30 червня 2021 року № 320/8495/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області по примусовому стягненню суми коштів з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з фізичної особи ОСОБА_1 ;
- стягнути з рахунків Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, безпідставно стягнуті Головним управлінням ДПС у Київській області, у розмірі: 4 квартал 2018 року - у сумі 2457,18 грн., 1 квартал 2019 року - у сумі 2754,18 грн., з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що він звернувся до контролюючого органу із заявою про повернення йому коштів у сумі 5211,36 грн., які у примусовому порядку були стягнуті з позивача як з фізичної особи-підприємця в оплату заборгованості з єдиного соціального внеску. Проте, відповідач протиправно не вчинив жодних дій щодо повернення позивачу відповідної суми коштів.
Позивач зауважив, що у 2017-2019 роках він не був платником єдиного соціального внеску у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464), оскільки як фізична особа-підприємець не здійснював господарську діяльність за кодом КВЕД 03.012 (Прісноводне рибальство) та кодом КВЕД 03.22 (Прісноводне рибництво (аквакультура).
У зв'язку з цим, позивач вважає, що сплачені ним в оплату ЄСВ кошти підлягають поверненню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що у період з 26.04.2005 по 04.04.2019 ОСОБА_1 мав статус фізичної особи-підприємця та перебував на загальній системі оподаткування.
У зв'язку з цим, з огляду на зміни, внесені до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з 01.01.2017 у позивача виник обов'язок зі сплати єдиного соціального внеску незалежно від факту отримання ним доходу (прибутку).
Відповідач зазначив, що згідно з відомостями з інтегрованих карток ФОП ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску станом на 31.01.2020 позивачу автоматично були нараховані наступні платежі з ЄСВ: за IV квартал 2018 року - у сумі 2457,18 грн., за І квартал 2019 року - у сумі 2754,18 грн., що призвело до утворення недоїмки у сумі 5211,36 грн.
У зв'язку з наявністю в інтегрованій картці позивача заборгованості з ЄСВ ГУ ДПС у Київській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2020 №Ф-16093-51 на суму 1813,60 грн.
При цьому відповідач повідомив, що позивачем протягом 2019-2020 років було сплачено заборгованість з ЄСВ на суму 5211,36 грн., внаслідок чого раніше складені вимоги про сплату боргу вважаються відкликаними.
Позовні вимоги про повернення стягнутих коштів контролюючий орган вважає передчасними та зазначає, що сплачені кошти можуть набути статусу надмірно сплачених лише після набрання законної сили рішенням суду, яким встановлено факт неправомірно визначення недоїмки та її стягнення.
У зв'язку з цим, відповідач стверджує, що підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Березанським МВ ГУ МВС України в Київській області 10.11.1998 (а.с.44-45).
Судом встановлено, що позивач 26.04.2005 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №589872 (а.с.15).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.04.2019 в Реєстр внесено запис №23520000000000599 про припинення підприємницької діяльності позивача як фізичної особи-підприємця.
З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16093-51, якою позивачу визначено до сплати недоїмку з єдиного соціального внеску у розмірі 2457,18 грн. (а.с.58).
10.05.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16093-51, якою позивачу визначено до сплати заборгованість з єдиного соціального внеску у розмірі 5122,36 грн. (а.с.59).
04.03.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16093-51, якою позивачу визначено до сплати заборгованість з єдиного соціального внеску у розмірі 1813,60 грн. (а.с.57).
Також 02.04.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16093-51, якою позивачу визначено до сплати недоїмку з єдиного соціального внеску у розмірі 1343,14 грн. (а.с.72).
З матеріалів справи вбачається, що за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-16093-51 Березанським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було відкрито виконавче провадження №59156314, про що свідчить відповідна постанова від 20.05.2019 (а.с.82).
За вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-16093-51 Березанським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було відкрито виконавче провадження №59590619, про що свідчить відповідна постанова від 18.07.2019 (а.с.81).
Судом встановлено, що позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою, у якій просив: провести документальну перевірку підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 26.04.2005 по 04.04.2019; встановити дату початку провадження відповідної діяльності, за якою визначається дата виникнення обов'язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.65-67).
Рішенням Державної податкової служби України від 06.05.2020 №15294/6/99-00-08-06-01-06 вимогу ГУ ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16093-51 від 04.03.2020 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с.9-12).
З матеріалів справи вбачається, що 10.06.2020 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Київській області із заявою про повернення безпідставно стягнутих коштів боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску, у якій просив контролюючий орган:
- прийняти рішення про безпідставність стягнення з ОСОБА_1 за вимогами Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16093-51 від 11.02.2019 та №Ф-16093-51 від 10.05.2019 боргу зі сплати єдиного соціального внеску;
- повернути в триденний строк після прийняття рішення про безпідставність стягнення суми коштів, які стягненні контролюючим органом, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається, виходячи з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.
