01 липня 2021 року Справа № 160/3743/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСліпець Н.Є.
за участі секретаря судового засіданняЛогвиненко В.М.
за участі:
представника позивача представника відповідача Гирі О.М. Зайцевої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
15.03.2021 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати податкове повідомлення-рішення №400965/1-5353-0461 від 30.07.2019 року на загальну суму 155769, 96 грн. протиправним та скасувати його.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між позивачем та Дніпровською міською радою було укладеного договір оренди землі для фактичного розміщення будівлі автомийки. Відповідно до витягів з технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2017 та 2018 роках визначено у сумі 3302538,25 грн. та 3302545,94 грн. відповідно. Згідно даної нормативно грошової оцінки та розміру орендної плати, визначеної у договорі, позивачем були подані податкові декларації з плати за землю за 2017 та 2018 роки та сплачені податкові зобов'язання з орендної плати у повному обсязі. Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджету. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, який не є суб'єктом цивільно-правових відносин, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору. Оскільки, позивачем не допущено порушень щодо сплати податку: орендна плата з фізичних осіб за податковий період 2017, 2018 років сплачена у повному обсязі, а у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вважає, податкове повідомлення-рішення №400965/1-5353-0461 від 30.07.2019 року необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення прийняття зазначеного рішення, недобросовісним, нерозсудливим та таким, що порушує права та законні інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню. На підставі вищенаведеного, просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву.
13.04.2021 року представником відповідача було подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі норм Податкового кодексу України було сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по орендній платі з фізичних осіб за 2017, 2018 роки від 30.07.2019 року №400965/1-5353-0461 в сумі 155769,96грн., яке направлено платнику податку. Під час винесення податкового повідомлення-рішення, відповідач діяв у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України, у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та законним. На підставі вищенаведеного просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 року було здійснено заміну відповідача на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений територіальний підрозділ на правах філії (код ЄДРПОУ 44118658).
19.04.2021 року представником позивача було подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду письмову відповідь на відзив, в якій зазначено, що аргументи, викладені у позовній заяві представником відповідача у відзиві не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 року було задоволено клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін
Представник позивача у судовому засіданні обставини, викладені у позові підтвердила, наполягала на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала позицію, викладену нею у відзиві на позов, просила суд відмовити у позові повністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку у Лівобережному відділі податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як платник орендної плати за землю.
14.09.2004 року між ОСОБА_2 та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди землі від 14.09.2004 року.
Згідно до договору оренди землі від 14.09.2004 року, земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0729 га і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:750:0010 надається в оренду терміном на п'ятнадцять років.
Згідно п.4.1 даного договору річна орендна плата встановлюється у грошовій формі у розмірі 1(%) відсотка від нормативно грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку та сплачується на рахунок Дніпропетровської міської ради.
Так, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 30.07.2019 року було сформовано податкове повідомлення-рішення №400965/1-5353-0461, відповідно до якого, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - орендна плата з фізичних осіб: за 2017 рік у сумі 79811,40 грн.; за 2018 рік у сумі 75958,56 грн. Загальна сума податкового зобов'язання, визначеного в цьому податковому повідомленні - рішенні становить 155769,96 грн.
Не погоджуючись з прийнятими ГУ ДПС у Дніпропетровській області податковим повідомленням-рішенням, представник позивача звернулась до Державної податкової служби України із скаргою.
Проте, відповідно до рішення Державної податкової служби України від 08.02.2021р. № 2885/6/99-00-06-01-04-06 скаргу представника позивача було залишено без задоволення.
Позивач вважає вищезазначене податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так, згідно з ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У відповідності до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" користування землею в Україні є платним.
Так, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є землекористувачі.
Згідно з підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (орендна плата).
Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
За змістом пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3 статті 288 Податкового кодексу України).
Системний аналіз положень підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 та пункту 288.3 статті 288 Податкового кодексу України вказує на те, що об'єктом оподаткування є земельна ділянка, передана в оренду відповідно до договору оренди, зареєстрованого у встановленому законодавством порядку, яка перебуває у платника податку в користуванні.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди землі від 14.09.2004 року, згідно якого позивач прийняв в строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0729 га і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:750:0010 з метою використання для автотехобслуговування. (автомийка). Договір оренди земельної ділянки зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено відповідний запис від 01.11.2004 року за №5760.
Суд зазначає, що підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Так, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Диспозиція розглядуваної норми чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).
Отже, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, Податковий кодекс України вимагає, аби річний платіж був не менше трикратного розміру земельного податку.
Таким чином, норми Податкового кодексу України застосовують поняття річна сума платежу, яке не є безпосередньо прив'язаним до змісту договору і не є тотожним поняттю "орендна плата". Відтак, орендна плата може бути однією, а річна сума платежу - іншою. Пріоритет у такому разі варто надавати нормам Податкового кодексу України, які регулюють справляння податків і зборів, адже до них належить і орендна плата.
При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Отже, з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
Аналогічна правова позиція містяться у постанові Верховного Суду від 28.03.2019 р. у справі №814/1834/16 та у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 р. у справі №818/8413/13-а.
Таким чином, твердження представника позивача про те, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, який не є суб'єктом цивільно-правових відносин, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору, з огляду на вищезазначені норми законодавства та висновки суду є необґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 року №7/11 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2016 року №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» затверджені та введені у дію з 01.08.2016 року по 28.02.2017 року ставки податку за земельні ділянки на території міста, а саме річна сума орендної плати у відсотках до нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які надано в користування становить 3,0%.
Також, рішенням Дніпровської міської ради від 21.02.2018 року №8/30 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2007 року №13/27 «Про ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю, пільги зі сплатою земельного податку на території міста» встановлено, що річна сума орендної плати у відсотках до нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які надано в користування, становить 2,3% (підприємства іншої промисловості ) та 3% (інша комерційна діяльність).
Згідно з ст. 144 Конституції України рішення, прийняті органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до пп.271.1.1 п.271.1 ст.271 Податкового Кодексу України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Судом встановлено, що відповідачем сума податку за 2017 рік складалась наступним чином: 0,0729 (загальна площа земельної ділянки) х 3302540,62 грн. (нормативна грошова оцінка) х 3% (за січень-лютий) 2,3% (за березень-грудень) (ставка податку встановлена Дніпропетровською міською радою) = 16512,70 грн.(за січень-лютий), 63298,70 грн. (за березень-грудень).
Сума податку за 2018 рік складалась наступним чином: 0,0729 (загальна площа земельної ділянки) х 3302545,94 грн. (нормативна грошова оцінка) х 2,3% (за січень-грудень) (ставка податку встановлена Дніпровською міською радою) = 75958,56 грн..
Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 4.7. Договору оренди землі від 14.09.2004р., розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом.
Таким чином, сторони у договорі визначили умови зміни розміру орендної плати земельної ділянки.
Отже, відповідно до умов Договору оренди землі від 14.09.2004 р., на підставі даних про розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, відповідачем було донараховано суму грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 та 2018 роки, а отже, суд вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству.
Крім того, в ході судового розгляду судом було встановлено, що форма податкового повідомлення - рішення відповідає формі, як затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем підтверджено належними доказами правомірність винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судовий витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 256, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Керуючись ст.ст.2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 256, 257-262, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 06 липня 2021 року.
Суддя Н.Є. Сліпець