30 червня 2021 року № 320/4315/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA 204120/2021/000036/1 від 02.02.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 27.01.2021 придбав автомобіль марки AUDI модель А4, 2016 року випуску, за ціною 7500,00 EUR, на підставі договору купівлі-продажу. З метою митного оформлення придбаного автомобіля подав до відповідача декларацію, згідно з якою митна вартість визначена за ціною продажу авто в сумі 7500,00 EUR. Однак, рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів №UA 204120/2021/000036/1 від 02.02.2021, митна вартість транспортного засобу була скоригована та визначена в сумі 16950 EUR, у зв'язку з чим, позивача повідомлено про відмову у митному оформленні автомобіля.
Позивач вважає, що зазначені рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними, оскільки основним методом визначення митної вартості є ціна договору щодо товарів, які імпортуються, на підтвердження якої декларант подає визначений Митним кодексом України перелік документів. Також позивач вважає, що митний орган має право вимагати додаткові документи на підтвердження митної вартості та визначати цю вартість за іншими методами, ніж ціна договору, лише у виключних випадках, зокрема, у разі наявності доказів недостовірності заявленої вартості, а тому просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 19.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18.05.2021.
Судове засідання 18.05.2021 відкладено за обґрунтованим клопотанням сторони до 01.06.2021.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.
Судове засідання 01.06.2021 відкладено у зв'язку з неявкою позивача та його представника та наступне судове засідання призначено на 14.06.2021.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що рішення прийнято в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що відзив не містить змістовних заперечень проти доводів позовної заяви, а тому позов підлягає задоволенню.
В судове засідання 14.06.2021 сторони не прибули, повідомлені належним чином. Представник позивача 14.06.2021 подав до суду клопотання в якому просив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
У зв'язку з поданим клопотанням та на підставі ст.205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками справи докази в їх сукупності та встановивши всі фактичні обставини справи, суд враховує наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 27 січня 2021 року позивач придбав у Німеччині легковий автомобіль уживаний марки AUDI модель A4, 2016 року випуску, за 7500 EUR. На підставі оформлених належним чином в країні експорту документів вказаний автомобіль було вивезено з Німеччини та ввезено в Україну, а згодом доставлено в місто Луцьк до Поліської митниці Держмитслужби для митного оформлення.
02 лютого 2021 року позивачем - митним брокером Лімановим С.В. - було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) №UA204120/2021/010904, у якій вартість автомобіля було визначено декларантом за основним методом на підставі договору купівлі-продажу, що відповідало реальній ціні правочину і дорівнювало сплаченій сумі 7500 EUR.
Крім самої МД, до митного оформлення були подані також і інші документи, що підтверджували реальність вказаного правочину, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної МД, а саме: договір купівлі-продажу (Kaufvertrag) № б/н від 27.01.2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 02.06.2016; акт про проведення огляду транспортного засобу UA209030/2021/03289 від 02.02.2021; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.014.03102-21 від 02.02.2021; експортна митна декларація 21PL402010E0130065 від 02.02.2021; квитанція про сплату коштів за митне оформлення транспортного засобу від 01.02.2021.
По даній МД при подачі її до митного оформлення позивачем було, серед іншого, сплачено до державного бюджету (виходячи із визначеної ним для цілей оподаткування вартості автомобіля в розмірі 7500 EUR) обов'язкові платежі, про що зазначено у графах 43, 47, 48 та ВМД.
Проте, 02 лютого 2021 року Поліською митницею Держмитслужби було прийняте Рішення про коригування митної вартості №UA204120/2021/000036/1 та Картку відмови у митному оформленні №UA204120/2021/00154, згідно з якими вартість автомобіля, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (резервний, числовий шифр 6 в графі 31 Рішення). Згідно із цим Рішенням вартість автомобіля для цілей нарахування митних платежів митницею було визначено в розмірі 16 950 EUR замість заявленої декларантом 7 500 EUR.
