05 липня 2021 року м. Київ № 320/6230/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (в особі відділу з питань перерахунку пенсії № 26 управління застосування пенсійного законодавства) № 932320125915 від 15.03.2021 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 зі зменшенням відсотку нарахування пенсійної виплати з 82% на 52% розміру суддівської винагороди діючого судді, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області від 20.03.2020 № 370;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (в особі відділу з питань перерахунку пенсії № 26 управління застосування пенсійного законодавства) здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку 82% від розміру суддівської винагороди діючого судді, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області від 20.03.2020 № 370, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням фактично виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач, будучи суддею у відставці має право на перерахунок з 19.02.2020 у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 82% від розміру суддівської винагороди діючого судді, оскільки з 01.01.2020 відбулося підвищення розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що підтверджено довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 20.03.2020 № 370. Проте, відповідач безпідставно зменшив відсоток нарахування позивачу пенсійної виплати з 82% до 52% розміру суддівської винагороди діючого судді, всупереч рішенню Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі № 320/8220/20, що набрало законної сили 25.02.2021.
Ухвалою суду від 31.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копія вищевказаної ухвали отримана, зокрема, відповідачем 31.05.2021 та 07.06.2021 шляхом направлення її на офіційну електронну адресу відповідача. Крім того, копію позовної заяви представником відповідача отримано в приміщенні суду 15.06.2021, про що свідчать наявні в матеріалах справи письмові докази.
Від представника відповідача відзиву на позовну заяву не надійшло.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та наділений адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 28.12.2009 позивач є інвалідом 2 групи.
У відповідності до посвідчення № НОМЕР_3 позивач є суддею у відставці Фастівського міськрайонного суду Київської області.
Зі змісту позовної заяви слідує, що постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 № 2764-VІ позивач був звільнений з посади судді та голови суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Стаж роботи позивача на посаді судді станом на 15.03.2021 складає 21 рік 11 місяців 23 дні.
В подальшому позивачеві було призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 82% суддівської винагороди на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а.с. 25-28).
27 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, до якої додав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.03.2020 № 370.
Вказана довідка видана позивачеві відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України про те, що станом на 01.01.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 88 284, 00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 63 060, 00 грн.; доплата за вислугу років - 25 224, 00 грн.
Рішенням від 03.04.2020 № 6 відповідач відмовив позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки від 20.03.2020 № 370 у зв'язку з відсутністю у позивача права на такий перерахунок. Вищевказане рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі № 320/8220/20, що набрало законної сили 25.02.2021, визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 6 від 03.04.2020 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно заяви від 27.03.2020 № 1329. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації від 20.03.2020 № 370 з 19.02.2020 з врахуванням фактично виплачених сум.
В силу вимог частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання вищевказаного судового рішення, після набрання ним законної сили відповідачем 15.03.2021 було прийнято рішення № 932320125915, відповідно до якого максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці складає 52% розміру суддівської винагороди діючого судді, що підтверджено перерахунком пенсії від 15.03.2021 (а.с. 29-30).
Не погоджуючись з таким перерахунком, позивач 13.04.2021 звернувся до відповідача з запитом щодо підстав невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі № 320/8220/20.
У відповідь на запит відповідач листом від 12.05.2021 № 5383-6553/Н-02/8-1000/21 повідомив позивача, що відповідно до частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно з довідкою Територіального управління державної судової адміністрації про суддівську винагороду від 20.03.2020 № 370 розмір суддівської винагороди станом на 18.02.2020 становить 88 284, 00 грн.
За результатами перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склав 46 672, 22 грн., з яких: 45 907, 68 грн. основний розмір пенсії (88 284, 00 грн. х 52%); 56, 94 грн. додаткова пенсія особам, віднесеним до 4 категорії ЧАЕС; 707, 60 грн. підвищення інвалідам війни 2 групи.
Також позивачу було нараховано доплату за період з 19.02.2020 по 31.03.2021 в сумі 171 630, 30 грн., яка облікована та буде виплачена за окремою бюджетною програмою.
Повідомлено позивача, що погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень, передбачених у Державному бюджету на цю мету.
Не погоджуючись з рішенням відповідача № 932320125915 від 15.03.2021 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зі зменшенням відсотку нарахування пенсійної виплати з 82% до 52% розміру суддівської винагороди діючого судді, позивач звернувся з позовом до суду.
