06 липня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/2274/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати рішення відповідача від 29.03.21 за № 3072/55/02-2021 протиправним та зобов'язати його зарахувати до стажу служби в Національній поліції стаж служби в органах податкової міліції в розмірі 4 років 7 місяців 10 днів, з виданням відповідного наказу.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем помилково не включено до вислуги років у поліції вислугу років позивача в податковій міліції. Позивач вказав на те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» внесено зміни до Податкового кодексу України, відповідно до пункту 353.1 статті 353 якого визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової поліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. У зв'язку з цим, позивач вважає, що служба у податковій міліції має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а відтак, відповідач зобов'язаний зарахувати стаж роботи у податковій міліції позивача.
Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (надалі відповідач) надав відзив на позов, у якому проти задоволення позову заперечував, вважаючи, що поняття "стаж служби в поліції" та "вислуга років у поліції" є двома окремими поняттями, а тому при обрахунку стажу служби в поліції передбаченому статтею 78 Закону України "Про Національну поліцію" відсутнє посилання на такий період, який можливо зарахувати до стажу служби в поліції, як навчання в будь-якому навчальному закладі, зауваживши, що такий висновком наведений Верховним Судом у постанові від 19.11.2019 року №520/903/19. Крім того у відзиві зазначено про те, що наявність у законі норми бланкетного характеру, в силу якої співробітники податкової міліції проходять служби в порядку, передбаченому для співробітників органів внутрішніх справ України не зумовлює тотожності стажу служби, тобто не прирівнює стаж служби в податковій міліції до стажі служби в органах внутрішніх справі України.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій звернуто увагу на те, що під час навчання у Національному університеті державної податкової служби України він займав посаду курсанта та йому було присвоєне спеціальне звання «рядовий податкової міліції», а тому всі норми законів, які зазначені у позовній заяві повністю розповсюджувались на нього, як на атестованого працівника податкової міліції.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Сторонам встановлено процесуальний строк для подання заяв по суті спору (а.с.14).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з Послужного списку та Витягу з послужного списку про проходження служби в органах податкової міліції позивач у період (а.с.28-32, 41):
- з 01.09.2011 по 28.09.2015 проходив службу курсантом податкової міліції Національного університету державної податкової служби України (наказ НУ ДПС України від 10.08.2011 №1187);
- з 28.09.2015 по 11.04.2016 проходив службу старшим оперуповноваженим відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області (наказ ДФС України від 28.09.2015 №123-о);
- з 22.04.2019 по 01.08.2020 проходив службу поліцейським роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції (наказ ДПП від 22.04.2019 №297о/с);
- з 01.08.2019 по 01.10.2020 проходив служби поліцейським взводу №1 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції (наказ ДПП від 01.08.2019 №384 о/с);
- з 01.10.2020 по т.ч. проходить служби інспектором 2-го сектору забезпечення діяльності управління стратегічних розслідувань в Кіровоградській області (наказ ДСР НПУ від 30.09.2020 №330 о/с).
12.03.2021 позивач звернувся до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України із рапортом, в якому просив зарахувати йому відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" стаж служби в Державній податковій адміністрації, Державній фіскальній службі (податковій міліції), сформований за період з 01.09.2011 до 16.04.2016 у загальній кількості 4 роки 7 місяців 10 днів, до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки (а.с.7).
Листом від 29.03.2021 №3072/55/02-2021 Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України повідомив позивача про те, що статтею 78 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено вичерпний перелік видів служби та періодів роботи у відповідних органах, які можуть зараховуватись поліцейським до стажу роботи в поліції, при цьому служба в податковій міліції у переліку є відсутньою, тому законних правових підстав для її зарахування до стажу служби в поліції немає (а.с.8).
На думку позивача, дії відповідача стосовно не врахування його вислуги років у податковій міліції не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, є Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII ).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно зі статтею 2 Закону №580-VIII завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Частиною 1 статті 59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР (ч.2 ст. 78 Закону №580-VIII ).
Відповідно до частини 4 статті 78 Закону № 580-VIII порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Приписами пунктів 3-6 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII зобов'язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23.12.2015, який набрав чинності 29.12.2015, п.15 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до статті 19 Закону України від 04 грудня 1990 року №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон №509-XII) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Завданням податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання, виявлення та припинення корупційних правопорушень в органах державної податкової служби; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
Згідно зі статтями 24, 26 Закону №509-XII особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію".
Предметом спору у даній справі є зарахування стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції.
Так, дослідженню на предмет законності підлягає відмова Департаменту стратегічних розслідувань НП України від 29.03.2021 року, яка зокрема містить єдину підставу для відмову зарахувати до стажу служби в поліції період служби в органах податкової служби, як то позиція, що податкова міліція не входила до складу органів внутрішніх справ в період з 01.09.2011 по 11.04.2016 (надалі спірна відмова).
