми статті 26 (Призначення пенсії інвалідам 1 та 2 групи у розмірі пенсії за віком) Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» та перепризначити пенсію по другій групі інвалідності у розмірі пенсії за віком з розрахунку 90% сум грошового забезпечення за постійно діючими нормами ст.ст. 24, п.1; 25 п.1; 26 п.1; 33 п.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. котрі мають зворотну дію в часі та є невід'ємною складовою до постійно діючої норми статті 26 Закону СРСР від 28.04.1990 р. «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» на підставі якого до окладів позивача (посадового окладу й окладу за спец. звання майор) призначалася третя складова 20% щомісячна надбавка за наявний страховий стаж у кількості: 18 років 11 місяців 04 дні та перераховувалась пенсія по 2 групі інвалідності;
в) донарахувати до наявного страхового стажу (вислуги років) у кількості: 18 років 11 місяців 04 дні додатковий страховий стаж як інваліду 2 групи за період: з 16.03.1990 р. (дня встановлення 2 групи інвалідності) по 02.11.2012 р. (дати досягнення 60-річного пенсійного віку) на загальних підставах у кількості: 22 роки 07 місяців 07 днів, що сумарно складає: 41 рік 06 місяців 11 днів загального страхового стажу служби в органах внутрішніх справ;
г) примінити коефіцієнт доплати у розмірі 1,35% за кожний рік зарахованого стажу на загальних підставах;
д) за період з 02.11.2012 р. (дня досягнення 60-річного пенсійного віку) по дату прийняття судового рішення перерахувати пенсію по 2 групі інвалідності у розмірі пенсії за віком з розрахунку 90% сум грошового забезпечення із донарахуванням компенсаційних виплат за втрату частини доходів у відповідності до вимог частини 2 статті 55 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
4. На підставі до вимог ст.ст. 94, 95 КАС України у відповідача витребувати пенсійну справу № 91/10288 від 01.03.1990 р. УВС Львівського облвиконкому органів МВС СРСР/УРСР.
5. На підставі до вимог статті 382 КАС України здійснити судовий контроль за виконанням прийнятого судового рішення.
6. Звільнити позивача, пенсіонера МВС по 2 групі інвалідності від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у матеріалах його пенсійної справи № 91/10288 від 01 березня 1990 року УВС Львівського облвиконкому органів МВС СРСР/УРСР наявні такі документи, як: Свідоцтво про хворобу № 184 від 16 лютого 1990 року Окружної військово-лікарської комісії УВС Львівського облвиконкому; Виписка з акту МСЕК № 497 від 16 березня 1990 року Міністерства соціального забезпечення Української РСР про встановлення 2 групи інвалідності, отриманої у період проходження служби в органах внутрішніх справ; Виписка з акту МСЕК № 305 від 12 березня 1991 року Міністерства соціального забезпечення Української РСР про встановлення 2 групи інвалідності, отриманої у період проходження служби в органах внутрішніх справ; Виписка з акту МСЕК № 397 від 07 березня 1992 року Міністерства охорони здоров'я України про встановлення 2 групи інвалідності, отриманої у період проходження служби в органах внутрішніх справ; Виписка з акту МСЕК № 482 від 19 березня 1993 року Міністерства охорони здоров'я України про встановлення 2 групи інвалідності, отриманої у період проходження служби в органах внутрішніх справ; Довідка МСЕК № 551 від 24 березня 1995 року Міністерства охорони здоров'я України про довічно встановлену позивачу 2 групу інвалідності, отриману внаслідок захворювання у період служби в органах внутрішніх справ.
Позивач вказує, що: а) станом на 01 березня 1990 року йому призначена пенсія по інвалідності (2 група) відповідно до радянського пенсійного законодавства, а саме Положення про пенсійне забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів МВС СРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 493 від 30 травня 1985 року; б) станом на 01 жовтня 1990 року йому, пенсіонеру МВС по 2 групі інвалідності, майору міліції у відставці з 01 березня 1990 року згідно із Законом СРСР «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» від 28 квітня 1990 року до окладів (посадового окладу й окладу за спеціальне звання майор) призначена третя складова - 20% щомісячна надбавка за вислугу років, тобто за наявний страховий стаж у кількості 18 років 11 місяців 04 дні, яка обчислена як в календарному так і в пільговому порядку із подальшим перерахунком його пенсії по 2 групі інвалідності; в) станом на 01 травня 1992 року, йому, пенсіонеру МВС по 2 групі інвалідності, майору міліції у відставці з 01 березня 1990 року в автоматичному режимі був проведений перерахунок його пенсії по 2 групі інвалідності відповідно до українського пенсійного законодавства, зокрема статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач зазначає, що статтею 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлені такі норми, обов'язкові до виконання, а саме: «Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, котрі мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей проводиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами під час перерахунку пенсії».
З огляду на все викладене, позивач висновує, що за наявності у його пенсійній справі № 91/10288 від 01 березня 1990 року УВС Львівського облвиконкому органів МВС СРСР/УРСР, згаданих вище документів, а також у зв'язку досягненням ним 02 листопада 2012 року 60-річного пенсійного віку, відповідач у автоматичному режимі був зобов'язаний невідкладно здійснити перерахунок його пенсії по другій групі інвалідності у такий законний спосіб, а саме: «а) виконати норми статті 63 ч. 1 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; б) виконати діючі норми статті 26 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» від 28.04.1990 р. (Призначення пенсії інвалідам 1 та 2 групи у розмірі пенсії за віком); в) виконати діючі норми ст.ст. 24, п.1; 25 п.1; 26 п.1; 33 п.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р., норми якого мають зворотню дію в часі та є невід'ємною складовою до постійно діючої норми статті 26 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» від 28.04.1990 р. на підставі якого до моїх окладів (посадового окладу й окладу за спец. звання майор) призначалась Третя складова окладу - 20% щомісячна надбавка за вислугу років (наявний страховий стаж) у кількості: 18 років 11 місяців 04 дні, обчислену як в календарному так і пільговому порядку для подальшого перерахунку моєї пенсії по 2 групі інвалідності, - а відтак, починаючи з 02.11.2012 р. (дати досягнення мною 60-річного пенсійного віку) в автоматичному режимі: 2.1. Перепризначити мою пенсію по 2 групі інвалідності у розмірі пенсії за віком з розрахунку 90% сум мого грошового забезпечення згідно зі статтею 26 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» від 28.04.1990 р., за нормами ст.ст. 24, п.1; 25 п.1; 26 п.1; 33 п.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р.; 2.2. Донарахувати до мого наявного страхового стажу (вислуги років) у кількості: 18 років 11 місяців 04 дні додатковий страховий стаж на загальних підставах у кількості 22 роки 07 місяців 07 днів за період: з 16.03.1990 р. (дати встановлення мені 2 групи інвалідності) по 02.11.2012 р. (дати досягнення мною 60-ти річного пенсійного віку), що сумарно складає: 41 рік 06 місяців 11 днів мого загального страхового стажу служби в органах внутрішніх справ; 2.3 Примінити коефіцієнт доплати у розмірі 1,35% за кожний повний рік страхового стажу служби на загальних підставах; 2.4. За період: з 02.11.2012 р. (дати досягнення мною 60-ти річного пенсійного віку) по 01.06.2021 р. виплатити мені усі належні заборговані пенсійні кошти із донарахуванням компенсаційних виплат за втрату частини доходів на вимогу статті 55 ч.2 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Проте, на думку позивача, відповідач безпідставно не виконує нерозривно взаємопов'язані між собою постійно діючі акти радянського та українського законодавства, а відтак не «перепризначає» його пенсію по другій групі інвалідності у розмірі пенсії за віком, з 02 листопада 2012 року з розрахунку 90% сум грошового забезпечення, за наявності відповідних документів у матеріалах його пенсійної справи, приховуючи при цьому фактичні обставини.
Також позивач стверджує про безпідставність посилань відповідача на статтю 5 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» згідно з якою особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки пенсія по другій групі інвалідності йому призначалася датою: 01 березня 1990 року відповідно до радянського законодавства, тоді як згідно норм українського законодавства пенсія лише перераховувалася в автоматичному режимі, датою: 01.05.1992 року. Більше того, норма статті 5 згаданого Закону не має зворотної дії в часі та не може ні скасовувати, ні зупиняти дію норми статті 26 Закону СРСР від 28 квітня 1990 року «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» (Призначення пенсії інвалідам 1 та 2 групи у розмірі пенсії за віком).
У зв'язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що позивач пропустив встановлений абзацом першим частини другої статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду. Адже про порушення своїх прав виплатою, на його думку, пенсії у неналежних розмірах, він повинен був дізнатися ще у 2012 році та у визначений процесуальним законом строк звернутися з відповідним позовом до суду. Зауважує, що перебіг строку звернення до суду з вимогами про виплату пенсії у певному розмірі за кожен конкретний місяць розпочинається у цьому місяці.
