01 липня 2021 року № 320/3615/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Файчак В.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13468-13 від 11.03.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік, позивачем допущена помилка, а саме: в Таблиці № 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» помилково в рядках 3-5 (березень-травень) в графі 4 та графі 6 внесенні відомості щодо наявності суми отриманого доходу, на яку нараховується єдиний внесок, та відповідно суми нарахованого єдиного внеску.
Проте, в зазначений період часу (березень-травень 2020 року), на підставі Закону України від 13.05.2020 № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким були внесені зміни до Закону України від 08.07.2010 N 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", позивача було звільнено від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими платником за періоди з 01.03.2020 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 30.04.2020 та з 01.05.2020 по 31.05.2020.
Позивач вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13468-13 від 11.03.2020 є протиправною та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 26.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано докази у справі від відповідача копії документів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.
Разом з тим, судом запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
09.06.2021 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов Головного управління ДПС у Київській області, у прохальній частині якого відповідач просить відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі та заявлено клопотання про заміну відповідача, яке ухвалою суду від 22.06.2021 задоволено та постановлено замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Київській області (юридична особа, ідентифікаційний код 43141377), на його правонаступника Головне управління ДПС у Київській області (відокремлений підрозділ ДПС України, ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а).
Відповідач аргументує свою позицію тим, що спірна вимога є правомірною, оскільки сформована відповідно до вимог Закону на підставі самостійно визначених платником податків сум єдиного внеску. Крім цього, оскаржувана вимога вважається відкликаною, оскільки позивачем сплачено заборгованість, відповідно до даних інтегрованої картки платника податків.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 21.08.2013, номер запису державної реєстрації: 23370000000002362 та перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності за 2 групою, ставка єдиного податку 20 %.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача є діяльність у сфері права (КВЕД-69.10).
22.02.2020 позивачем сформований та поданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за 2020 рік, форма Д5 (річна).
У зв'язку із несплатою самостійно визначеного зобов'язання, контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 2615,04 грн № Ф-13486-13 від 11.03.2019.
Позивач, з винесеною вимогою не погоджується. Зазначає, що в переліку таблиці 1 звіту «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивачем помилково у графі 4 та графі 6 за березень, квітень, травень вказано (графа 4) суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини, та (графа 6) суми нарахованого єдиного внеску, оскільки протягом березня, квітня та травня 2020 ФОПи звільнялися від сплати ЄСВ за себе у зв'язку зі запровадженням карантину.
Вважаючи, що дана вимога підлягає визнанню протиправною та скасуванню, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі по тексту - Закон №2464).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі-єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно статті 2 Закону №2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Згідно частини 8 статті 9 Закону №2464 періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Законом України від 17.03.2020 р. № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» було внесено низку змін до Закону № 2464.
Зокрема, розділ VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9-10, згідно з нормами якого тимчасово звільнялися від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої ст. 4 Закону № 2464, в частині сум, що підлягали нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 щодо таких періодів для таких осіб не застосовувалися.
Водночас, Законом України від 13.05.2020 р. № 591-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 591) внесено зміни до пункту 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, згідно з якими подовжено період звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску осіб, зазначених у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 Закону № 2464, у частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами з 1 по 30 травня 2020 року за себе.
Отже, з урахуванням змін, внесених Законом № 591, відповідно до пункту 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за себе за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня 2020 року та з 1 по 31 травня 2020 року.
Суд звертає увагу, що це право надане ФОП законом не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати ЄСВ. При цьому, зазначені особи можуть прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня 2020 року та з 1 по 31 травня 2020 року в розмірах та порядку, визначених Законом № 2464. У такому разі інформація про сплачені суми зазначається у звітності про нарахування єдиного внеску за звітний період, визначений для таких осіб Законом № 2464.
Процедура, форма, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів) визначені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435 (зареєстрованого в Мінюсті України 23.04.2015 року за № 460/26905) (далі по тексту - Порядок № 435).
В силу пункту 1 розділу ІІ Порядку №435 звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів, зокрема засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Пунктом 6 розділу ІІ Порядку № 435 визначено, що звіт має містити такі обов'язкові реквізити: тип форми («додаткова», «початкова», «ліквідаційна», «скасовуюча», «призначення пенсії»); звітний період, за який подається Звіт; повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) страхувальника згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також інші категорії страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»; код за ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта); код основного виду економічної діяльності; клас професійного ризику виробництва (у разі подання Звіту за період до 01 січня 2016 року); місцезнаходження (місце проживання) страхувальника; код органу доходів і зборів, до якого подається Звіт; дата подання Звіту; ініціали, прізвища, податкові номери або серії та номери паспортів посадових осіб страхувальника; середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період (за наявності); кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховані виплати (за наявності); облікова кількість штатних працівників (за наявності); кількість створених нових робочих місць у звітному періоді (за наявності); підписи страхувальника - фізичної особи та/або посадових осіб страхувальника, засвідчені печаткою страхувальника (за наявності).