Проте, пізніше, а саме у відзиві, відповідач зазначив про те, що період навчання не може бути включений до стажу служби в поліції із посиланням на правові висновки Верховного Суду від 19.11.2019 року в справі №520/903/19.
Перш за все суд зауважує, що доводи, викладені у відзиві не були зазначені, як підстава для відмови у спірному листі Департаменту стратегічних розслідувань НП України від 29.03.2021 року, а тому не можуть піддаватись правовому аналізу. По-друге, правовідносини у даній справі не є тотожними до правовідносин, наведеними у постанові Верховного Суду. Так, предметом спору у справі №520/903/19 є неврахування до стажу служби в поліції періоду навчання особи у цивільному вищому навчальному закладі, натомість позивач проходив навчання, яке по суті є проходженням служби, в статусі курсанта Національного університету ДПС України.
Згідно витягу з послужного списку про проходження служби в органах податкової міліції позивачу наказом НУ ДПС України від 10.08.2011 року №1187 присвоєно звання "рядовий податкової міліції" (а.с.41).
Як вже зазначалося судом раніше, згідно зі ст.78 Закону №580-VIII до служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України.
Законом України від 05.07.2012 №5083-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-XII, крім ч.4 ст. 17, абз.2,3 ч.2 ст.19, пунктів 1,2 ч.1 ст.21 цього Закону, які втрачають чинність з дня набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України, та внесено зміни до Податкового кодексу України.
Пунктами 348.1, 348.2 статті 348 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час проходження позивачем служби, далі -ПК України) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Завданнями податкової міліції є:
запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;
розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері;
забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків (п.348.2 ст. 348 ПК України).
В свою чергу пункт 353.1 статті 353 ПК України встановлено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Згідно пункту 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Системний аналіз повноважень, завдань та функцій цих органів свідчить, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції, що дає підстави для висновку про тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ та служби в органах податкової міліції.
З огляду на наведене, суд вважає, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
Вказаний висновок підтверджується також тим, що позивачу під час проходження служби у податковій міліції (при зарахуванні позивача як курсанта) було присвоєно спеціальне звання молодшого начальницького складу - "рядовий податкової міліції" на підставі наказу Національного університету Державної податкової служби України від 10.08.2011 року №1187. Після закінчення навчання, позивач був прийнятий на службу старшим оперуповноваженим відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області та 30.09.2015 року йому присвоєно звання лейтенант податкової міліції (наказ від 30.09.2015 №3083-о ГУ ДФС України). Отже, період проходження навчання курсантом в Державному університеті Державної податкової служби України зараховується, є періодом проходження служби позивача в податковій міліції.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №826/16143/18.
З огляду на наведене, період навчання курсантом Національного університету ДПС України з 01.09.2011 по 28.09.2015, який по суті є проходженням служби в податковій службі, та подальша служба позивача в податковій міліції з 28.09.2015 по 11.04.2016 підлягають зарахуванню до стажу служби в поліції.
Відтак, відповідач, не зараховуючи період служби позивача у податковій міліції з 01.09.2011 по 11.04.2016, діяв, не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством, чим допустив бездіяльність, внаслідок якої порушив право позивача на отримання надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, гарантованої приписами статті 78 Закону №580-VIII.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Позивач, звертаючись до суду просив визнати рішення відповідача, викладене у листі протиправним та зобов'язати зарахувати стаж з виданням відповідного наказу. Проте, як на думку суду, дані вимоги не відповідають суті та змісту порушеного права. Водночас помилково сформовані позовні вимоги не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки згідно з принципом novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо на наявність порушеного права та обрати спосіб захисту порушеного права, яким буде таке порушення відновлено. Так, відновлення порушеного права повинно бути таким, щоб в подальшому позивач не мав необхідності з даних правовідносин, знову звертатись до суду.
Таким чином, порушене право позивача у спірних правовідносинах підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції наявну вислугу років у податковій міліції з 01.09.2011 по 11.04.2016, що становить 4 роки 7 місяці 10 днів.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Підсумовуючи зазначене, а також реалізуючи право виходу за межі позовних вимог з метою ефективного і повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років у податковій міліції з 01.09.2011 по 11.04.2016 та здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, з урахуванням вислуги років в частині надбавки за вислугу років за весь час служби в органах поліції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених в ході розгляду справи обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними і допустимими доказами, а тому підлягають до задоволенню.
За приписами частини 1 статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений ним судовий збір.
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у сумі 908 грн., що підтверджується квитанцією від 12.05.2021 року, а тому сплачена сума судового збору повинна бути відшкодована за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 43305056) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції період проходження служби у податковій міліції з 01.09.2011 року по 11.04.2016 рік.
Зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції період проходження ним служби у податковій міліції з 01.09.2011 року по 11.04.2016 року та здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, з урахуванням вислуги років в частині надбавки за вислугу років за весь час служби в органах поліції.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України судовий збір у розмірі 908 гривень.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук