про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
05 липня 2021 року м. Київ № 320/6422/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивачка просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати позивачці з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати як працюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати як працюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному відповідно до статей 39,50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше сплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 підвищення до пенсії позивачки, як працюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачки, як працюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі, згідно з Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням раніше сплачених сум.
У зв'язку з невідповідністю поданої позовної заяви вимогам процесуального законодавства, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою суду від 01.06.2021 позов залишено без руху з наданням позивачці десятиденного строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів в частині позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням висновків суду, а також в частині вимог про визнання протиправними дії та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсійних платежів за період з 17.07.2018 по 30.11.2020 включно з зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.
16 червня 2021 року від позивачки надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, норми статті 87 та статті 46 Закону № 1058-ІV підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких підстав: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Крім того, з посиланням на окрему думку суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Коваленко Н.В. та Желєзного І.В. за наслідками розгляду адміністративної справи № 240/12017/19 позивачка зазначила, що вона має передбачене законом право на «автоматичний» перерахунок пенсії без власних зустрічних дій, і це право є абсолютним.
Отже, позивачка вважає, що адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум нарахованої їй пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Дослідивши заяву про поновлення строку звернення до суду та матеріали справи в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати позивачці з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати як працюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та про зобов'язання Головне управління пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати як працюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному відповідно до статей 39,50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше сплачених сум, а також про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 по 30.11.2020 включно підвищення до пенсії позивачки, як працюючої пенсіонерки, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 17.07.2018 по 30.11.2020 включно нарахувати та виплатити підвищення до пенсії позивачки, як працюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі, згідно з Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням раніше сплачених сум, суд не вбачає у повідомлених позивачкою підставах поважних причин пропуску строку звернення до суду з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення до суду з цим позовом), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд констатує, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко розмежовувати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулася до пенсійного органу з заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
У постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду зазначила, що «вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.
До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.»
Зі змісту позову вбачається, що позивачка, звертаючись до відповідача з заявою про перерахунок пенсії (зареєстрована в Головному управлінні 05.04.2020 за № 5998/К-1000-21), вже знала, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 розмір її пенсії обчислювався та виплачувався відповідачем відповідно до постанови № 1210.
Проте, з цим позовом позивачка звернулася до суду лише 31.05.2021.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що позивачка пропустила шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати позивачці з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати як працюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та про зобов'язання Головне управління пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати як працюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному відповідно до статей 39,50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше сплачених сум, а також про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 по 30.11.2020 включно підвищення до пенсії позивачки, як працюючої пенсіонерки, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 17.07.2018 по 30.11.2020 включно нарахувати та виплатити підвищення до пенсії позивачки, як працюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі, згідно з Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням раніше сплачених сум.
Разом з тим, звернення позивачки до відповідача та отримання нею відповіді від 30.04.2021 № 5020-5998/К-02/8-1000/21 не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
У заяві від 11.06.2021 (зареєстрована в суду 16.06.20121) про поновлення строку звернення до суду позивачка не навела обставин, які можна визнати поважними та об'єктивними причинами пропуску вказаного строку в частині зазначених позовних вимог, ураховуючи висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладені у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Так, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами; чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою. До того ж, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першої цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Крім того, посилання позивачки в заяві про поновлення строку звернення до суду, що адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових може бути подано без обмеження будь-яким строком є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, у спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
Зазначаючи про те, що пенсійні виплати були нараховані позивачці, але не виплачені, ані позовна заява ані заява про поновлення строку звернення до суду не містить жодних документально підтверджуючих доказів такого нарахування за спірний період.
Щодо посилань на окрему думку суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Коваленко Н.В. та Желєзного І.В. за наслідками розгляду адміністративної справи № 240/12017/19, суд вважає їх безпідставними, оскільки процесуальний закон не передбачає застосування у спірних правовідносинах висновків, викладених в окремих думках тощо.
В силу вимог частини другої статті 123 Кодексу, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позовна заява в частині заявлених позовних вимог не містить належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, тому, застосовуючи зазначені вище правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19, у взаємозв'язку з визначеними в частині другій статті 123 Кодексу вимогами, суд доходить висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви в частині позовних вимог.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачкою не надано.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовна заява та клопотання про поновлення строку звернення до суду не містять поважних причин пропуску вказаного строку.
Згідно з резолютивною частиною ухвали про залишення позовної заяви без руху від 01.06.2021 позивачка була попереджена судом, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявниці.
Частиною п'ятою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
У зв'язку з перебування судді Шевченко А.В. у період з 17.06.2021 по 02.07.2021 включно у відпустці, ухвала датована 05.07.2021.
Відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що позивачка не усунула недоліки, про які зазначено в ухвалі від 01.06.2021, а вказані в заяві про поновлення строку звернення до суду підстави його пропуску в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати позивачці з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати як працюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та про зобов'язання Головне управління пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати як працюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному відповідно до статей 39,50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше сплачених сум, а також про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 по 30.11.2020 включно підвищення до пенсії позивачки, як працюючої пенсіонерки, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 17.07.2018 по 30.11.2020 включно нарахувати та виплатити підвищення до пенсії позивачки, як працюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі, згідно з Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням раніше сплачених сум - не визнані судом поважними, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачці в зазначеній частині.
Оскільки судом вирішено повернути позовну заяву в зазначеній частині позовних вимог, а в іншій частині позов подано з дотриманням встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку, матеріали позовної заяви та додані до неї документи залишаються в межах провадження решти позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати позивачці з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати як працюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати як працюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному відповідно до статей 39,50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше сплачених сум, а також про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 по 30.11.2020 включно підвищення до пенсії позивачки, як працюючої пенсіонерки, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 17.07.2018 по 30.11.2020 включно нарахувати та виплатити підвищення до пенсії позивачки, як працюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі, згідно з Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням раніше сплачених сум, - повернути позивачці без розгляду.
Роз'яснити позивачці, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Шевченко А.В.