У вказаному Рішенні (графа 33) митниця зазначила наступну причину коригування: « 1. Вартість імпортованого транспортного засобу за МД від 02.02.2021 №UA204120/2021/010904 (довідковий номер 8245) не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: - декларантом не подано жодних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994р.; - подані до митного оформлення документи містять розбіжності і неточності: реалізація транспортного засобу здійснена на підставі рахунку інвойсу б/н від 27.01.2021, згідно якого продавцем/експортером товару є BOCKWITZGITTAHILDE; в декларації країни відправлення 21PL402010E0130065 від 02.02.2021 експортер ОСОБА_1 ; транспортний засіб придбано фізичною особою ( ОСОБА_1 ) у фізичної особи (BOCKWITZGITTAHILDE) на підставі фактури б/н від 27.02.2021, згідно якої вартість транспортного засобу на експорт становить 7500 EUR. Надана до митного оформлення в якості додаткового документа для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару витяг декларації країни відправлення 21PL402010E0130065 від 02.02.2021, в якій ціна за експортований товар стоїть 33928 PLZ.
2. Поліська митниця Держмитслужби володіє ціновою інформацією щодо вартості аналогічного за технічними характеристиками транспортного засобу (Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 02.02.2021 №UA209030/2021/03289 пробіг 70378 км) згідно електронного довідника www.schwackenet.de з урахуванням встановлених технічних характеристик під час митного огляду - 16950 EUR.
3. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею, за умови надання додаткових документів, згідно з переліком: касові або товарні чеки, ярлики, інші платіжні документи, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; висновок експерта - авто товарознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації; рахунки про здійснення платежів третім особам; документально підтверджені транспорті, перевізні, страхові витрати; інші витрати, понесені покупцем; копію митної декларації країни відправлення (Німеччини). У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Декларантом витребуваних митницею документів у повному обсязі не надано, про що повідомлено листом від 02.02.2021 №б/н.
4. За результатами проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 МКУ процедури консультації з декларантом та у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МКУ), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додаванні вартості (стаття 63 МКУ), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МКУ.
Вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу ДМСУ від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів», наказу ДФСУ від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», ст.31 та ст.337 МКУ.
Митну вартість транспортного засобу визначено на підставі відомостей електронного довідника www.schwackenet.de - вартість аналогічного за технічними характеристиками транспортного засобу становить 16950 EUR.
Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 16950 EUR, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 574671,1050 грн.
Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та ст.55 МКУ.
Декларант має право оскаржити рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.».
З метою випуску товару у вільний обіг та уникнення збитків позивач був змушений подати до митного оформлення нову МД в порядку частини 7 статті 55 Митного Кодексу України №UA204120/2021/011505, по якій до бюджету були сплачені платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митницею. При цьому ОСОБА_1 було сплачено (доплачено) різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, визначених митницею.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2статті 1 Митного кодексу України - далі МК України).
Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1статті 4 Митного кодексу України).
Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.
Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Згідно статей 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина 2).
Відповідно до частини 1статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2).
Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу(частина 2).
Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У пунктах 1 та 4 частини 4 статті 54 МК України зазначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно частини 6 цієї статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7статті 54 Митного кодексу України).
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребувати додаткові документи у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції у подібних правовідносинах, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16.
Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4статті 57 Митного кодексу України).
Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації визначено за основним методом, зокрема ціною, зазначеною в договорі купівлі-продажу.
Підставою для коригування митної вартості товару було неподання декларантом документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу. Джерелом визначення митної вартості вказано інформацію спеціалізованих видань та інформаційних ресурсів.
Суд зазначає, що згідно з договором купівлі-продажу від 27.01.2021 вартість імпортованого автомобіля складає 7500 EUR. Договір купівлі-продажу, у даному випадку, виконував функції зовнішньоекономічного договору (контракту), який у розумінні ст. 53 Митного кодексу України є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Вказаний документ було надано для митного оформлення.