По суті спору відповідач зазначає, що всі перерахунки пенсії позивача проводились Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Стверджує, що посилання позивача на норми Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» від 28 квітня 1990 року є безпідставними оскільки відповідно до статті 3 Закону України від 12 вересня 1991 року № 46 «Про правонаступництво України» закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України. Ця норма не поширюється на правові акти, прийняті органами влади СРСР.
Більше того, відповідно до пункту «в» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
Таким чином, відповідач зазначає, що на позивача, як на особу з числа військовослужбовців органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР поширюється законодавство України у формі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», інших законів та нормативно-правових актів України.
Також відповідач стверджує про безпідставність покликань позивача на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які на його думку, мають «зворотню дію в часі та є невід'ємною складовою до постійно діючої норми статті 26 Закону СРСР від 28.04.1990 р. «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців», оскільки відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, пенсійне забезпечення позивача визначається нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є спеціальним. Більше того, позивач не просить призначити пенсію за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а просить здійснити перерахунок призначеної йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії, застосувавши при цьому норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено перерахунок пенсій, призначених лише відповідно до цього Закону.
Зауважує, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачено призначення, тим паче перепризначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, а також перерахунок пенсії із донарахуванням страхового стажу. Так, відповідно до статті 23 цього Закону в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт «а» статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт «а» статті 13). Проте, позивачу призначено пенсію з 01 березня 1990 року по інвалідності, оскільки права на пенсію за вислугу років він не набув через відсутність необхідної вислуги років на день звільнення для призначення пенсії за вислугу років. Призначена позивачу пенсія ним не оскаржена.
Щодо вимоги про нарахування компенсації втрати частини доходів відповідач зазначає, що така вимога є передчасною, оскільки перерахунок пенсії позивачу ще не проведено.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відповідач вказує, що позивач не надав жодного доказу, який би свідчив про невиконання, ухилення чи створення перешкод Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області з приводу виконання рішення суду.
У зв'язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 24 травня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 10 червня 2021 року в задоволенні клопотання позивача в порядку вимог статті 163 КАС України від 08 червня 2021 року відмовлено.
Ухвалою суду від 30 червня 2021 року в задоволенні клопотання позивача в порядку вимог пунктів 1, 2 статті 261 КАС України від 25 червня 2021 року відмовлено.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 01 березня 1990 року УМВСУ у Львівській області позивач є особою з інвалідністю ІІ групи. Захворювання, отримане в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
З 01 березня 1990 року позивачу призначена пенсія по інвалідності 2 групи відповідно до постанови Ради Міністрів СССР № 493 від 30 травня 1985 року.
01 січня 1992 року введено в дію Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
Постановою від 09 квітня 1992 року № 2263-12 «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» Верховна Рада України постановила провести перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ з відповідних сум грошового забезпечення, встановлених на 1 травня 1992 року.
З огляду на це, з 01 травня 1992 року позивачу виплачується пенсія по інвалідності 2 групи у розмірі 60% посадового окладу відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Наведене вище підтверджується наявним у матеріалах пенсійної справи позивача № 91/10288 Висновком про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
01 квітня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, у якій просив:
- виконати діючі норми статті 63 ч. 1 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- виконати постійно діючі норми статті 26 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» від 28.04.1990 р. та перепризначити йому, як інваліду 2 групи пенсію у розмірі пенсії за віком з розрахунку 90% сум грошового забезпечення за діючими нормами ст.ст. 24, п.1; 25 п.1; 26 п.1; 33 п.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р., котрі мають зворотню дію в часі та являються невід'ємною складовою до постійно діючої норми статті 26 (Перепризначення пенсії інвалідам 1 та 2 групи у розмірі пенсії за віком) Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» від 28.04.1990 р., на підставі якого до його окладів призначалась третя складова - 20% щомісячна надбавка за вислугу років (наявний страховий стаж) у кількості 18 років 11 місяців 04 дні та перераховувалась пенсія по 2 групі інвалідності;
- донарахувати до його наявного страхового стажу (вислуги років) у кількості: 18 років 11 місяців 04 дні додатковий страховий стаж як інваліду 2 групи (за період: з 16.03.1990 р. по 02.11.2012 р.) на загальних підставах у кількості: 22 роки 07 місяців 07 днів, що сумарно складає: 41 рік 06 місяців 11 днів його загального страхового стажу, а відтак із приміненням коефіцієнту доплати у розмірі 1,35% за кожний повний рік зарахованого стажу перерахувати його пенсію, починаючи з 02 листопада 2012 року (дня досягнення 60-річного пенсійного віку) по 01 травня 2021 року.
