02 липня 2021 року м. Київ № 320/4003/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просив суд:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09.04.2020 щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту настання пенсійного віку, а саме - з 21.04.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту настання пенсійного віку, а саме - з 21.04.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він працював на посадах, які передбачені списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Позивач вважає, що згідно записів трудової книжки та відповідно до персоніфікованого обліку його пільговий стаж становить 13 років 4 місяці 4 дні. Однак відповідач своїм рішенням від 09.04.2020 протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах, з посиланням на недостатність такого стажу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 відкрито провадження у справі № 320/4003/20 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, де просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що згідно поданих документів та даних з системи персоніфікованого обліку страховий стаж позивача на момент звернення із відповідною заявою становив 32 роки 11 місяців 28 днів. При цьому, за наслідками перевірки надісланих позивачем копій документів, а також згідно відомостей про застраховану особу форми ОК-5 Головне управління підтвердило позивачу стаж роботи за списком №1 лише в обсязі 6 років 9 місяців 26 днів. Таким чином, право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 набуде по досягненню ним віку 54 років. При цьому, представник відповідача зауважив, що відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2015 №22-1, позивач мав подати документи для призначення пенсії в оригіналах (а саме документи про стаж, вік і заробітну плату) або в нотаріально засвідчених копіях/копіях, посвідчених адміністраціями підприємств.
У свою чергу позивач подав до суду відповідь на відзив, у тексті якої послався на безпідставність позиції відповідача щодо відсутності пільгового стажу, оскільки відповідно до довідки ОК-5, військового квитка та диплому в позивача в наявності більше ніж 10 років пільгового стажу (в т.ч. з урахуванням періодів навчання позивача у Перевальському філіалі ЦКК «ВУ» та служби в Радянській армії). Також позивач зазначив, що заява про призначення пенсії разом зі сканкопіями документів, що завірені його власним електронним цифровим підписом, були подані ним до органу Пенсійного фонду України у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 №681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення», а тому посилання на таких документів у невстановленому порядку є безпідставними.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області через веб-портал Пенсійного фонду із електронною заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява позивача була прийнята відповідачем до розгляду разом із підтверджуючими документами (прикріплені до заяви сканкопії документів), зокрема: трудовими книжками серії НОМЕР_1 (дата заповнення 07.07.1989) та серії НОМЕР_2 (дата заповнення 03.06.2006); дипломом серії НОМЕР_3 (виданий 01.07.1988); довідками від 18.03.2020 вих. №109/1 і №109/2 на підтвердження права на пенсію на пільгових умовах (видані підприємством на території ДНР); архівними копіями наказів Державного ВАТ «Шахта Красный партизан» з питання проведення атестації робочих місць, наказу про призначення на посаду «майстра»; довідкою форми ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За результатами розгляду цієї заяви позивача по суті ГУ ПФУ у Київській області з посиланням на норми п. 2 ст. 24, п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії від 09.04.2020. Дане рішення відповідач мотивував наступним:
«Відомостями про застраховану особу форми ОК-5 підтверджено стаж роботи за списком №1 в обсязі 6 років 9 місяців 26 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 6 років.
Відповідно до п. 2 ст. 24 Закону страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.
Згідно поданих документів страховий стаж становить 32 роки 11 місяців 28 днів.
Право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 набуде по досягненню 54 років.».
Не погоджуючись із законністю такої позиції органу Пенсійного фонду України, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси на призначення пенсії порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 114 розд. ХІV-1 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничних роботах, пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202. Зокрема, до таких робіт і професцй відносяться наступні: «Підземні гірничі роботи в рудниках для видобутку руд та інших корисних копалин з вмістом (в тому числі і у вміщуючих породах) двоокису кремнію 10 відсотків і більше або за наявності газодинамічних явищ, гірничих ударів:… електрослюсарі підземні; гірничі майстри підземних дільниць; гірничі майстри і механіки добувних і підготовчих (гірничо- капітальних) дільниць;…».
