справа № 380/8576/21
02 липня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - відповідач, Франківський відділ соціального захисту), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі менше семи мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої частини разової грошової допомоги до 05 травня як особі з інвалідністю третьої групи внаслідок війни за 2021 рік відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2021 році він отримав одноразову грошову допомогу до 05 травня у розмірі, меншому ніж передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». На думку позивача, після прийняття Конституційним Судом України рішення № 3-р/2020 від 27.02.2020 він набув право на допомогу до 05 травня в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вважаючи, що виплата допомоги у 2021 році здійснена не в повному обсязі, позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком та виплату її з урахуванням раніше виплаченої суми. Однак відповідачем вищевказаного перерахунку не здійснено.
Ухвалою від 02.06.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 16.06.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік був визначений у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» № 325 від 08.04.2021. Вказав, що рішенням Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України в частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, проте не внесено відповідних змін до нормативно-правових актів з метою забезпечення відповідного фінансування, що в свою чергу унеможливлює виконання такого рішення. Міністерством соціальної політики України проведено виплату шляхом перерахування коштів на зазначені цілі через Франківський відділ соціального захисту та виплачено позивачу разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі 3391,00 грн, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 325 від 08.04.2021. За таких обставин вважає, що дії відповідача щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня у 2021 році відповідають вимогам чинного законодавства, відтак відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, в порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством України. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. № 44039 від 17.06.2021), у якому, зокрема, заперечив проти залучення до участі у справі співвідповідача, оскільки у 2021 році разова грошова допомога до 05 травня була виплачена позивачу саме Франківським відділом соціального захисту, то вважає його належним відповідачем у справі. В іншому навів доводи, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.11.2016.
У 2021 році позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі 3391,00 грн, про що зазначено в листі Франківського відділу соціального захисту № 260309-5083 від 21.05.2021 та у відзиві відповідача.
ОСОБА_1 06.05.2021 звернувся до Франківського відділу соціального захисту із заявою про проведення перерахунку та виплати щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Франківський відділ соціального захисту листом № 260309-5083 від 21.05.2021 надав відповідь, якою позивача повідомлено про відсутність підстав для здійснення перерахунку разової грошової допомоги.
Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача та вважає, що відповідачем порушено його право на отримання щорічної разової грошової допомоги у належному розмірі, відтак він звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовано приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII).
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено статтею 13 вказаного Закону.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»» № 367-XIV від 25.12.1998 (далі - Закон № 367-XIV) статтю 13 Закону № 3551-XII доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
У подальшому рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, на момент нарахування і виплати у 2021 році позивачу одноразової грошової допомоги та на дату звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок допомоги, діяла ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону № 367-XIV, яка передбачала виплату допомогу до 05 травня для осіб з інвалідністю ІІІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 05 травня з 01.01.2015 було також врегульовано пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України було делеговано повноваження встановлювати розмір разової грошової допомоги до 05 травня.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України в частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення № 10-рп/2008 від 22.02.2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 відновлено дію частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 05 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Разом з цим, Кабінетом Міністрів України відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України прийнято постанову «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» № 325 від 08.04.2021 (далі - Постанова № 325), якою передбачено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривня; II групи - 3906 гривень; III групи - 3391 гривня; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня.
Відповідно до підпункту 41 п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 423 від 17.06.2015, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 05 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Пунктами 2 та 3 Постанови № 325 установлено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: 1) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); 2) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - місцеві органи соціального захисту населення), центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
Бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах згідно з додатком до цього Порядку. Право на отримання грошової допомоги мають громадяни таких категорій (далі - отримувачі грошової допомоги) (п. 5 Постанови № 325).
Тобто, Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Таким чином, органами, уповноваженими здійснювати виплату щорічної грошової допомоги до 05 травня, є, у тому числі, управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача.
У межах цієї справи безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу як учаснику бойових дій у меншому розмірі, ніж встановлено Законом № 3551-XII, здійснив Франківський відділ соціального захисту, а тому саме дії відповідача щодо виплати допомоги до 05 травня позивачу, а не Міністерства соціальної політики України, слід оцінювати на відповідність критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, з 27.02.2020 у позивача виникло право на соціальне забезпечення у розмірі, визначеному Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону № 367-XlV від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 05 травня особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX від 15.12.2020 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року установлено у розмірі 1769 гривень.
Отже, з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 3-р/2020 від 27.02.2020 розмір разової грошової допомоги до 05 травня учаснику бойових дій у 2021 році становить 12383,00 грн. (1769,00 грн * 7). Виплата позивачу в 2021 році разової грошової допомоги у сумі 3391 грн не відповідає статті 13 Закону № 3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
При цьому суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону № 3551-ХІІ.
Щодо посилань відповідача на неможливість здійснення своїх зобов'язань через ненадходженння коштів від головного розпорядника, то такі не ґрунтуються на вимогах закону та є безпідставними в силу того, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою, на що неодноразово наголошував Верховний Суд України у своїх рішеннях (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21-44а10).
На користь такого висновку свідчить також практика Європейського Суду, зокрема, відповідно до рішень ЄСПЛ Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява № 67534/01, пункт 43), відповідно до яких реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань є безпідставними.
Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій необхідно застосовувати не Постанову № 325, а Закон № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що щорічна разова грошова допомога до 05 травня у 2021 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV. Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 05 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
При вирішенні даної справи суд в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права - Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20.
Варто зазначити, що Кабінет Міністрів України, обмежуючи розмір грошової допомоги до 05 травня у 2021 році у Постанові № 325, всупереч правовій позиції Конституційного Суду України, викладеній у рішенні № 3-р/2020від 27.02.2020, зумовив ситуацію, де розпорядники бюджетних коштів, виконуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України, вимушені діяти з порушенням прав та гарантій осіб, на яких поширюються положення Закону № 3551-XII. Однак необхідність виконання відповідачем як розпорядником бюджетних коштів вимог Постанови № 325 не звільняє відповідача від відповідальності за порушення конституційного права позивача на належний соціальний захист.
Крім цього, Постанова № 325 прийнята відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, однак така не надає повноважень Кабінету Міністрів України визначати розмір соціальних виплат, передбачених ст. 12 Закону № 3551-XII, та обмежувати соціальні гарантії громадян.
Отже, виплата позивачу як особі з інвалідністю ІІІ групи наслідок війни разової грошової допомоги у сумі 3391 грн не відповідає статті 12 Закону № 3551-ХІІ та свідчить про порушення його права на отримання цієї допомоги в належному розмірі.
Із змісту позовних вимог слідує, що позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі менше семи мінімальних пенсій за віком.
Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою протиправні дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.
Поняття бездіяльності було неодноразово надано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі № 807/583/14, від 15.03.2019 у справі № 805/1953/18-а та від 23.05.2018 у справі № 802/490/16-а, в яких зазначено, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов'язків (завдань) згідно із чинним законодавством.
Таким чином, ненарахування та невиплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону № 3551-ХІІ, суд кваліфікує як протиправну бездіяльність.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи вищевикладене, а також висновки Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, відтак судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79057 м. Львів вул. генерала Чупринки 85; код за ЄДРПОУ 26144908) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
3. Зобов'язати Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.П. Качур