Зазначені реквізити мають бути обов'язково заповнені в усіх таблицях додатків до Звіту, де вони передбачені.
Згідно з вимогами підпунктів 13-16 Розділу ІІ Порядку №435 ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства зобов'язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім ФО - підприємців, зазначених у пункті 3 розділу III цього Порядку.
Якщо останній день строку подання Звіту припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем подання Звіту вважається перший після нього робочий день.
При прийнятті Звіту, що подається особисто страхувальником або уповноваженою на це особою, відповідальна особа органу доходів і зборів зобов'язана візуально перевірити наявність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу на паперових носіях.
За відсутності зауважень відповідальна особа органу доходів і зборів, яка приймає Звіт від страхувальника, реєструє Звіт датою фактичного отримання органом доходів і зборів та обов'язково засвідчує власним підписом.
На примірнику, що залишається у платника за його бажанням, проставляється штамп «ОТРИМАНО».
Такий Звіт вважається прийнятим. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації Звіту та реєстраційний номер.
Відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.
Згідно пункту 2 Розділу ІІІ Порядку №435 ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.
Звітним періодом є календарний рік.
Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».
Згідно пункту 1 розділу V Порядку №435 у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.
Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку №435 у разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення строку подання такого Звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми «скасовуюча» з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми «початкова» із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку має містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо.
Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не повинен містити таблиць 1 - 4 додатка 4 до цього Порядку. При цьому внесення змін до сум нарахованої заробітної плати або доходу та у зв'язку з цим до нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускається.
Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5 та 7 додатка 4 до цього Порядку, подаються тільки скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу.
Пунктом 6 розділу V Порядку №435 передбачено, що у разі якщо страхувальник подає за один і той самий звітний період таблиці із зазначенням типу форми "скасовуюча" та "додаткова", вони подаються з окремими титульними аркушами (як два окремих Звіти).
З аналізу наведених вище норм вбачається, що у разі виявлення помилки у Звіті із зазначенням типу форми «початкова», особа (страхувальник) може подати повторно Звіт до закінчення строку подання, тобто до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.
Порядком №435 не передбачено повторне подання Звіту за один і той же період після граничного терміну подання Звіту, з метою самостійного виправлення зазначеного типу помилок.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, з метою усунення виявленої помилки позивачем повторно було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за Формою №Д5 (річна) за 2020 рік (початкова),- 19.03.2021, тобто після граничного терміну його подання (до 10.02.2021).
У зв'язку із чим, контролюючим органом позивачу було відмовлено в прийнятті звіту. Згідно квитанції №2 зазначено підстави відмови: «Помилка. У базі даних уже є актуальний звіт за 2020 рік без помилок. Чинним вважається останній звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності».
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про правомірність дій контролюючого органу щодо його неприйняття, оскільки звіт з виправленими помилками, в силу норм Порядку №435, може бути поданий лише у строк, встановлений на подання звіту, тобто до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач самостійно визначив суми єдиного внеску, що підлягають сплаті, при цьому, "скасовуючий" або "додатковий" звіт до контролюючого органу не подавав.
Крім того, як встановлено судом та вказано безпосередньо у вимозі про сплату боргу (недоїмки), вона винесена відповідачем на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, а суд надає правову оцінку діям та рішенню суб'єкта владних повноважень саме на момент його прийняття.
Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з твердженнями позивача про відсутність у податкового органу підстав для винесення спірної податкової вимоги, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.
Інших доказів протиправності формування відповідачем спірної вимоги до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем правомірно сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 2615,04 грн № Ф-13486-13 від 11.03.2019, у зв'язку з чим, вказана є правомірною та не підлягає скасуванню.
Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач сплатив самостійно визначені зобов'язання зі сплати єдиного внеску, вже після винесення оскаржуваної вимоги, що підтверджується інтегрованою карткою платника податків та не заперечується позивачем.
Разом з тим, суд зауважує, що оскаржувана вимога вважається відкликаною, а тому захист прав позивача не можливий шляхом визнання протиправною та скасування такої вимоги, оскільки відкликана вимога не тягне жодних правових наслідків.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Суд звертає увагу позивача, що Законом визначено порядок повернення помилково або надміру сплачених коштів шляхом подання відповідних заяв через особистий кабінет платника податків.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність оскаржуваної вимоги, що не спростовано позивачем.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Файчак В.О.