справа№380/5127/21
05 липня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Червоноградської міської ради про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Червоноградської міської ради. Позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Червоноградської міської ради щодо ненадання публічної інформації за запитом від 27.02.2021;
визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Червоноградської міської ради щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит інформацію;
зобов'язати виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 27.02.2021 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Червонограда вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним 27.02.2021 до відповідача направлено запит на інформацію стосовно наявності на території м. Червонограда вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, який отримано відповідачем 02.03.2021. Проте відповідачем у передбачений законом п'ятиденний строк не надано відповіді на вказаний запит. Позивач вважає протиправним ненадання відповідачем запитуваної ним інформації. Вказує, що право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, але й право на своєчасність її отримання. Зазначає, що належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповіді на запит на інформацію є відповідна квитанція або касовий чек відділення поштового зв'язку.
Ухвалою суду від 07.04.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 21.04.2021 вх. № 27792. Зазначив, що запит на отримання публічної інформації від ОСОБА_1 отримано 02.03.2021, що підтверджується Журналом реєстрації запитів про надання інформації та відбитком штемпеля вхідної кореспонденції. Листом від 04.03.2021 №3/38-1912/7-17 виконавчим комітетом Червоноградської міської ради надано відповідь на запит позивача, про що в журналі реєстрації вихідної кореспонденції зроблено відмітку. Таким чином, Червоноградська міська рада розглянула своєчасно запит та надала відповідь у строк встановлений ст. 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Червоноградської міської ради з запитом від 27.02.2021 про надання публічної інформації, в якому просив надати інформацію про наявність на території м. Червонограда вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з місцями (орієнтирами) розташування.
Із відбитку канцелярського штампу Бориславської міської ради проставленого на запиті ОСОБА_1 вбачається, що вказаний запит отриманий 02.03.2021 та зареєстрований за № 3-3/47І-Б-146, що і є днем надходження запиту на публічну інформацію до відповідача.
Листом від 04.03.2021 №3/38-1912/7-17-213 виконавчим комітетом Червоноградської міської ради було надано відповідь на запитувану інформацію, в якій відповідач вказав, що на даний час на території м. Червонограда та Червоноградської міської ради немає вільних земельних ділянок, які можуть бути використані для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, про що в журналі реєстрації вихідної документації зроблено відмітку.
Позивач, зазначивши, що відповідь на вказаний запит позивачем отримана не була, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб ( ст. 5 Закону України “Про інформацію”).
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Частиною першою ст. 2 Закону України “Про доступ до публічної інформації” встановлено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Згідно із ст. 12 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3)структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розпорядники інформації зобов'язані:1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації” запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно з ч.1, 4 ст. 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.
Частиною 3 ст. 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації” встановлено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Судом встановлено, що 27.02.2021 позивач направив відповідачу запит на отримання публічної інформації з приводу наявності на території м. Червонограда вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з місцями (орієнтирами) розташування.
Згідно відомостей “Укрпошти” щодо отримання адресатом вищезазначеного запиту, а саме трекінг поштового відправлення 8520038095270, яке за даними сайту “Укрпошти” вручено 02.03.2021.
Із відбитку канцелярського штампу Червоноградської міської ради проставленого на запиті ОСОБА_1 вбачається, що вказаний запит отриманий 02.03.2021 та зареєстрований за № І-Б.146.
Листом від 04.03.2021 №3/38-1912/7-17-213 Червоноградською міською радою було надано відповідь на запитувану інформацію, в якій відповідач вказав, що на даний час на території м. Червонограда та Червоноградської міської ради немає вільних земельних ділянок, які можуть бути використані для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
Відповідь на адресу позивача була направлена простим поштовим відправленням (копія журналу реєстрації вихідної документації та лист Відділення АТ “Укрпошта” від 12.04.2021).
Таким чином, суд зазначає, що відповідачем відповідь на запит позивача від 27.02.2021 надана своєчасно.
При цьому, спеціальним Законом України “Про доступ до публічної інформації” не встановлено обов'язкового направлення відповіді саме за допомогою рекомендованого поштового відправлення, на чому безпідставно наголошує позивач. Натомість, розпорядник інформації, використовуючи власну дискрецію, не обмежений у виборі способу направлення відповіді на запит на інформацію, а запитувач такої інформації не вправі вимагати використання того чи іншого способу надання відповіді.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Виконавчого комітету Червоноградської міської ради розглянути запит від 27.02.2021 про надання публічної інформації щодо наявності на території м.Червонограда вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, суд зазначає, що в ході розгляду справи судом встановлено, що запит позивача розглянуто в порядку та в строки, визначені чинним законодавством.
Посилання позивача на висновки, викладені в рішенні Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/3307/19 від 25.11.2019, суд вважає необґрунтованими, оскільки, відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 5, 19, 20, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив :
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гулкевич І.З.