02 липня 2021 року м. Київ № 320/835/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
До суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08114, Київська область, с. Гореничі, вул. Соборна 204), в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №3/69 від 12.06.2020 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,12 га на території села Лука Києво-Святошинського району Київської області;
- зобов'язати Гореницьку сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,12 га на території села Лука Києво-Святошинського району Київської області;
- зобов'язати Гореницьку сільську раду Києво-Святошинського району Київської області подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення у даній справі.
Позов мотивований тим, що статтею 118 Земельного кодексу України встановлений виключний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. В той же час підстава для відмови, на яку послався відповідач в оскаржуваному рішенні, не віднесена законодавством до переліку таких. Тому, за твердженням позивача, відмова відповідача у наданні дрзволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,12 га на території села Лука Києво-Святошинського району Київської області є протиправною, а відтак відповідача належить зобов'язати надати позивачу вказаний дозвіл. При цьому, позивач стверджує, що такий обов'язок не є втручанням у дискреційні повноваження Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Суд ухвалою від 25.02.2021 відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновував відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
26.03.2021 до суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву. У відзиві на позов представник відповідача вказав, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,12 га на території села Лука Києво-Святошинського району Київської області було те, що рішенням Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19.06.2019 №6/25 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, вже було надано громадянину ОСОБА_2 . При цьому, відповідач послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2020 по справі №617/763/16-ц щодо законності надання дозволу на розробку проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж ділянки. Так, у вказаній постанові наголошено, що «…надання дозволу територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відноси на розробку проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки». Також, з посиланням на пункт 77 постанови Великої палати Верховного Суду від 29.09.2020 по справі №688/2908/16-ц, відповідач процитував, що «не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою».
Таким чином, відповідає своє рішення вважає обґрунтованим та прийнятим у відповідності до повноважень та чинного законодавства.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 03.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з клопотанням, зареєстрованим Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 15.04.2020, в якому, в порядку статті 118 Земельного кодексу України, просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,12 га на території села Лука Києво-Святошинського району Київської області.
Рішенням Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 12.06.2020 №3/69 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 » відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,12 га на території села Лука Києво-Святошинського району Київської області, в зв'язку з тим, що на зазначену земельну ділянку на графічних матеріалах бажаного місця розташування земельної ділянки, раніше було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність іншій особі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З наведеного слідує, що законом, а саме Земельним кодексом України, встановлений вичерпний перелік підстав для відмови в наданні такого дозволу.
В свою чергу, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як наслідок, враховуючи наведене, є підстави для висновку, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,12 га на території села Лука Києво-Святошинського району Київської області з підстав, що на зазначену земельну ділянку на графічних матеріалах бажаного місця розташування земельної ділянки, раніше було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність іншій особі, - відповідач діяв поза межами положень, визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.
Дійсно, відповідачем було прийнято рішення від 19.06.2019 №6/25 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_2 », яким наданий громадянину України ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним площею 0,12 га в АДРЕСА_2 на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за рахунок земель запасу Гореницької сільської ради.
Однак, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з неправомірністю його прийняття.
Такого висновку зокрема дійшов Верховний Суд у постанові від 02.07.2020 у справі №825/2228/18.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі (провадження № 11-986апп18) відзначила, що спірні правовідносини у цій справі є аналогічними тим, яким вона вже надала оцінку у постанові від 30.05.2018, переглядаючи справу № 826/5737/16 .
Зокрема, у згаданому рішенні Велика Палата Верховного Суду встановила, що предметом спору є рішення міськради про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Питання, пов'язаного з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб, у позивача не виникало. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з неправомірністю його прийняття.
Зважаючи на викладене, суд не бере до уваги посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2020 по справі №617/763/16-ц щодо законності надання дозволу на розробку проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж ділянки, оскільки за правилами цивільного судочинства вирішувався спір щодо права власності/користування/усунення порушень у такому праві чи користуванні громадян на одну й ту ж земельну ділянку.
В адміністративному ж спорі, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №3/69 від 12.06.2020 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,12 га на території села Лука Києво-Святошинського району Київської області, їм не відповідає.
Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Стосовно дискреційних повноважень Верховний Суд у рішенні від 02.07.2020 у справі №825/2228/18 зазначив, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
У такому разі суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
У цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки в разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви.
Отже, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні.
Як підсумок, підлягає задоволенню і позовна вимога зобов'язати Гореницьку сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,12 га на території села Лука Києво-Святошинського району Київської області.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач по справі не довів належними та допустимими доказами правомірність своєї поведінки
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Гореницьку сільську раду Києво-Святошинського району Київської області подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення у даній справі, то суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що це право, а не обов'язок суду зобов'язувати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, наведена норма не є позовною вимогою, а є способом судового контролю за виконанням судового рішення.
В той же час, зважаючи, що суд зобов'язав відповідача прийняти конкретне рішення у даному спорі, підстав для встановлення судового контролю шляхом покладення на відповідача обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення - суд не вбачає.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №3/69 від 12.06.2020 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,12 га на території села Лука Києво-Святошинського району Київської області.
Зобов'язати Гореницьку сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,12 га на території села Лука Києво-Святошинського району Київської області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гореничі, вул. Соборна, буд. 204, код ЄДРПОУ 04358514) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
дата виготовлення повного тексту рішення 02.07.2021
Суддя Панченко Н.Д.