У вказаній заяві позивач повідомив, що хоча ОСОБА_1 з 26.04.2005 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте він фактично не здійснював господарську діяльність за кодом КВЕД 03.012 Прісноводне рибальство та кодом КВЕД 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура).
Так, позивач зауважив, що здійснення господарської діяльності за вказаними кодами КВЕД передбачає необхідність отримання суб'єктом господарювання дозволу, який позивач не отримував.
Позивач зауважив, що оскільки він фактично не здійснював господарську діяльність, у нього як у фізичної особи-підприємця не виникло обов'язку сплачувати єдиний соціальний внесок (а.с.100-101).
Головне управління ДПС у Київській області листом від 09.07.2020 №22198/К/10-36-10 повідомило позивачу, що згідно Реєстру страхувальників ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник єдиного внеску з 29.04.205 на загальній системі оподаткування. З 04.04.2020 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця.
Відповідач зазначив, що з огляду на зміни положень Закону №2464 в частині виникнення у фізичних особи-підприємця з 01.01.2017 обов'язку зі сплати єдиного соціального внеску у разі відсутності доходу (прибутку), в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування) в автоматичному режиму проведено щоквартальні нарахування єдиного внеску за 2017-2019 року, а саме:
- 21.01.2019 нараховано єдиний внесок за IV квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., сплачено 0,00 грн., сума заборгованості склала 2457,18 грн.;
- 19.04.2019 нараховано єдиний внесок за І квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., сплачено 0,00 грн., сума заборгованості склала 5211,36 грн.
У зв'язку з наявністю заборгованості по єдиному внеску у ОСОБА_1 , відповідно до даних автоматизованої системи обліку та керуючись вимогами п.4 ст.25 Закону №2464, ГУ ДПС у Київській області сформовано та направлено вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-16093-51 на суму 2457,18 грн., яка направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана 03.04.2019;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-16093-51 на суму 5211,36 грн., яка направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана 23.05.2019.
За даними інтегрованої картки платника у ОСОБА_1 станом на 07.07.2020 заборгованість по єдиному внеску відсутня, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-16093-51 та від 10.05.2019 №Ф-16093-51 вважаються відкликаними, відповідно до вимог пункту 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.13-14).
Не погоджуючись з діями відповідача щодо стягнення з позивача заборгованості з єдиного соціального внеску, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
- єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема:
- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону №2464 (в редакції до 01.01.2017) єдиний внесок нараховується, серед іншого: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частиною першою статті 7 Закону №2464 (в редакції з 01.01.2017) визначено, що єдиний внесок нараховується, серед іншого: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2).
Отже, з 01.01.2017 фізичні особі-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, та які не отримали дохід у звітному місяці, зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок не менше мінімального страхового внеску за місяць.
Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 (в редакції з 03.10.2017) у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
При цьому, згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Згідно зі статтею 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року дорівнював 3723 гривні.
Відповідно до статті 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 року дорівнював 4173 гривні.
Отже, розмір мінімального страхового внеску дорівнював:
- у 2018 році - 819,06 грн. на місяць (3723,00 грн. х 22%), 2457,18 грн. на квартал (819,06 грн. х 3);
- 2019 році - 918,06 грн. на місяць (4173,00 грн. х 22%), 2754,18 грн. на квартал (918,06 грн. х 3).
Частиною п'ятою статті 9 Закону №2464 визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно з частиною четвертою статті 28 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до частини шостої статті 25 Закону №2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Згідно з абзацом другим частини третьої статті 26 Закону №2464 суми коштів, безпідставно стягнені територіальними органами доходів і зборів з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню з рахунків органу доходів і зборів в триденний строк з дня прийняття рішення територіальним органом доходів і зборів або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому у поверненні сплачених ним в якості єдиного соціального внеску коштів, які були нараховані ОСОБА_1 на підставі вимог про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-16093-51 на суму 2457,18 грн. та від 10.05.2019 №Ф-16093-51 на суму 2754,18 грн.
Позивач зауважив, що у 2017-2019 роках не був платником єдиного соціального внеску у розумінні Закону №2464, оскільки ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець не здійснював господарську діяльність за кодом КВЕД 03.012 Прісноводне рибальство та кодом КВЕД 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура).
Проте, суд наголошує на тому, що в силу вимог Закону №2464 з 01.01.2017 фізичні особі-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, та які не отримали дохід у звітному місяці, зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок не менше мінімального страхового внеску за місяць.
У зв'язку з цим, факт нездійснення позивачем у 2017-2019 роках господарської діяльності не звільнення його від обов'язку сплатити єдиний соціальний внесок за відповідний період.