Листом від 29 квітня 2021 року № 4692-3896/І-52/8-1300/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача на його заяву від 01 квітня 2021 року про те, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачено проведення перерахунку пенсій з урахуванням стажу (сплачених сум страхових внесків), набутого після звільнення зі служби. Водночас, відповідно до статті 5 цього ж Закону особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» буде враховано весь страховий стаж.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 19 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з преамбулою Закону № 2262-ХІІ держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Порядок перерахунку раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону № 2262-ХІІ.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 63 цього Закону перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 3-1).
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови № 3-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Згідно з пунктом 23 Постанови № 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону 2262-12. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Аналіз наведених норм права дає суду підстави дійти наступних висновків з метою правильного їх застосування до спірних правовідносин.
Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ передбачено право осіб, які мають право на пенсію за цим Законом на перерахунок пенсії за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими ними на час перерахунку. Реалізація цього права здійснюється особою на підставі поданої нею заяви (абзац 1 пункту 4 Постанови № 3-1). У свою чергу на відповідний пенсійний орган покладений обов'язок належним чином таку заяву розглянути, з урахуванням усіх обставин, з якими Закон пов'язує наявність у особи права на такий перерахунок.
Суд встановив, що 01 квітня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив:
- виконати діючі норми статті 63 ч. 1 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- виконати постійно діючі норми статті 26 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» від 28.04.1990 р. та перепризначити йому, як інваліду 2 групи пенсію у розмірі пенсії за віком з розрахунку 90% сум грошового забезпечення за діючими нормами ст.ст. 24, п.1; 25 п.1; 26 п.1; 33 п.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р., котрі мають зворотню дію в часі та являються невід'ємною складовою до постійно діючої норми статті 26 (Перепризначення пенсії інвалідам 1 та 2 групи у розмірі пенсії за віком) Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» від 28.04.1990 р., на підставі якого до його окладів призначалась третя складова - 20% щомісячна надбавка за вислугу років (наявний страховий стаж) у кількості 18 років 11 місяців 04 дні та перераховувалась пенсія по 2 групі інвалідності;
- донарахувати до його наявного страхового стажу (вислуги років) у кількості: 18 років 11 місяців 04 дні додатковий страховий стаж як інваліду 2 групи (за період: з 16.03.1990 р. по 02.11.2012 р.) на загальних підставах у кількості: 22 роки 07 місяців 07 днів, що сумарно складає: 41 рік 06 місяців 11 днів його загального страхового стажу, а відтак із приміненням коефіцієнту доплати у розмірі 1,35% за кожний повний рік зарахованого стажу перерахувати його пенсію, починаючи з 02 листопада 2012 року (дня досягнення 60-річного пенсійного віку) по 01 травня 2021 року.
У відповідь на заяву позивача від 01 квітня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надіслало йому листа від 29 квітня 2021 року № 4692-3896/І-52/8-1300/21, у якому повідомило про те, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачено проведення перерахунку пенсій з урахуванням стажу (сплачених сум страхових внесків), набутого після звільнення зі служби. Водночас, відповідно до статті 5 цього ж Закону особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» буде враховано весь страховий стаж.
Втім, як слідує зі змісту вказаного вище листа, відповідач, отримавши заяву позивача від 01 квітня 2021 року, не надав у повному обсязі відповіді на всі порушені позивачем у цій заяві питання, які стосуються перерахунку призначеної йому пенсії, частину з них оминувши.
Так, у своїй заяві позивач просив виконати постійно діючі норми статті 26 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» від 28.04.1990 р. та перепризначити йому, як інваліду 2 групи пенсію у розмірі пенсії за віком з розрахунку 90% сум грошового забезпечення за діючими нормами ст.ст. 24, п.1; 25 п.1; 26 п.1; 33 п.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р., котрі мають зворотню дію в часі та являються невід'ємною складовою до постійно діючої норми статті 26 (Перепризначення пенсії інвалідам 1 та 2 групи у розмірі пенсії за віком) Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» від 28.04.1990 р., на підставі якого до його окладів призначалась третя складова - 20% щомісячна надбавка за вислугу років (наявний страховий стаж) у кількості 18 років 11 місяців 04 дні та перераховувалась пенсія по 2 групі інвалідності.