Крім того, списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах були затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» (що до сьогодні чинна), постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (діяла у період з 11.03.1994 по 16.01.2003) та постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 (діяла у період з 16.01.2003 по 03.08.2016). Так, за змістом зазначених Постанов Кабінету Міністрів до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, були віднесені такі роботи як «підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» та професії (посади) «усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах», «працівники, зайняті на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді): електрослюсарі (слюсарі) чергові та з ремонту устаткування, зайняті на роботах з обслуговування стовбурів, шурфів і підіймальних машин;» «д) керівники та фахівці управлінь, партій, контор та інших підприємств і організацій та їх філій, зайняті на підземних роботах 50 відсотків і більше робочого часу на рік (в обліковому періоді): майстри гірничі».
Абзацом першим ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За змістом норм ч. 3 і 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Окрім того, абзацом десятим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
За правилами ст. 44 Закону № 1058-IV (у редакції чинній на момент звернення позивача яз заявою про призначення пенсії) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), у редакції чинній станом на день подання позмивачем заяви, до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами):
- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). Зокрема, за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року N 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року N 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;
- для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення);
- документи про місце проживання (реєстрації) особи;
- документи, які засвідчують особливий статус особи.
Крім того, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) (п. 2.9 Порядку №22-1).
За змістом п. 2.23 цього Порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Таким чином, наведеними положеннями Порядку №22-1 в редакції, що діяла на момент звернення позивача із завою про призначення пенсії на пільгових умовах, визначався порядок подання таких заяв у паперовій формі.
Разом з тим, зі змісту розміщеної інформації на офіційному сайті Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (а саме за посиланням: https://www.pfu.gov.ua/kv/204026-pryznachennya-pensiyi-v-odyn-dotyk/) суд встановив, що починаючи з серпня 2019 року Пенсійний фонд України запровадив нову модель звернення громадян за призначенням пенсії - в «один дотик» через Веб-портал електронних послуг Фонду. Зокрема, до відома осіб було доведено про можливість подання ними заяв про призначення пенсії в електронній формі у наступному порядку: 1) спочатку авторизуватися в особистому кабінеті на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою електронного цифрового підпису; 2) у розділі особистого кабінету «Заява на призначення пенсії» завантажити весь пакет відсканованих документів, необхідних для призначення пенсії. При цьому, формуючи заяву користувач мав ставити відмітку про отримання пенсійного посвідчення, додає фотокартку та «відсканований підпис»; 3) підписати звернення електронним цифровим підписом та надіслати його до підсистеми «Звернення».
Таким чином, безпосередньо органом Пенсійного фонду України був запропонований спосіб подання заяв про призначення пенсії в електронній формі, відмінний від встановленого чинної в квітні 2020 року редакції Порядку № 22-1. Саме таким запропонованим органом Пенсійного фонду України порядком позивач скористався при поданні свої заяви про призначення пенсії.
У контексті з наведеним суд враховує, що відповідно до положень п. 4.1 - 4.2 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Ознайомившись зі змістом оспорюваного рішення від 09.04.2020 суд встановив, що таке не містить посилань на подання ОСОБА_1 заяви з пакетом документів всупереч встановленого порядку, про недостатність або неналежне оформлення поданих разом із заявою підтверджуючих документів.
Надаючи оцінку поданим позивачем разом із заявою документам суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 39 Кодексу законів про працю України та згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Пунктами 2.2 - 2.4 чинної Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, визначено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Таким чином, нормою п. 1 Порядку № 637 чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З наданих сторонами до матеріалів справи документів суд встановив, що позивач разом із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах подав санкопії документів, серед них -трудових книжок серії НОМЕР_1 (дата заповнення 07.07.1989) та серії НОМЕР_2 (дата заповнення 03.06.2006).