Предметом цього спору є правомірність зменшення відповідачем відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці за наслідками здійсненого на виконання рішення суду у справі № 320/8220/20 перерахунку.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
В силу вимог статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В силу вимог статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 126 Конституції України, підставою для звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечення прав кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 2 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Частиною першою статті 142 Закону № 1402-VIII визначено, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою статті 142 Закону № 1402-VIII визначено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац 4 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Запровадження згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 за результатами розгляду зразкової справи № 620/1116/20.
Щодо, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з розрахунку 82% суддівської винагороди діючого судді, суд зазначає таке.
Від часу призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання на підставі Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» правове регулювання цих правовідносин неодноразово змінювалося. Відтоді, зокрема, відбулася зміна відсоткового значення базового розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та зміна правил визначення стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як убачається з рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні від 05.04.2001 № 3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як установлено судом, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі № 320/8220/20, що набрало законної сили 25.02.2021, відповідачем 15.03.2021 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 20.03.2020 № 370 з 19.02.2020, за результатами якого розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача склав 46 672, 22 грн., з яких: 45 907, 68 грн. основний розмір пенсії (88 284, 00 грн. х 52%); 56, 94 грн. додаткова пенсія особам, віднесеним до 4 категорії ЧАЕС; 707, 60 грн. підвищення інвалідам війни 2 групи.
Також позивачу було нараховано доплату за період з 19.02.2020 по 31.03.2021 в сумі 171 630, 30 грн., яка облікована та буде виплачена за окремою бюджетною програмою. Повідомлено позивача, що погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень, передбачених у Державному бюджету на цю мету.
Суд констатує, що з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів в часі, розмір щомісячного довічного грошового утримання у відсотках, право на які суддя набув на момент виходу у відставку відповідно до наявного стажу, не може бути зменшений наступними змінами в законодавстві. Тож при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі частини четвертої статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» має застосовуватися норма, що визначає розмір щомісячного довічного грошового утримання у відсотках, яка діяла на момент призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Отже, відповідач, вчиняючи оскаржувані дії (приймаючі рішення), протиправно застосував відсотковий розмір довічного грошового утримання судді у відставці згідно частиною третьою статті 142 Закону №1402-VI, проте зазначена норма не стосується перерахунку вже призначеного довічного грошового утримання судді у відставці, а має застосовуватися лише виключно при призначенні нового (первинного) призначення довічного грошового утримання судді у відставці.
Судом установлено та не заперечувалось учасниками справи, що стаж судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання позивача становить 21 рік 11 місяців 23 дні.
Суд при прийнятті рішення зважає на неспівмірність розміру щомісячного довічного грошового утримання щодо суддів, які вийшли у відставку на підставі раніше діючого законодавства, отримавши гарантовану 80відсоткову виплату, і тими, які з аналогічним стажем роботи отримають лише 50відсоткову гарантовану виплату (без урахування подальшого збільшення відсоткового значення за кожний рік роботи).
Однак, суд застосовує статтю 22 Конституції України, в якій закріплено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Йдучи у відставку у 2010 році позивач правомірно сподівався на належний йому відсоток щомісячного грошового забезпечення судді у відставці, який вираховується із грошового утримання судді (суддівського винагороди судді), який працює на відповідній посаді.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з розрахунку 82 % суддівської винагороди діючого судді, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Як установлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності його дій.
Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачем.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача, а відтак вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до змісту статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.
Разом з тим слід вказати, що позивач зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю не зазначає про причини такої (необхідності) чи обставини, які б свідчили, що рішення суду ухвалене у цій справі не буде виконано відповідачем.
Відтак, підстав для зобов'язання встановити судовий контроль суд не вбачає.
Згідно з вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 28.12.2009, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (в особі відділу з питань перерахунку пенсії № 26 управління застосування пенсійного законодавства) № 932320125915 від 15.03.2021 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 зі зменшенням відсотку нарахування пенсійної виплати з 82% на 52% розміру суддівської винагороди діючого судді, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 20.03.2020 № 370.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40) здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) із розрахунку 82% від розміру суддівської винагороди діючого судді, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 20.03.2020 № 370, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Шевченко А.В.