Однак, жодних аргументів про те, чому відповідач не врахував посилання позивача на норми статті 26 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» від 28 квітня 1990 року, а також на ст.ст. 24, 25, 26, 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, як на підставу для призначення йому пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком, лист відповідача від 29 квітня 2021 року № 4692-3896/І-52/8-1300/21 не містить.
Крім того, статтею 63 Закону України № 2262-ХІІ надано право особам, які мають право на пенсію за цим Законом на проведення перерахунку їхньої пенсії за документами, що є у пенсійній справі.
Так, у своїй заяві від 01 квітня 2021 року позивач стверджує, що у матеріалах його пенсійної справи № 91/10288 від 01 березня 1990 року УВС Львівського облвиконкому органів МВС СРСР/УРСР наявні такі документи, як: Свідоцтво про хворобу № 184 від 16 лютого 1990 року Окружної військово-лікарської комісії УВС Львівського облвиконкому; Виписка з акту МСЕК № 497 від 16 березня 1990 року Міністерства соціального забезпечення Української РСР про встановлення 2 групи інвалідності, отриманої у період проходження служби в органах внутрішніх справ; Виписка з акту МСЕК № 305 від 12 березня 1991 року Міністерства соціального забезпечення Української РСР про встановлення 2 групи інвалідності, отриманої у період проходження служби в органах внутрішніх справ; Виписка з акту МСЕК № 397 від 07 березня 1992 року Міністерства охорони здоров'я України про встановлення 2 групи інвалідності, отриманої у період проходження служби в органах внутрішніх справ; Виписка з акту МСЕК № 482 від 19 березня 1993 року Міністерства охорони здоров'я України про встановлення 2 групи інвалідності, отриманої у період проходження служби в органах внутрішніх справ; Довідка МСЕК № 551 від 24 березня 1995 року Міністерства охорони здоров'я України про довічно встановлену позивачу 2 групу інвалідності, отриману внаслідок захворювання у період служби в органах внутрішніх справ. А тому вважає, що за наявності у його пенсійній справі згаданих вище документів, а також у зв'язку досягненням ним 02 листопада 2012 року 60-річного пенсійного віку, відповідач у автоматичному режимі був зобов'язаний невідкладно здійснити перерахунок його пенсії по другій групі інвалідності у такий спосіб, який зазначений в заяві від 01 квітня 2021 року.
Однак, жодних аргументів про те, чому відповідач не врахував зазначені вище позивачем документи, які наявні у його пенсійній справі, а також не взяв до уваги досягнення ним 02 листопада 2012 року 60-річного пенсійного віку та у зв'язку з цим не здійснив перерахунку пенсії позивача у спосіб, який він просить, лист відповідача від 29 квітня 2021 року № 4692-3896/І-52/8-1300/21 також не містить.
Фактично ж відповідач у своєму листі від 29 квітня 2021 року № 4692-3896/І-52/8-1300/21 обмежився лише наданням відповіді на пункт 3 прохальної частини заяви позивача від 01 квітня 2021 року, повністю оминувши при цьому пункт 2 цієї частини.
Наведене, на переконання суду не може свідчити про належний відповідно до вимог Закону № 2262-ХІІ та Постанови 3-1 розгляд відповідачем заяви позивача від 01 квітня 2021 року про здійснення перерахунку його пенсії.
За таких обставин суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача від 01 квітня 2021 року про здійснення перерахунку його пенсії.
Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Оскільки дії відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача від 01 квітня 2021 року про здійснення перерахунку пенсії є протиправними, а відтак порушують його права, то з метою ефективного захисту порушених прав позивача належить зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 квітня 2021 року про здійснення перерахунку його пенсії.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає таке.
Відповідно до статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
За змістом частини 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, з огляду на зміст наведених процесуальних норм, КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Оскільки у судовому рішенні чітко визначено порядок і спосіб його виконання, а судове рішення, яке набрало законної сили, обов'язкове для виконання, у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення належить відмовити.
Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем встановленого КАС України строку звернення до суду суд зазначає про те, що відповідно до частини 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Зважаючи на предмет позову у цій справі, яким є вимоги про перерахунок пенсії, призначеної відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд уважає, що строк звернення до суду з цим адміністративним позовом позивачем не пропущений. Тому доводи відповідача в цій частині суд відхиляє.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та при зверненні до суду з цим адміністративним позовом його не сплачував, а тому розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 01 квітня 2021 року про здійснення перерахунку його пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 квітня 2021 року про здійснення перерахунку його пенсії.
В решті позовних вимог відмовити.
У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 05 липня 2021 року.
Суддя Клименко О.М.