справа№1.380.2019.004403
в порядку судового контролю за виконанням судового рішення
02 липня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши у письмовому провадженні звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання судового рішення від 22.102.2019 у адміністративній справі № 1.380.2019.004403 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із вимогами:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії із 01 січня 2016, виходячи із розміру його грошового забезпечення, зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області за № 91-01062 від 03.07.2019, наданій на виконання Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року із врахуванням Ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі № 813/5054/17;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 із 01 січня 2016 пенсію в розмірі 90% місячного грошового забезпечення, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області за № 91-01062 від 03.07.2019, наданій на виконання Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року із врахуванням Ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 у справі № 813/5054/17, із врахуванням раніше проведених пенсійних виплат та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії із 01 січня 2016, виходячи із розміру його грошового забезпечення, зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області за № 91-01062 від 03.07.2019, наданій на виконання Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року із врахуванням Ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі № 813/5054/17;
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 із 01 січня 2016 пенсію в розмірі 90% місячного грошового забезпечення, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області за № 91-01062 від 03.07.2019, наданій на виконання Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року із врахуванням Ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 у справі № 813/5054/17, із врахуванням раніше проведених пенсійних виплат.
В задоволені вимоги щодо компенсації втрати частини доходів відмовлено повністю.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2019 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівські області про звільнення від сплати судового збору відмовлено та повернуто апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 скаржнику.
Рішення набрало законної сили 28.12.2019.
17.02.2021 позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.3021 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протягом тридцяти днів з дня набрання даною ухвалою законної сили подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 21.10.2019 у справі № 1.380.2019.004403 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 із 01 січня 2016 пенсію в розмірі 90% місячного грошового забезпечення, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області за № 91-01062 від 03.07.2019, наданій на виконання Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року із врахуванням Ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 у справі № 813/5054/17, із врахуванням раніше проведених пенсійних виплат.
Постановою від 02.06.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 у справі №1.380.2019.004403 без змін.
08.04.2021 за вх. №23526 від представника відповідача надійшов звіт на виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Повідомляє, що Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2019, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області виконано. Зазначає, що на виконання вказаного рішення Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . З 01.02.2020 розмір пенсійної виплати становить 10798,61 грн. Доплата пенсії по рішенню суду за період з 28.12.2019 по 31.01.2020 в сумі 2206,41 виплачена ОСОБА_1 відомостями лютого 2020.
У поданих доповненнях до звіту про виконання рішення суду, відповідач стверджує, що доплата по рішенню суду за період з 01.01.2016 по 27.12.2019 в сумі 92145,20 грн. перераховано ОСОБА_1 на картковий рахунок в АТ «Ощадбанк» у червні 2021 року.
Стверджує, що рішення виконано повністю, перераховано та виплачено ОСОБА_1 із 01.01.2016 пенсію в розмірі 90% щомісячного грошового забезпечення, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області за №91-01062 від 03.07.2019, видані на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 у справі №813/5054/17, із врахуванням раніше проведених виплат.
01.07.2021 за вх. №46870 від позивача надійшла заява, в якій повідомив, що доплата пенсії по рішенню суду за період з 01.01.2016 по 27.12.2019 в сумі 92145,20 грн. виплачена в червні 2021 року. Зазначив, що на даний час залишається невиконаним рішення суду щодо стягнення сплаченого судового збору в сумі 768,40 грн. Просить судове засідання у справі проводити без участі позивача.
Представники сторін явки уповноважених представників в засідання суду не забезпечили, були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
З огляду на неявку сторін, суд ухвалив розгляд здійснювати в порядку письмового провадження.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В силу дії норми ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на важливість реального виконання судових рішень, це питання неодноразово ставало предметом обговорення як на національному, так і на міжнародному рівнях. Регулюванню цього питання, зокрема, присвячена Рекомендація № Rec (2003) 16 від 09.09.2003 року Комітету міністрів Ради Європи державам-членам Про виконання адміністративних рішень і судових рішень у галузі адміністративного права, обов'язкова для виконання Україною як членом Ради Європи, в якій зазначається, що держави-члени повинні забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку. Вони мають вживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили. У разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволятиме домагатися виконання такого рішення, зокрема, за допомогою винесення судових заборон або накладення штрафів. Держави-члени повинні забезпечити притягнення адміністративних органів до відповідальності за відмову у виконання та невиконання судових рішень. Посадові особи, відповідальні за невиконання судових рішень, також можуть притягуватись до дисциплінарної, цивільної або кримінальної відповідальності у разі невиконання таких рішень.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 382 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Застосування ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Вказаний висновок викладений в постанові Верховного суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15.
Судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, підпунктом 5 пункту 4 якого передбачено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 8 Закону 2262- XII встановлено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Головні управління Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету України, реалізуючи бюджетну програму КПКВК 2506020 «Дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами» у межах виділених асигнувань.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження. Також, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної програми не належить до компетенції керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, а тому відсутність коштів не може ставитись йому у вину.
Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 в розмірі 90% щомісячного грошового забезпечення, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області за №91-01062 від 03.07.2019, видані на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 у справі №813/5054/17, із врахуванням раніше проведених виплат
Доплату пенсії ОСОБА_1 на виконання судового рішення за період з 01.06.2016 до 27.12.2019 в сумі 92145,20 перераховано на картковий рахунок позивача.
Даний факт підтверджено також позивачем.
Таким чином, на переконання суду відповідачем виконано Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 у справі №1.380.2019.004403.
Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Окремо слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України», свідчить, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави Україна та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, зокрема й суду касаційної інстанції, суд вважає за необхідне прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання судового рішення. від 21.10.2019 у справі №1.380.2019.004403.
Щодо стягнення сплаченого позивачем судового збору суд зазначає наступне.
Водночас, апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини 2 та 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України визначає, що судове рішення в адміністративних справах, яке набрало законної сили може бути виконане добровільно або примусово.
Примусовий порядок виконання рішень суду в адміністративних справах встановлений Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до загального правила, встановленого частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках - на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються спеціальним законом.
Однак, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Тож, виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, проводиться не за положеннями Закону України «Про виконавче провадження», а відповідно до спеціального Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до преамбули Закону № 4901-VI цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання.
А згідно із преамбулою Порядку № 845 цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Отже, законодавець визначив спеціальний механізм виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів чи з державного бюджету, шляхом їх безспірного списання органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів і який не передбачає добровільної участі боржника у виконанні судового рішення.
Аналізуючи правові положення Закону № 4901-VI та Порядку № 845 апеляційний суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
Відповідно до статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Пунктом 3 Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 845 під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право: 1) повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів; 2) звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання; 3) безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію; 4) вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів; 5) застосовувати заходи впливу до боржників відповідно до Бюджетного кодексу України та у разі виявлення фактів порушення бюджетного законодавства у процесі або за результатами виконання виконавчих документів, повідомляти про такі порушення органам Держаудитслужби; 5-1) повідомляти органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ, про дії або бездіяльність боржника, що перешкоджає виконанню виконавчого документа; 6) відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком; 7) вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.
Пунктом 9 Порядку № 845 передбачено випадки коли орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу.
Одним із таких випадків, який передбачений підпунктом 3 пункту 9 Порядку № 845, є випадок коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання.
Суд звертає увагу на цю правову норму через те, що однією з підстав звернення позивача із заявою про встановлення судового контролю за виконання судового рішення є відсутність відкритих на ім'я Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області рахунків в органах казначейства.
Проте, підпункт 3 пункту 9 Порядку № 845 містить виняток із цього правила, згідно з яким передбачена ним підстава для повернення виконавчого документа стягувачу не стосується випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Отже, відсутність у державного органу відкритих в казначействі рахунків не є підставою для невиконання органом казначейства рішення суду про стягнення коштів з такого державного органу, зокрема судового збору.
Відповідно до пунктів 24-27 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми
Безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку за визначеним кодом економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 28 цього Порядку.
Судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування (залишки коштів на рахунках), безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів.
Для здійснення безспірного списання коштів орган Казначейства відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання боржника. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань зазначеного боржника. Одночасно боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов'язані привести у відповідність із такими бюджетними зобов'язаннями інші взяті ним бюджетні зобов'язання.
Пунктом 31 та 32 Порядку № 845 передбачено, що у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.
Безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до пункту 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником і інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що Порядком № 845 достатньо чітко врегульована процедура виконання органами Казначейства рішень судів про стягнення коштів, де боржником є державний орган і передбачає першочергове безспірне списання коштів з рахунків боржника, а якщо це неможливо безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.
При цьому, цим порядком встановлено чіткі строки вчинення органами Казначейства відповідних дій та відповідальність у вигляді компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів.
Враховуючи наведені вище міркування та норми матеріального права, апеляційний суд вважає, що правові норми статті 382 КАС України, щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, не застосовуються до правовідносин, які передбачають стягнення судового збору, з державного органу, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не наділено повноваженнями повернути ОСОБА_1 судовий збір.
Враховуючи те, що виконання судового рішення про стягнення судового збору з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області проводиться органами державної казначейської служби у порядку безспірного списання коштів, а Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не наділено повноваженнями щодо контролю за діями органу державної казначейської служби під час виконання такого судового рішення, покладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області обов'язку виконати вищевказане рішення суду суперечитиме статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Більше того, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 не містить вказівки на обов'язок Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити активні дії щодо повернення судового збору позивачу (утриматися від вчинення певних дій), що є обов'язковою умовою для примусового виконання рішення суду, а відтак і встановлення судового контролю за його виконанням.
Керуючись приписами ст. ст. 5-11, 12, 241, 248, 256, 293-295, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 у справі № 1.380.2019.004403 .
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Сподарик Н.І.