Предметом розгляду даної справи є правомірність коригування відповідачем складових ціни транспортного засобу.
Слід зазначити, що в межах даної справи саме відповідач повинен довести правомірність всіх складових суми коригування, яку він визначив в спірному рішенні, і в разі недоведеності таке рішення підлягає скасуванню.
Відповідач в оскаржуваному рішенні та картці відмови не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 по справі № 809/278/17.
Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 у справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Суд також зауважує, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості автомобіля позивача відповідач посилається на Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA 209030/2021/03289 від 02.02.2021 пробіг 70378 км, Поліської митниці Держмитслужби, за якою і було здійснено коригування митної вартості автомобіля позивача. При цьому відповідач зауважує, що джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні спірного рішення про коригування митної вартості від 02.02.2021 використано ціну, яка ґрунтується на раніше визнаній органами доходів і зборів митній вартості за транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації.
Однак суд зауважує, що митницею при коригуванні митної вартості не були враховані, зокрема, різні країни імпортування, способи та вартість траспортування транспортних засобів, різний об'єм двигунів транспортного засобу позивача та транспортного засобу згідно даних МД №UA204120/2021/010904 від 02.02.2021.
У відзиві відповідач зазначає, що зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вартість імпортованого позивачем транспортного засобу не визнана митним органом за вартістю, визначеною декларантом за основним методом, у зв'язку з неподанням декларантом жодних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України. Зокрема, не надано касові або товарні чеки, ярлики, інші платіжні документи, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; висновок експерта - авто товарознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації; рахунки про здійснення платежів третім особам; документально підтверджені транспорті, перевізні, страхові витрати; інші витрати, понесені покупцем; копію митної декларації країни відправлення (Німеччини).
Також зазначено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності і неточності, а тому відповідач дійшов висновку, про те, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості.
З даного твердження суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, що на підтвердження митної вартості товару позивачем було надано митному органу такі документи: договір купівлі-продажу (Kaufvertrag) №б/н від 27.01.2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 02.06.2016; акт про проведення огляду транспортного засобу UA209030/2021/03289 від 02.02.2021; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.014.03102-21 від 02.02.2021; митна декларація Республіки Польща 21PL402010E0130065 від 02.02.2021 з підтвердженням вивезення автомобіля.
Відповідно до положень статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Крім того,за приписами частини 3 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи за їх наявності.
В даному випадку до митного оформлення було подано всі документи, які стосувалися купівлі та ввезення транспортного засобу на митну територію України, та які мав змогу надати позивач.
Зокрема, було надано договір купівлі-продажу (Kaufvertrag) №б/н від 27.01.2021, в якому чітко ідентифіковано транспортний засіб та його вартість 7500 EUR. При цьому, оскільки розрахунок через фінансову установу за транспортний засіб не здійснювався, позивач був позбавлений об'єктивної можливості надати митному органу банківські та інші платіжні документи на підтвердження оплати вартості автомобілю.
Аналізуючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості документи, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.
У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов договору. Разом з цим вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.
Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 зазначив, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.
При цьому, умови оплатисамі по собі безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості так як згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 300/426/19.
Водночас, позивач зазначив про відсутність у нього документів, пов'язаних зі здійсненням платежів третім особам, страхуванням транспортного засобу, його транспортуванням, оскільки останній не здійснював такі платежі.
Стосовно ненадання позивачем до митного оформлення документів, які підтверджують понесені ним витрати на транспортування транспортного засобу, слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України закріплено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Під терміном «транспортування», наведеним у цій нормі, слід розуміти той випадок, коли імпортований об'єкт перевозиться з іноземної країни до України за допомогою певних сторонніх транспортних засобів (у тому числі із залученням перевізників), а тому не поширюється на рух власним ходом автомобілю, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.
Отже, факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності їх наявності та відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Щодо правомірності та законності застосування відомостей із електронного довідника www.schwackenet.de при винесенні оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.
Зі змісту Рішення вбачається, що вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу ДМСУ від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів».
Частинами 4, 5 ст. 31 Митного кодексу України встановлено, що інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані органами доходів і зборів, є державною власністю і закріплюються за відповідними органами доходів і зборів.
Можливість використання для здійснення державної митної справи інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення, а також порядок і умови їх застосування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з п.1.2 наказу Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 наказано начальникам регіональних митниць, митниць забезпечити: підрозділи, що здійснюють контроль за визначенням бази оподаткування транспортних засобів, вузлів та агрегатів, джерелами цінової інформації - довідниками: "Superschwacke", "Schwackeliste", "SchwackelisteTrailertax" видавництва "Eurotax", "UsedCarGuide", "TravelTrailerGuide" видавництва "KelleyBlueBookAutomarketreport", з обов'язковим оновленням щокварталу.
Однак, довідник SchwackeNet безпосередньо не визначений наказом Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 як джерело цінової інформації.
Крім того, у відзиві на позов на підтвердження правомірності застосування відомостей із електронного довідника www.schwackenet.de митний орган послався на наказ Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, яким затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Відповідно до положень пунктів 1.1.-1.3.дана Методика розроблена згідно із Законами України «Про судову експертизу», Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна. Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Тобто, зазначена Методика призначена для використання експертами та суб'єктами оціночної діяльності під час проведення експертних досліджень та оцінки КТЗ, регламентує методи проведення оцінок та визначає порядок оформлення результатів такої оцінки - звітів (актів) оцінювача або висновку експерта (експертного дослідження).
При цьому, оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об'єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень, а вартість КТЗ підлягає коригування з врахуванням комплектності, укомплектованості, наявності пошкоджень, які потребують відновлювального ремонту, відновлення і (чи) оновлення складників.
Додаток 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначає перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням. Проте, вказаний перелік не містить періодичного електронного довідника www.schwackenet.de, як про те зазначає митний орган, посилаючись на п.17. Натомість під п.17 в переліку вказано періодичний довідник "№.A.D.A. Officialusedcarguide". - №.A.D.A., США.
Роздруківка з довідника SchwackeNet, на яке міститься посилання в оскаржуваному рішенні, складена німецькою мовою та не містить перекладу. З вказаної роздруківки неможливо встановити, чи відповідає інформація, зазначена у довіднику щодо транспортного засобу, технічним, технологічним характеристикам, комплектації та пробігу імпортованого позивачем автомобіля марки AUDI, модель А4, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 . Також з цієї роздруківки не вбачається врахування при здійсненні оцінки за резервним методом з використанням SchwackeNet пошкоджень імпортованого транспортного засобу, які були отримані ним раніше та зафіксовані в Акті про проведення огляду від 02.02.2021, що також впливає на ціну транспортного засобу.
Таким чином, митницею порушено не тільки вимоги МК України, але й вимоги підзаконного нормативно - правового акту.
Так, Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.12р. №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» порядок заповнення графи 33 Рішення про коригування митної вартості наступний: «Графа 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості"
У графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.»
Графа 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" (Рішення/Наказ/Правила/Перелік, Мінфін, від 24.05.2012, № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", Чинний)
В даному випадку , оскільки було застосовано резервний метод (стаття 64 МКУ) в спірному Рішенні (в порушення обов'язкових для митниці приписів наказу №598) не вказано номера та дати митної декларації, яка була взята за основу.
Отже, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару. При цьому, правомірність та законність застосування відомостей із електронного довідника www.schwackenet.de при винесенні оскаржуваного Рішення митницею не доведена.
Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Поліська митниця Держмитслужби, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, а спірне рішення про коригування митної вартості товарів підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці суму судового збору в розмірі 908, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов-задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA204120/2021/000036/1 від 02.02.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43350097) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лиска І.Г.