05 липня 2021 року м. Київ № 320/6162/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивачка просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці компенсацію втрати частини грошових доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків їх виплати за рішеннями Вишгородського районного суду у справах № а-1618/11 та № а-1616/11 від 07.06.2011 за період з 07.06.2006 по 30.09.2020;
- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка має право на компенсацію втрати частини грошових доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків їх виплати за рішеннями Вишгородського районного суду Київської області у справах № а-1618/11 та № а-1616/11 від 07.06.2011 за період з 07.06.2006 по 30.09.2020, проте відповідач безпідставно обмежив її в реалізації вказаного права.
Ухвалою суду від 31.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копія вищевказаної ухвали отримана, зокрема, відповідачем 31.05.2021, а також 14.06.2021 шляхом направлення її на офіційну електронну адресу відповідача. Крім того, копію позовної заяви представником відповідача отримано в приміщенні суду 15.06.2021, про що свідчать наявні в матеріалах справи письмові докази.
Від відповідача відзиву на позовну заяву не надійшло.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 .
Відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_2 від 20.07.2010, позивачка є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).
З матеріалів справи та доданих до неї письмових доказів вбачається, що відповідно до постанови Вишгородського районного суду Київської області від 07.06.2011 у справі № а-1618/11 було визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати щомісячної державної (основної) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 згідно статті 39, частини четвертої статті 54 і частини третьої статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області з 01.11.2006 по 20.11.2010 провести перерахунок і виплату щомісячної державної (основної) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 відповідно до статті 39, частини четвертої статті 54, пункту 2 частини першої статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум, виходячи з розміру, визначеного частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, постановою Вишгородського районного суду Київської області від 07.06.2011 у справі № а-1616/11 було зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області з 20.11.2010 з подальшим нарахуванням провести перерахунок і виплату щомісячної державної (основної) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 відповідно до статті 39, частини четвертої статті 54, пункту 2 частини першої статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум, виходячи з розміру, визначеного частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На виконання вищевказаних судових рішень 08.06.2011 Вишгородським районним судом Київської області були видані відповідні виконавчі листи.
Позивачка зазначила, що 30.09.2020 на її картковий рахунок було перераховано недоплачену суму пенсії в розмірі 260 851, 08 грн., на підтвердження чого надала ксерокопію історії по картковому рахунку з 01.09.2020 по 30.09.2020.
28 січня 2021 року позивачка звернулася до відповідача з заявою, в якій просила вирішити питання про виплату компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
У відповідь на вищевказану заяву позивачка отримала лист Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 26.02.2021 № 2066-1385/Б-02/8-1000/21, відповідно до змісту якого судом установлено, що кошти за рішенням суду від 07.06.2011 у справі № а-1618/11 за період з 01.11.2006 по 20.11.2010 в загальній сумі 202 057, 24 грн. нараховані. Крім того, кошти за рішенням суду від 07.06.2011 у справі № а-1616/11 за період з 20.11.2010 в загальній сумі 58 750, 21 грн. також нараховані.
Повідомлено позивачку, що довідки про здійснення нарахування коштів за рішеннями суду від 07.06.2011 у справі № а-1616/11 та № а-1618/11 надіслані Головним управлінням 06.03.2020 та 11.08.2020 відповідно, до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції для внесення нарахованих коштів до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантується державою, для подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440. У зв'язку з цим відповідач зазначив, що погашення заборгованості належить до компетенції органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, позивачка звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, врегульовані положеннями Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
В силу вимог частини другої статті 46 Закону № 1058-ІV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до статей 1 та 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема серед іншого, пенсії; соціальні виплати; сума індексації грошових доходів громадян;
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Статтею 6 Закону № 2050-ІІІ, яка кореспондується з положеннями пункту 7 Порядку № 159, компенсацію виплачують за рахунок, зокрема, коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, які не повинні носити разового характеру (у даному випадку пенсії); 2) порушення встановлених строків їх виплати на один і більше календарних місяців; 3) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 4) фактична виплата заборгованості.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
З наведених норм убачається, що компенсація втрати частини доходів нараховується за фактом виплати доходів - в день виплати доходу. Для можливості нарахувати і виплатити компенсацію необхідно визначити приріст індексу споживчих цін (залежить від місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу: береться наступний за місяцем нарахування доходу індекс споживчих цін по місяць фактичної виплати заборгованості, без урахування останнього).
Як зазначалося вище, у відповідності до вимог статті 6 Закону № 2050-ІІІ та пункту 7 Порядку № 159, компенсацію виплачують за рахунок, зокрема, коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, а також Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 336/4675/17 та від 22.11.2018 у справі № 522/1404/17, компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.
Судом установлено, що на виконання рішень Вишгородського районного суду Київської області від 07.06.2011 у справі № а-1616/11 та № а-1618/11 відповідачем нараховано заборгованість в загальному розмірі 260 807, 45 грн., яка підлягала виплаті позивачці (учасниками справи не заперечується).
Остаточний розрахунок з позивачкою пенсійний орган здійснив лише 30.09.2020, що підтверджується матеріалами справи, зокрема історією по картковому рахунку позивачки (а.с. 7).
У той же час, несвоєчасне нарахування сум відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 522/9778/16-а, яка в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховані судом у спірних правовідносинах.
Суд констатує, що розрахована заборгованість за рішеннями Вишгородського районного суду Київської області від 07.06.2011 у справі № а-1616/11 та № а-1618/11 входила до складу пенсійних виплат позивачки, а тому не може вважатись доходом, що має разовий характер, тобто є доходом у розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ.
Отже, оскільки пенсія позивачці виплачена несвоєчасно, пенсійний орган повинен був при її виплаті нарахувати компенсацію втрати частини доходів за відповідний період, проте таких дій відповідач не вчинив і після зазначеної виплати (30.09.2020), чим допустив протиправну бездіяльність по відношенню до позивачки.
З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку про наявність в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства щодо ненарахування та невиплати позивачці компенсації втрати частини грошових доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Як установлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності його дій.
Натомість, позивачкою було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені нею доводи не були спростовані відповідачем.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій (бездіяльності).
У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, а відтак вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо клопотання позивачки про встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до змісту статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.
Разом з тим, слід вказати, що позивачка про необхідність встановлення судового контролю взагалі не зазначає про причини такої необхідності чи обставини, які б свідчили, що рішення суду ухвалене у цій справі не буде виконано відповідачем.
Відтак, підстав для зобов'язання встановити судовий контроль суд не вбачає.
Згідно з вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджено копією посвідчення Серії НОМЕР_2 від 20.07.2010, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини грошових доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків їх виплати за рішеннями Вишгородського районного суду Київської області у справах № а-1618/11 та № а-1616/11 від 07.06.2011 за період з 07.06.2006 по 30.09.2020.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Шевченко А.В.