Зокрема, трудова книжка серії НОМЕР_1 містить записи про: період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1987 по 08.07.1988 в професійно-технічному навчальному закладі за професією «електрослюсар підземний»; період роботи на посадах «електрослюсар підземний» та «майстер гірничий» на Шахті «Червоний партизан» (з 27.01.1992 по 11.09.1997, з 12.09.1997 по 30.09.1997, з 01.10.1997 по 30.07.2004).
Також ОСОБА_1 були подані:
- архівна копія наказу Державнорї холдингової компанії «Свердловантрацит» Державного ВАТ «Шахта «Червоний партизан» від 12.09.1997 №503к, за змістом якого ОСОБА_1 було призначено на посаду «майстр гірничий»;
- копії довідок Фіалала ЗАТ «Зовнішторгсевіс» ЗАТ «Зовнішторгсервіс» (що знаходиться на території ДНР) від 18.03.2020 щодо підтвердження наявного трудового стажу длґ призначення пенсії при відсутності трудової книжки чи відповілних записів у ній, - в текстах яких наявні записи про періоди роботи ОСОБА_1 на шахті «Червоний партизан» на посадах «електрослюсар підземний» та «майстер гірничий», що не суперечать записам трудової книжки серії НОМЕР_1 ;
- архівні копії наказу Виробничого об'єднання «Свердловантрацит» Шахта «Червоний партизан» від 28.10.1994 №705к «Про результати проведеної атестації робочих місць», Державнорї холдингової компанії «Свердловантрацит» Державного ВАТ «Шахта «Червоний партизан» від 22.09.1998 №1185 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», наказу ОП «Шахта «Червоний партизан» ГП «Свердловантрацит» від 26.09.2003 №435 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», що містять затверджені переліки професій та посад, за якими за результатами проведеної атестації визначено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 (зокрема серед таких посад наявні «електрослюсар підземний», «майстер гірничий»);
- копію диплому про навчання в професійно-технічному навчальному закладі за професією «електрослюсар підземний».
Як видно з тексту оспорюваного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 09.04.2020, ГУ ПФУ у Київській області вказав, що страховий стаж позивача на момент звернення за даними відомостей про застраховану особу ОК-5 складає 6 років 9 місяців 26 днів. Тобто, відповідачем не був врахований в якості пільгового стаж роботи позивача на посадах «електрослюсар підземний» та «майстер гірничий» на Шахті «Червоний партизан» за період з 27.01.1992 по 31.12.1997.
З такою позицією органу Пенсійного фонду України суд не погоджується, оскільки подана ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії за віком трудова книжка серії НОМЕР_1 містить дійсні записи про пільговий та загальний трудовий стаж позивача. Протилежного суду відповідечем під час розгляду справи не було доведено.
Так, загальний страховий стаж позивача станом на дату подання заяви відповідачу про призначення пенсії відповідно до наявних документів складає 25 років 11 місяців 5 днів, у тому числі більше 10 повних років пільгового стажу за списком № 1. Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що позивач має достатній трудовий стаж для призначення йому пенсії на пільгових умовах.
Поряд з цим, проаналізувавши зміст оспорюваного рішення відповідача суд встановив, що воно не відповідає загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, а саме в частині обгрнтованості та вмотивованості. Так, у тексті цього рішення не наведенні конкретні підстави його прийняття, а також переконливі та зрозумілі мотиви, якими керувався суб'єкт владних повноважень при відмові у задоволенні заяви позивача (зокрема, які періоди роботи позивача і на яких посадах були враховані до пільгового та загального трудового стажу, а які періоди не можуть бути враховані і з яких підстав).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не обґрунтував наявність підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах починаючи з 21.04.2020 (тобто, здня досягнення 50-річного віку), у зв'язку з чим відмова є такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а відтак є протиправною.
Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
У силу приписів норм ч. 1 - 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. У такому випадку суд також може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Наявною у матеріалах справи квитанцією від 04.05.2020 підтверджено, що ОСОБА_1 під час звернення до суду із цим позовом сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн. З огляду на розмір заявлених та задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судових витрат у зазначеній сумі коштів.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09.04.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту настання пенсійного віку, а саме - з 21.04.2020.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.