Як було вказано вище, з огляду на несплату позивачем ЄСВ, Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16093-51 від 11.02.2019, якою позивачу нараховано до сплати заборгованість з єдиного соціального внеску у розмірі 2457,18 грн. та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16093-51 від 10.05.2019, якою позивачу нараховано до сплати заборгованість з єдиного соціального внеску у розмірі 5122,36 грн.
Крім того, 04.03.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16093-51, яким позивачу нараховано до сплати ЄСВ у розмірі 1813,60 грн.
Як вбачається з інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску за період з 21.01.2019 по 31.07.2020 контролюючим органом було нараховано позивачу ЄСВ у таких розмірах:
- 21.01.2019 за ІV квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.;
- 19.04.2020 за І квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн.
Як було вказано вище, за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-16093-51 Березанським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області 20.05.2019 було відкрито виконавче провадження №59156314, а за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-16093-51 - виконавче провадження №59590619, про що свідчить відповідна постанова від 18.07.2019.
Відповідно до інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску за період з 21.01.2019 по 31.07.2020 позивачем було здійснено сплачено ЄСВ у таких розмірах:
- 10.07.2019 у розмірі 137,10 грн.;
- 21.08.2019 у розмірі 651,82 грн.;
- 19.09.2019 у розмірі 651,82 грн.;
- 18.10.2019 у розмірі 651,82 грн.;
- 18.11.2019 у розмірі 364,62 грн.;
- 29.01.2020 у розмірі 348,02 грн.;
- 19.02.2020 у розмірі 592,56 грн.;
- 19.03.2020 у розмірі 470,46 грн.;
- 10.04.2020 у розмірі 651,82 грн.;
- 15.05.2020 у розмірі 651,82 грн.;
- 23.06.2020 у розмірі 39,50 грн., що загалом становить 5211,36 грн.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що сплачені позивачем кошти у розмірі 5211,36 грн. були зараховані контролюючим органом в оплату заборгованості з ЄСВ, яка була нарахована на підставі вимог №Ф-16093-51 від 11.02.2019 та №Ф-16093-51 від 10.05.2019.
Згідно з пунктом 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо, зокрема, сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі.
Як вбачається з листа Головного управління ДПС у Київській області листом від 09.07.2020 №22198/К/10-36-10, контролюючим органом були відкликані вказані вимоги про сплату боргу (недоїмки), що відповідає вимогам Інструкції №449.
За таких обставин, матеріали справи свідчать, що дії відповідача щодо списання (стягнення) в рахунок погашення заборгованості позивача з ЄСВ протягом 2019-2020 років грошових коштів на загальну суму 5211,36 грн. пов'язані з виставленням та примусовим виконанням вимог про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-16093-51 та від 10.05.2019 №Ф-16093-51.
Судом встановлено, що позивач оскаржував в адміністративному порядку вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16093-51 від 04.03.2020, проте, вказаний документ був залишений без змін рішенням Державної податкової служби України від 6.05.2020 №15294/6/9-00-08-01-06.
Водночас, доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку вимог про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-16093-51 та від 10.05.2019 №Ф-16093-51 (так їх скасування), які і стали підставою для виникнення спірних правовідносин, позивач суду не надав.
Отже, у даному випадку передумовою для повернення позивачу сплачених ним в якості ЄСВ коштів є скасування в адміністративному або судовому порядку прийнятих відповідачем вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16093-51 від 11.02.2019, №Ф-16093-51 від 10.05.2019 та №Ф-16093-51 від 04.03.2020, якими позивачу була визначена недоїмка з ЄСВ, на погашення якої і були зараховані сплачені позивачем кошти.
Суд зазначає, що вимогам позивача про зобов'язання відповідача повернути сплачені ним в оплату ЄСВ кошти, має передувати факт встановлення неправомірних дій з боку контролюючого органу щодо неправомірного визначення недоїмки (зкорема, шляхом їх оскарження у судовому порядку) та подальшого неповернення таких коштів після набрання законної сили судовим рішенням щодо визнання протиправними та скасування вказаних вимог про сплату боргу (недоїмки).
Оскільки матеріалами справи не підтверджується наявності судового рішення, яким має бути констатований факт протиправності вищевказаних вимог, а у даному провадженні такі вимоги позивачем також не заявлені, суд вважає, що у відповідача не виникло обов'язку щодо повернення ОСОБА_1 сплачених ним в рахунок погашення ЄСВ сум коштів, а тому заявлені позивачем у позові вимоги є передчасними.
Відповідно до положень першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи позивачем не було доведено факту наявності у відповідача обов'язку щодо повернення позивачу сплачених ним в оплату заборгованості з ЄСВ коштів, як і не доведено наявності судового рішення, яким би були встановлені протиправні дії контролюючого органу по винесенню вищевказаних вимог про сплату боргу (недоїмки).
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.